Історія України

Історія України

Це — третє видання посібника, який здобув неабияку популярність у вищій школі. Студентів і викладачів приваблюють у ньому компактність,…   1. Первісне суспільство і перші державні утворення на…

Первісне суспільство і перші державні утворення на території України

Початок формування людської цивілізації на території України

Першим періодом історії людства був кам´яний вік. Йому належить особливе місце в цивілізації. Саме цієї доби на тлі кардинальних зрушень у… Археологічні знахідки в Ефіопії, Кенії, Танзанії дають підстави зробити… Історію первісного суспільства вчені поділяють на кілька періодів залежно від матеріалу і технології виготовлення…

Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави Північного Причорномор’я

Відкриття та поширення заліза започаткували нову еру в історії людства — залізну. Цікаво, що перші залізні вироби мали космічне походження і були… Перехід до ранньозалізного віку на території України та в сусідніх регіонах…

Кіммерійці

Для кочового народу, що постійно перебуває в русі, сенсом життя є збереження власних худоби, майна, землі та заволодіння багатствами сусідів.…

Скіфи

Проникнення скіфів на узбережжя Чорного моря відбувалося кількома хвилями. Спочатку вони не тільки мирно уживалися з кіммерійцями, а й нерідко ставали їхніми воєнними союзниками. Проте зростаючий тиск сусідніх кочових племен — массагетів — примусив скіфів дедалі активніше просуватися на захід у глиб кіммерійських земель. У VII ст. до н. е., витіснивши місцевий етнос з Подніпров´я, скіфи не зупиняються, а, переслідуючи кіммерійців, вдираються до Передньої Азії. Скіфська навала докотилася аж до Сирії (дійшло до того, що єгипетський фараон Псамметіх І змушений був відкупитися від загарбників щедрими дарами). Скіфи, захопивши Мідію, утворили там державу Ішкуза, яка проіснувала 28 років. Лише після того, як мідійський цар Кіаксар запросив на банкет скіфських царів і, напоївши їх, перебив, скіфські формування, що залишилися без своїх лідерів, вимушені були мігрувати в Північне Причорномор´я.

Повернувшись із Передньої Азії в причорноморські степи, скіфи підкорили собі більшість місцевих жителів і у другій половині VII ст. до н. є. утворили політично консолідоване об´єднання племен — Велику Скіфію, що проіснувала до НІ ст. до н. е. За Геродотом, територія цього державного утворення була досить великою і мала форму рівностороннього чотирикутника, який, прилягаючи до чорноморського узбережжя, розташовувався в межиріччі Дунаю та Дону. Все населення Скіфії поділялося на дві великі групи: мігруючі племена (скіфи-кочівники, які населяли степові райони на схід від Дніпра, та царські скіфи, які кочували узбережжям Азовського моря і степовим Кримом) та осілі племена (елліно-скіфи-калліпіди, які жили поблизу давньогрецького міста Ольвії; скіфи-земле-роби, зосереджені на Лівобережжі; скіфи-орачі, які розташовувалися на захід від Дніпра). Характерною ознакою скіфського суспільства була його неоднорідність. На думку деяких вчених, мігруючі племена мали іранське походження, а осілі, з їхньою традиційною хліборобською культурою, мали праслов´янське коріння1. Різними були і напрями діяльності скіфських племен: якщо для скіфів-кочівників та царських скіфів основним заняттям були кочове скотарство і грабіжницькі воєнні походи, то для скіфів-орачів — зернове землеробство. Та найбільше неоднорідність скіфського суспільства виявлялася в соціально-політичній сфері: панівне становище у країні належало царським скіфам, які вважали решту населення своїми рабами.

Суспільні відносини в Скіфії еволюціонували від патріархально-родових до рабовласницьких. Кульмінаційним став кінець V ст. до н. є. Саме в цей час відбулася якісна зміна: під впливом торгово-економічних, військових та політичних відносин процес класоутворення вступив у завершальну фазу і патріархально-родовий скіфський племінний союз перетворився на рабовласницьку державу на чолі з царем. В основі системи управління скіфським суспільством лежала не «східна деспотія», а «варварська демократія». Влада царя не була абсолютною і обмежувалася радою скіфських племен та народними зборами усіх воїнів.

Ще на початку VI ст. до н. є. Скіфія стала об´єктом агресії з боку перського царя Дарія. Протиставивши численному перському війську воєнну хитрість, виучку та хоробрість, скіфи не тільки вистояли, а й змусили ворога рятуватися втечею. З того часу за скіфами закріпилася слава непереможних. Геродот захоплено писав: «Жодному ворогу, що нападе на їхню країну, вони не дають врятуватися і ніхто не зможе їх наздогнати, якщо тільки самі вони не допустять цього». Скіфське військо було одним з найсильніших. Цьому сприяли майже ідеально пристосована для війни структура суспільства (роди і племена під час воєнних походів ставали військовими підрозділами) та найдосконаліше для тієї доби озброєння (більша частина арсеналу їхньої зброї — мечі, кинджали, бойові сокири тощо були виготовлені із заліза, а скіфський лук за далекобійністю, прицільністю і вбивчою силою не мав аналогів). Не останню роль у забезпеченні високої боєздатності скіфського війська та вихованні у воїнів ненависті до ворога відігравали жорстокі варварські традиції: скіфський воїн пив кров першого вбитого ним ворога, знімав скальпи; кожен сотий полонений приносився в жертву богові війни; того, хто на полі бою власноручно не вбив жодного ворога, не допускали до святкового столу.

Найбільшого розквіту Скіфія досягла в IV ст. до н. е., під час правління царя Атея. Держава стала централізованою, було започатковано карбування скіфської монети. Вдало розпочалося скіфське завоювання Балкан. Спираючись на союз із батьком Александра Македонського, Філіппом II, Атей розгромив Фракію й поширив свій вплив на задунайські землі. Та союз Скіфії з Македонією виявився недовгочасним, і в 339 р. до н. є. між цими державами спалахнула війна, у якій загинув Атей, а скіфи зазнали поразки. Пік воєнної могутності Скіфії залишився в минулому.

ІІІ ст. до н. є. — період занепаду скіфської держави. Під потужними ударами сусідніх сарматських племен володіння скіфів значно зменшується. Втримати їм вдалося лише вузьку смугу Нижнього Подніпров´я та Степовий Крим. Саме тут і була утворена нова держава — Мала Скіфія, столицею якої стало місто Неаполь (поблизу сучасного Сімферополя). Та навіть ізольовані вузькими межами Кримського півострова, скіфи виявляють воєнну активність і не сходять з історичної арени. УII ст. до н. є. спостерігався період піднесення, коли Мала Скіфія взяла під контроль Ольвію і вела успішну боротьбу з грецькими містами-державами за вплив на всю територію Тавриди. Як етнічне та політичне утворення, Мала Скіфія припиняє своє існування лише на початку III ст. н. є.

Скіфи на основі синтезу власних здобутків і досягнень народів, з якими вони воювали або ж торгували, створили самобутню культуру. Найяскравішими її виявами були царські кургани (Чортомлик, Куль-Оба, Солоха, Товста Могила та ін.) і «скіфська тріада» — скіфський тип зброї, «звіриний стиль» в образотворчому мистецтві та специфічна збруя верхових коней. Ці та інші елементи скіфської культури вплинули на формування передслов´янської культури. Деякі з них дожили до нашого часу, зокрема, корені окремих скіфських слів й досі зберігаються в мовах східних слов´ян: «спако» (собака), «голос», «топор».

