рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Форсована індустріалізація. Примусова колективізація сільського господарства та її наслідки.

Форсована індустріалізація. Примусова колективізація сільського господарства та її наслідки. - раздел История, Лекція №1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ІСТОРІЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ. 1.2. Методико-методологічні засади аналізу історії економіч­ної думки На Основі Нової Економічної Політики Розвиток Срср У Середині 20-Х Років Дося...

На основі нової економічної політики розвиток СРСР у середині 20-х років досяг довоєнного рівня, однак краї­на суттєво відставала від передових капіталістичних дер­жав: значно менше вироблялось електроенергії, сталі, ча­вуну, добувалося вугілля і нафти. Народне господарство в цілому перебувало на доіндустріальній стадії розвитку. Тому XIV з'їзд партії (грудень 1925 р.) проголосив курс на індустріалізацію — створення великого машинного ви­робництва та технічну реконструкцію народного госпо­дарства, здійснювану на найпрогресивнішій тоді енерге­тичній основі. Курс на індустріалізацію країни передбачав перетворення СРСР із держави, що ввозить машини й устаткування, в державу, що їх виробляє, з аграрної у про­мислову. Радянський Союз жив у постійному очікуванні війни зі світовим імперіалізмом і ця обставина диктува­ла потребу намічені плани індустріалізації здійснити в найкоротші строки, щоб створити потужну оборонну про­мисловість.

Ще відразу після Жовтневої революції розпочала реа­лізовуватися ідея про високоіндустріальне суспільство з плановою економікою. В 1920 р. було створено Державну комісію з електрифікації Росії (ГОЕЛРО). В 1921 р. — Державний плановий комітет (Держплан), завдання якого полягало в тому, щоб розробити єдиний генеральний дер­жавний план розвитку народного господарства. В 1926 р. до Держплану почали переходити функції управління на­родним господарством, що до цього належали наркомату фінансів. Починається розробка перспективних планів. Саме в цей час виникає теза про поєднання річного, п'яти­річного і генерального планів. Генеральний (перспектив­ний) план оголошувався головним, пріоритетним.

В березні 1926 р. Радою Праці й Оборони було прийня­то рішення розробити перспективні плани окремих галу­зей, як правило, на п'ятирічний період, а в 1927 р. еконо­місти почали розробку першого п'ятирічного плану роз­витку народного господарства (1928-1932 рр.). Він передбачав розвиток всіх регіонів країни і максимальне використання всіх ресурсів із метою індустріалізації еко­номіки. Скасувавши неп, керівництво країни взяло курс на прискорені темпи індустріалізації та колективізацію сільського господарства, що в кінцевому підсумку повинно було привести до «побудови матеріально-технічної бази соціалізму». Головна проблема яку необхідно було вирі­шити у зв'язку із взятим курсом на форсовану індустрі­алізацію, — це фінансування розвитку промисловості, осо­бливо важкої. До революції індустріалізація фінансувала­ся за рахунок трьох основних джерел: прямих і посередніх податків, сплачуваних переважно селянством у держав­ний бюджет; іноземного капіталу у формі державних по­зик або приватних інвестицій (вкладень); капіталонагромадження в самій промисловості.

Не маючи змоги отримати іноземні позики, а також через відсутність внутрішнього капіталонагромадження (націоналізація підприємств різко знизила ефективність виробництва, а ігнорування законів ринку позбавило змі­сту саме поняття промислового прибутку), Сталін і його оточення почали швидкими темпами розвивати важку промисловість за рахунок перекачування в неї коштів, що нагромадилися в сільському господарстві, легкій про­мисловості, торгівлі та в інших галузях.

