Зі спогадів Р. Рейгана про початок свого президентства (Р. Рейган. Жизнь по-американски. — М., 1992. — С. 11-12.)
«У 1981 р., коли я посів президентське крісло у Білому домі, американські військові м’язи були настільки атрофовані, що на-
ша здатність успішно відбити можливу атаку з боку Радянського Союзу була дуже сумнівною: винищувачі не літали, бойові кораблі не плавали, бо хронічно не вистачало запчастин. Наші кращі сини і доньки полишали військову службу, моральний стан добровільної армії перебував в занепаді; наше стратегічне озброєння — ракети і бомбардувальники (основні наші сили стримування) — десятиліттями не модернізувалася. У той же час Радянський Союз створював свою воєнну машину, яка загрожувала перевершити нашу на будь- якому рівні.
Мені хотілося сісти за стіл переговорів, щоб покінчити з цією безглуздою політикою «взаємного гарантованого знищення», але для цього Америці, насамперед, потрібно було збільшити свою воєнну міць. Тоді ми могли б вести переговори з Советами з позиції сили, а не слабкості».
«Багато з того, що було зроблено за період мого президентства, принесло мені глибоке задоволення, але понад усе я пишаюсь економікою... Без економічного відродження Америка не могла знову здобути впевненість у собі і досягти колишнього рівня. Тільки оздоровлення економіки могло створити для нас такі можливості».
Із прощального виступу-звернення до нації Р. Рейгана
«Сполучені Штати знову поважають у світі і звертаються до них за керівництвом... Ми прагнули змінити країну, а змінили світ... Країни в усьому світі тепер звертаються до вільного ринку і до свободи слова і відходять від ідеологій минулого... Демократія — велике благо — також має і високу продуктивність... У цьому десятилітті ми пройшли великий шлях, і ми трималися разом у бурхливому морі. І наприкінці ми разом наближаємося до місця нашого призначення... І я можу сказати, що ми змінили ситуацію».