Сармати

Назва «сармати», або «савромати», походить від іранського слова «саоромант» і означає підперезаний мечем. Це не самоназва народу, а термін,… Сарматське суспільство перебувало на перехідному етапі від родоплемінних… Сарматська культура генетично була близькою до скіфської, але не перевершила її досягнень. Водночас у військовій…

Античні міста-держави Північного Причорномор´я

«Велика грецька колонізація» була грандіозною акцією, яка суттєво вплинула на світовий розвиток. Якщо в XI—IX ст. до н. є. міграції греків… Дошукуючись причин еллінської міграції, вчені сформулювали кілька теорій, які… 1) демографічну — демографічний вибух, що відбувся в цей час, зумовив перенаселення в материковій Греції, і тому…

Східні слов’яни в VI—XI ст.

 

Етногенез слов´ян

Визначення місця історичної прабатьківщини слов´ян — перша ланка в процесі відновлення родоводу української нації, ключ до розуміння… У добу середньовіччя з´явилася ще одна версія слов’янського етногенезу —… До кінця XVIII ст. пошуки та фантазія дослідників зумовили появу широкого спектра варіантів розв´язання проблеми…

Венеди, анти, склавини

Прокопій Кесарійський описує життя ранніх слов´ян так: «Племена ці, склавинів і антів, не управляються однією людиною, але здавна живуть у… Отже, слов´янство як самостійна етнічна спільнота вийшло на історичну… Більшість сучасних вчених, які вивчають питання етногенезу слов´ян, вважає, що початок формування окремих…

Суспільний розвиток східних слов´ян

Соціально-економічна сфера. Система господарювання східних слов´ян ґрунтувалася головним чином на землеробстві. Допоміжну роль відігравали… Підвищення продуктивності праці й зростання виробництва додаткового продукту… Розвиток продуктивних сил сприяв соціальному розшаруванню, розкладу родово-общинного ладу, формуванню феодальної…

Походження Давньоруської держави

До питання походження Київської Русі вперше звернувся легендарний літописець Нестор понад вісім століть тому в «Повісті минулих літ». Трактування… У середині XVIII ст. німецькі історики, члени Петербурзької Академії наук Г.… На початковому етапі цієї багатовікової дискусії в основу концепцій як норманістів, так і антинорманістів було…

Монгольська навала і встановлення золотоординського іга

Питання про роль монгольського нашестя та золотоординського іга в слов´янській історії завжди належало до Розряду надзвичайно важливих, але… Широковживаний термін «монголо-татарське нашестя» є умовним і не зовсім… Монгольська держава утворилася наприкінці XII — на початку XIII ст. внаслідок активної об´єднавчої політики…

Монгольська навала і встановлення золотоординського іга

Питання про роль монгольського нашестя та золотоординського іга в слов´янській історії завжди належало до Розряду надзвичайно важливих, але… Широковживаний термін «монголо-татарське нашестя» є умовним і не зовсім… Монгольська держава утворилася наприкінці XII — на початку XIII ст. внаслідок активної об´єднавчої політики…

Політичний устрій

Київська Русь — ранньофеодальна держава з монархічною формою правління. Протягом IX—XIII ст. влада пережила складну трансформацію. На етапі… У період феодальної роздрібненості відбулася ще одна зміна форми державного… Отже, розвиток державності Київської Русі відбувався у двох напрямах: від системи управління, що випливала з…

Соціально-економічний розвиток

За часів Київської Русі сформувалося феодальне суспільство в східних слов´ян. У цілому становлення феодальних відносин у Давньоруській державі… У X—XII ст. у давньоруському суспільстві активно формувалися васальні… Хоча процес утвердження феодальних відносин у Київській Русі в цілому збігався із загальноєвропейськими тенденціями,…

Етнічний розвиток

Визначення етнічної структури в Київській Русі — проблема актуальна і складна. Актуальна, оскільки її розв´язання є ключем для визначення… Суть проблеми етнічного складу Київської Русі сформульовано в питанні: «Що… Критикуючи погляди М. Погодіна, М. Грушевський заклав підвалини нового підходу до розв´язання проблеми етнічного…

Хрещення Русі

Запровадження християнства — це епохальний поворот в історії Давньоруської держави, який не тільки суттєво вплинув на всі сфери тогочасного… Прийшовши до влади, Володимир Великий спробував провести релігійну реформу,… Розв´язанню проблеми посприяв збіг обставин. У 986 р. візантійський імператор Василь II, проти якого виступили…

Характерні ознаки та особливості розвитку культури Київської Русі

Високий злет культури Київської Русі був зумовлений суттєвими зрушеннями в різних сферах суспільного життя — розвитком феодальних відносин;… Феномен культури Київської Русі мав такі характерні ознаки та особливості: 1. Домінуючий вплив християнської релігії на розвиток матеріальної та духовної культури. Церква стала своєрідним…

Походження і суть національного символу — тризуба

Український національний символ тризуб, чи триденс, тридент, сягає своїм корінням у сиву давнину, коли людина тільки-но почала своє самоусвідомлення… Одне з перших зображень тризуба на нашій території зафіксоване на… Перша літописна згадка про тризуб як князівський знак Київської Русі датована X ст. Вона збереглася в болгарському…

Утворення, піднесення і занепад Галицько-Волинської держави

Наприкінці XII — у першій половині XIII ст. князівства Середнього Подніпров´я — Київське, Чернігово-Сіверське та Переяславське через низку… Іншою була ситуація в південно-західній частині Русі, де 1199 р.… Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяла низка чинників:

Роль Галицько-Волинського князівства в історії української державності

 

Будучи безпосереднім спадкоємцем Київської Русі, Галицько-Волинське князівство відіграло надзвичайно важливу роль в історії українського народу:

— зберегло від завоювання та асиміляції південну та західну гілки східного слов´янства, сприяло їхній консолідації та усвідомленню власної самобутності;

— стало новим після занепаду Києва центром політичного та економічного життя;

— модернізувало давньоруську державну організацію;

— розширило сферу дії західноєвропейської культури, сприяло поступовому подоланню однобічного візантійського впливу;

— продовжило славні дипломатичні традиції Київської Русі, ще 100 років після встановлення золотоординського іга представляло східнослов´янську державність на міжнародній арені.

 

4. Українські землі у складі Литви і Польщі

Приєднання українських земель до Великого князівства Литовського

Перервана традиція літописання зумовила наявність білих плям в історії польсько-литовської доби. Через це частина істориків період існування… І етап (1340—1362) — «оксамитове» литовське проникнення. Литовське князівство… Скориставшись у 50-ті роки XIV ст. слабкістю Золотої Орди (після смерті хана Джанібека 1357 р. тут розпочинається…

Польська експансія на українські землі наприкінці XIV — в середині XVI ст.

