Визначення – операція, за допомогою якої розкривається зміст поняття. “Логіка — це науки про закони і форми мислення” - такого роду визначення – це визначення через рід і видову відмінність.
Генетичні визначення – визначення, в яких зміст поняття розкривається шляхом вказування на спосіб утворення предмета чи його походження.
Реальні визначення – зміст поняття розкривається через розкриття ознак предмету, який виражається в понятті.
Номінальні визначення - зміст поняття розкривається через його назву. Борисфен (Дніпро).
Явні визначення – зміст поняття розкривається через розкриття ознак позначеного в понятті предмету. Визначення одночасно може бути і реальне і явне.
Неявні визначення – зміст поняття розкривається через ознаки інших предметів з ним пов’язаних.
Існують певні вимоги до визначення понять:
1) Співмірності – обсяг обидвох частин визначення повинен бути тотожним.
2) Визначення повинне бути ясним, зрозумілим.
3) Визначення має бути точним, однозначним.
4) Не бажано давати негативні визначенння, за виключенням коли це необхідно.
Псевдовизначення – безпосередня вказівка, опис, характеристика, порівняння. Опис стосується індивідуальних особливостей, а не загальних якостей предмету. Характеристика стосується особливо прикметних ознак. Порівняння – логічний прийом, за допомогою якого розрізняємо поняття. Поділ – операція, за допомогою якої розкривається обсяг понять. Будь-який поділ відбувається за певною ознакою, яка називається основою поділу. Розрізняються два види поділу – дихотомія і поділ за видозмінною основою.
Дихотомія – поділ понянття на два суперечливих, коли одне з них є запереченням іншого. Природа – жива та нежива. Основою дихотомії є наявність чи відсутність ознаки у предмета.
35) Принцип збігу історичного і логічного. Принцип зв’язку всього зі всім.
36) Дедукція і індукція.
37) Поняття про формалізацію.
Формалізація – зовнішній прояв абстрагування. Це процес заміни слів природної мови знаками.
38) Методи індуктивного дослідження.
39) Логічні операції за допомогою яких утворюються беспосередні умовиводи.
40) Аналогія.
41) Відношення між простими категоричними судженнями по істинності.
42) Гіпотеза.
43) Об’єднана класифікація суджень по кількості та якості.
Судження також поділяються за якістю:
1) Судження в яких стверджується наявність ознак предмета називається стверджувальним.
2) Судження в яких говориться про те, що якийсь предмет не має цієй ознаки називають запереченням.
Прості категоричні судження за кількістю:
3) Загальні – коли ознака належить усім предметам даного класу.
4) Часткові – коли ознака належить лише частині предметів даного класу.
44) Відношення між поняттями.
Відношення між поняттями
| Порівнювальні | Не порівнювальні | ||
| Сумісні | Несумісні | ||
| Тотожні | Супідрядність (протилежність, суперечність) | ||
| Підпорядкування | Несумісність | ||
| Перетин |
Підпорякування – відношення між двома поняттями, коли обсяг одного з них повністю включається в обсяг іншого, але не вичерпує його.
Відношення тотожності – поняття, коли зміст їх різний, тобто вони характеризуються різними ознаками, але обсяг їх повністю співпадає.
Відношення перетину – відношення, коли об’єм частково співпадає, але кожне з них має елементи, які не входять до обсягу іншого поняття.
Відношення супідрядності – супідрядними називають такі два несумісні поняття, обсяги яких входять до обсягу третього поняття. Суперечливими називаються такі поняття, які заперечують один одного і повністю вичерпують обсяг родового поняття.
Протилежність відрізняється від суперечності тим, що не вичерпують обсяг родового поняття.
45) Закон тотожності.
Закон тотожності стверджує, що поняття повинні залишатися незмінними протягом одного міркування.