З погляду промислового розвитку перший п'ятиріч­ний план розвитку народного господарства був найбільш сприятливим для України. Вона отримувала понад 20 від­сотків загальних капіталовкладень, а це означало, що з 1500 нових промислових підприємств, які планувалося спорудити в СРСР, 400 припадало на Україну, і більшість з них було побудовано. Деякі мали досить високий тех­нічний рівень. Найбільш яскравою сторінкою індустріа­лізації в Україні було створення високої електроенерге­тики. Однією з найдосконаліших у світі на той час була Зуївська електростанція у Донбасі. У 1932 р. її потуж­ність досягла 150 тис. квт. Потужність Штерівської елек­тростанції досягла 157 тис. квт. Завдяки посиленому бу­дівництву електростанцій ще в 1931 р. було досягнуто рівня розвитку електроенергетики, передбаченого планом ГОЕЛРО. Гордістю вітчизняного енергетичного будівни­цтва став Дніпрогес у Запорожжі, найбільша на той час, гідроелектростанція в Європі, яка була зведена у 1932 р. зусиллями 10 тис. робітників.

За чотири роки першої п'ятирічки зростання потужно­стей в електроенергетиці України складало 936 тис, квт. (оптимальний варіант плану передбачав введення в дію за 5 років 942 тис. квт.). Виробництво електроенергії в Україні зросло з 1244 млн. квт. у 1928 р. до 3158 млн. 1932 р.

Важливим завданням індустріалізації було зміцнен­ня та подальший розвиток її паливно-металургійної ба­зи. В Донбасі було збудовано 53 нові шахти, а на заводах, які уже діяли в Україні, — 12 доменних і 24 мартенівсь­кі печі.

Поряд із розширенням існуючих металургійних під­приємств споруджувалися три нові гіганти світового зна­чення — «Азовсталь», «Запоріжсталь» і «Криворіжсталь». Кошторисна вартість «Запоріжсталі» — найбільшої в Україні новобудови в роки довоєнних п'ятирічок — дорі­внювала 993 млн. крб. Перший чавун ці новобудови дали у 1933-1934 рр.

У 1932 р. в Україні виникла нова галузь металургій­ної промисловості — електрометалургія. Почав давати продукцію перший електрометалургійний завод по випу­ску інструментальної сталі — «Дніпроспецсталь». Швид­кими темпами створювалися трубопрокатне виробницт­во, кольорова металургія.

На початку 30-х років на перше місце у капіталовкла­деннях вийшло машинобудування. В цілому продукція машинобудування і металообробки за першу п'ятирічку зросла у 4,5 рази. Значна частина капіталовкладень на­правлялася на розширення та реконструкцію діючих під­приємств. І хоча за обсягом освоєння капітальних вкла­день машинобудування поступалося металургії, по кілько­сті заново створених робочих місць набагато випереджало всі інші галузі промисловості. Лише за 15 місяців був збудований і 1 жовтня 1931 р. став до ладу Харківський тракторний завод, який вже 1932 р. дав країні 16,8 тис. тракторів. Були реконструйовані Луганський паровозо­будівний завод, машинобудівні заводи в Харкові, Києві, заводи сільськогосподарського машинобудування в Одесі, Херсоні, Миколаєві. В Одесі було збудовано і стали до ладу завод газогенераторів, верстатів, холодильних машин. Найбільшою в машинобудуванні України новобудовою був Краматорський машинобудівний завод. Великим досяг­ненням стало освоєння поточного виробництва сільсько­господарського машинобудування.

У харчовій промисловості виникли нові галузі — мар­гаринова, молочна, маслообробна, комбікормова, хлібо­пекарська. Зокрема, в 1928 — 1937 рр. було збудовано 67 механізованих хлібозаводів, 5 великих м'ясокомбі­натів. У 1932 р. став до ладу Херсонський консервний завод. В Одесі, Києві, Харкові було збудовано трико­тажні фабрики.

Однак розвиток легкої промисловості значно відста­вав від важкої, а попит постійно випереджав виробницт­во товарів широкого вжитку.

