Податкові надходження

Податок на прибутокє одним з найважливіших фінансових регуляторів господарської діяльності підприємств і організацій, джерелом бюджетних доходів.

Планування сум податку на прибуток базується на прийнятій методиці його обчислення. При цьому найскладнішою проблемою є визначення оподатковуваного прибутку на плановий період.

В умовах адміністративно-командної системи управління кожне підприємство було зобов’язане складати фінансовий план, де планова сума прибутку, а також сума платежів до бюджету визначалися переважно централізовано. Перехід до ринкових відносин вимагає зміни підходів до планування як прибутку, так і податку на нього.

Розробляючи проект Державного бюджету, Міністерство фінансів планує суму податку на прибуток виходячи з макроекономічних показників. У переліку цих показників, що є основою для планування податку, є сума балансового прибутку.

Згідно з чинним законодавством прибуток визначається як різ­ниця між валовими доходами і валовими витратами. Показники прибутку і податку на нього по галузях і підприємствах державної власності зводять відповідні міністерства і відомства, а по недержавних підприємствах — Фонд державного майна.

Податок на доходи фізичних осіб — один з основних економічних інструментів перерозподілу доходів громадян і форм мобілізації їх у бюджеті. Планування податку здійснюється на основі макроекономічних показників по фонду споживання, які розробляє Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України. Прогноз фонду оплати праці здійснюється Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України в територіальному (обласному) розрізі за такими платниками податків:

— працівникам виробничої сфери державного сектору економіки (без сільського господарства);

— працівникам сільського господарства (державна форма власності);

— працівникам госпрозрахункових установ невиробничої сфери;

— працівникам кооперативів, малих підприємств.

Суми надходжень податку визначаються виходячи з прогнозного фонду оплати праці за платниками податків і ставки податку.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. В основу розрахунку податку покладено очікувані надходження податку в поточному році з урахуванням наявної тенденції зростання кількості автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів. При цьому враховуються пільги, передбачені Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціаль­ного захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», а також пільги для підприємств автомобільного транспорту загального користування, установ та організацій, що фінансуються з Державного бюджету України, а саме: установ та організацій Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони, Служби безпеки України, Прокуратури, сільськогосподарських підприємств, які сплачують 50 % зазначеного податку за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше десяти.

Сума податку на наступний рік визначається під час розроблення проектів Державного і зведеного бюджетів на підставі інформації Державної податкової адміністрації про фактичні суми надходжень податку до бюджету на дату складання бюджету й очікуваних сум надходжень податку до кінця поточного року.

Податок з власників транспортних засобів згідно з чинним законодавством повністю зараховується до місцевих бюджетів. А тому місцеві фінансові органи, розробляючи проекти місцевих бюджетів, планують суми надходжень даного податку методом прямого рахунку — по юридичних особах, на балансі яких обліковуються транспортні засоби, а по фізичних особах — за інформацією ДАІ.

Платежі за використання природних ресурсів. Плата за спеціальне використання лісових ресурсів є формою реалізації економічного механізму стимулювання охорони, захисту, раціонального використання, а також фінансового забезпечення відтворення лісів.

Лісокористувачі мають право здійснювати такі види спеціального використання лісових ресурсів:

— заготівля деревини під час рубок головного користування;

— заготівля живиці;

— заготівля другорядних лісових матеріалів (пень, кора, зелень тощо);

— побічні лісові користування.

Планування і здійснення заготівлі деревини під час рубок головного користування здійснюється в межах розрахункової лісосіки. Розрахункова лісосіка — це щорічна норма заготівлі деревини під час рубок головного користування, що обчислюється як лісокористування і затверджується для кожного лісокористувача й окремо за групами порід у межах груп лісів виходячи з принципів безперервності і невиснажливості використання лісових ресурсів.

Залежно від розміру розрахункової лісосіки Кабінет Міністрів України встановлює щорічний розмір лісосічного фонду. Лісосічний фонд — це запаси деревини, призначеної для щорічної заготівлі під час рубок головного користування. Розмір плати за спеціальне використання лісових ресурсів установлюється на під­ставі лімітів їх використання і такс. Такси і порядок стягнення плати встановлюються Кабінетом Міністрів.

Планування надходжень плати за спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється виходячи з виділеного ліміту лісосічного фонду і середньої ставки плати за деревину з урахуванням її індексації.

