рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Право Росії періоду станово-представницької монархії

Право Росії періоду станово-представницької монархії - раздел История, Історія держави і права зарубіжних країн У Період Станово-Представницької Монархії Зростає Роль Цар­ського Законодавст...

У період станово-представницької монархії зростає роль цар­ського законодавства. Крім законодавчих актів, які приймались царем спільно з Боярською Думою, збільшується кількість "іменних" цар­ських указів. З підвідомчих питань нормативні акти видавали й прикази. У Судебнику 1550 р. був закріплений принцип систематизації тих нормативних актів, які не ввійшли до судебників.

Важливе значення для розвитку російського права мали Судеб­ник 1550 р., Стоглав 1551 р. (назву отримав від збірника соборних рішень, поділеного на 100 глав), документи, що підтверджували ліквідацію системи кормління (наприклад, Мединський губний наказ 1555 р.) і земських управлінських органів.

В основу Судебника 1550 р.був покладений Судебник 1497 р. Однак у нього внесено нові статті про феодальне землеволодіння, губне та земське управління, більш детально регламентувався розшук "лихих людей", судовий процес, наводилося розширене поняття злочину, міра покарання була поставлена в залежність від соціального статусу потерпілого тощо.

Стоглав 1551 р.було укладено як результат спільної нормотворчої діяльності духовенства та феодальної знаті. Він торкався, переважно, церковних питань і поряд з Номоканоном був основним кодексом правових норм, які визначали внутрішнє життя духовенства та його взаємовідносини з суспільством і державою (збереглося декілька рукописних редакцій Стоглава).

Статутна книга Розбійного приказу (1555—1556 рр.) містила норми кримінального права та процесу, що свідчили про посилення каральної політики держави. Відомі також книги Помісного (1648 р.) і Земського (1626—1648 рр.) приказів.

Наприкінці ХУІ-ХУН столітьбуло здійснено спробу загальної систематизації законодавствачерез складання зведених судебників, але які так і не отримали офіційного затвердження.

Важливим правовим документом епохи було Соборне уложення 1649 р.,яке відіграло важливу роль у розвиткові російського права. Уложення стало першим друкованим кодексом Росії. Воно склада­лося з 25 глав і 967 статей. Джерелами уложення були книги приказів, судебники, царське законодавство та боярські вироки. Основний акцент у ньому робиться на кримінальному праві та судочинстві. 98


Багато уваги приділено питанням землеволодіння. Зокрема, узагальнюються способи зміни права землеволодіння: володарями помість могли бути дворяни та бояри; помістя могло передаватися синам у спадок; дочки могли отримати помістя як посаг; дозволявся обмін помістями.

Зобов'язальне правопередбачало, що зобов'язання за договором тепер забезпечувалося не особою, а майном відповідача. Одне за одного відповідали подружжя, батьки та діти. Усе більшого значення набуває письмова форма укладання договору, визначався порядок визнання договору недійсним.

Спадковому правувідомі спадкоємці за законом і за заповітом. Згідно з Уложенням, юридичні наслідки мав тільки шлюб, укладений у церкві. Обов'язковою для шлюбу була згода батьків.

В Уложенні немає поняття злочину, але з його змісту зрозуміло, що злочином є порушення царської волі. Суб'єкти злочину - представ­ники всіх станів. Злочини поділялись на умисні та необережні. Уже були відомі інститути необхідної оборони та крайньої необхідності. Серед злочинів найтяжчими вважалися злочини проти віри, далі — йшли державні. Регламентувалися склади злочинів проти особи: вбивство, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, образа словами та діями. Основна мета покарання - залякати. Застосовувалися такі види покарання: смертна кара, тілесні покарання, тюремне ув'язнення, заслання, майнові покарання, позбавлення чину та церковне покаяння.

