рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Форми землеволодіння та соціально-економічні відносини в епоху Середньовіччя.

Форми землеволодіння та соціально-економічні відносини в епоху Середньовіччя. - раздел История, Лекція №1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ІСТОРІЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ. 1.2. Методико-методологічні засади аналізу історії економіч­ної думки Генеза Та Розвиток Нових Господарських Форм В Середньовічній Європі Мали Унів...

Генеза та розвиток нових господарських форм в середньовічній Європі мали універсальні ознаки. Вони формувалися в основному на соціально-еко­номічній спадщині Римської імперії та господарських досягненнях германських племен.

Становлення середньовічного господарства яскраво простежується на прикладі Королівства франків (V — IX ст.), яке було створене германськими племенами франків на території колишньої римської провін­ції — Північної Галлії (сучасної Франції), а з VIII ст. опанувало більшу частину Західної Європи.

У V — VI ст. у Франкському королівстві відбував­ся процес трансформації родової землеробської гро­мади в сусідську — марку, в якій переважало індивідуальне сімейне господарство — основна виробнича ланка франкської общини. Вся земля знаходилася у колективній власності громади. У спадок (си­нам, братам померлого) передавалися наділи орної землі, сади, виноградники, ділянки лісу, луки та пасовища. Мала місце приватна власність, яка поши­рювалася на будинок з присадибною ділянкою землі та рухоме майно. Неподільні угіддя були спільною власністю членів громади. Права відчуження (вільного розпорядження) землі франки не знали.

Майнова та соціальна диференціація, яка мала місце у франків раніше, значно посилилася після завоювання та колонізації Галлії. Значну частину землі та інших багатств отримали королі, знать, дружинни­ки. Одночасно відбувалося розорення господарства тих членів громади, які загинули на війні, а також внас­лідок хвороб, епідемій та інших причин. Посилювався дуалізм між колективною власністю та парцеляр­ними (індивідуальними) господарствами. Поступово спадкові наділи збільшувалися і перетворювалися на алод — приватну сімейну власність, яка вільно відчу­жувалася — продавалася, обмінювалася, заповідалася і дарувалася без дозволу громади (марки). Марка базувалася, таким чином, на приватній власності на орні землі, колективній власності на угіддя, на вільній праці її членів. Одночасно зберігалася земельна власність галло-римського населення та церкви. Про­довжувало діяти римське законодавство, яке оберіга­ло цю власність. Разом з тим зростало землеволодін­ня франкських королів та знаті.

У VIII — IX ст. у Королівстві франків аграрні відносини пройшли складну еволюцію, каталізато­ром якої стали постійні війни та посилення ролі держави в економічному житті. Оскільки війни та військова служба були надто обтяжливими для се­лянства і призводили до їхнього розорення, всена­родне ополчення втратило своє значення. Основою тогочасного війська, служба в якому була престиж­ною, стали важкоозброєні кінні воїни-рицарі. Карл Мартелл, король Франкської держави (714—751 рр.) провів військово-аграрну реформу. Суть її полягала у наданні воїнам-рицарям пожиттєвих земельних наділів — бенефіціїв — за умови виконання ними військової служби і васальної присяги на вірність королю-сеньйорові. Частину отриманих земель власники-бенефіціарії віддавали своїм васалам. Так скла­лося бенефіціальне — умовно-службове, тимчасове землеволодіння, яке ґрунтувалося на сеньйоріально-васальних відносинах. Право власності на землю зберігалося за сеньйором, який надавав її і міг відібрати у випадку відмови від служби чи зради.