Боярська змова, через яку загинув у квітні 1340 р. галицько-волинський князь Юрій II Болеслав, стала своєрідним сигналом до нового вторгнення Польщі… Смерть 1344 р. Дмитра Дедька стала приводом для активізації боротьби Польщі,… У 1366 р. після тривалого збройного протистояння, під час якого Польщу підтримувала Угорщина, а Литву — місцеве…

Люблінська унія

Розвиток феодального землеволодіння, посилення процесу прикріплення селян до землі сприяли формуванню та зростанню панівної феодальної верстви. У… Неоднорідність української еліти в Литовській державі суттєво вплинула на… Проте Польща не розгубилася після такого демаршу литовської сторони. Навпаки, відчуваючи власну силу, вона переходить…

Утворення Кримського ханства і його експансія на українські землі

Середина XIV ст. стала початком розпаду Золотої Орди. Нескінченні чвари та суперечки суттєво ослабили центральну владу, посилили відцентрові… Новостворена кримськотатарська державність була слабкою і в політичному, і в… Українські землі були одним з основних об´єктів татарських набігів. Насамперед це зумовлено розташуванням…

Соціально-економічні процеси в XIV—XVI ст.

За польсько-литовської доби відбулися помітні якісні зрушення, з´явилися нові явища в економічній сфері. Якщо ще у XIV ст. переважала… Після падіння 1453 р. Константинополя держави, що були традиційними… Еволюція феодальних відносин зумовила в XIV—XVI ст. зростання великого феодального землеволодіння, причому не тільки…

Церковне життя. Берестейська унія

З моменту розколу християнства 1054 р. на православну та католицьку гілки ідея унії (об´єднання) завжди знаходила своїх прихильників. Якщо… Після церковного розколу слабіюча православна церква через критичні обставини… Після укладення Люблінської унії популярність ідей уніатства в Речі Посполитій посилилася. Зміцнення католицизму на…

Культура України в XIV—XVI ст.

Після занепаду Київської Русі литовське проникнення, польська експансія, татарська агресія суттєво вплинули на перебіг подій в українських землях. У… Певні зрушення в XIV—XVI ст. відбулись у політичній культурі. Європейський… Ніби для ілюстрації думок гуманістів наприкінці XVI — на початку XVII ст. на історичну авансцену виходить нова…

Феномен козацтва: генезис, характерні ознаки та особливості

Вперше термін «козак» згадано у Початковій монгольській хроніці (1240). У перекладі з тюркських мов він означає «одинокий», «схильний до… Проблема появи та формування козацької верстви досі є дискусійною. Перші… 1) «хозарська» — ототожнює козаків з давніми народами степу «козарами», або хозарами;

Запорозька Січ

Перша писемна згадка про Запорозьку Січ з´явилася 1551 р. у польського історика Мартина Бєльського (1495— 1575). У своїй «Всесвітній хроніці»… Складність питання про місцезнаходження і час виникнення першої Січі полягає в… Вишневецький Дмитро (Байда) (1516—1563) — один із перших відомих в історії українського козацтва гетьманів, нащадок…

Козацько-селянські повстання наприкінці XVI — на початку XVII ст.

Наприкінці XVI — на початку XVII ст. українськими землями прокотилося дві хвилі активного протесту народних мас проти існуючих порядків: перша (1591… Основними причинами першої хвилі народного гніву були посилення кріпосницького… Повстання К. Косинського (1591—1593) — перший великий селянсько-козацький виступ. Приводом до нього стало захоплення…

Козацтво як впливовий чинник міжнародного життя

На межі XVI—XVII ст. козацтво дедалі більше заявляє про себе як про впливову силу не тільки в Речі Посполитій, а й на міжнародній арені. Насамперед… Безумовно, ефективно протидіяти численній, мобільній, гарно організованій… Тільки влітку 1587 р. козаки здійснили штурм Варни, захопили фортецю Усіану, вели бої під Бендерами. Ці та інші дії…

Причини, характер, періодизація революції

У середині XVII ст. в українських землях народний гнів вибухнув з такою силою, що не тільки кардинально змінив хід національної історії, а й суттєво… Які ж причини робили необхідним початок національно-визвольної боротьби в 1648… У цей час надзвичайно ускладнилася соціально-економічна ситуація в українських землях, що входили до складу Речі…

Утворення Української гетьманської держави

У процесі розгортання національно-визвольних змагань (1648—1657) у середовищі козацької еліти вперше в історії української суспільно-політичної… — право українського народу на створення власної держави в етнічних межах… — незалежність і соборність Української держави;

Утворення Української гетьманської держави

У процесі розгортання національно-визвольних змагань (1648—1657) у середовищі козацької еліти вперше в історії української суспільно-політичної… — право українського народу на створення власної держави в етнічних межах… — незалежність і соборність Української держави;

Українська державність наприкінці XVII — на початку XVIII ст.

Безпосередніми наслідками поразки Української революції були значні демографічні втрати (від воєнних дій, голоду, епідемій тощо українське населення… Капітуляція 1676 р. правобережного гетьмана П. Дорошенка, його присяга… Самойлович Іван Самійлович (? — 1690) — козацький діяч. По ходженням із духівництва. Освіту здобув у Київському…

Колоніальна політика Російської імперії щодо України у XVIII ст.

Особливістю перебування Лівобережжя і Слобожанщини у складі Росії в XVIII ст. був тотальний, безперервний, хоча і хвилеподібний наступ… І етап (1708—1728) — форсований наступ на українську автономію. Хвиля… У 1708 р. під тиском царя гетьманом було обрано літнього І. Скоропадського (1708—1722). Кандидатуру енергійного та…

Правобережна Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

Після поразки Української революції подальшу долю українських земель визначали сусідні держави — Польща, Росія та Туреччина. Згідно з умовами… Проте, зважаючи на родючість ґрунтів, сприятливі кліматичні умови, спочатку… Новий колонізаційний рух стає особливо масовим після того, як Ян Собеський видав 1684 р. універсал, що дозволяв…

Соціально-економічний розвиток наприкінці XVII —у XVIII ст.

  Стрижнем тогочасної економіки було сільське господарство, тенденції розвитку… Іншою була природа та спосіб формування тимчасово-умовного («рангового») володіння. Землі видавалися за службу на…

Культура України наприкінці XVII — у XVIII ст.

  Українська революція 1648—1676 pp., поступальний розвиток буржуазних відносин,… Наприкінці XVII—XVIII ст. відбуваються значні зміни у сфері побутової культури. Зокрема, поступова еволюція…

Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії

  На початку XIX ст. переважна частина українських земель (Лівобережна,… Розвиток сільського господарства в цей час визначала сукупність тенденцій. У першій половині XIX ст. в аграрній сфері…

Суспільні рухи

  Перша половина XIX ст. — це період визрівання глибокої суспільно-політичної… Посилення експлуатації селянства в умовах занепаду феодально-кріпосницької системи призвело до протидії пригнічених…

Національне відродження в Україні. Кирило-Мефодіївське товариство

  Сучасні історики виділяють у розвитку національних рухів Східної Європи три… Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. в Україні розпочинається національно-культурне відродження. Суть цього процесу…

Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії

  Наприкінці XVIII ст. розпочався новий період у житті західноукраїнських… Інкорпорація західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії збіглася у часі з першою хвилею модернізаційних…

Модернізаційні процеси в Російській імперії та Україна

  У середині XIX ст. Російська імперія, до складу якої входило 80% українських… За цих обставин необхідність модернізації в імперії ставала дедалі очевиднішою. Останнім переконливим аргументом стала…

Суспільні течії і рухи другої половини XIX ст.