14.5. Державний лад Росії у період утворення та розвитку абсолютної монархії (друга половина ХУІІ-ХУШ століть)

Наприкінці XVII ст. в Росії формується абсолютна монархія.Вона характеризувалася такими ознаками:вся повнота державної влади концентрується в руках однієї особи; виникає професійний бюро­кратичний апарат; створюється сильна постійна армія; відсутні станово-представницькі органи й установи. Однак у російського абсолютизмубули свої суттєві особливості:

• абсолютизм у Росії сформувався в умовах розвитку кріпосни­
цтва, а не розвитку капіталістичних відносин і відміни феодальних
інститутів, як це було в Європі;

• соціальним підґрунтям російського абсолютизму було кріпос­
ницьке дворянство та служилий стан, тоді як європейський абсо­
лютизм спирався на союз дворянства з містами;

• становлення абсолютизму в Росії супроводжувалося зовнішньою
експансією, втручанням держави в усі сфери суспільного життя.


На чолі державистояв монарх,якому належала вища законодавча, виконавча та судова влада. Він також був головнокомандувачем армії, а з підпорядкуванням церкви державі - главою церкви. Згідно з того­часними ідеологічними настановами, глава держави зображався "батьком народу", який знає чого хочуть його діти, а тому він має право їх виховувати, повчати та карати. У 1722 р. був виданий указ, згідно з яким монарх діставав право призначати свого спадкоємця. Юридичним джерелом закону стала визнаватися воля монарха.

Боярська Думанаприкінці XVII ст. з органу, котрому нарівні з царем належала вся повнота влади, перетворюється на судово-управлінський орган, який здійснював нагляд за діяльністю виконав­чих органів (приказів) і органів місцевого управління. У 1701 р.функції Боярської Думи були передані Ближній канцелярії,що координувала роботу центральних органів управління, її посадовці об'єдналися в раду й отримали назву Консіліїміністрів. Після утворення в 1711 р. Сенату Боярську Думу було ліквідовано.

Сенат складавсяз дев'яти сенаторів і обер-секретаря, призначува­них імператором. За структурою Сенат складався з присутствія (загальних зборів сенаторів) і канцелярії (очолювалася обер-секретарем та складалася зі столів: розрядного, таємного, губернського, приказного та ін.). До компетенції Сенату належали: судова й організаційна діяльність, фінансовий і податковий контроль, зовнішньоторговельні та кредитні повноваження. Спочатку рішення приймалися колегіальне й тільки єдиногласно,аз 1714 р.~ більшістю голосів. Контроль за діяльністю Сенату здійснював спочатку генерал-ревізор, а пізніше - обер-секретар. Для посилення контролю з боку імператора при Сенаті в 1722 р. за­проваджувалися посади генерал-прокурора(фактично був главою Сенату) й обер-прокурора(очолювали департаменти Сенату). По смерті Петра І роль Сенату як вищого органу управління починає зменшу­ватися. Уплив Сенату посилюється знову в 1744 р. Тоді він мав чотири департаменти: духовних, фінансових, торговельно-промислових і судових справ. За царювання Івана Антоновича й Анни Леопольдівіш значення Сенату знову зменшується, а за Єлизавети Петрівни -зростає. За Катерини //Сенат стає вищим судово-адміністративним органом, який складався з шести департаментів. З 1801р. Сенат остаточно стає вищою судовою інстанцією.

У 1726 р. для вирішення важливих питань внутрішньої та зовніш­ньої політики було створено Верховну Таємну раду,що отримала законодавчі повноваження та розглядала скарги на дії Сенату, під­бирала кандидатури сенаторів. Цей орган управління був ліквідова­ний у 1730 р. Його місце зайняв Кабінет міністрів,який спочатку виконував дорадчі функції при імператриці Анні Іоан ієні, аз 1735 р.


 


отримує законодавчі повноваження. Склад Кабінету міністрів становив три особи. Ліквідований був у 1741 р., а замість нього створюється інший центральний орган, який вирішував питання державного управ­ління - Кабінет її Величності(імператриці Єлизавети Петрівни). Пізніше він називався Імператорською радою(прнПетріІІГ), Радою при найвищому дворі(за Катерини II). Увесь час він зберігав за собою значні повноваження в різних сферах державного управління.