Якщо в першій п'ятирічці Україна отримала понад 20 відсотків капіталовкладень, то у другій (1933-1937 рр.) і передвоєнні роки третьої п'ятирічки (1938 — червень 1941 р.) вони були суттєво скорочені. У другій п'ятирічці в Україні будується лише 1000 заводів з 4500, а у третій — 600 з 3000 заводів.

Незважаючи на успіхи індустріалізації, рівень розвит­ку командної економіки залишався невисоким у порів­нянні з передовими країнами світу. Перші три п'ятиріч­ні плани як в цілому в СРСР, так і в Україні не було виконано. Так, планом передбачалося збільшити видобу­ток вугілля в Донбасі з 27 до 53 млн. т., а фактичний видобуток досяг тільки 45 млн. т. Виплавляння чавуну в Україні передбачало збільшити майже втричі, що також виявилося нездійсненним. Отже, головна ідея п'ятиріч­них планів з індустріалізації країни і одночасно підне­сення життєвого рівня населення в ході так званого соці­алістичного будівництва не була втілена в життя, особли­во щодо піднесення матеріального рівня життя народу, хоча на виконання цих фантастичних планів залучалась все більша кількість людей. Темпи зростання зайнятих у промисловості і на будівництві були дуже високими. Так, якщо в 1928 р. кількість робітників складала 4,6 млн. чол., то в 1932 р. їх нараховувалось 10 млн., а в 1940 р. — 12,6 млн. чоловік.

Індустріалізація в Україні, збігаючись із загальносо­юзними тенденціями, мала цілий ряд особливостей: вкла­дання у промисловість республіки, особливо у початко­вий період, значної частини коштів; зведення в Україні у роки перших п'ятирічок більшості запланованих про­мислових об'єктів; нерівномірність процесу модерніза­ції промислового потенціалу республіки; поява у про­мисловості України нових галузей; витіснення приват­ного сектора в економіці України йшло вищими темпами, ніж в СРСР у цілому.

Незважаючи на те, що жодна з перших довоєнних п'я­тирічок не була виконана в повному обсязі, все ж індуст­ріалізація вивела Україну на якісно новий рівень проми­слового розвитку, докорінно змінивши структуру народ­ного господарства; зросла доля промисловості порівняно з долею сільського господарства у загальному обсязі ва­лової продукції України; у валовій продукції промисло­вості починає переважати виробництво засобів виробниц­тва (групи «А»); дрібна промисловість активно витісня­ється великою індустрією.

В результаті індустріалізації Україна з аграрної пере­творилася на індустріальну країну. У 1940 р. промисло­вий потенціал України в сім разів перевищував рівень 1913 р. (Росії — у дев'ять разів). Україна (яка за вироб­ничими потужностями приблизно дорівнювала Франції) перетворилася на одну з найпередовіших промислових країн Європи. Вона посіла 2 місце в Європі (після Німеч­чини) за виплавкою чавуну, 3 місце — за виробництвом сталі (після Німеччини та Англії), 4 місце у світі — за видобутком вугілля.

Однак форсована індустріалізація стимулювала появу негативних тенденцій в економіці: домінуюче становище виробництва засобів виробництва; побудова й реконструк­ція підприємств-монополістів; незавершене будівництво багатьох об'єктів через нестачу сировини, палива, облад­нання, робочої сили; нерівномірне формування промис­лового потенціалу України; централізація економіки. Мо­нополізація центром управління промисловістю респуб­ліки, повернення до командних методів управління економікою зумовили посилення експлуатації трудящих, зниження життєвого рівня народу.

У 1932 р. у країні була введена паспортна система. Паспорти й прописка обмежували свободу пересування людей, допомагали здійснювати контроль над ними. Було оголошено заборону на звільнення робітників за власним бажанням. У цей же період було прийнято ряд законів, які повинні були посилити трудову дисципліну. Для то­го, щоб підняти активність трудящих у виконанні п'яти­річних планів (активність всіх при мінімальному матері­альному заохоченні, гострому дефіциті житла, товарів на­родного споживання, послуг) більшовики організували в широкому масштабі, так зване соціалістичне змагання, що ґрунтувалося на ентузіазмі народу, який адміністратив­но-командна система використовувала сповна.