Плата за спеціальне використання водних ресурсів установлюється з метою створення заінтересованості суб’єктів підприємницької діяльності в раціональному використанні й охороні вод, відтворенні водних ресурсів. Плату встановлено за спеціальне використання прісних водних ресурсів як загальнодержавного, так і місцевого значення.

Планування надходжень плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів здійснюється методом прямого розрахун­ку виходячи із затверджених Міністерством охорони навколишнього природного середовища лімітів використання прісних водних ресурсів, вантажопідйомності вантажного флоту і пасажиромісткості пасажирського діючих флотів і чинних нормативів плати. При цьому ставки плати індексуються відповідно до прогнозу зростання цін у матеріальному виробництві.

Платниками плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, у тому числі підприємства з іноземними інвестиціями, які здійснюють видобуток корисних копалин.

Для суб’єкта підприємницької діяльності встановлюються став­ки плати за кожну одиницю погашених балансових запасів, диференційованих за видами корисних копалин. Щодо залізної руди, кухонної і кам’яної солі, флюсових вапняків передбачені понижувальні коефіцієнти.

Планування надходжень від плати за спеціальне використання надр під час видобування корисних копалин здійснюється за прогнозом видобутку корисних копалин та нормативу плати. При цьому оподаткований оборот збільшується відповідно до індексу зростання цін.

Відрахування на геологорозвідувальні роботи є формою реалізації економічного механізму відшкодування витрат на пошуки і розвідку корисних копалин, виконаних за рахунок Державного бюджету, і створення джерела коштів для фінансування подальших робіт, спрямованих на відтворення та розвиток мінерально-сировинної бази України.

Платниками відрахувань є користувачі надр усіх форм власності, у тому числі підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини (у тому числі підземні прісні, мінеральні й термальні води) на родовищах, розвіданих за рахунок коштів Державного бюджету.

Планування надходжень до Державного бюджету відрахувань на геологорозвідувальні роботи здійснюються на основі прогнозів видобутку корисних копалин у наступному році і чинних нормативів, затверджених Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України.

Плата за землю запроваджена з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів та розвитку інфраструктури населених пунктів.

Планування плати за землю здійснюється на основі показників структури земельних ділянок, які надає Державний Комітет України із земельних ресурсів. Сума надходжень обчислюється виходячи із площі земельної ділянки відповідного призначення та середньої ставки податку.

З огляду на те, що плата за землю обчислюється і стягується місцевими органами влади і переважно надходить у місцеві бюджети, планування цього платежу здійснюється на місцях методом прямого розрахунку. Так, сільські і селищні Ради ведуть облік власників і землекористувачів, земельна ділянка яких розта­шована на їх території. Аналогічний облік ведуть фінансові органи районних, міських державних адміністрацій. Це дає можливість з високою точністю обчислювати планові суми земельного податку.

Податок на додану вартістьє найбільш значним за величиною в доходах бюджету. Його питома вага протягом усього періоду функціонування становить близько чверті доходів бюджету. Це один з найважливіших економічних інструментів перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб, а також бюджетів різних рівнів.

Планування суми надходжень податку на додану вартість здійснюється на базі прогнозних макроекономічних показників вартісної оцінки складових доданої вартості, а також установлених ставок податку. Макроекономічні показники розробляє Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України. При цьому враховується сукупність пільг, що передбачені чинним законодавством.

Акцизний збірз вітчизняних товарів обчислюється на основі прогнозних обсягів виробництва підакцизних товарів і ставок акцизного збору за кожним видом продукції, а також прогнозного курсу гривні до євро та з урахуванням пільг, визначених чинним законодавством.

Обчислення планової суми акцизного збору здійснюється методом прямого розрахунку. Для визначення прогнозу надходжень акцизного збору використовуються розрахунки в розрізі підприємств і організацій усіх форм власності. Крім того, міністерства і відомства, підвідомчі підприємства яких виготовляють підакцизні товари, надають інформацію про прогнозні обсяги випуску вказаної продукції.

Особливістю стягнення акцизного збору є його сплата до бюджету на рівні підприємств-виробників. У процесі подальшої реалізації цей збір не стягується. Акцизи належать до числа загальнодержавних доходів, їх ставки, порядок обчислення і сплати встановлюються законодавством України і є єдиними на всій території України.

Акцизний збір з імпортних товарів визначається на основі інформації Державної податкової адміністрації про фактичні суми надходжень акцизного збору на дату складання проекту Державного бюджету, очікуваних надходжень до кінця поточного року і прогнозного курсу гривні до євро.

Прогнозні суми надходжень податку на промисел, плати за видачу ліцензій та сертифікатів (у тому числі марки акцизного збору), плати за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на підприємницьку та професійну діяльність визначаються на основі даних Державної податкової адміністрації про фактичні надходження до бюджету вказаних платежів і з урахуванням очікуваних сум надходжень до кінця поточного року.

Мито — це податок на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Мито на товари, що ввозяться суб’єктами підприємницької діяльності, розраховується на основі загального обсягу імпорту торговельного балансу, який розробляє Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України. При цьому необхідно врахо­вувати існуючі тенденції щодо динаміки та структури імпорту.

Планова сума мита розраховується на основі середньозваженої ставки, яка обчислюється на підставі обсягу імпорту, з якого має сплачуватись мито у році, що передує плановому (розраховується за прогнозним торговельним балансом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України) та очікуваного надходження імпортного мита в цьому ж році. Зауважимо, що торговельний баланс складається в доларах США, а тому у разі розрахунків у валюті України використовується прогнозний курс долара до гривні за даними Національного банку України.

Планування експортного мита здійснюється, як правило, методом прямого розрахунку у зв’язку з обмеженою кількістю і незначними обсягами товарів, що підлягають оподаткуванню митом. Сума надходжень визначається множенням прогнозованого обсягу експорту товарів за кожною позицією на встановлену ставку мита.

Мито на товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами, планується виходячи з обсягів ввезення товарів громадянами у неторговельному обігу та тенденцій щодо їх оподаткування (введення чи скасування пільг та ін.).

Інші податкові доходи. Державне мито сплачують юридичні та фізичні особи за вчинення дій в їхніх інтересах та за видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженим на те органом. Державне мито сплачується до бюджетів різних рівнів залеж­но від органу, який розглядає справу. Зокрема, до Державного бюджету України надходять платежі з позовних заяв до арбітражних судів та заяв з перевірки рішень та ухвал, постанов цих судів у порядку нагляду, а також мито, яке сплачується під час оформлення і видачі паспортів, та за інші дії, передбачені чинним законодавством.

Прогнозування надходження державного мита до Державного бюджету здійснюється на підставі інформації Державної податкової адміністрації про суми щомісячного надходження цього платежу до бюджету і прогнозних індексів цін на плановий рік.

Державне мито, стягнення якого пов’язується з усіма іншими інструментами та діями, надходить до місцевих бюджетів. Так, за нотаріальні дії, учинені державними нотаріальними конторами щодо посвідчення договорів відчуження житлових будинків, гаражів, а також іншого нерухомого майна, сплачується мито в розмірах до неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Ураховуючи особливості державного мита, що не передбачають ведення загальноприйнятого обліку платників, прогнозування суми можливих надходжень за цим джерелом здійснюється на основі очікуваних надходжень за поточний рік із застосуванням неоподаткованого мінімуму заробітної плати та прогнозних індексів цін.

Консульські збори — це плата за вчинення консульських дій з оформлення документів на право в’їзду в Україну та виїзду за кордон, легалізації та витребування документів.

Збори стягуються як на території України, так і за її межами. Збори, які стягуються за межами України, зараховуються у визначених Державним бюджетом на відповідний рік розмірах до загального і спеціального фондів бюджету і використовуються на утримання закордонних дипломатичних установ України та придбання у державну власність України приміщень для їх розміщення в межах бюджетних призначень на ці цілі.

Надходження консульських зборів (як на території України, так і за її межами) планується з урахуванням міграційно-візової політики України стосовно іноземних держав, тенденції щодо розвитку зовнішньополітичної діяльності України, фактичного обсягу цих надходжень у попередні роки та прогнозного курсу гривні до долара США на відповідний плановий рік.

Місцеві податки і збори прогнозуються на стадії розроблення проекту Державного бюджету з метою визначення обсягів міжбюджетних трансфертів. Прогноз визначається на основі даних Державної податкової служби про фактичні надходження місцевих податків і зборів та тенденцій, що складаються. Ураховуючи, що місцеві податки і збори надходять до місцевих бюджетів, конкретні розрахунки за кожним податком здійснюються місцевими фінансовими органами. В основу розрахунків покладено прийнятий порядок стягнення того чи іншого податку і збору.