Центральними органами управління були й прикази(у 1699 р. їх було 44). У1718-1720 рр. замість них були створені колегії,до складу яких належали: президенти, віце-президенти, чотири радники, чотири асесори (засідателі), секретар, актуаріус, регістратор, перекладач, піддячі. У грудні 1718р. був затверджений реєстр колегій. Найважливі­шими "державними" колегіями були три: Військова, Адміралтейська, Іноземних справ. Фінансовими питаннями відали: Камер-колегія (відповідала за прибутки держави), Ревізіон-колегія (контролювала збирання та витрату казенних коштів). Існували й інші колегії: Комерц-колегія (торгівля), Берг-колегія (гірничасправа), Мануфактур-колегія (легка промисловість), Юстиц-колегія (судова система) тощо.

У процесі створення нових органів управління виникли нові титули:канцлер, дійсний таємний і таємний радники, радник, асесор та ін. Штати та придвірні посади були прирівняні до офіцерських рангів. Служба стає професійною, а посадовці - привілейованим станом.

Указом від 1708 р. вся територія Росії поділялася на вісім губерній.У 1714р. їх стає одинадцять. На чолі губерній стояли губернатори, в руках яких зосереджувалась адміністративна, судова та військова влада. У 1713 р. з метою поставити діяльність губернатора під контроль дворянства були запроваджені ландрати (радники; від нім. "пандрат"; "панд" - країна і "рат" - радник), які разом 3 губернато­ром утворювали колегію з 8, 10 чи 12 осіб, залежно від розміру губернії, для управління нею. Губернії поділялися на повіти, очолювані комендантами. У 1712—1715 рр. адміністративно-територіальний поділ був такий:уся територія держави поділялася на губернії, губернії- на провінції, провінції- на повіти (ліквідовані в 1715 р.). З 1719 р. територія держави поділялася на 45 провінцій, що були основними одиницями управління та складалися з дистріктів (округів). У1775 р. було здійснено губернську реформу,згідно з якою основною адміністративною одиницею, що об'єднувала центр імперії та її округи, була губернія на чолі з губернатором. При останньому існував колегіальний орган - губернське правління, що перебувало під наглядом Сенату. Склад правління такий - губернатор і два радники. Губернське правління виконувало такі функції: загальне управління губернією, публікація законів, указів і розпоряджень імператора, нагляд за їх виконанням, накладання арешту на майно, розгляд скарг та ін.


У XVII—ХУШ століттях створюється регулярна армія.Наприкінці XVII ст. були розформовані стрілецькі полки та припинило своє існування дворянське кінне ополчення. У 1687 р. було створено "потішні" полки (Преображенський і Семенівський), що стали ядром нової армії. У 1699-1705 рр. у Росії була запроваджена рекрутська система комплектування армії. Рекрутській повинності підлягало все податкове чоловіче населення. Служба була довічною. Солдати набиралися з селян і міщан, офіцери—з дворян. Для підготовки офіцерів були відкриті воєнні школи: бомбардирів (1698 р.), артилерійські (1701, 1712 рр.), Морська академія (1715р.) та ін. Управління армією спочатку здійснювали прикази (Розрядний, Військових справ, Артилерії, Провіант­ський тощо), а згодом - Сенат, Військова колегія (1719р.), Адм іралтейська колегія (1718 р.). Армія поділялася на полки, полки - на ескадрони та батальйони, а ті, своєю чергою, - на роти.

Розвивається система каральних органів.Боротьбу з антифеодаль­ними виступами наприкінці XVII ст. вели прикази (Розбійний, Таємних справ, Преображенський). У 1718 р. виникає Таємна канцелярія. Після ліквідації Таємної канцелярії (1726 р.) і Преображен-ського приказу (1729 р.) їхні повноваження переходять спочатку до Сенату та Верховної Таєм ної ради, а потім - до Канцелярії таємних розшукаєш справ (1731 р.). Після її ліквідації в / 762р. було створено Таємну експедицію Сенату, що перебувала під контролем імпера­триці Катерини II.