  Модернізаційні реформи в Росії стимулювали піднесення суспільного руху. Вони… Хвиля контрреформ, що прокотилася імперією у 80— 90-ті роки, значно ускладнила ситуацію. Консервативний Олександр III…

Народницький рух

Основною опорою народницького руху, поширеного в 60—80-ті роки XIX ст., стали вихідці із дворянської та різночинської інтелігенції. Народництво як… У 1874 р. розпочалося масове «ходіння в народ» демократичної інтелігенції.… Поступово народники усвідомлюють необхідність відходу від бунтарсько-анархічних поглядів і переходять на позиції…

Соціал-демократичний рух

  Розчарування частини народників у ставці на революційний потенціал селянства… Марксистська ідея про всесвітньо-історичну роль пролетаріату в революційному перетворенні суспільства ніби…

Ліберальний рух

Як ідейно-політична течія ліберальний рух виходить на політичну сцену на межі 70—80-х років. В Україні він формувався головним чином на основі… Опорою ліберального руху були земства. І це не випадково, адже самовіддана… Ліберальний рух в Україні, на жаль, не зміг перетворитися на потужну опозиційну силу. На заваді стали вузька соціальна…

Національний рух

Лібералізація суспільного життя у середині XIX ст., що була провісником майбутніх реформ та модернізації, водночас сприяла пожвавленню національного… Антонович Володимир Боніфатійович (1834—1908) — історик, археолог, етнограф,… Після поразки польського повстання 1863—1864 pp. у Російській імперії розпочався наступ реакції. Навіть поміркована…

Соціально-економічний розвиток у пореформений період

  Скасування кріпацтва та буржуазні реформи не сприяли автоматичній ліквідації… Непослідовність, незавершеність реформ 60—70-х років та особливості соціально-економічного становища різних регіонів…

Українська культура в другій половині XIX ст.

  У другій половині XIX ст. відбулося територіальне роз´єднання… Водночас у пореформений період існували чинники, які заважали розквіту української культури, помітно деформували…

Соціально-економічний розвиток на початку XX ст.

  Рубіж XIX і XX ст. характеризується в Україні завершенням промислового… Українська промисловість формувалася як частина загальноімперського економічного комплексу. Проте через певні…

Національний рух на початку XX ст.

  Наприкінці XIX — на початку XX ст. активізувався національний рух в Україні.… У 1897 р. на нелегальному з´їзді представників громад Києві виникла Всеукраїнська загальна організація. її…

Україна в період першої російської революції 1905—1907 pp.

  Рубіж XIX і XX ст. — це не тільки період суттєвих соціально-економічних змін,… Початком революції стали події 9 січня 1905 року в Петербурзі. Саме цього дня була розстріляна за наказом уряду…

Західноукраїнські землі в другій половині XIX — на початку XX ст.

  Середина XIX ст. була часом випробувань для імперії Габсбургів. Вистоявши… Аграрна реформа 1848 р. відкрила перспективи переходу сільського господарства імперії до капіталізму, проте цей…

Українські землі в роки Першої світової війни

  Влітку 1914 р. загострення міжімперіалістичних протиріч дійшло до фатальної… Трагедія українського народу полягала в тому, що він всупереч власній волі був втягнутий у війну, а його землі стали…

Поява модерністської течії в українській культурі на рубежі XIX і XX ст.

  Зміст, форма, стильові зміни в культурі залежать не тільки від еволюції… Розвиток поліграфії, поява телефону, радіо, кіно посилили інтенсивність інформаційного обміну, заклали основи…

Лютнева революція в Росії та її вплив на Україну

Кінець лютого 1917 р. став для російського царизму фатальним. Стихійна хвиля народного невдоволення, швидко набираючи силу, переросла в революцію.… Лютнева революція в Росії лише на певний час зняла політичну напруженість у… Перемога революції сприяла створенню на теренах колишньої імперії нової політичної ситуації та суспільної атмосфери.…

Проголошення автономії України

  Добу Центральної Ради, залежно від домінуючих у державотворчому процесі ідей,… Скликаний через місяць після утворення Центральної Ради Всеукраїнський національний конгрес під час напружених…

Проголошення Української Народної Республіки. Війна Радянської Росії проти УНР

Після провалу серпневого корніловського заколоту восени 1917 р. у Росії загострилася суспільна криза. Наростаюча радикалізація мас (захоплення… У ніч з 25 на 26 жовтня силами ВРК було майже безкровно (загинуло 6 осіб)… З´їзд обрав Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет Рад (ВЦВК) на чолі з Л. Каменевим, сформував перший…

Гетьманат П. Скоропадського

Навесні 1918 р. Україна стала ареною найбільш хаотичних і складних політичних подій. Реальність поновлення більшовицької експансії, нездатність… Скоропадський Павло Петрович (1873—1945) — гетьман України (1918). Походив зі… Швейцарії, а згодом до Німеччини. Під час Другої світової війни Скоропадський сприяв звільненню українських…

Директорія УНР

У травні 1918 р. партії просоціалістичної орієнтації утворили опозиційний гетьманові Український національно-державний союз (з серпня Український… Після розгрому під Мотовилівкою (18 листопада 1918 року) найбільш боєздатних… Петлюра Симой Васильович (1879—1926) —державний, політичний військовий діяч, літератор, публіцист. Народився в Полтаві…

Західноукраїнська Народна Республіка

Перша світова війна та жовтневі події в Росії стали чинниками, які кардинально змінили співвідношення міжнародних сил та геополітичне обличчя світу.… Саме у руслі цих положень законослухняні українські посли українського… За цих обставин українська сторона, яку представляли молоді українські офіцери, які ще у вересні 1918 р. утворили…

Політика радянської влади в Україні 1919 р.

  В історію України 1919 р. увійшов встановленням радянської форми державності.… Тимчасовий робітничо-селянський уряд України з переїздом до Харкова зазнав значних змін. По-перше, на чолі уряду, за…

Україна в другій половині 1919 — на початку 1920 р.

Рубіж 1919—1920 pp. став своєрідним піком громадянської війни. Безлад на території України досяг апогею. Громадянська війна — найгостріша форма… Громадянська війна на теренах зруйнованої Російської імперії розпочалася з… Для розвитку громадянської війни в Україні у другій половині 1919 — на початку 1920 р. були характерні такі…

Радянсько-польська війна та Україна

21 квітня 1920 року голова дипломатичної місії УНР д. Левицький та міністр закордонних справ Польщі Я. Домбський з метою створення єдиного… Підписані документи стосувалися широкого кола питань: — Польща визнавала незалежність УНР та Директорію УНР на чолі з С. Петлюрою як верховну владу в державі;

УСРР на початку 20-х років

  Після закінчення громадянської війни основна частина українських земель… Діяльність української радянської дипломатії на початку 20-х років умовно можна поділити на два суттєво відмінні…

Нова економічна політика

  Започаткована в роки війни політика «воєнного комунізму» з її продрозкладкою з… Відомий більшовик-прагматик Л. Красін на одному з пленумів ЦК напередодні X з´їзду РКП(б) звертався до…

Утворення Радянського Союзу. Остаточна втрата Україною незалежності

  Шлях до створення єдиної союзної держави розпочався ще під час громадянської… Території усіх республік, що увійшли до Союзу, свого часу були об´єднані в межах Російської імперії. Між ними…

Індустріалізація: завдання, труднощі, характерні ознаки, особливості і наслідки

  На базі непу промисловий розвиток СРСР у середині 20-х років досяг довоєнного… Важливе місце у здійсненні накресленого курсу на індустріалізацію відводилося Україні. На IX з´їзді КП(б)У…

Колективізація сільського господарства. Голод 1932—1933 pp.

