В IX-XII ст. в умовах політичної децентралізації, що призвели до глибокої територіальної роздрібленості, королівська влада втратила своє колишнє значення. Фактично влада короля поширювалася лише на територію його домену, але й там йому доводилося вести наполегливу боротьбу з непокірними васали. Поза межами королівського домену влада належала великим землевласникам. Така форма феодального держави, побудована за принципом сюзеренитетом-вассалітета, може бути визначена як сеньоріальная монархія. Політична влада в ній фактично була поділена між королем і феодалами різного рівня, пов'язаними сеньоріально-васальної відносинами, та набула тим самим приватноправової характер. Становлення сеньоріальной монархії означало занепад центральної державної влади, ідрив внутрішньої єдності країни, послаблення її зовнішньополітичного становища. Спочатку функції королівської влади були обмеженими. Він вважався головою французького війська, здійснював суд. Судову владу король мав тільки в межах свого домену. З XII ст. положення короля поступово змінюється. Відновлюється практика видання королем законодавчих актів - встановлення , хоча для цього потрібно згоду великих феодалів . У XIII в. визнається, що королівський акт, якому присягнули васали, обов'язковий і для відсутніх феодалів. Розширюється сфера судової юрисдикції короля. Велику роль у підвищенні авторитету королівської влади та зміцнення центральної адміністрації зіграли реформи короля Людовика IX . Важливе місце серед них займала військова реформа: створення міської міліції, загонів наймитів. Людовик IX заборонив приватні війни в королівському домені. На решті території вводилися так звані 40 днів короля. Протягом цього терміну феодали не могли починати військові дії, з тим щоб будь-яка з сторін могла перенести спір до суду короля. У 1260 році на базі королівської курії було створено спеціальний судовий орган - парламент, який мав намір на сесії в Парижі чотири рази на рік і став вищим судом у Франції. Людовик IX ввів на території домену єдину королівську монету, заборонивши тут використання грошей, випущених іншими феодалами.