Водночас реформа підготувала умови для розпаду громади, обмежуючи права і обов'язки її членів: звільняла від військової служби, участі в суді, в місцевому управлінні. У часи правління династії Каролінгів (з 751 р.) надання бенефіціїв стало систе­мою. В IX ст. васальна служба стала спадковою. Бе­нефіцій перетворився на феод (лен) — основну, най­поширенішу форму землеволодіння доби середньовіч­чя. Феодальне господарство утверджувалося і роз­вивалося в межах маєтку-сеньйори. Королівськи­ми грамотами феодалам надавався імунітет — при­вілей здійснювати у своїх володіннях функції дер­жавної влади: фіскальні та судово-адміністративні. Земля поділялася на домен, де господарював сам землевласник, та селянські наділи. Сеньйорії зви­чайного типу мали значні розміри (кілька сотень гектарів). Орні землі домену із зерновим виробниц­твом становили майже третину його загальної площі. Монополія феодалів на землю зростала, що виража­лося у принципі "немає землі без сеньйора".

Одночасно зі зростанням великого землеволодіння формувалося феодально залежне селянство. До нього належали серви (нащадки колишніх рабів, колонів), які перебували в особистій спадковій залежності від сеньйорів. У стан селян поступово перейшли вільні франкські солдати та дрібні галло-римські землевлас­ники, їхній перехід був зумовлений різними обста­винами — великими податками, боргами, війнами та усобицями, стихією, натуральним характером госпо­дарства, яке ставило людей у залежність від природ­них умов та унеможливлювало інші заняття. Були поширеними прекарні угоди, відомі з римських часів, згідно з якими алод вільного дрібного землевласника відчужувався на користь сеньйора чи церкви, а потім повертався селянинові в пожиттєве користування як прекарій (земля, видана на прохання). Поступово прекарії стали спадковими, взаємовідносини селян і землевласників обумовлювалися сплатою натураль­ної чи грошової ренти, виконанням селянином повинностей на користь феодала та обов'язків сеньйо­рів щодо селян. Існували інші шляхи переходу в се­лянський стан та форми їхньої залежності. Селяни різних категорій, походження та залежності відрізня­лися забезпеченням землею, обов'язками щодо зем­левласника. Більшість селян не були спадково залеж­ними, їхні обов'язки зберігалися доти, доки вони ко­ристувалися наділом у цій сеньйорії. Селяни не були прикріплені до землі, а спроби Карла Великого (768— К14 рр.) заборонити відхід селян від землі не мали успіху.

Отже, протягом V — IX ст. у Франкській державі «формувалася класична форма феодального службового землеволодіння та сеньйоріально-селянських відносин. Дрібне господарство франків, що ґрунтувалося на алодальній власності, витіснив феодаль­ний маєток-сеньйорія — замкнуте натуральне гос­подарство, власник якого (сеньйор) мав усю повноту влади на своїй території.

Феодальні відносини у Франції, як і в Англії, Ні­меччині та інших країнах Європи, досягли зрілості в XI — XV ст. В XI — ХІІІ ст. панувала феодальна земельна власність трьох типів — королівська, світська, церковна. Ієрархічна структура землеволодін­ня (власність верховна, сеньйоріальна і васальна) об­межувала права окремого феодала на землю. Однак період політичної роздробленості менші володіння стали відчужуватися. Зросли значення та розміри сеньйоріальної власності, перш за все за рахунок і лісів, луків, пасовищ. Розширилися і зміцніли сеньйоріальні права.

З XIII ст. у Франції, а потім і в інших країнах починається криза панщинної системи. Натуральне господарство феодального маєтку вичерпує свої можливості. Тому феодали здійснюють масовий перевід закріпачених селян із панщини на натуральний, а згодом і грошовий оброк. Цей процес отримав назву "комутації ренти". Його економічною основою була вища продуктивність праці у селянському госпо­дарстві, ніж на панщині. Зростання міст і розвиток товарно-грошових відносин сприяли поширенню грошової ренти. Феодалам було вигідно отримувати від селян саме гроші, переносячи у сферу селянського господарства і проблему реалізації додаткового продукту.

