Рава людини ТОЇ іродне право І О І

галузевих Комітетів МОП з умов праці в чорній металургії, вугільній промисловості, на будівництві, у металообробній промисловості, на внутрішньому транспорті, в харчовій про­мисловості '. Разом з тим Україна ратифікувала менше як тре­тину чинних конвенцій МОП.

Важливо спинитись на процедурі втілення у життя кон­венцій МОП. Згідно з її Статутом вимагається, щоб держави-члени подавали щорічні звіти про вжиті ними заходи щодо втілення в життя чинних конвенцій МОП. Ці звіти ретельно вивчаються комітетом експертів, уповноваженим звертатися із запитами до відповідних урядів. Держава — член МОП, яка вважає, що інша держава, котра також є членом МОП, не до­тримується конвенції, якою вона пов'язана, може подати на неї скаргу в Міжнародне бюро праці. Ця скарга може бути передана в комісію з розслідування, і будь-який уряд, зацікав­лений в її подальшому розгляді, може передати висновок ко­місії у Міжнародний Суд. У лютому 1962 р. перша комісія, призначена для розгляду скарги Гани на Португалію, в котрій стверджувалось, що всупереч Конвенції 1957 р. про заборону примусової праці, така праця використовується на африкан­ських територіях під португальським правлінням, подала свою доповідь.

Україна бере активну участь і в діяльності ЮНЕСКО, чле­ном якої вона є з 1954 р. На період 1995-1999 рр. Україну було обрано до складу таких органів ЮНЕСКО, як Виконавча рада, Міжнародний комітет зі сприяння поверненню культур­них цінностей країнам їх походження або їх реституції у разі позазаконного привласнення. Для забезпечення актив­ної участі України в роботі ЮНЕСКО, визначення стратегії і пріоритетів її діяльності Президент України Леонід Кучма 9 листопада 1995 р. підписав Указ про утворення Національ­ної комісії України у справах ЮНЕСКО. Хоч Україна як член ООН брала участь у діяльності ЮНЕСКО і до розпаду СРСР, проте сфери її впливу були обмежені повною залежністю від Москви. Комісія УРСР не мала статусу національної. Утво­рення Національної комісії України у справах ЮНЕСКО від­криває перед Україною нові можливості у сфері культури, освіти, науки, а отже, і в реалізації права українського наро­ду на свою спадщину тощо. Делегат від України виступав на IX сесії Міжнародного комітету ЮНЕСКО з повернення куль­турних цінностей 1996 р. з доповіддю про діяльність Націо­нальної комісії щодо повернення в Україну культурних цін-

¹ Україна на міжнародній арені: Збірник документів і матеріалів 1991-1995 рр. У 2-х кн. / Упоряд. В. В. Будяков та ін.; Редкол. Г. Й. Удовенко (відп. ред.) та ін.; МЗС України.- Кн. 2.- К.: Юрінком Інтер, 1998.- С. 446-447.

лостей, інтеграцію її зусиль, спрямованих на повернення куль­турної спадщини, інформував про ініціативи України у спра­ві міжнародного захисту і повернення культурних об'єктів тощо ',

Мабуть, небагато виявиться народів у світі, культурну спад­щину яких так систематично знищували і культурні цінності яких так масово вивозили, як надбання українського на­роду. Народ, який досяг високого рівня цивілізації ще у IX ст., а потім на віки втратив свою незалежність і пере­йшов під іноземне панування, не міг реалізувати свого права на культурну спадщину. Як зазначає В. Врублевська, «у той час, як в інших країнах відповідні установи десятиліттями ретельно фіксували й досліджували втрати свого культурно­го надбання, у нас до останнього часу практично не велися підрахунки втраченої історико-культурної спадщини, не по­рушувалися питання фінансового еквівалента втраченого. Тому нині перебуваємо у надзвичайно складній ситуації. Че­рез кілька століть після перших "братських" поборів, через півстоліття після Другої світової війни, яка забрала майже третину мистецьких творів, книгозбірень та архівів із нашої національної скарбниці, ми "збудились окрадені"» ². Світ ді­знався про величезні втрати української культури, про тоталь­не знищення, пограбування, вивезення наших культурних цінностей аж на Міжнародному симпозіумі «Втрати Другої світової війни і післявоєнного періоду. Відновлення і повер­нення культурних цінностей» у Нью-Йорку 1994 р., де впер­ше була присутня Україна. І цифри щодо втрат української культури вразили всіх ³.

Зупинимося на визначенні термінологічного апарату про­блеми реституції культурних цінностей. Згідно з Конвенцією ЮНЕСКО про захист культурних цінностей у випадку зброй­ного конфлікту (1954 р.) культурними цінностями незалежно від їхнього походження і власника вважаються: а) цінності, рухомі чи нерухомі, що мають велике значення для культур­ної спадщини кожного народу, такі як пам'ятки архітектури, мистецтва або історії, релігійні чи світські, археологічні міс­цеположення, архітектурні ансамблі, що становлять історич­ний або художній інтерес, твори мистецтва, рукописи, книги, інші предмети художнього, історичного або археологічного

¹ Форум ЮНЕСКО: повернення культурних цінностей // Урядовий
кур'єр.- 15 жовт. 1996.- № 195.- С. 8.

² Врублевська В. На рідні терени. Повернення і збереження культурного
надбання - запорука розвитку держави // Політика і час- 1999.- № 2.- С. 59.

³Див.: Федорук О. «В'язні війни» просяться на волю // Віче.- 1995.-№ 5.- С. 89.