Визначений курс на індустріалізацію та модернізацію промислового потенціалу країни все більше вимагав ко­штів, сировини і робочих рук. Дістати все це можна було тільки від селянства, яке становило переважну більшість населення. Спочатку радянське керівництво намагалося вирішити це завдання завдяки поступовому впроваджен­ню кооперації. Проте вироблена Сталіним політика ви­магала швидких темпів і жорстких методів. Починаючи з 1928 р., постає питання, що колективізацію, так як по­треби індустріалізації можна було задовольнити, спираю­чись не на індивідуальні селянські господарства, а на ко­лективні, крім забезпечення зростаючих потреб міста й армії продовольством, промисловість — сировиною, кол­госпи мали також суттєво сприяти зміцненню соціальної бази суспільства.

Переходом до політики суцільної колективізації у 1929 р. покладено початок кардинальним змінам у сільському господарстві. При цьому були визначені надзви­чайно жорсткі строки. Зокрема, в центрально-чорнозем­них областях і районах степової України колективізація повинна була завершитись до осені 1931 р., на лівобереж­ній Україні — до весни 1932 р., в інших районах —до 1933 р. Основною формою об'єднання селян стала сільсь­когосподарська артіль (колективне господарство). Пізні­ше сільськогосподарські артілі повсюдно отримали назву «колгоспи», під якою вони увійшли в історію СРСР. По­ряд із ними в цей період також розвивалися і радянські господарства — «радгоспи», тобто сільськогосподарські підприємства, що належали державі.

Проголосивши політику суцільної колективізації, ра­дянська влада почала насильно заганяти селян до колго­спів. Основний опір цьому насильству чинило заможне селянство, в якого влада відбирала землю, худобу, рема­нент тощо. Ця категорія селянства дістала назву «кур­кульства». Тому закономірно, що колективізація супро­воджувалась «політикою ліквідації куркульства як кла­су». В Україні прокотилося кілька хвиль розкуркулення. За станом на 10 березня 1930 р. під розкуркулення по­трапило 61887 селянських господарств, тобто 2,5 відсот­ків. Селянство чинило опір проведенню цієї політики. Лише із січня по червень 1930 р. в Україні було вчинено 1500 терористичних актів проти представників радянсь­кої влади. У ряді областей України (Вінницькій, Херсон­ській, Кам'янець-Подільській, Одеській, Чернігівській, Дніпропетровській) відбулися збройні виступи селян. У 1930 р. в Україні кількість учасників селянських повс­тань перевищила 40 тис. 2 березня 1930 р. у «Правді» була опублікована стаття Сталіна «Запаморочення від успіхів», у якій в «перегинах» процесу колективізації звинувачува­лась місцева влада. Навіть таке лицемірне «визнання» при­вело до масового виходу селян із колгоспів. Щоб виправи­ти становище, у вересні 1930 р. було направлено у респуб­ліки директивного листа, згідно з яким керівництво України, зокрема, мало подвоїти темпи колективізації і про­тягом 1931 р. в основному завершити її в основних сіль­ськогосподарських районах. Розпочалася друга хвиля роз­куркулення, а також розправа з тими селянами, які чини­ли опір колективізації. Протягом 1930 р. з України було депортовано не менше 75 тис. селянських родин. За роки колективізації було експропрійовано до 200 тис. селянських господарств і в цілому знищено клас селян-власників. Для українських селян у грудні 1932 р. було введено так званий «внутрішній паспорт», що позбавляло їх можливості без дозволу місцевої влади переїхати до міста. Таке рішення влади прив'язувало селянина до зе­млі, практично знову його закріпачувало. Форсовані тем­пи суцільної колективізації, здійснюваної адміністратив­ними методами, спричинили дезорганізацію й деградацію аграрного сектора, невпинного вповзання його у кризу. Наслідком цього стала жахлива катастрофа — голодо­мор 1932-1933 рр., від якого в Україні померло від 3,5 до 5 млн. чоловік. Це була одна з найбільших трагедій укра­їнського народу в його історії.