На початку XVIII ст.у структурі державного апарату виникаєновий орган - поліція,що у своїй діяльності спиралася на старост вулиць і десятників (обиралися з-поміж купців і ремісників). До ком­петенції поліції належали: охорона порядку, боротьба зі злочинністю, міський благоустрій, виловлення селян-утікачів, протипожежні заходи.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Історія держави і права зарубіжних країн

Рекомендовано до друку Вченою радою... юридичного факультету Інституту державного управління і права... Київського національного університету культури і мистецтв...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Право Росії періоду станово-представницької монархії

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Рецензенти
Білик Б. І.- доктор історичних наук, професор Бризгалов І. В.- кандидат юридичних наук, доцент Орленко В. І. О-66 Історія держави і права

Історія держави і права зарубіжних країн як наука
1.1. Призначення курсу "Історія держави і права зарубіжних країн" Історія держави і права зарубіжних країн є обов'язковою фундаментальною дисципліною, котру вивч

Предмет історії держави і права зарубіжних країн
Важливою умовою засвоєння будь-якого курсу є чітке усвідомлен­ня його предмета, тобто чітко визначеного кола явищ і законо­мірностей, що вивчаються. Свій предмет має й історія держави і права заруб

Методологія науки та курсу історії держави і права зарубіжних країн
Методи історії держави і права зарубіжних країн - це сукупність прийомів, способів, шляхів та принципів, за допомогою яких вивчають цю дисципліну. Найважливіші методи (підходи) такого вивч

Джерела та періодизація історії держави і права зарубіжних країн
До джерел історії держави і права зарубіжних країн належать: • пам'ятки права певної епохи чи країни-закони, кодекси, конститу­ ції, інші офіційні документи (ЗакониХаммурапі (XV

Виникнення, періодизація та суспільний лад Стародавнього Єгипту
Вважається, що назва "Єгипет" має грецьке походження й колись означала одну з місцевих назв м. Мемфіс "Хеткаптах" ("Фортеця 14 духа Птаха") та вимовлялос

Виникнення й основні етапи розвитку Стародавнього Вавилона
Вавилонська держава виникла на початку II тис. до Р. X. в Азійському межиріччі Тигра та Євфрату в Месопотамії. Назву отримала від голов­ного м. Вавилон (поблизу нинішнього м. Хілли в Іраку). На цій

Суспільний лад і правове становище населення Стародавнього Вавилона
Суспільствоподілялося на дві групи- вільнихДперебували під охороною закону) та рабів (як і худоба, вважалися майном та ними цілком розпоряджався господар).

Реформи Хаммурапі
За правління Вавилоном Хаммурапі (1792-1750 рр. до Р. X.) від­бувається значне піднесення держави. Швидко розвиваються товарно-грошові відносини, приватні рабовласницькі господарства, централі­зуєт

Реформи Хаммурапі
За правління Вавилоном Хаммурапі (1792-1750 рр. до Р. X.) від­бувається значне піднесення держави. Швидко розвиваються товарно-грошові відносини, приватні рабовласницькі господарства, централі­зуєт

Реформи Хаммурапі
За правління Вавилоном Хаммурапі (1792-1750 рр. до Р. X.) від­бувається значне піднесення держави. Швидко розвиваються товарно-грошові відносини, приватні рабовласницькі господарства, централі­зуєт

Шлюбно-сімейні відносини та спадкове право за Законами Хаммурапі
Основна форма шлюбу - моногамія.Та в разі хвороби, без­дітності, нерозсудливої поведінки першої дружини чоловік мігузяти другу. Формою укладення шлюбубув договір м

Злочин і покарання в Законах царя Хаммурапі
Важливе місце в Законах Хаммурапі відведено злочинам і по­каранням. Стосовно загальних понять кримінального права, то вони майже не розкриті. Лише подекуди взято до уваги намір особи, що вчинила зл

Виникнення держав у Індії
Індія за розмірами своєї території та кількістю населення вже в далекому минулому, як і сьогодні, належала до однієї з найбільших країн Азії. Перші паростки цивілізації на її території з'являються

Система варн (каст) Стародавньої Індії
Усе вільне населення Стародавньої Індії поділялося на чотири Іамкнуті групи-варни (брахманів, кшатріїв, вайшіїв, шудр). Цей поділ був оголошений споконвічним і освяченим релігією. За легендою, псли

Джерела староіндійського права
В Індії, як і в більшості країн Стародавнього Сходу, спершу джерелом права був звичай. Однак, на відміну від інших країн, де чиичаєве право поступово замінили державні закони, тут виникають рслігій

