Міжнародно-правова відповідальність

У той час як притягнення до індивідуаль­ної відповідальності за грубі порушення прав лю­дини, як свідчить практика держав та практика міжнародних судів, не стало ефективним засо­бом покарання, то притягнення до колективної відповідальності, тобто заборона злочинних ор­ганізацій, видається значно ефективнішим засо­бом, оскільки, з одного боку, має символічне зна­чення, а з іншого - унеможливлює будь-які спро­би відродити такі організації в майбутньому.

Згідно з нормами міжнародного права юри­дичний та політичний контроль може бути здійснений не тільки над індивідами, а й на організаціями. Міжнародно-правові акти кс дифікують не тільки злочини приватних осіб а й злочинних організацій. Починаючи з Нюр* берга деякі міжнародні та національні акти ма на меті попередити масові злочини криміна них урядів щодо своїх народів. Однак відповідальність злочин­них організацій майже не розглядалась у правовій науці.

Після Другої світової війни злочини націонал-соціалістів та їх прибічників потягли за собою кримінальну відповідальність не тільки осіб, а й організації в цілому. Так, у Німеччині був прийнятий Закон про звільнення від націонал-соціалізму та мілітаризму. За статтею 9 Нюрнберзького статуту, «під час су­дового процесу над будь-яким членом групи чи організації Три­бунал може оголосити (у зв'язку з будь-якою дією, в якій його звинувачують), що група чи організація, членом якої була ця особа, є злочинною організацією». Отже, Трибунал був уповно­важений проголошувати організацію злочинною. З іншого боку, у Справі основних військових злочинців Трибунал зазначав, що проголошення злочинності організації має гарантувати, що не­винні особи не будуть покарані. Злочинна організація, як і зло-чинназмова,- це об'єднання, що має злочинну мету. Однак визначення злочинності членів такої організації повинно ви­ключати осіб, які не знали про злочинні цілі чи дії організації. За статтею 10 Статуту, «коли група чи організація прого­лошені Трибуналом злочинними, компетентні національні ор- І гани будь-якої із сторін, що підписали Статут, матимуть пра­во притягти до суду за членство в цій організації».

У результаті Трибунал проголосив злочинними, зокрема, такі організації: керівний корпус нацистської партії, гестапо, СД на основі їхньої участі у воєнних злочинах та злочинах проти людства, пов'язаних з війною. Одночасно Кабінет Рей­ху, котрий також був названий прокурором злочинною орга­нізацією, не був оголошений Трибуналом злочинною організа-

иого

цією, оскільки був настільки малочисельним, що кожен з членів міг бути притягнений до суду зокрема.

Проголошення злочинності організації було справді ефектив-_ним, що можна проілюструвати Законом № 10 Контрольної ради Німеччини, який передбачає, що членство у злочинній групі чи організації, проголошеній такою Міжнародним вій­ськовим трибуналом, розглядається як злочин.

Колективна відповідальність за грубі порушення прав лю­дини здійснюється також через люстрацію та заборону зло­чинної організації, що, на відміну від криміналізації організа­ції, не веде до кримінальної відповідальності її членів. Так, колективна відповідальність за злочини проти людства була застосована в деяких європейських державах після Другої сві­тової війни. Бельгійський уряд вирішив позбавити всі проні-мецькі організації колективно їхніх політичних та громадян­ських прав. У Нідерландах всі члени пронімецьких військо­вих рухів автоматично втратили голландське громадянство, і число їх нараховувало кілька десятків тисяч.

Під час другої хвилі політичних змін у Південній Європі до суду були притягнуті грецька та португальська хунти. Третя хвиля політичних змін ознаменувалася національними судовими проце­сами в Латинській Америці, Східній Європі та Африці. Щодо пост­комуністичних європейських держав, то були зусилля оголосити комуністичне правління нелегітимним. У 1993 р. Парламент Чесь­кої Республіки прийняв Закон «Про нелегальність комуністичного режиму та опір йому», який проголосив Комуністичну партію Че-хословаччини «злочинною організацією», відповідальною «за сис­тему управління в цій державі у 1948-1989 рр., і зокрема, за систе­матичне нищення традиційних цінностей європейської цивіліза­ції, за свідоме порушення прав та свобод людини, за моральне та економічне падіння, поєднане із судовими злочинами та терором проти захисників протилежних поглядів, за заміну ринкової еко­номіки командно-адміністративним управлінням, знищення тра­диційних принципів власності, орієнтацію навчання, освіти, науки та культури на політичні та ідеологічні цілі, знищення довкілля» тощо '. У відповідь на звернення щодо визнання Закону про нелегі-тимність Комуністичної партії таким, що не відповідає Конститу­ції, Конституційний Суд Чеської Республіки відхилив твердження про те, що політичний режим періоду 1948-1989 рр. у Чехословач-чині був законним, аргументуючи це тим, що легітимність політич­ного режиму базується не тільки на формальному правовому ком­поненті, оскільки цінності та принципи, на яких побудований ре­жим, мають не лише правову, але перш за все політичну природу».

Діяльність Комуністичної партії Російської Федерації була спершу призупинена Декретом Президента Б. Єльцина ще в серпні

ЧСпіг N. ^. ей.- Ор. сі*.- Р. 366.

РОЗДІЛ 6

міжнародно-правова відповідальність