  Радянське керівництво, взявши курс на модернізацію промислового потенціалу… Рішення XV з´їзду ВКП(б) (1927) передбачали повільний, поступовий, добровільний процес кооперації (нагадаємо, що…

Культурне будівництво у 20—30-ті роки

  Політика радянського керівництва в галузі культури офіційно була названа… Набираюча силу тоталітарна держава не була зацікавлена в докорінному перевороті у свідомості трудящих, підвищенні…

Політика коренізації: українізація і розвиток національних меншин

  Принципово важливою складовою культурних процесів в Україні у 20—30-ті роки… У практичному здійсненні політики коренізації в Україні виокремлюють два аспекти: українізацію і створення необхідних…

Україна і процес формування тоталітарного режиму в СРСР

  «Великий перелом» наприкінці 20-х років посилив процес відчуження виробника… В умовах перманентної «надзвичайної ситуації в країні» для політичного керівництва все виразніше поставала потреба…

Українські землі в складі Польщі

  З 1919 р. під польською окупацією опинилися 125,7 тис. км2 земель Східної… Офіційна польська політика в українському питанні пройшла у своєму розвитку кілька етапів.

Українські землі в складі Румунії

  За офіційною статистикою, 1920 р. на території Румунії проживало майже 790… Колоніальна експлуатація українських земель вела до деградації господарства. На Буковині за 1922—1929 pp. було закрито…

Українські землі в складі Чехословаччини

  Після розвалу Австро-Угорської імперії гостро постало питання про майбутню… 23 жовтня 1918 року карпатські русини за порадою президента СІЛА В. Вільсона приєдналися до емігрантської організації…

Українське питання в міжнародній політиці напередодні Другої світової війни. Проголошення автономії Карпатської України

  Наприкінці 30-х років Версальсько-Вашингтонська система, не витримуючи натиску… Українське питання у вузькому розумінні — це питання про місце і роль українського чинника у внутрішньому житті…

Роль «українського питання» в німецько-радянському зближенні. Пакт Молотова—Ріббентропа

  Зміна на рубежі 1938—1939 pp. акцентів у зовнішньополітичному курсі Німеччини… Відхід від ідеї створення «Великої України» і взагалі від східної орієнтації демонструвався Німеччиною досить чітко. 5…

Роль «українського питання» в німецько-радянському зближенні. Пакт Молотова—Ріббентропа

  Зміна на рубежі 1938—1939 pp. акцентів у зовнішньополітичному курсі Німеччини… Відхід від ідеї створення «Великої України» і взагалі від східної орієнтації демонструвався Німеччиною досить чітко. 5…

Напад Німеччини на СРСР, невдачі Червоної армії в боях на території України 1941—1942 pp.

  22 червня 1941 року після сигналу «Дортмунд» фашистська Німеччина раптово… Основними причинами поразок Червоної армії на початку війни були раптовість фашистського нападу; матеріальна…

Місце України у планах фашистів

  Ще задовго до початку Другої світової війни Україна входила в орбіту… Українська проблематика займала одне з перших місць У роботі цих установ. Розроблені співробітниками бюро Розенберга…

Встановлення фашистського окупаційного режиму

  Територію СРСР Гітлер називав «великим пирогом», для освоєння якого необхідно,… Рейхскомісаріат «Україна» очолив Еріх Кох, якого в Третьому рейху називали «другим Сталіним». Для управління було…

Радянський партизанський рух на окупованій території України

  З кристалізацією справжніх намірів окупаційних властей в Україні наростав… На початковому етапі війни перші виступи в тилу були нечисленними і неорганізованими. За донесеннями із штабу вермахту…

Збройна боротьба формувань ОУН—УПА в 1941—1944 pp.

  Складовою руху опору в тилу фашистів після невдалої спроби 30 червня 1941 року… Напередодні вторгнення німецьких військ у СРСР націоналістичний рух вже був суттєво розколотий. Власне внутрішній…

Визволення України

  Сталінградська битва (17 липня 1942 року — 2 лютого 1943 року), під час якої… Успішний наступ Червоної армії на широкому фронті продовжувався аж до лютого 1943 р. За цей час було визволено значну…

Повоєнні адміністративно-територіальні зміни

  Наприкінці війни процес об´єднання українських земель та формування… Особливо важливим було врегулювання територіального питання з Польщею. Цей процес був складним і тривалим. На перебіг…

Зовнішньополітична діяльність УРСР

  Ще 27 січня 1944 року у Москві відбувся перший за воєнні роки пленум ЦК… 4 березня 1944 року Верховна Рада УРСР прийняла закон про утворення Народного комісаріату закордонних справ…

Особливості процесу відбудови народного господарства України

  Відбудова народного господарства республіки розпочалася одразу ж після… Насамперед, суттєво відмінними були масштаби збитків, завданих війною. У республіці на руїни було перетворено 714 міст…

Рівень життя і побуту населення

  Демографічний розвиток України в повоєнний період характеризується скороченням… Закінчення війни дало поштовх значним міграціям населення. Основними формами цих міграцій були демобілізація…

Радянізація західних областей України

  Процес відбудови у «возз´єднаних» районах УРСР проходив набагато… Суть перетворень у західних областях УРСР полягала в тому, щоб продовжити і завершити соціалістичну перебудову…

Боротьба ОУН—УПА з радянською репресивною машиною

  Ліквідація греко-католицької церкви, насильницька колективізація, масові… Після закінчення Другої світової війни керівництво УПА вважало, що зіткнення Заходу і СРСР неминуче, і тому своє…

Культурно-ідеологічні процеси в Україні

  Процес консервації тоталітарного режиму в СРСР у повоєнний період вимагав… У 1946 р. побачили світ сумнозвісні постанови ЦК ВКП(б) «Про журнали "Звезда" і "Ленінград"»,…

Суспільно-політичне життя і політична боротьба в УРСР

  5 березня 1953 року помер Сталін. Ця дата стала своєрідною точкою відліку… Суть кардинальних змін, що почалися після смерті диктатора, полягає в лібералізації всього суспільного життя. Розвиток…

Соціально-економічний розвиток України

  У середині 50-х років УРСР відігравала одну з головних ролей в єдиному… Оскільки достатніх фінансових і матеріальних ресурсів для одночасного вирішення цих завдань не було,…

Духовне життя в Україні: основні тенденції і характерні ознаки

  Динаміка оновлення суспільного життя визначалася боротьбою демократичної та… Духовне життя в Україні в період хрущовської «відлиги» визначали складні й неоднозначні процеси.

