РОЗДІЛ 8

права людини і і міжнародне право |

Відзначаючи певний прогрес у забезпеченні рівності жінок і у політичній та громадській сферах, Комітет все ж залишаєть- | ся стурбованим рівнем представництва жінок у Парламенті та ' на керівних посадах як у публічній, так і в приватній сферах. У зв'язку з цим вказується на необхідність вжиття заходів для виконання зобов'язань України за ст. З та 26 Пакту. За­значається, що домашнє насильство над жінками залишаєть­ся проблемою, для вирішення якої необхідні прийняття та імплементація відповідного законодавства та підготовка мі­ліціонерів і активізація громадської думки для захисту жінок від такого насильства.

Стурбованість висловлюється і з приводу того, що у стані надзвичайної ситуації, відповідно до ст. 64 Конституції Укра­їни, може бути обмежено право на свободу думки та право на свободу релігії, що несумісно зі ст. 4 Пакту, а отже слід забез­печити відповідність Пактові у цій сфері.

З приводу поданої доповіді Комітет зазначив, що вона не містить інформації щодо імплементації Пакту на практиці, а тому було наголошено на необхідності подати додаткову письмо­ву інформацію.

Щодо четвертої періодичної доповіді Російської Федерації у 1995 р., Комітет відзначив необхідність подолання спадщини тоталітарного минулого і необхідність додаткової роботи зі зміц­нення демократичних інститутів і виховання поваги до права; було висловлено занепокоєння тим, що радикальні зміни в за­конодавстві держави-учасниці не підкріплювались механізма­ми імплементації захисту прав людини. Було також висловле­но занепокоєння щодо практики затримання до суду, відсутно­сті нагляду за пенітенціарними установами, відсутності незалеж­ності суддів та ефективності судової системи, застосування на практиці системи прописки, відміненої федеральним законом тощо. Щодо ситуації в Чечні, Комітет висловив стурбованість тим, що були порушені вимоги ст. 4 Пакту, в якій перелічено положення, від яких не можна відступати навіть у випадку надзвичайного стану. Комітет засудив надмірне та непропор­ційне використання сили російськими військами в Чечні, що призвело до серйозних порушень прав людини. Комітет висло­вив глибоку стурбованість великою кількістю повідомлень про катування, негуманне поводження і свавільне затримання в «центрах фільтрації», які були створені для встановлення осо­би захоплених в полон бійців, однак за повідомленнями, що надходять, там утримується велика кількість цивільних осіб ч Другою формою контролю за дотриманням державами при­йнятих зобов'язань згідно з МПГПП є система індивідуальних

Бос. ССРК/С/79/Ада.2 (1995). 1 24 РОЗДІЛ 8

повідомлень (скарг), що торкаються порушення громадянських • політичних прав державами, які приєднались до Факульта­тивного протоколу до Пакту. Ратифікуючи Факультативний протокол, держави - учасниці Пакту визнають компетенцію Комітету з прав людини приймати і розглядати повідомлення _від осіб, що підлягають його юрисдикції, які твердять, що вони є жертвами порушення цими державами якогось із прав, викладених у Пакті. Україна ратифікувала цей документ 25 жовт­ня 1991 р., визнавши тим самим за фізичними особами, які знаходяться під її юрисдикцією, право звертатися до Комітету зі скаргами на порушення громадянських і політичних прав, передбачених у Пакті, після вичерпання всіх національних засобів правового захисту.

Як зазначалося вище, скаржитись у Комітет можуть тіль­ки індивіди, котрі перебувають під юрисдикцією держави -учасниці Факультативного протоколу. При цьому жертва пра­вопорушення не обов'язково має перебувати на території да­ної держави. Так, Комітет визнав, що Уругвай, відмовляючи своїй громадянці, що проживає за кордоном, у продовженні паспорта, без якого вона позбавляється, зокрема, можливості залишити країну перебування і відвідати інші країни, пору­шив п. 2 ст. 12 Пакту, що передбачає право кожної людини залишати будь-яку країну, включаючи свою власну ¹.

Якщо хтось скаржиться на порушення своїх прав, не за­кріплених у Пакті (наприклад, соціально-економічних прав), то Комітет оголошує таке повідомлення неприйнятним як не­сумісне з положеннями Пакту. Так, у справі № 53/1979 (К. Б. проти Норвегії) Комітет дійшов висновку про неприйнятність повідомлення, оскільки «право на володіння власністю не за­хищається Міжнародним пактом про громадянські і політич­ні права»².

Комітет не може прийняти справу до розгляду також у тому випадку, якщо вона в даний момент знаходиться в іншо­му міжнародному органі. Це означає, що попередній розгляд Цієї ж справи в іншому органі не позбавляє Комітет можливо­сті визнати повідомлення прийнятним.

Постанови (сіесізіопз) Комітету за повідомленнями індиві­дів мають дуже невизначену назву - «міркування» (уіє^з, оріпіопз). Як зазначає Р. А. Мюллерсон, ні сам Пакт, ні Фа­культативний протокол не визначають юридичну силу повідом­лень Комітету. Хоч вони і не є юридично обов'язковими, вида­ється, що їх не можна також розглядати як прості рекомендації, адресовані державі. Річ у тім, що Комітет уповноважений

і Соттійее. 8е1ес1;есі Бесізіопз.- Уоі. 1.- р. 124.