Загальна характеристика Законів Ману: історія створення, структура, форма викладу приписів
Ч;Ікони Ману (Манавадхармашастра) - староіндійський юридич­ним кодекс, створення якого традиція приписує міфічному предкові людей Ману, сину Самосущого (Брахми). Насправді ж, збірн

Виникнення й періодизація історії Стародавнього Китаю
Назву країни, котру сьогодні називають Китаєм, запозичено в народів Середньої Азії, що застосовували цю назву щодо одного з народів, який панував у X—XIII століттях у північних районах Китаю. Пізні

Організація державної влади в Стародавньому Китаї
Увесь механізм державної влади в Китаї очолював правитель -ван, — який був одночасно верховним воєначальником, верховним жерцем і організатором господарства. Спочатку його влада була частково обмеж

Реформи Шан Яна
Шан Ян (390—338 р. до Р. X.) був головним радником цінського правителя Сяо Гуну. У 359-348 рр. до Р. X. він здійснив низку реформ, які відіграли значну роль у подоланні роздробленості та посиленні

Судова система Стародавнього Китаю
Суд не був відокремлений від адміністрації. Верховним суддею був ван. Він міг особисто розглядати будь-яку справу, а також скарги на рішення інших судів. Значними судовими повноваженнями був наділе

Основні риси права Стародавнього Китаю
У шанський період провідну роль відігравали етичні норми. Правові норми в цей час ще не відокремилися від релігійно-етичних. Тогочасні норми регулювали переважно внутрішньосімейні відносини та став

ДавНЬОГО СХОДУ, Де идрим виг
земельна община, в Греції формування держави відбувалося на основі полісної системи. Таких полісів, або міст-держав, було надзвичайно багато. До складу поліса як адміністративного, політичного та р

Основні риси права Стародавнього Китаю
У шанський період провідну роль відігравали етичні норми.Правові норми в цей час ще не відокремилися від релігійно-етичних. Тогочасні норми регулювали переважно внутрішньосімейні в

Формування державності в Стародавній Аттиці. Поняття полісу та його органи влади
Антична цивілізація у своєму розвитку пройшла шлях, який принципово відрізнявся від східної цивілізації. На відміну від Старо­давнього Сходу, де ядром виникнення державності була територіальна земе

Реформи Солона
У 594 р. до Р. X. першим архонтом Афін був обраний Солон (між 640 і 635 - близько 559 рр. до Р. X.), який, будучи наділеним великими повноваженнями, здійснив економічну, політичну та судову

Реформи Клісфена
У 509 р. до Р. X. першим архонтом Афін було обрано Клісфена, що провів низку реформ, зміст яких зводився до такого: • було запроваджено новий територіальний поділ Греції. Атт

Джерела й основні риси афінського права
До реформ Солона в Афінській державі основним джерелом правабув звичай. У V—IV століттях до Р. X. виникають закони, ;Іле, попри їх появу, звичаєве право відігравало в

Виникнення й основні етапи розвитку Римської рабовласницької держави
Більшість сучасних дослідників вважають, що Стародавня Римська держава виникла в 753 р. до Р. X., коли було засноване м. Рим. Саме тоді відбулося об'єднання трьох племен (латин, сабін і етрусків),

Суспільний лад Стародавнього Риму
Населення Стародавнього Риму поділялося на дві групи: вільних і невільних (рабів). Вільне населення, своєю чергою, поділялося на громадян та іноземців (перегринів), громадяни - на повноправн

Реформи Сервія Туллія
Шостим за порядком царем (рексом), якого обрали римляни, був Сервій Туллій(578-534 рр. до Р. X.). Він увійшов в історію Стародавнього Риму як цар, який запровадив низку реформ, що

Римська держава в період імперії
У період імперіївиділяють два етапи: принципат (27 р. до Р. X. - 284 р.) і домінат (284-476 рр.). На етапі існування держави у формі принципату (від лат. "принцепс",

Джерела римського права
Джерела права- це форми, в яких відображаються правові норми. У Стародавньому Римівони були такі: - звичаї, що в процесі становлення держ

Закони XII таблиць: історія створення, структура, форма викладу правових норм
У Римі тривалий час монопольне право на тлумачення та за­стосування звичаїв і законів належало патриціям, а це спричиняло незадоволеність плебеїв. Останні вимагали встановлення зрозумілих і відомих