Соціально-економічний розвиток УРСР

  У період «хрущовської відлиги» в процесі активного реформування (особливо… Після усунення Хрущова суть консервативного курсу нового керівництва виражалася одним словом — «стабілізація», яке…

Стабілізація» і закритість суспільно-політичного життя

Якщо в галузі економіки принаймні декларувалися деякі реформи, то в політичній сфері брежнєвське керівництво намагалося зберегти існуючий режим, не… Курс на «стабілізацію», а надалі — консервацію існуючого режиму особливо… Характерними ознаками реалізації цього курсу були:

Духовний розвиток суспільства: ідеологічний диктат

  Суперечлива ситуація склалася і в духовній сфері республіки. На перший погляд,… 148,1 тис. Проте освіта дедалі більше відставала від вимог часу, науково-технічного прогресу, її якість, по суті,…

Дисидентський рух

Бурхливе, суперечливе, динамічне «хрущовське» десятиріччя об´єктивно стимулювало оновлення суспільної свідомості. Цей імпульс був настільки… У розвитку дисидентського руху в СРСР виокремлюють такі етапи: 1. Виникнення і становлення (1959—1972 pp.). Початок дисидентського руху пов´язаний з утворенням у 1959 р.…

Головні чинники, що зумовили процес перебудови

На початку 80-х років дедалі очевиднішою ставала неможливість збереження без істотних змін існуючих у СРСР порядків, що висувало на передній план… Такі чинники діяли в різних сферах. 1. У міжнародній сфері:

Етапи перебудови та її наслідки для України

Взявши за основу суттєві зміни та зрушення, що відбулися у процесі самоусвідомлення, розстановки та взаємодії Політичних сил у суспільстві, період з… І етап (квітень 1985 — січень 1987 р.) — визрівання політичного курсу… Перші результати в економіці були досить обнадійливими, що зміцнювало в керівництва утопічні надії на швидке…

Стартові умови розгортання державотворчого процесу

1 грудня 1991 року відбулися дві події історичної ваги — понад 90% громадян, які взяли участь у Всеукраїнському референдумі, висловилися за… Поява на політичній карті світу нової незалежної держави — України — була… Зовнішні чинники:

Стартові умови розгортання державотворчого процесу

1 грудня 1991 року відбулися дві події історичної ваги — понад 90% громадян, які взяли участь у Всеукраїнському референдумі, висловилися за… Поява на політичній карті світу нової незалежної держави — України — була… Зовнішні чинники:

Становлення владних структур

Проголошена незалежність надзвичайно гостро поставила питання про розбудову держави. Одним з найперших державотворчих кроків було запровадження… 1. Фіксація кордонів. 4 листопада 1991 року Верховна Рада прийняла Закон «Про… 2. Визначення громадянства. 8 жовтня 1991 року Верховна Рада прийняла Закон «Про громадянство України», відповідно до…

Конституційний процес

Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 року стала не тільки поштовхом для конституційних змін, а й політико-правовою основою… Активне державотворення можна було розгортати лише за умови створення… Дві спроби зрушити з місця конституційний процес — винесення на всенародне та громадське обговорення в 1992—1993 pp.…

Формування багатопартійності

Одним з головних елементів демократичної політичної системи є багатопартійність, адже саме політичні партії підтримують зв´язок уряду з… Сучасна політична партія — це спільність людей, об´єднаних ідеологічно… Історія багатопартійності в Україні сягає своїм корінням другої половини XIX ст., коли на хвилі революційного…

Специфіка взаємодії культури і суспільства в умовах перехідного періоду

Історичний досвід переконує, що в переломні моменти можна досягти суспільної гармонії лише тоді, коли паралельно з глибинними перетвореннями в… Питання про державну підтримку розвитку культури, про використання культурної… 1) перегляд, переосмислення та переоцінка донедавна

Основні тенденції розвитку сучасної української культури

Основою самовідтворення культури є освіта. Наприкінці XX ст. її зміст, форми суттєво відставали від основних тенденцій розвитку цивілізації, слабо… У листопаді 1993 р. Кабінет Міністрів затвердив програму «Освіта» («Україна… 1) децентралізацію управління освітою;

Характерні ознаки релігійного життя

Наприкінці 80-х — на початку 90-х років в Україні розпочався своєрідний «релігійний ренесанс», виявами якого стали відродження релігійного життя,… Численні соціологічні дослідження свідчать про помітне зростання релігійного… Водночас у духовній сфері існують і проблеми. Однією з найболючіших є глибокий розкол у православ´ї, яке в…

Роль національної ментальності в житті суспільства

Під ментальністю (менталітетом) розуміють стійкі структури глибинного рівня колективної та індивідуальної свідомості й підсвідомості, що визначають… Як правило, ментальність формують такі чинники: географічне середовище,… Характерні ознаки та особливості української ментальності зумовлені сукупністю чинників.

Формування концепції зовнішньополітичного курсу

Основні засади зовнішньої політики Української держави було закладено ще Декларацією про державний суверенітет України (липень 1990 р.), у якій… Відправним моментом у процесі переходу зовнішньополітичної діяльності… Зовнішня політика України спрямовувалася на утвердження і розвиток її як незалежної демократичної держави;…

Альтернативні варіанти геополітичної орієнтації України

Поступове усвідомлення національних інтересів, пошуки оптимальної концепції безпеки в умовах боротьби різних політичних сил зумовили… 1) неприєднання до будь-яких воєнних блоків і політичних союзів, побудова… 2) швидка інтеграція із західними країнами з надією на інвестиції, нові технології, прилучення до західного способу…

Західний напрям зовнішньої політики

Вихід незалежної України на міжнародну арену відбувся в дуже складних умовах. Розпад СРСР, поява на його руїнах самостійних держав на тривалий час… 1) тотальну невизначеність, відхід від стандартності, прогнозованості… 2) значне розширення кола ідей, концепцій і підходів для створення оптимальної моделі світового устрою, яка б…

Україна і СНД

8 грудня 1991 року в Мінську лідери Росії, України та Білорусі (країн-засновників СРСР) заявили про припинення дії Союзного Договору 1922 р. та про… — вихід із соціально-економічної кризи; — проведення ефективних ринкових реформ;

Хронологічна таблиця

2 млн. років тому — поява первісних людей на Землі. 1 млн. років тому — поява первісних людей на території України. IV—III тис. до н. є. — розселення племен трипільської культури на території України.

Короткий термінологічний словник

 

Абсолютизм — необмежена самодержавна влада, деспотична форма державного правління, яка ґрунтується на сваволі правителя (царя, імператора, короля) і за якої досягається надзвичайно високий ступінь централізації державної влади.

Автономія — самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (Конституцією).

Авторитаризм — антидемократична та антиправова концепція і практика здійснення влади; політичний режим, якому притаманні зосередження в руках однієї людини або невеликої групи осіб необмеженої влади, повна відсутність або абсолютна фіктивність представницьких інститутів та системи поділу влади.

Агресія — у сучасному міжнародному праві будь-яке незаконне, з погляду Статуту ООН, застосування сили однієї держави (чи групи держав) проти іншої, яке має на меті загарбання території, ліквідацію або обмеження політичної незалежності, насильницьке підкорення народу (нації).

Анархізм — ідейно-теоретична та суспільно-політична течія, в основі якої — заперечення державного управління суспільством; невизнання авторитету, порядку, дисципліни; свавілля.

Анексія — насильницьке приєднання, загарбання однією державою всієї (або частини) території іншої держави.

Антропогенез — процес виділення людини з тваринного світу, олюднення мавпи під впливом суспільної практики.

Ареал — зона поширення видів тварин, рослин, корисних копалин, мов, діалектів тощо.

Асиміляція — добровільний або вимушений процес розчинення (втрата традицій, мови тощо) раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого народу (етносу); засіб досягнення етнічної однорідності.

Валова продукція — показник, що характеризує загальний обсяг виробництва продукції національної економіки, окремих промислових чи сільських підприємств у грошовому обчисленні.