На II з'їзді колгоспників-ударників у 1935 р. було при­йнято «Статут сільськогосподарської артілі», у відповід­ності з яким колгоспники отримували право мати неве­ликі присадибні ділянки, тримати корову, свиней, овець, птицю. Надлишки продукції з присадибної ділянки до­зволялось реалізувати на міських ринках. Про рівень ефективності сільськогосподарського виробництва кінця 30-х років можна говорити, порівнюючи частку одноосіб­них і колгоспних господарств по виробництву основних видів продукції. Незважаючи на те, що на долю одноосіб­них господарств припадало 13 відсотків посівних площ, тут вирощувалось 65 відсотків загального об'єму карто­плі, 48 відсотків овочів, основна маса фруктів і ягід, 12 відсотків зерна. Колективні господарства відігравали про­відну роль лише у виробництві зерна, цукрового буряку, соняшнику та інших технічних культур, а основна части­на продуктів харчування, як і до колективізації, надходи­ла від одноосібних господарств і присадибних ділянок кол­госпників. Від України у державні засіки надійшло у 1933 р. 317 млн. пудів хліба, в 1935 р. 462 млн., а в 1937 — 496 млн. пудів. В результаті у 1935 р. в містах було ска­совано введену в 1928 р. карткову систему, але проблеми в аграрному секторі залишились.

У грудні 1936 р. на VIII з'їзді Рад була прийнята Кон­ституція СРСР. У відповідності з новою Конституцією політичну основу країни становили Ради депутатів тру­дящих, а економічну основу — соціалістична власність на засоби виробництва.

В результаті перших п'ятирічок у країні відбулись значні соціально-економічні зрушення. Вся влада безроздільно перейшла в руки партійно-державного апарату, який здійснював жорсткий централізований контроль за розподілом ресурсів, готової продукції, діяльністю креди­тно-фінансової системи та іншими економічними інсти­туціями. Селянство в основному було об'єднане в колгос­пи, одноосібні селянські господарства були практично ви­тіснені за допомогою податків і адміністративних заходів. В умовах тоталітарної системи господарська самостійність колгоспів обмежувалась, вони були позбавлені економіч­них стимулів розвитку, культивувалась зрівнялівка, без­господарність. В 1940 р. соціальну структуру радянсько­го суспільства складали такі групи: робітники — 33,7 відсотків, колгоспники і кооперовані кустарі — 47,2 від­сотки, службовці та інтелігенція — 16,5 відсотків, селяни-одноосібники і некооперовані кустарі — 2,6 відсот­ків. Однак соціально-економічні перетворення в Україні мали трагічний наслідок. Масові репресії 30-х років най­тяжчі втрати від яких зазнали інтелігенція і селянство негативно вплинули на розвиток країни. Сталінські реп­ресії не тільки відторгнули від суспільства тих, кого було знищено, а й понівечили долю членів її сімей, затаврова­них як «члени сімей ворогів народу» з усіма наслідками. Сталінське свавілля розтлівало тих, кого обминула тра­гічна доля. Гинули ідеали честі, совісті, добра, заохочува­лися негідницькі діяння, доноси та наклепи. Таким чи­ном, в кінці 1930 років в СРСР утворилась специфічна соціально-економічна система, яку найчастіше називають «державним соціалізмом». її характерними рисами бу­ли повне одержавлення виробництва й ліквідація при­ватної власності. Соціалізм, що будувався в країні, не мав нічого спільного із суспільством соціальної справедли­вості. По суті, це був широкомасштабний експеримент над поневоленим народом, що базувався на суб'єктивних рі­шеннях партійно-радянського керівництва.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Лекція №1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ІСТОРІЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ. 1.2. Методико-методологічні засади аналізу історії економіч­ної думки