У XIV — XV ст. феодальні господарства все більше втягуються у товарно-грошові відносини. Одночас­но змінюється правовий та майновий статус селян, які поступово виходять з-під юрисдикції феодалів, зростає їхня земельна власність. З'являються нові економічно-правові форми взаємовідносин між фео­далами і селянами — оренда, найм тощо, орієнто­вані на ринок. З допомогою податків, інших засобів посилює свої економічні позиції держава.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Лекція №1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ІСТОРІЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ. 1.2. Методико-методологічні засади аналізу історії економіч­ної думки

ПРЕДМЕТ І МЕТОД ІСТОРІЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ... Історична еволюція економічної думки... Методико методологічні засади аналізу історії економіч ної думки...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Форми землеволодіння та соціально-економічні відносини в епоху Середньовіччя.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Сторична еволюція економічної думки.
Економічне життя суспільства є надзвичайно багатогранним. Його вивчає система економічних наук, які включають науки про загальні закони економічного розвитку, галузеві економічні науки, науки, що р

Вивчення історії економічної думки необхідне і для розуміння й розвитку сучасних економічних теорій.
Визнаний авторитет у галузі історії економічної думки японсь­кий економіст Такаші Негіші в книжці «Історія економічної теорії», як і Блауг, ставить запитання: «Для чого ми вивчаємо історію еко­номі

ГОСПОДАРСЬКИЙ РОЗВИТОК ЗА ПЕРВІСНОЇ ДОБИ ТА ЙОГО ЕВОЛЮЦІЯ НА ЕТАПІ РАННІХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ.
Палеоліт, або давній кам'яний вік. Мезоліт - середній кам'яний вік Протонеоліт. Неоліт - новий кам'яний в

Економічна думка, причини розквіту та занепаду країн античного світу.
  З розвитком су­спільства виникали ширші уявлення про економічні відносини, з'явилися окремі висловлювання, ідеї економічного характеру. Вони стали складовою архаїчного мислення і ді

Економічна думка, господарство та соціально - економічні відносини у країнах Стародавнього Сходу.
  До країн Стародавнього Сходу відносяться Старо­давній Єгипет, державні утворення Межиріччя (Шу­мер, Ур, Вавилонське царство), Стародавня Індія, Ки­тай та інші. Господарство

Економічна думка , причини розквіту та занепаду країн античного світу.
Стародавня Греція. У першій половині І тисячо­ліття до н. є. колись могутні Вавилонське царство та Єгипет внаслідок внутрішніх та зовнішніх обставин занепадають. У світовій історії

Форми землеволодіння та соціально-економічні відносини в епоху Середньовіччя.
Господарство епохи Середньовіччя (феодальне гос­подарство) характеризується перш за все пануван­ням приватної власності на землю. Основний дохід, а відтак і можливість вижити, люди отримували від з

Середньовічні міста. Ремесла. Цехи.
У країнах Західної Європи найдавніші міста зав­дячували своїм початком римлянам. Міста виника­ли скрізь, куди доходила влада Стародавнього Риму, навіть до меж римських провінцій над Рейном Дунаєм,

Внутрішня і зовнішня торгівля. Фінанси.
В XI — XV ст. в країнах Західної Європи інтен­сивно розвивалася торгівля, чому сприяв розвиток ремесла та урбанізація. Особливо жваво вона прова­дилася у могутніх міських республіках Північної Італ

Економічна думка середньовіччя.
Мис­лення середньовічної людини мало теологічний характер. Економі­чна думка ще не відокремилась у самостійну галузь знань. Цей про­цес почався лише в період пізнього середньовіччя (XVI — XVII ст.)

Передумови становлення ринкової економіки в країнах Західної Європи.
Перші зачатки ринкового виробництва з'явилися в окремих містах Північної Італії і Фландрії ще в XIV-XV вв. Виникнення ж ринкових відносин у масштабі Західної Європи ставиться лише до XVI сторіччя.