Волюнтаризм — позиція суб´єкта політики, згідно з якою головними чинниками досягнення поставленої мети є воля, особисті устремління та політичні наміри.

Геополітика — політична концепція, яка стверджує, що в основі політики (переважно зовнішньої) певної держави лежить співвідношення географічних чинників — просторового розташування країни, розміру території, клімату, наявності природних ресурсів, густоти населення тощо.

Громадянське суспільство — суспільство громадян із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних якостей, яке, будучи незалежним від держави, спільно з нею формує розвинуті правові відносини, взаємодіє заради спільного блага.

Гуманізм — теорія і практика, в основі якої лежить ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей.

Демографія — наука, що вивчає склад і рух населення та закономірності його розвитку.

Демократія — форма політичного та економічного устрою суспільства, заснована на визнанні народу основним джерелом влади; тип держави, яка декларує і втілює на практиці принципи народовладдя, права і свободи громадян, рівні можливості для діяльності різних політичних сил, контроль за діями органів влади.

Держава — базовий інститут політичної системи та політичної організації суспільства, що створюється для забезпечення життєдіяльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення в соціально неоднорідному суспільстві з метою збереження його цілісності, безпечного існування, задоволення загальносоціальних потреб.

Децентралізація — управлінська політична система, за якої частина функцій центральної влади переходить до місцевих органів самоврядування з метою оптимізації практичного розв´язання питань загальнонаціональної ваги, а також реалізації регіонально-локальних програм.

Дисидентство — морально-політична опозиція до існуючого державного (політичного) ладу, панівних у суспільстві ідей та цінностей.

Дискримінація — часткове чи повне, тимчасове чи постійне обмеження або позбавлення конституційних прав певної категорії громадян за расовою чи національною належністю, політичними і релігійними переконаннями, статтю тощо.

Діаспора — розпорошення, розселення по різних країнах народу, вигнаного обставинами, завойовниками або пануючою владою за межі батьківщини; уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їх нащадків, які проживають поза її межами.

Дуумвірат — спільне правління двох найвищих службових осіб.

Еволюція — процес поступових змін, суть яких полягає в спрощенні або ускладненні розвитку чого-небудь або кого-небудь.

Екзогамія — звичай, який за первіснообщинного ладу забороняв шлюби між членами однієї родової групи.

Експансія — активне проникнення в яку-небудь сферу; загарбання чужих територій, ринків, джерел сировини; політичне та економічне поневолення інших країн.

Ендогамія — звичай, який за первіснообщинного ладу дозволяв шлюби лише між особами однієї суспільної групи.

Етатизм — необхідність і виправдання активного втручання держави в політичне, економічне, соціальне і духовне життя суспільства із застосуванням бюрократизації, централізації та концентрації політичної влади.

Етногенез — походження народів.

Етнос — позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об´єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

Ідеологія — система концептуально оформлених уявлень, ідей та поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрій людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб´єктів політики.

Імідж — образ, що цілеспрямовано формується й покликаний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб, організації, держави з метою популяризації, політичної реклами тощо.

Імперія — велика держава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав, народів, які примусово інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв´язків. Імперії виникають внаслідок загарбання територій, колонізації, експансії, інших форм розширення впливу наддержави.

Інфляція — переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових паперових грошей, що спричиняє знецінення їх, зростання цін на предмети першої потреби, зниження валютного курсу, реальної заробітної плати.

Інфраструктура — сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують як виробничу, так і невиробничу сфери економіки (транспорт, зв´язок, комунальне господарство, загальна і професійна освіта, охорона здоров´я тощо).

Колонізація — заселення вільної території на окраїнах власної країни; заснування поселень у залежній країні; перетворення незалежної країни на колонію шляхом військового, економічного та політичного поневолення ЇЇ іншою країною.

Компроміс — згода, порозуміння з політичним противником, досягнуті шляхом взаємних поступок.

Консерватизм — політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, що орієнтується на збереження та підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад. Консолідація — зміцнення, згуртування, об´єднання. Конституція — основний закон держави, що закріплює суспільний і державний устрій, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, виборчу систему, основні права та обов´язки громадян.

Конфедерація — союз суверенних держав, які, зберігаючи свою незалежність, об´єднуються на певний час задля досягнення певних спільних цілей.

Кон´юнктура — сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результат якоїсь справи або процесу (наприклад, економічна кон´юнктура).

Космополітизм — теорія і практика, в основі якої лежить теза про необхідність заміни національного громадянства світовим.

Криза політична — тимчасове призупинення чи припинення функціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, політичної напруженості.

Культ особи — єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння «божеству».

Легітимність — визначення або підтвердження законності якогось права чи повноваження; здатність політичного режиму досягати суспільного визнання й виправдання обраного політичного курсу, прийнятих ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади. Лібералізм — політична та ідеологічна течія, що об´єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод.

Маргіналізація — незавершений, неповний перехід людини в нове соціальне середовище, за якого вона втрачає попередні соціальні зв´язки, але ще не може повною мірою пристосуватися до нових умов життя.

Менталітет — стійкі структури глибинного рівня колективної та індивідуальної свідомості й підсвідомості, що визначають устремління, нахили, орієнтири людей, у яких виявляються національний характер, загальновизнані цінності, суспільна психологія.

Модернізація — оновлення, удосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, перероблення відповідно до сучасних вимог.

Монархія — форма державного правління, за якої верховна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи — глави держави, як правило, спадкоємного правителя, монарха. Розрізняють необмежену (абсолютну) монархію та обмежену (конституційну), за якої влада обмежується парламентом.

Національний доход — новостворена у сфері матеріального виробництва вартість або частина сукупного (валового суспільного) продукту, що залишається після спожитих засобів виробництва.

Нація — історична спільнота людей, що складається в процесі формування спільності території, економічних зв´язків, літературної мови, етнічних особливостей культури і характеру.

Олігархія — політичне та економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.

Опозиція — протидія, опір певній політиці, політичній лінії, політичній дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти панівної думки, уряду, системи влади, конституції, політичної системи в цілому.

Охлократія — домінування в політичному житті суспільства впливу натовпу, юрби, «маси»; один із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими.

Плюралізм — ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного та соціального розвитку, що базується на існуванні декількох (чи багатьох) незалежних начал політичних знань і розуміння буття; система влади, що ґрунтується на взаємодії та протидії політичних партій та громадсько-політичних організацій.

Політична система — сукупність державних і недержавних соціально-політичних інститутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, регулювання політичних процесів, відносини між соціальними групами, націями, державами та забезпечують політичну стабільність і прогресивний розвиток.

Популізм — схильність політиків домагатися визнання їхньої громадської діяльності, популярності, вдаючись до простих, прийнятних для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необхідних заходів щодо розв´язання суспільних проблем.

Правова держава — тип держави, в основі якої — верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина і держави.

Прагматизм — теорія і практика, основою яких є визнання досягнення поставленої мети (нерідко за будь-яку ціну) головним критерієм результативності діяльності.

Приватизація — процес перетворення будь-якої форми власності (державної, колективної, особистої тощо) на приватну; передання частини державної власності в будь-яку іншу недержавну власність трансформація державних підприємств та організацій в акціонерні, колективні, кооперативні, приватні тощо.

Протекціонізм — економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції та на розширення зовнішніх ринків. Протекціонізм, як правило, реалізується через митну політику.