Кодифікація Юстиніана
У 528-534 рр. імператором Східної Римської імперії Юстиніаном з метою систематизації великої кількості правових джерел та зміцнення за допомогою неї тогочасних майнових відносин, імператорсь

Загальна характеристика середньовічної держави та права
Із загибеллю в 476 р. Західної Римської імперії закінчується епоха Стародавнього світу й розпочинається період Середньовіччя. На зміну рабовласницьким державі та праву приходять новий суспіл

Виникнення держави франків і основні періоди її розвитку
Держава франків була першою феодальною політичною структу­рою на території Західної Європи. Виникла вона внаслідок за­воювання великих чужих територій, для панування над якими родовий лад не

Форми феодальної залежності селян у державі франків
З утвердженням приватної власності на землю (шілод) відбувається прискорене розмежування общини, наслідком якого було зростання кількості безземельних селян і посилення наступу феодалів на ї

Центральне та місцеве управління держави франків
Франкська держава формувалась як ранньофеодальна монархія. Свого найвищого розквіту вона досягає за Карла Великого (друга половина VIII-IX століття), в результаті завойовницьких походів яког

Судова система держави франків
Найвища судова влада належала монархові,котрий здійснював їїспільно з представниками знаті. Найнебезпечніші правопорушення розглядала королівська рада.

Джерела права у Франкській монархи
Найважливішим джерелом права були, так звані, варварські правди- записи звичаєвого права варварських племен, які були здійснені у V - на початку VI століть. Найвідоміші серед них т

Салічна правда: історія створення, джерела, структура, форма викладу правових норм
Салічна правда (Ьех 8а1іса) була створена наприкінці Vст. в часи правління короля Хлодвига(481-511) та доповнена його наступни­ками. Текст оригіналу документа не зберігся, але є йо

Основні риси права франків
У правових документах немає однозначного визначення влас­ності. Щодо рухомих речей, які перебували у власності певних осіб, застосовувався термін "свій". Вони могли безперешкодно в

Виникнення Франції та її розвиток у ранньо­феодальний період
Процес феодалізації, що розгорнувся у Франкській імперії, поява та розвиток феодальної власності на землю призвели до її розпаду — розподілу між онуками останнього франкського імператора Карла Вели

Боротьба королівської вл за централізацію держави. Реформи Л.
Важливу роль у подоланні феодальної роздроблені, й опору великих вельмож відіграла королівська династія Ао яка прийшла до влади в 987 р. Для досягнення цієї мети вона: -уклала союз

Великий березневий ордонанс (1357 р.)
Обнародування Великого березневого ордонансу (1357 р.) було вершиною діяльності Генеральних штатів. Цей документ був при­йнятий у період народного руху 1356-1358 рр. у Парижі, очолюва­ного к

Абсолютна монархія у Франції
Абсолютизм - це третій і останній період в історії феодальної держави та права Франції. Розпочинається він з кінця XVI ст., а зумовлений був тими соціально-економічними змінами, що відбулися

Джерела права середньовічної Франції
Першими джерелами права Франції були звичаї та збірники звичаєвого права - кутюми. Вони склалися на основі старих правд і грамот, які регулювали відносини сеньйорів із селянами та містами. На Півно

Утворення станово-представницької монархії в Англії
У ХІІ-ХІІІ століттях в Англії сформувалася порівняно сильна централізована монархія. Це призвело до надзвичайного свавілля та деспотизму королівської влади. В особистих і династичних інтерес

Велика хартія вольностей 1215 р.
Велика хартія вольностей була підписана англійським королем Іоанном Безземельним 15 червня 1215 р. Написана вона латиною та складалася з 63 статей,її підписанню передувало п

Абсолютна монархія в Англії
Як і в інших країнах Західної Європи, абсолютна монархія в Англ ії утверджується в період розпаду феодалізму та зародження капіталі­стичних відносин. Однак, порівняно з класичним абс

Джерела права середньовічної Англії
В Англії, як і в більшості західноєвропейських держав, в умовах ранньофеодальної монархії спочатку діяло звичаєве право. Звичаї мали племінний характер, кожний одноплемінник, незалежно від того де