Передумови і наслідки Великих географічних відкриттів.
В економічному становленні новоєвропейської та світової макроцивілізації важливу роль відіграли Великі географічні відкриття кінця XV — початку XVI ст. Їхньою передумовою була криза левантійської т

Основні фактори становлення індустріального суспільства. Мануфактури.
Розклад феодального господарства був пов'язаний з такими процесами, як розвиток товарного госпо­дарства; посилення майнової та соціальної диферен­ціації; формування великих капіталів і розвиток роз

Англійська революція 1640—1660 рр.: економічні причини і наслідки.
На початку XVI ст. Англія залишалася невели­кою за кількістю населення державою. Переважна частина її мешканців проживала у сільській місце­вості; в містах — 20% жителів країни. Більшість галузей п

Особливості генези індустріального суспільства у Франції
До середини ХVШ ст. Франція була однією з наймогутніших держав світу. Такого становища вона досягла в значній мірі за рахунок високої культури французького народу. Важливою силою, що утри­мувала Фр

Соціально-економічні передумови і наслідки війни північноамериканських колоній за незалежність.
Колонізацію Північної Америки європейці розпо­чали ще у XVI ст. Найбільших успіхів у цьому про­цесі досягла Англія, яка створила ряд колоній на Атлантичному узбережжі материка. У боротьбі з Нідерла

Промисловий переворот у США.
Промисловий переворот — це перехід від руч­ного, ремісничо-мануфактурного до великого машин­ного фабрично-заводського виробництва. Важливою складовою промислового перевороту було впрова­дження у ви

Промисловий переворот в Англії: передумови, хід, наслідки
Батьківщиною першого промислового перевороту була Англія — в останній третині XVIII — середині XIX ст. Соціально-економічні передумови для його здійснення визріли в цій країні у середині XVIII ст.

Особливості промислового перевороту у Франції.
Промисловий переворот у Франції мав свої особ­ливості і специфіку. Він розпочався пізніше, ніж в Англії, і був затяжним. На думку деяких вчених, у т. ч. французьких, велика демократична революція 1

Особливості промислового перевороту в Німеччині.
Німеччина вийшла на шлях капіталістичного роз­витку пізніше, ніж Англія та Франція. Промисловий переворот тут розпочався лише в 30-х роках XIX ст. і тривав до 70-х років. Найважливішою причиною так

Промисловий переворот у США.
Поява у Північній Америці сильної самостійної держави створила сприятливі умови для економічно­го зростання. Промисловий переворот розпочався у північних штатах в останньому десятилітті XVIII ст.

Міжнародні економічні відносини.
  Після завершення промислового перевороту розвинуті країни світу вступають в добу індустріалізації. Вона характеризується структурними зміна­ми в господарстві окремих країн. На основ

Прогрес науки, техніки і технології виробництва в останній третині XIX ст.
Індустріалізація в розвинутих країнах відбувалася на основі науково-технічної революції. Відкриття в галузі математики, фізики, хімії, інших наук сприя­ли технічному прогресові, створенню оригіналь

Економічне піднесення США та Німеччини.
США. У кінці XIX ст. високими темпами розви­валася економіка США. Вони вийшли на перше місце у світі за обсягом промислової продукції, обігнали Великобританію, яка втратила роль &q

Основні фактори промислового відставання Англії та Франції.
Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали знижуватися темпи промислового виробництва. Інтен­сивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення

Становлення індустріального суспільства в Японії.
Перехід до індустріального суспільства в Японії відбувся пізніше, ніж в країнах Західної Європи та США, і мав ряд особливостей. До середини XIX ст. Японія була типовою аграрною країною, в якій па­н

Міжнародні економічні відносини.
У першій половині XIX ст. сформувався світо­вий ринок як підсистема господарства, пов'язана з обміном товарів за межами національної економіки та валютно-фінансовим забезпеченням такого обміну. Він

Ндустріалізація в Україні.
Упродовж 60—80-х років у Східній Україні за­вершився промисловий переворот. Найхарактерні­шою ознакою цього було повсюдне застосування у виробництві парових двигунів, систем машин, меха­нізмів та в

