РОЗДІЛ 8

йшлося про досягнення значного прогресу у сфері прав люди­ни '« Однак були і зауваження. Так, більшість членів Комітету спинились на ст. 12 МПГПП. З одного боку, зазначалось, що практика СРСР із забезпечення права на виїзд з країни (п. 2 ст. 12) і права на в'їзд у свою власну країну (п. 4 ст. 12) стала значно ближчою до вимог цієї статті. Водночас було відсутнє законодавче закріплення цієї практики.

Що ж до права на вільне пересування і особливо на свободу вибору місця проживання в межах країни (п. 1 ст. 12), то тут члени Комітету зробили зауваження СРСР про невідповідність як законодавства, так і практики (система прописки) вимогам Пакту.

Зауваження членів Комітету торкались також виконання СРСР вимог ст. 18 Пакту, котра закріплює право на свободу думки, совісті та релігії, щодо української уніатської церкви. Невдовзі після розгляду доповіді СРСР віруючим української уніатської церкви було надано право реєструвати свої релігій­ні громади.

У 1995 р. Україна подала свою доповідь про виконання положень МПГПП разом з такими державами, як Велика Бри­танія, Латвія, Росія та Шрі-Ланка. Це була четверта доповідь України з часу створення Комітету з прав людини і перша доповідь незалежної України, підготовлена в рамках чотири­річної періодичності доповідей держав-учасниць. На думку О. Сліпченка, Надзвичайного і Повноважного Посла України у Швейцарії та постійного представника при відділенні ООН та інших міжнародних організацій у Женеві, це був перший серйозний документ, представлений на міжнародний розгляд, який узагальнював нашу практику і роботу в цій надзвичайно важливій галузі й показав, наскільки шлях, обраний нами, відповідає найвищим міжнародним стандартам ². Враження від загального рівня доповіді у 18 експертів Комітету було позитивне. Вони дійшли основного висновку, що з боку на­ших відповідних органів - Парламенту, виконавчої влади, громадських інституцій були зроблені чесні й послідовні зу­силля для того, щоб якнайшвидше позбутися тоталітарної спадщини. Разом з тим було звернено увагу на серйозний не­долік - відсутність на той час нової Конституції України, вка­зано на певні прогалини в законодавстві щодо меншин, вислов­лено стурбованість нерівноправним становищем жінок. Йшло­ся про надання можливості жінкам здійснювати право на пра­цю, отримувати однакову оплату за однаковий трудовий внесок, про право обіймати високі службові посади, повною мірою про-

¹ Доклад Комитета по правам человека Генеральной Ассамблее ООН.""і)
1990.- С. 28.

² Четверта, вона ж перша // Голос України.- 19 серп. 1995.- С. 5.

являти себе в політичному, економічному і культурному жит­ті тощо. Комітет зазначив, що з боку держави мають вживати­ся більш активні заходи захисту соціально вразливих груп на­селення, таких як релігійні та національні меншини, діти, молодь, жінки та інші, які потребують додаткового захисту і заходів для здійснення гарантованих їм основних прав. Крім цього, експерти звернули увагу на те, що не завжди україн­ські стандарти утримання до суду і ув'язнення відповідають міжнародним стандартам. Міжнародні експерти надали свої рекомендації і пропозиції, виходячи з того, що сучасне суспіль­ство України здатне забезпечити найвищі стандарти міжна­родної системи захисту прав людини '.

П'ята періодична доповідь України Комітетові з прав лю­дини щодо виконання МПГПП, яка мала бути подана у 1999 р., була подана Україною 16 листопада 2000 р.². Серед позитив­них аспектів Комітет зазначив прийняття нової Конституції 1996 р., скасування смертної кари, навіть під час війни. Віта­ються зусилля щодо реформування законодавства, зокрема прийняття нового Закону про біженців 2001 р., Закону про міграцію 2001 р., Закону про громадянство 2001 р. та декри-міналізація наклепу. Вітається також створення нового Консти­туційного Суду та прийняття нового Кримінального кодексу, набуття чинності нового законодавства щодо прав людини та створення апеляційної судової системи, а також створення служби Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. На цьому позитивні аспекти звіту завершуються. Підстав для стур­бованості та рекомендацій у Комітету виявилось значно біль­ше. Зокрема, Комітет висловлює занепокоєність тим, що у разі колізії прав людини за Пактом та внутрішнім правом останнє може мати перевагу. Ані зі звіту держави-учасниці, ані під час обговорення з делегацією України, Комітет не отримав чіткого розуміння того, як може бути розв'язано потенційний конфлікт прав за Пактом та внутрішніми законами. Адже, ратифікуючи МПГПП, Україна зобов'язалась поважати і за­безпечувати всім, хто перебуває у межах її території та під її юрисдикцією, права, визнані в цьому Пакті. Згідно з ч. 2 ^ст. 2 МПГПП, якщо це вже не передбачено існуючими законо­давчими чи іншими заходами, кожна держава - учасниця цього Пакту зобов'язується вжити необхідних заходів відповідно до своїх конституційних процедур і положень цього Пакту для вжиття таких законодавчих або інших заходів, які можуть виявитися необхідними для здійснення прав, визнаних у цьо­му Пакті.

'Четверта, вона ж перша // Голос України.- 19 серп. 1995.- С. 5. ² ССРК/С/ІЛсг/99/5.