ПРЕДМЕТ І МЕТОД ІСТОРІЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ... Історична еволюція економічної думки... Методико методологічні засади аналізу історії економіч ної думки...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Форсована індустріалізація. Примусова колективізація сільського господарства та її наслідки.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Сторична еволюція економічної думки.
Економічне життя суспільства є надзвичайно багатогранним. Його вивчає система економічних наук, які включають науки про загальні закони економічного розвитку, галузеві економічні науки, науки, що р

Вивчення історії економічної думки необхідне і для розуміння й розвитку сучасних економічних теорій.
Визнаний авторитет у галузі історії економічної думки японсь­кий економіст Такаші Негіші в книжці «Історія економічної теорії», як і Блауг, ставить запитання: «Для чого ми вивчаємо історію еко­номі

ГОСПОДАРСЬКИЙ РОЗВИТОК ЗА ПЕРВІСНОЇ ДОБИ ТА ЙОГО ЕВОЛЮЦІЯ НА ЕТАПІ РАННІХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ.
Палеоліт, або давній кам'яний вік. Мезоліт - середній кам'яний вік Протонеоліт. Неоліт - новий кам'яний в

Економічна думка, причини розквіту та занепаду країн античного світу.
  З розвитком су­спільства виникали ширші уявлення про економічні відносини, з'явилися окремі висловлювання, ідеї економічного характеру. Вони стали складовою архаїчного мислення і ді

Економічна думка, господарство та соціально - економічні відносини у країнах Стародавнього Сходу.
  До країн Стародавнього Сходу відносяться Старо­давній Єгипет, державні утворення Межиріччя (Шу­мер, Ур, Вавилонське царство), Стародавня Індія, Ки­тай та інші. Господарство

Економічна думка , причини розквіту та занепаду країн античного світу.
Стародавня Греція. У першій половині І тисячо­ліття до н. є. колись могутні Вавилонське царство та Єгипет внаслідок внутрішніх та зовнішніх обставин занепадають. У світовій історії

Форми землеволодіння та соціально-економічні відносини в епоху Середньовіччя.
Господарство епохи Середньовіччя (феодальне гос­подарство) характеризується перш за все пануван­ням приватної власності на землю. Основний дохід, а відтак і можливість вижити, люди отримували від з

Форми землеволодіння та соціально-економічні відносини в епоху Середньовіччя.
Генеза та розвиток нових господарських форм в середньовічній Європі мали універсальні ознаки. Вони формувалися в основному на соціально-еко­номічній спадщині Римської імперії та господарських досяг

Середньовічні міста. Ремесла. Цехи.
У країнах Західної Європи найдавніші міста зав­дячували своїм початком римлянам. Міста виника­ли скрізь, куди доходила влада Стародавнього Риму, навіть до меж римських провінцій над Рейном Дунаєм,

Внутрішня і зовнішня торгівля. Фінанси.
В XI — XV ст. в країнах Західної Європи інтен­сивно розвивалася торгівля, чому сприяв розвиток ремесла та урбанізація. Особливо жваво вона прова­дилася у могутніх міських республіках Північної Італ

Економічна думка середньовіччя.
Мис­лення середньовічної людини мало теологічний характер. Економі­чна думка ще не відокремилась у самостійну галузь знань. Цей про­цес почався лише в період пізнього середньовіччя (XVI — XVII ст.)

Передумови становлення ринкової економіки в країнах Західної Європи.
Перші зачатки ринкового виробництва з'явилися в окремих містах Північної Італії і Фландрії ще в XIV-XV вв. Виникнення ж ринкових відносин у масштабі Західної Європи ставиться лише до XVI сторіччя.