Зрушення в сільському господарстві. Столипінська аграрна реформа.
Селянські реформи 1848 р. в Австрійській та 1861 р. у Російській імперіях мали багато спільних рис. На­самперед вони створили сприятливіші умови для інду­стріального розвитку. Земля стала об'єктом

Зародження і розвиток кооперативного руху.
У новітню епоху великих соціально-економічних перетворень український народ вступив без власної держави. Він був об'єктом жорстокого колоніального гноблення. Іноземні поневолювачі безсоромно грабу­

Фінанси та кредит.
Наприкінці XIX ст. дедалі актуальнішим ставало питання встановлення в Росії грошового обігу, за­снованого на золоті, як це вже було у Великобрита­нії, Франції та Німеччині. Грошова реформа по­требу

Економічна думка в період державно-монополістичного розвитку суспільств Європейської цивілізації.
У другій міжвоєнній декаді в господарстві розви­нутих країн відбулися важливі зміни, викликані за­вершальним ходом індустріалізації, економічною кризою та її наслідками. Держава в цей період ста­ла

Англія.
Англія, як і США, подолала наслідки економічної кризи. Проте виходила вона з неї дуже повільно. Наприкінці 30-х років у країні панувало значне без­робіття. Англійська промисловість залишалася на рі

Франція.
Розвиток економіки Франції у 30-х ро­ках не був схожий на поступ американської, німець­кої, англійської. Він виявився особливо повільним, затяжним. Застій у головних галузях був тривалі­шим порівня

Німеччина.
Економічна криза призвела до кризи політичної і приходу до влади нацистів на чолі із А. Гітлером. Його уряд вже у перші роки свого прав­ління пішов на нечуване для мирного часу розширен­ня державно

Японія.
Японія, як і Німеччина, виходила з економічної кризи 1929—1933 рр. шляхом мілітаризації. Після встановлення окупаційної влади в Маньчжурії вона розпочала загарбання китайських територій. У 1937 р.

Економічна думка в період державно-монополістичного розвитку суспільств Європейської цивілізації.
Посилене державне втручання в економічне життя по­яснювалося суто практичними міркуваннями без відповідної теоре­тичної бази. Опублікувавши 1936 р. книжку «Загальна теорія зайня­тості, процента та

Лекція №11.
СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ НА ЕТАПІ ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (кінець XX - початок XXI ст.) У 50-х роках у більшості європейськи

Відхід від нової економічної політики й перехід до директивного управління та планування.
Соціально-економічний розвиток України у 20-30-ті роки був зумовлений тим, що радянська Україна, увійшов­ши до складу СРСР (30 грудня 1922 р.). З 1922 р. всі рішення, що стосувалися України, в тому

Форсована індустріалізація. Примусова колективізація сільського господарства та її наслідки.
На основі нової економічної політики розвиток СРСР у середині 20-х років досяг довоєнного рівня, однак краї­на суттєво відставала від передових капіталістичних дер­жав: значно менше вироблялось еле

Економічне становище західноукраїнських земель у 20-30-ті роки.
Після першої світової війни, розпаду могутніх імперій українські землі (Західна Україна, північна Буковина, За­карпаття й Бессарабія) перебували у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини. Майже 7

Розвиток економічної думки в радянський період.
Післяжовтневий розвиток економічної теорії в Україні позначе­ний тими самими рисами, що й розвиток усієї економічної думки. Це розквіт з 20-х по 30-ті роки, занепад, починаючи з 30-х по 60-ті, коро

Економічне становище України та основні напрямки економічної політики в період переходу до ринкових відносин.
24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради України прийняла «Акт проголошення незалежності України». Вона проголосила створення самостійної укра­їнської держави під назвою «Україна». З моме

Проблеми реформування економіки на сучасному етапі становлення України.
Національне відродження України — процес складний і тривалий. Він проходить в умовах економічної кризи, зниження добробуту народу. У 1991 р. Україна одержала лише атрибути суверенної держави. Але в

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги