Афінське право було найбільш розвинутою в Стародавній Греції системою рабовласницького права, що помітно вплинуло на правові системи інших полісів, особливо тих які входили до складу Афінського морського союзу. Найдавнішим джерелом права були звичаї. У 8-7ст. до н. е. в процесі становлення класового суспільства і держави багато старих звичаїв отримують нове тлумачення. З кін. 7 ст. до н. е. основним джерелом права стає законодавча діяльність верхових органів держави , хоча правові звичаї продовжують відігравати важливу роль. Законодавча діяльність повязуеться з іменем Дракрнта. Закони приписувані Драконту відносять до 621р до н. е. . До нас закони не дійшли, але за свідченнями вчених і оповідей давніх авторів відомо, що вони санкціонували низку правових звичаїв, встановлювали жорсткі покарання. Так смертною карою каралися не тільки за умисне вбивство а й крадіжка овочів, неробство. Характерним є те що кровна помста була заборонена. У Афінах, найзнаменитішому з еллінських міст, що стали зразком полісного пристрою, зведення писанных законів створене в 621 р. до Р. Х. архонтом Драконтом. По його імені ці закони дістали назву "драконтовы", або "драконівські". Вираження "драконівські закони" стало прозивним для позначення украй жорстокого законодавства. Дійсно, введені Драконтом закони украй суворі і карали стратою за будь-яке посягання на чужу власність, будь то крадіжка овочів на ринку або привласнення земельної ділянки. Коли Драконта запитали, чому його закони такі нещадні, той відповів: "Я вважаю, що навіть за малий злочин той, що провинився заслуговує на смерть. Ну, а оскільки суворішого покарання немає, припало і за тяжчі призначити ту ж кару".