Стаття 33. Визначення бюджетної політики на наступний бюджетний період

1. Міністерство фінансів України спільно з іншими центральними органами виконавчої влади розробляє проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період та до 20 березня року, що передує плановому, подає його на розгляд до Кабінету Міністрів України.

2. Національний банк України до 15 березня року, що передує плановому, подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України прогнозні монетарні показники на наступний рік та до 1 квітня року, що передує плановому, - проект кошторису доходів та витрат Національного банку України на наступний рік, які використовуються для складання проекту закону про Державний бюджет України.

3. Кабінет Міністрів України не пізніше 1 квітня року, що передує плановому, розглядає та схвалює проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період і у триденний строк подає до Верховної Ради України, яка його розглядає за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України.

4. Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період ґрунтується на прогнозних і програмних документах економічного та соціального розвитку і містить положення щодо:

1) основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України (із зазначенням показників номінального і реального обсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих цін та цін виробників, офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінець року, рівня безробіття);

2) основних завдань бюджетної політики, зокрема граничного обсягу дефіциту (профіциту) державного бюджету, частки прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через зведений бюджет України, граничного обсягу державного боргу, встановлення розміру мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму та рівня його забезпечення;

3) пріоритетних завдань податкової політики;

4) реалізації пріоритетних державних (цільових) програм;

5) взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами, включаючи обґрунтування питомої ваги місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України;

6) інших питань, необхідних для складання проекту закону про Державний бюджет України.

Розгляд і виконання фінансових планів у всієї їхньої сукупності визначають зміст фінансового планування, а формування і виконання державного бюджету - зміст бюджетного планування. І фінансове, і бюджетне планування здійснюється органічно й одночасно, у єдиному плановому процесі, у якому першість належить бюджетному плануванню. Водночас і фінансове, і бюджетне планування є невід'ємною складовою частиною державного планування.

До складу єдиної системи фінансових планів України входять:

§ Державний бюджет України.

§ Місцеві бюджети.

§ Бюджети соціального страхування і соціального забезпечення населення.

§ Пенсійний фонд.

§ Баланси прибутків і витрат державних, приватних, комерційних, спільних підприємств і організацій.

§ Фінансові плани громадських організацій.

§ Кошториси установ невиробничої сфери.

§ Фінансові плани державного і приватного майнового й особистого страхування.

§ Фінансові плани підприємств і організацій зовнішньо пов'язані з бюджетом через податкову систему.

Задачами фінансового планування є:

1. Встановлення оптимальних пропорцій між централізованими і децентралізованими фінансами.

2. Визначення обсягів і джерела фінансових ресурсів у розрізі галузей, окремих підприємств і об'єднань.

3. Раціональний розподіл фінансових ресурсів між: виробничою і невиробничою сферою, галузями економіки, економічними регіонами країни.

4. Стимулювання найбільше ефективного використання коштів.

5. Концентрація фінансових ресурсів на найбільш важливих напрямках економічного розвитку.

6. Активний вплив фінансів на формування раціональної структури виробництва з урахуванням його соціальної спрямованості.