Адам Сміт (1723–1790) народився недалеко від Единбурга в родині митного службовця. Досить рано, у 14-річному віці, Адам вступає до університету м. Глазго. Обравши гуманітарний напрям освіти, він займається також математикою та астрономією. Після закінчення університету А. Сміт отримує стипендію на навчання в Оксфорді. Пізніше він зайняв посаду професора з суспільних наук в університеті м. Глазго. Головна праця А. Сміта – "Дослідження про природу і причини багатства народів" побачила світ у Лондоні у 1776 р. Вона стала результатом 20-річного вивчення індустріального розвитку Англії, в якій тільки-но відбувалася промислова революція. Ця праця А. Сміта складається з п'яти книжок: перша – аналіз вартості й додаткової вартості; друга – дослідження природи капіталу та його нагромадження; третя – аналіз розвитку економіки Європи на шляху від феодалізму до капіталізму; четверта – аналіз поглядів двох напрямів у науці того часу – меркантилізму та фізіократії, п'ята – дослідження доходів і витрат держави. Основна ідея теоретичних поглядів А. Сміта – економічна свобода, за якої вільна людина, керуючись особистими інтересами, без зовнішнього примусу може забезпечувати всім необхідним себе і суспільство. Навіть якби ідея природної економічної свободи – laissez-faire – була єдиним внеском А. Сміта в економічну теорію, то і тоді він залишив би помітний слід у науці.
У XVIII ст. подальше осмислення поняття підприємництва здійснював французький економіст Жан Батіст Сей, який пов'язував підприємництво з організацією людей у межах виробничої одиниці. Він мав особистий досвід у сфері бізнесу, образно сприймав його, чого були позбавлені інші класичні економісти. Для Сея підприємець – це людина, яка організує інших людей у рамках виробничої одиниці. Він ставив підприємця у центр процесу виробництва і теорії розподілу, що вплинуло на багатьох теоретиків-економістів. Зокрема, Ж.Б. Сей вважав, що підприємець – це економічний агент, який комбінує фактори виробництва (землю, капітал та працю).