Посткейнсіанство

 

Посткейнсіанство зароджується в період кризи державного регулювання економіки /70-ті роки XX ст./. Його мета – адаптація кейнсіанської теорії до нових умов становлення і розвитку автоматизованого технологічного способу виробництва, структурної кризи, поєднання високої інфляції, безробіття із спадом виробництва продукції, зростання інтернаціоналізації господарських зв'язків і панування транснаціональних корпорацій, потреба розробки ефективних форм державного втручання в економіку.

Теорія фінансової нестабільності: 1) доповнює кейнсіанську концепцію сукупного попиту факторами очікувань і невизначеності; 2) причиною нерівноважного стану і безробіття є будь-які неочікувані події, що підвищують вірогідність погіршення кон'юнктури, викликають переміщення товарного попиту на ліквідність і провокують безробіття; 3) інвестиційний компонент сукупного попиту залежить від довгострокових очікувань промислових підприємців і фінансистів /їх інфляційні очікування призводять до зниження обсягів кредитних операцій в економіці і до зменшення сукупного попиту/; 4) темп інфляції є наслідком зростання номінальної заробітної плати. Це зростання має обмежувати держава.

Теорія ефективного попиту в умовах недосконалої конкуренції: 1) встановлює вплив недосконало-конкурентних ринків на встановлення макроекономічної рівноваги; 2) за концепцією політичного циклу зростання безробіття є наслідком політики панівного класу, націленої на задоволення вимог робітників щодо зростання заробітної плати в умовах монополізму; 3) зниження сукупного попиту і зростання безробіття в більшості випадків пов'язане з економічною практикою монополій, які, з одного боку, прагнуть до максимізації прибутку, а з іншого – до обмеження інвестування у виробництво.

Дж. Робінсон (1903-1983 рр.). Лідер посткейнсіанської школи. Головний твір: "Недосконала конкуренція" (1933р.). Основні ідеї: 1) теорія недосконалої конкуренції; 2) доповнила теорію Кейнса проблемами довгострокового зростання і накопичення капіталу, різними шляхами зростання, включаючи Золоте Правило; 3) теорія капіталу викладена з позиції проблем концентрації капіталу.