Передумови і наслідки Великих географічних відкриттів.
В економічному становленні новоєвропейської та світової макроцивілізації важливу роль відіграли Великі географічні відкриття кінця XV — початку XVI ст. Їхньою передумовою була криза левантійської т

Основні фактори становлення індустріального суспільства. Мануфактури.
Розклад феодального господарства був пов'язаний з такими процесами, як розвиток товарного госпо­дарства; посилення майнової та соціальної диферен­ціації; формування великих капіталів і розвиток роз

Англійська революція 1640—1660 рр.: економічні причини і наслідки.
На початку XVI ст. Англія залишалася невели­кою за кількістю населення державою. Переважна частина її мешканців проживала у сільській місце­вості; в містах — 20% жителів країни. Більшість галузей п

Особливості генези індустріального суспільства у Франції
До середини ХVШ ст. Франція була однією з наймогутніших держав світу. Такого становища вона досягла в значній мірі за рахунок високої культури французького народу. Важливою силою, що утри­мувала Фр

Соціально-економічні передумови і наслідки війни північноамериканських колоній за незалежність.
Колонізацію Північної Америки європейці розпо­чали ще у XVI ст. Найбільших успіхів у цьому про­цесі досягла Англія, яка створила ряд колоній на Атлантичному узбережжі материка. У боротьбі з Нідерла

Промисловий переворот у США.
Промисловий переворот — це перехід від руч­ного, ремісничо-мануфактурного до великого машин­ного фабрично-заводського виробництва. Важливою складовою промислового перевороту було впрова­дження у ви

Промисловий переворот в Англії: передумови, хід, наслідки
Батьківщиною першого промислового перевороту була Англія — в останній третині XVIII — середині XIX ст. Соціально-економічні передумови для його здійснення визріли в цій країні у середині XVIII ст.

Особливості промислового перевороту у Франції.
Промисловий переворот у Франції мав свої особ­ливості і специфіку. Він розпочався пізніше, ніж в Англії, і був затяжним. На думку деяких вчених, у т. ч. французьких, велика демократична революція 1

Особливості промислового перевороту в Німеччині.
Німеччина вийшла на шлях капіталістичного роз­витку пізніше, ніж Англія та Франція. Промисловий переворот тут розпочався лише в 30-х роках XIX ст. і тривав до 70-х років. Найважливішою причиною так

Промисловий переворот у США.
Поява у Північній Америці сильної самостійної держави створила сприятливі умови для економічно­го зростання. Промисловий переворот розпочався у північних штатах в останньому десятилітті XVIII ст.

Міжнародні економічні відносини.
  Після завершення промислового перевороту розвинуті країни світу вступають в добу індустріалізації. Вона характеризується структурними зміна­ми в господарстві окремих країн. На основ

Прогрес науки, техніки і технології виробництва в останній третині XIX ст.
Індустріалізація в розвинутих країнах відбувалася на основі науково-технічної революції. Відкриття в галузі математики, фізики, хімії, інших наук сприя­ли технічному прогресові, створенню оригіналь

Економічне піднесення США та Німеччини.
США. У кінці XIX ст. високими темпами розви­валася економіка США. Вони вийшли на перше місце у світі за обсягом промислової продукції, обігнали Великобританію, яка втратила роль &q

Основні фактори промислового відставання Англії та Франції.
Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали знижуватися темпи промислового виробництва. Інтен­сивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення

Становлення індустріального суспільства в Японії.
Перехід до індустріального суспільства в Японії відбувся пізніше, ніж в країнах Західної Європи та США, і мав ряд особливостей. До середини XIX ст. Японія була типовою аграрною країною, в якій па­н

Міжнародні економічні відносини.
У першій половині XIX ст. сформувався світо­вий ринок як підсистема господарства, пов'язана з обміном товарів за межами національної економіки та валютно-фінансовим забезпеченням такого обміну. Він