Утворення й особливості розвитку феодальної держави в Німеччині
Об'єднання племінних утворень на території Німеччини в єдине ціле спочатку було здійснене в межах держави франків-через завоювання   останніми в

Станово-представницька монархія в Німеччині
Період станово-представницької монархії в історії Німецької держави, як і в інших західноєвропейських державах, охоплює XIII— XV століття. Та її суттєвою особливістю було те, що становлення тако

Золота булла 1356 р.
Золотою буллою називають постанови, прийняті на імперських сеймах (рейстагах) у Нюрнберзі (січень 1356 р.) і Меці (грудень 1356 р.), та затверджені імператором Карпом IV (1347-1378) як ос

Абсолютизм у Німеччині
Абсолютна монархія в Німеччині,порівняно з іншими західно­європейськими країнами, мала певні особливості.Полягали вони, передусім, у тому, що цей абсолютизм встано

Джерела й основні риси права середньовічної Німеччини
У Німеччині, як і в більшості країн Західної Європи, вХ-ХІУ сто­літтях переважало звичаєве право. Згодом з'являються записи судових звичаїв- Саксонське зерцало та Швабськ

Виникнення й розвиток Арабського Халіфату
Ще в VI ст. Аравійський півострів асоціювався з "окраїною світу". На більшій частині "кам'янистої Аравії" кочували племена арабів-бедуїнів, які жили в шатрах і пили верблюже мол

Виникнення та розвиток феодальної держави і права Болгарії
Найдавнішим населенням Болгарії були фракійські племена. На початку V ст. до Р. X.у них виникли перші держави ранньорабо-власницького типу(на території Болгарії-

Виникнення й розвиток феодальної держави та права в Чехії
На території сучасної Чехії на початку IX ст.з'являється Велико-моравське князівство,основою якого стали західнослов'янські племена. Та після угорської навали 906

Виникнення й розвиток феодальної держави та права Польщі
Творцем польської держави був Мєшко І(бл. 960-992 рр.), князь із династіїП'ястів. Він об'єднав польські землі в державне утворення. На території Польщі, що налічувала 250 00

Право Росії періоду утворення централізованої держави
У російській централізованій державі продовжувала діяти Руська Правда,текст якої був перероблений і прилаштований до нових умов життя. Нова редакція називалася Скороченою. Т

Станово-представницька монархія в Росії
Станово-представницька монархіябула новою формою держав­ного правління, особливістьякої полягала в тому, що царська влада залучала до вирішення важливих питань пре

Соборне уложення 1649 р. та його загальна характеристика
Під натиском дворянства в умовах бурхливих соціальних заворушень у 1648 р. розпочинається підготовка нового зводу законів, який мав взяти до уваги станові інтереси землевласників і посадської верхі

Розвиток права Росії наприкінці XVII -у першій половині XVIII століть
Основними джерелами права в період абсолютизму були: 1) Соборнеуложення 1649р., правова сила якого неодноразово підтверджувалася указами; 2) регламе

Передумови, риси й основні періоди англійської буржуазної революції
На початку XVII ст. Англія була типовою аграрною країною. 4/5 від 5 000 000 осіб з їїнаселення проживало в селі. Та капіталістичні відносини в цій країні розвивалися значно інтенсивніше, ніж в інши

Протекторат О. Кромвеля
РозгінО. Кромвелем 20 квітня 1653 р. Парламенту,що не підтри­мав його програму, означав початок встановлення в країні військової диктатури. Новий державний лад був

Відновлення монархії. Бредська декларація
Річард Кромвель був слабким політиком і не мав авторитету ні в армії, ні в суспільстві. Влада фактично перейшла до рук вищого офіцерства, що змусило його піти у відставку. У 1660 р. зібрався

НаЬеаз согриз аісі
У 1679р. в період реставрації Стюартів англійський Парламент прийняв закон, який став важливою складовою частиною некодифіко-ваної британської конституції. За першими його словами він уві­йшов в іс

Славна революція 1688-1689 рр.
На відміну від Першої революції, Друга - Славна - була абсолютно безкровною. Це був державний переворот, у результаті якого панівні класи передали королівську владу штатгальтеру (від