Революція — докорінна зміна, стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового; переворот у житті суспільства, який зумовлює ліквідацію віджилого суспільного ладу й утвердження нового.

Республіка — держава, в якій органи влади формуються за принципом виборності їх народом; форма державного управління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам, а глава держави обирається населенням чи представницьким органом.

Реформа — перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.

Суверенітет — незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство; незалежність держави в зовнішніх і внутрішніх справах.

Толерантність — терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій.

Тоталітаризм — політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством, з відсутністю політичного плюралізму й демократичних свобод, обмеженням політичних прав усього населення.

Традиція — форма передавання соціального досвіду; ідеї, звичаї, норми, що передаються з покоління в покоління.

Узурпація — протизаконне захоплення влади; привласнення чиїхось прав на що-небудь.

Унітарна держава — форма державного устрою, яка базується на зверхності суверенітету (верховної влади), єдиної держави над адміністративно-територіальними одиницями, на які вона поділена.

Фашизм — крайня, антидемократична, радикально-екстремістська політична течія, в основі якої — синтез концепції нації як вищої та одвічної реальності і догматизованого принципу соціальної справедливості; різновид тоталітаризму.

Федерація — форма державного устрою; союзна держава, що складається з кількох держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загальнофедеральними, має власні законодавчі, виконавчі та судові органи.

Феномен — виняткове, незвичайне, рідкісне явище.

Централізація — зосередження керівництва, управління в єдиному центрі; зосередження більшої частини державних функцій у віданні центральних установ.

Цивілізація — будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом; історичні типи культур, локалізованих у часі та просторі; рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий певним суспільством.

Шовінізм — агресивна форма націоналізму, в основі якої лежить проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації.

Література

 

Андрущенко В. Л., Федосов В. М. Запорозька Січ як український феномен. — К., 1995.

Багалій Д. Нарис історії України. — К., 1994.

Баран В. Україна після Сталіна: нарис історії 1953—1985 pp. — Львів, 1992.

Баран В. Україна 1950—1960 pp.: еволюція тоталітарної системи. — К., 1996.

Баран В. Україна: новітня історія (1945—1991 pp.). — Львів, 2003.

Баран В., Козак Д., Терпиловський Р. Походження слов´ян. — К., 1991.

Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917—1953. — Кн. 1—2. — К., 1994.

Бойко 0. Україна 1991—1995: тіні минулого чи контури майбутнього? (Нариси з новітньої історії). — К., 1996.

Бойко О. Історія України у XX столітті (20—90-ті роки). — Ніжин, 1994.

Бойко О. Історія України (запитання і відповіді). — К., 1997.

Борисенко В. Курс української історії. — К., 1997.

Брайчевський М. Вступ до історичної науки. — К., 1995.

Братко-Кутинський О. Феномен України. — К., 1996.

Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XX ст.). — Львів, 1996.

Верстюк В. Махновщина. — К., 1992.

Верстюк В. Ф., Дзюба О. М., Репринцев В. Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. — К., 1995.

Винокур О., Трубчанінов С Давня і середньовічна історія України. — К., 1996.

Голобуцький В. Запорозьке козацтво. — К., 1994.

Голод 1921—1923 років в Україні: 36. докум. і матеріалів. — К., 1993.

Голод в Україні 1946—1947: Документи і матеріали. — К., Нью-Йорк, 1996.

Горський В. С Історія української філософії: Навчальний посібник. — К., 1996.

Грабовський С, Ставрояні С„ Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. — К., 1995.

Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX—XX століття. — К., 1996.

Грушевський М. Історія України-Руси: В 11-ти т. — 12 кн. — К., 1991— 1998.

Грушевский М. Очерк истории украинского народа. — К., 1991.

ГунчакТ. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії. — К., 1993.

Давня історія України. — Кн. 1—2. — К., 1994,1995.

Давня історія України. — 11 — К., 1997.

Даниленко В., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на Україні (20—30-ті роки). — К., 1991.

Довідник з історії України. — Т. 1—2. — К., 1993,1995.

Дорошенко Д. Нарис історії України. — Т. 1—2. — К., 1991.

Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. — Львів, 1993.

Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. — К., 1994.

Єфименко 0. Історія України та її народу. — К., 1992.

Ісаєвич Я. Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. — Львів, 1996.

Історія України. — Львів, 1996.

Історія України: Курс лекцій у двох книгах. — К., 1992.

Історія України: Навчальний посібник. — К., 1997.

Історія України в особах IX—XVIII ст. — К., 1993.

Історія України в особах XIX—XX ст. — К., 1995.

Історія українського війська. — Т. 1—2. — Львів, 1992,1996.

Історія української культури. — К., 1994.

Історія української культури: У 5-ти томах. — Т. 1—3. — К., 2003.

Історія української літератури XX століття. — Кн. 1. — К., 1993.

Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960 — 80-х років. — К., 1995.

Когут 3. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація гетьманщини (1760—1830). — К., 1996.

Конквест Р. Жнива скорботи. Радянська колективізація і голодомор — К., 1993.

Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. — Париж; Нью-Йорк-Львів, 1993.

Котляр М. Історія України в особах. Давньоруська держава. — К., 1996.

Котляр М., Кульчицький С Довідник з історії України. — К., 1996.

Крип´якевич І. Історія України. — Львів, 1992.

Культура українського народу: Навчальний посібник. — К., 1994.

Кульчицький С Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919—1928) — К., 1996.

Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. — Т. 1—2. — К., 1994.

Литвин В. Політична арена України: дійові особи та виконавці. — К., 1994.

Литвин В. М. Украина: политика, политики, власть. — К., 1997.

Моця 0., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. — К., 1996.

Нариси з історії дипломатії України. — К., 2001.

«Оранжевая» революция. Версия, хроника, документы / Составитель М. Погребинский. — К., 2005.

Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917—1919 pp. — К., 1995.

Підкова І., Шуст Р. Довідник з історії України. — Ч. 1—2. — Львів, 1994.

Політична історія України XX ст.: У 6-ти т. — К., 2002—2003.

Полонська-Василенко Н. Історія України. — Т. 1—2. — К., 1995.

Рибалка І. Історія України. — Ч. 1—2. — Харків, 1995,1997.

Рубльов 0. С, Черченко Ю. А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції. 20—50-ті роки XX ст. — К., 1994.

Слюсаренко А., Томенко М. Історія української конституції. — К„ 1993.

Смолій В. А., Степанков В. С Богдан Хмельницький. — К., 1995.

Смолій В. А., Степанков В. С Українська державна ідея. — К., 1997.

Субтельний О. Україна: історія. — К., 1993.

Терещенко Ю. Україна і європейський світ. — К., 1996.

Толочко П. Київська Русь. — К., 1996.

Україна і світ. Історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства. — К., 1994.

Україна крізь віки: У 15-ти томах. — К., 2000.

Українська державність у XX столітті. — К., 1996.

Українська Центральна Рада: Документи і матеріали. — 11—2. — К., 1996, 1997.

Ульяновський В., Крижанівський О., Плохій С Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3-х кн. — К., 1994.

Чухліб Т. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах 1648—1714 pp. — К., 2003.

Шаповал Ю. Україна 20—50-х років: сторінки ненаписаної історії. — К., 1993.

Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). — К., 1994.

Яневський Д. Хроніка «помаранчевої» революції. — Харків, 2005