| Стан | Права, привілеї та обов’язки |
| Магнати | Володіли широкими правами та привілеями: економічними (величезні підвладні території та значні резерви робочої сили), політичними (можливість обіймати найвищі державні посади – канцлер, гетьман, підскарбій та ін.) та юридичними (підлягали суду безпосередньо великого князя, а не місцевої адміністрації). Належали члени великокнязівської ради та найзаможніші феодали, які виступали у похід під власними загонами і під власними корогвами. Були основою для формування верхівки державного апарату і підлягали суду Великого князя. |
| Шляхта: | Отримали статус за військову службу. Володіли вотчинами, мали права приватної власності на землю; деякі володіли удільними землями (за виконану військову службу). Остаточно шляхта оформилась в окремий стан після прийняття "Устава на волоки" (1557р.). Мала юридично оформлені права, привілеї та обов’язки – Литовський статут 1566 р.: 1. Скасовувались всі обмеження шляхетської земельної власності; 2. мали власні сейми; 3. приймали участь у загальнодержавних сеймах. |
| Духовество | Не підлягало світському суду (судив суд єпископа). Духовні посади передавались у спадок. Духовенство вимагало у своїх парафіян різні "треби": десятина, скіпщина, данина натурою. Деякі церкви та монастирі володіли значними земельними угіддями, селами та містами. У др.пол. XVІ століття православна церква занепадає. |
| Міщани + - | Міське населення складалося з патриціату (заможні купці та промисловці), бюргерства (цехові майстри та середні торговці), поспольство (плебс, дрібні ремісники та торговці). Поширюється Магдебурзьке право – його сутність полягала у звільненнні міста від управління і суду державних урядовців і феодалів та дарування права на самоврядування. Мп. сприяло формуванню в Україні засад громадянського суспільства. - Іноземна колонізація та обмеження прав місцевого населення. - Релігійні обмеження. - Загострення в економічній сфері (конкуренція з євреями та вірменами). - Витіснення місцевих жителів з органів міського самоврядування. - Гальмувало і блокувало розвиток місцевих норм і традицій самоуправління. |
| Селянство | Чиншові селяни (данники) – сплачували феодалу наруральну й грошову (чинш) ренту. Особисто вільні та економічно незалежні селяни – общинники. Тяглі селяни – вели господарство на землях феодала. Відробіткова рента (панщина), державні податки (серебщина), державні повинності (будування мостів, доріг тощо). Службові селяни – ремісники, рибалки, конюхи та інші. Обслуговували двір феодала та відбували панщину, сплачували данину. З часом феод. залежність переросла в кріпосну. Суть кріпацтва – прикріплення селян до землі, запровадження обов’язкових селянських робіт на пана, остаточне обмеження громадянських прав і свобод селянства. Остаточно кріпосне право оформилось артикулами польського короля Генріха Валуа (1573 рік) та Третім Литовським статутом 1588 року: 1. Тривалість панщини визначалась волею пана; 2. селяни позбавлялися права розпоряджатися своїм майном; 3. пан отримував право карати кріпака смертю; 4. утікачів розшукували 20 років [Див. Додаток 3]. |
| Козацтво |