Ндустріалізація в Україні.
Упродовж 60—80-х років у Східній Україні за­вершився промисловий переворот. Найхарактерні­шою ознакою цього було повсюдне застосування у виробництві парових двигунів, систем машин, меха­нізмів та в

Зрушення в сільському господарстві. Столипінська аграрна реформа.
Селянські реформи 1848 р. в Австрійській та 1861 р. у Російській імперіях мали багато спільних рис. На­самперед вони створили сприятливіші умови для інду­стріального розвитку. Земля стала об'єктом

Зародження і розвиток кооперативного руху.
У новітню епоху великих соціально-економічних перетворень український народ вступив без власної держави. Він був об'єктом жорстокого колоніального гноблення. Іноземні поневолювачі безсоромно грабу­

Фінанси та кредит.
Наприкінці XIX ст. дедалі актуальнішим ставало питання встановлення в Росії грошового обігу, за­снованого на золоті, як це вже було у Великобрита­нії, Франції та Німеччині. Грошова реформа по­требу

Економічна думка в період державно-монополістичного розвитку суспільств Європейської цивілізації.
У другій міжвоєнній декаді в господарстві розви­нутих країн відбулися важливі зміни, викликані за­вершальним ходом індустріалізації, економічною кризою та її наслідками. Держава в цей період ста­ла

Англія.
Англія, як і США, подолала наслідки економічної кризи. Проте виходила вона з неї дуже повільно. Наприкінці 30-х років у країні панувало значне без­робіття. Англійська промисловість залишалася на рі

Франція.
Розвиток економіки Франції у 30-х ро­ках не був схожий на поступ американської, німець­кої, англійської. Він виявився особливо повільним, затяжним. Застій у головних галузях був тривалі­шим порівня

Німеччина.
Економічна криза призвела до кризи політичної і приходу до влади нацистів на чолі із А. Гітлером. Його уряд вже у перші роки свого прав­ління пішов на нечуване для мирного часу розширен­ня державно

Японія.
Японія, як і Німеччина, виходила з економічної кризи 1929—1933 рр. шляхом мілітаризації. Після встановлення окупаційної влади в Маньчжурії вона розпочала загарбання китайських територій. У 1937 р.

Економічна думка в період державно-монополістичного розвитку суспільств Європейської цивілізації.
Посилене державне втручання в економічне життя по­яснювалося суто практичними міркуваннями без відповідної теоре­тичної бази. Опублікувавши 1936 р. книжку «Загальна теорія зайня­тості, процента та

Лекція №11.
СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ НА ЕТАПІ ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (кінець XX - початок XXI ст.) У 50-х роках у більшості європейськи

Відхід від нової економічної політики й перехід до директивного управління та планування.
Соціально-економічний розвиток України у 20-30-ті роки був зумовлений тим, що радянська Україна, увійшов­ши до складу СРСР (30 грудня 1922 р.). З 1922 р. всі рішення, що стосувалися України, в тому

Економічне становище західноукраїнських земель у 20-30-ті роки.
Після першої світової війни, розпаду могутніх імперій українські землі (Західна Україна, північна Буковина, За­карпаття й Бессарабія) перебували у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини. Майже 7

Розвиток економічної думки в радянський період.
Післяжовтневий розвиток економічної теорії в Україні позначе­ний тими самими рисами, що й розвиток усієї економічної думки. Це розквіт з 20-х по 30-ті роки, занепад, починаючи з 30-х по 60-ті, коро

Економічне становище України та основні напрямки економічної політики в період переходу до ринкових відносин.
24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради України прийняла «Акт проголошення незалежності України». Вона проголосила створення самостійної укра­їнської держави під назвою «Україна». З моме

Проблеми реформування економіки на сучасному етапі становлення України.
Національне відродження України — процес складний і тривалий. Він проходить в умовах економічної кризи, зниження добробуту народу. У 1991 р. Україна одержала лише атрибути суверенної держави. Але в

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги