Таксономія. Вірус віспи мавп (monkeypoxvirus) відноситься до родини Poxviridae підродини Chordopoxvirinae роду Orthopoxvirus.
Вірус віспи мавп патогенний не тільки для мавп, але й для людей і гризунів. Уперше був виділений Von Magnus et al. у 1958 році у Копенгагені в Інституті сироваток, від яванських мавп, що були завезені із Сінгапуру. Вірусом було уражено майже 30 % завезеного поголів'я. Захворювання характеризувалося тривалим інкубаційним періодом (50-60 діб) та висипом, що вкривав усю поверхню тіла тварин. У 2003-2004 роках у США з'явились перші повідомлення про захворювання серед людей, викликані вірусом віспи мавп, яких тримали вдома, а також після контакту з імпортованими з Африки ціветтами, степовими собачками (Cynomys ludovicianus) та деякими видами гризунів. В Африці захворювання зустрічається переважно серед людей, що живуть у Демократичній Республіці Конго, Ліберії, Камеруні, Нігерії, Заїрі та деяких інших країнах і мають контакт з тваринами.
Інкубаційний період триває від 7 до 21 доби, в середньому 12 діб. Клінічні прояви захворювання у людини нагадують натуральну віспу: генералізований пустульозно-папульозний висип, висока температура, головний біль, лімфаденопатія. Серед ускладнень реєструють вторинну бактеріальну інфекцію шкіри, бронхопневмонію, діарею, кератити із втратою зору. Летальність становить у середньому 9,8 %. Захворювання особливо небезпечне для дітей віком до 15 років.
Вакцинація проти натуральної віспи забезпечує утворення специфічного імунного захисту і проти вірусу віспи мавп. До 1981 року багато вчених вважали, що вірус віспи мавп від людини до людини не передається, що людина здатна заразитися лише при контакті з хворою твариною. Проте сучасні дані, отримані через чверть сторіччя після ліквідації натуральної віспи, свідчать про падіння колективного імунітету проти віспи натуральної та поширення вірусу віспи мавп від людини до людини при внутрішньолікарняних спалахах інфекції, у домашніх осередках тощо. Описані випадки 2, 3, 4 і навіть 8 генерацій зараження вірусом віспи мавп від людини до людини, що може бути сприйнято як загроза масштабного епідемічного поширення цього збудника у майбутньому.