Е. Чемберлін(1899-1967 рр.). Американський економіст. Головний твір: "Монополістична конкуренція. Реорієнтація теорії вартості" (1933р.). Основні ідеї: 1) пристосував неокласичну теорію ціноутворення до загальновідомих фактів підриву вільної конкуренції з боку монополій; 2) запропонував нетрадиційне для неокласиків вирішення проблем неповної зайнятості, не відмовляючись повністю від концепції економічного невтручання; 3) розробив теорію монополістичної конкуренції, вважав, що монополія приносить користь суспільству; 4) модель монополістичної конкуренції припускає структуру ринку, в якій сполучено елементи конкуренції і елементи монополії; 5) в умовах виробництва і продажу однорідного продукту при безлічі продавців і покупців рівноважна ціна визначається перетином кривої витрат виробництва /пропозиція/ і кривої валового доходу /попиту/. Та варто тільки цей продукт урізноманітити, підприємець дістане можливість збільшувати свій доход через обмеження пропозиції.
Й. Шумпетер (1883-1950 рр.). Австрійський економіст, міністр фінансів Австрійської республіки. Головні твори: "Економічні цикли", "Капіталізм, соціалізм, демократія", "Історія економічного аналізу". Основні ідеї: 1) висунув план фінансової стабілізації на основі жорстких антиінфляційних заходів; 2) розробив теорію походження, функціонування і занепаду капіталізму, на основі якої побудував ряд гіпотез про виробничий цикл, гроші, відсоток і ціни; 3) розробив модель рівноваги, заснованої на понятті граничної корисності, яка примушує економічну людину балансувати між задоволеннями і стражданнями; 4) концепцію динамічної рівноваги господарства доповнив концепцією підприємця-інноватора, який завжди прагне отримати великий прибуток. Діяльність інноваторів є причиною коливань економічної активності; 5) вважав, що нововведення дають поштовх розвитку. Впровадження нововведень характеризується скачками і ривками. Як тільки один передовий підприємець долає технологічні і фінансові утруднення і відкриває нові шляхи отримання прибутку, інші поспішно слідують за ним; 6) вважав, що причини загибелі капіталізму криються в образі думок людей, що визначають його культурну надбудову.
Р. Солоу(23 серпня 1924 рр.). – американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки 1987 р. Запропонував математичну модель, виражену системою диференціальних рівнянь, яка показувала залежність між збільшенням основного капіталу /заміщення праці капіталом/ і зростанням продукції на душу населення.
Виробнича функція Кобба-Дугласа. Перший успішний досвід побудови виробничої функції, як рівняння регресії, на базі статистичних даних був отриманий американськими ученими – математиком Д.Коббом і економістом П.Дугласом в 1928 р. Запропонована ними функція спочатку мала вигляд: Y=akα L1- α, де Y ‑обсяг випуску, K –величина виробничих фондів (капітал), L –витрати праці, a>0, α>0 –числові параметри (масштабне число і показник еластичності).
Для обліку технічного прогресу у функцію Кобба-Дугласа вводять спеціальний множник. Завдяки своїй простоті і раціональності, ця функція широко застосовується до цих пір і отримала подальші узагальнення в різних напрямах.