18 січні 1654 р. в Переяславі відбулася загальна Військова рада, яка прийняла рішення про перехід України під зверхність царя. Царські посланці привели українське населення до присяги на вірність царю. Присягати відмовились полковники Іван Богун, Іван Сірко, Уманський і Брацлавський полки, Запорізька Січ. Проти присяги виступило і київське духовенство (ось чому рада пройшла у Переяславі).Цей союз відразу настроїв проти України і хана, і Туреччину.Замість 23 статей, запропонованих українською стороною, цар погодився тільки на 11 статей, що і підтвердив “Жалуваною грамотою гетьманові і Війську Запорізькому” від 27 березня 1654 р. Все це було оформлено досить своєрідно. Українська делегація подала цареві “Березневі статті з поправками, які були зроблені за вимогою російської сторони, а у відповідь отримала царську грамоту, в якій повторювався зміст статей, тільки вже з підписом царя і наказовими способами дієслів (“...ми...пожалували...звеліли...указали...”). Зміст статей зводився до таких положень: збирання податків; плата старшині; млини для старшини; витрати на артилерію; дипломатичні відносини; затвердження маєтків митрополита; відправка російських військ на Смоленськ; польський кордон; плата війську; наказ донським козакам не порушувати миру з Кримом; допомога залогам на Кодаку і Запоріжжі.Інші справи були вирішені окремими царськими грамотами(вольності Запорізького війська, Чигиринське староство при гетьманській булаві, права шляхти). Треба сказати, що з боку Хмельницького угоду було укладено юридично недбало і нерозумно, в той час як російська сторона все осмислила всебічно і в перспективі.Основні положення "Березневих статей" -Україна (територія колишніх Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств) переходить під протекторат Росії;- влада в автономії належить гетьману, якого обирає військо і затверджує цар: передбачалася пожиттєвість влади Богдана Хмельницького; - чисельність козацького війська - 60 тис. чоловік;- в містах зберігалося право на самоуправління;- визнавалася самостійність української православної церкви;- Україна отримала право вести зовнішню політику, крім відносин з Польщею і Туреччиною;- передбачалися спільні воєнні дії України і Росії.
ОЦІНКА ДОГОВОРУ 1654 РОКУСеред істориків немає згоди в оцінці характеру Переяславської угоди. Справа ускладнюється тим, що оригінальні документи втрачено, збереглися лише неточні їх копії.Український історик В.Липинський вважав, що угода була тимчасовим військовим союзом України з Москвою проти Польщі.За офіційною радянською теорією, Переяславська угода стала результатом прагнення українців і росіян до возз'єднання і що возз'єднання двох народів було основною метою визвольної боротьби українського народу і самого Б.Хмельницького.
Насправді ж, Б.Хмельницький сподівався, спираючись на підтримку Москви, завершити, нарешті, війну проти Польщі, розширити і зміцнити козацьку державу.Як підкреслює П. Толочко, "незважаючи на фразеологію підданства, Богдан Хмельницький фактично був сувереном не лише у внутрішній, але й у зовнішній політиці. Його уряд мав дипломатичні зносини з Росією, Польщею, Туреччиною, Кримським ханством, Швецією, Австрією, Молдавією, Трансільванією, Валахією та іншими країнами. І немає вини Богдана втому, що його наступники на гетьманському престолі не змогли не лише примножити його здобутки, але й зберегти їх ".