Склалися два типи господарської організації – східне і античне рабство. Їх загальні риси: 1) знаряддя праці індивідуального та спільного використання; 2) провідна роль землеробства; 3) ручний технологічний спосіб виробництва /ТСВ/; 4) позаекономічний примус як засіб організації та привласнення суспільної праці; 5) натуральне господарство; 6) утворення держави.
Східне рабство (4 тис. до н.е. – 5 ст.н.е.)
Стародавній Єгипет. Продуктивні сили: зрошувальна система землеробства. Господарювання: землеробство (південь), тваринництво (північ), торгівля (золото, срібло, мідь, олово, шкури, слонова кістка, деревина, раби), виплавка металу, льняне ткацтво, обробка каменю. Економічні відносини: общинні землі привласнили фараони, жерці, чиновники.
Месопотамія /Вавилон/. Продуктивні сили: іригаційні споруди. Господарювання: ремесла (каменярі, теслі, ковалі, пекарі, металурги), торгівля (експорт‑ фініки, інжир, вовна, зерно; імпорт‑ раби, ліс, метал, камінь, предмети розкоші), землеробство (ячмінь, просо, льон, горох, цибуля, часник, огірки, виноград, фініки, яблука). Економічні відносини: общинники втрачають власність на землю.
Стародавня Індія. Продуктивні сили: знаряддя праці кам’яні й металеві. Господарювання: зрошувальне землеробство /цукрова тростина, пшениця, просо, льон, рис/, тваринництво, ремесла /ковальство, ткацтво, гончарство, ювелірна справа/, професійні купці й лихварі. Економічні відносини: патріархальне рабство, панівне становище сільської общини, нерозвинений грошовий обіг, гроші у злитках.
Загальні риси східного рабства: 1)державна власність на рабів, 2)використання рабської праці однобоке й непродуктивне.