Біль про права 1689 р.
Прийнятий в жовтні 1689 р.англійським Парламентом Біль про праваюридична закріпив встановлення в Англії конституцій­ної монархії. Цей акт істотно обмежував

Формування державного механізму конституційної монархи в Англії
Єдиним законодавчим органом був Парламент, який складався з двох палат - Папатилордів (верхня; мала аристократичний характер, бо тут діяло спадкове право та засідали в ній герцоги, барони й

Реформи виборчої системи та виборчого права в XIX ст. в Англії
На початок XIX ст. в Англії вже фактично сформувався механізм конституційної держави. Та з ним різко контрастувало архаїчне виборче право. Воно не було ще загальним, рівним і пропорційним. Наприкла

Початок буржуазної революції у Франції та її основні етапи
Ідеїта практика державного будівництва в роки Великої Французької революції справили значний уплив на розвиток усього людства, стали основою формування сучасної демократичної держави.

Державність Франції в період конституційної монархії
Збройне повстання 14 липня 1789 р. в Парижі та взяття Бастилії викликало широкий резонанс по всій країні. Францією прокотилася хвиля "муніципальних революцій". Народ скидав стару в

Декларація прав людини та громадянина 1789 р.
26 серпня 1789 р.Установчі збори під тиском народного революційного піднесення прийняли Декларацію прав людини та громадянина- програмний документ французької бурж

Конституція Франції 1791 р.
Конституція 1791 р. - це перша конституція Франції.Вона була прийнята Установчими зборами 3 вересня 1791 р. та закріплювала основи буржуазної держави, встано

Консульство й імперія Наполеона
Переворот 18 брюмера (9 листопада) 1799 р. призвів до встанов­лення у Франції військової диктатури, що захищала інтереси великої буржуазії. У диктатурі буржуазія шукала захисту одночасно від зрівня

Кодекси Наполеона
Одним із завдань Французької революції 1789-1794 рр. було створення єдиної національної правової системи. Мова йшла не лише про створення нового законодавства, але й про його систематиза­цію. Робил

Конституція Другої республіки 1848 р.
Конституція Другої республіки Франціїбула прийнята 4 листо­пада 1848 р.Установчими зборами. Це був документ, який відбивав суперечності свого часу, а тому не мав п

Переворот Луї Бонапарта та встановлення Другої імперії
Після набуття чинності Конституції Другої республіки 10 груд­ня 1848 р. були проведені вибори президента. Балотувалося шість претендентів. Перемогу одержав Луї-Наполеон Бонапарт, небіж Напол

Паризька комуна 1871 р.
У лютому-березні 1871 р. в Парижі та інших містах Франції склалася революційна ситуація. 18 березня 1871 р. Національна гвардія та робітники підняли повстання проти антинародної й ант

Третя республіка у Франції. Конституційні закони 1875 р.
Після придушення Паризької комуни між буржуазними партіями розпочинається суперечка з приводу подальшого розвитку держав­ності, про те, який політичний лад найкраще захистить експлуататор­сь

Боротьба американських колоній за незалежність. Декларація незалежності США
Незабаром після відкриття X. Колумбом Америки (1492 р.) англійські експедиції, очолювані Д. Каботом, відкрили Ньюфаундленд (північний схід півострова) й більшу частину східного узбережжя (до 38° Гі

Статті конфедерації 1781 р.
Одразу ж після проголошення незалежності (протягом 1775-1778 рр.) в усіх штатах було вироблено та прийнято конституції. Та нерозв'яза­ним залишалося питання про державну єдність США. Його важливіст

Конституція США 1787 р.
У травні1787 р. у Філадельфії відкрилося засідання Конституцій­ного конвенту,скликаного для перегляду "Статей конфедерації" 1781р. та вироблення нової ко

Біль про права 1791 р.
Одразу ж після прийняття Конституційним конвентом проекту Конституції США, виявилося, що в ній немає норм правового статусу особи. Цей недолік Конституції був підданий справедливій критиці. У багат

Громадянська війна в США та її наслідки
На середину XIX ст. стала чітко проявлятися різниця в суспільно-економічному розвитку північних і південних територій США. На Півночі панувала капіталістична система вільної праці, а на Півдні— сис

Джерела й основні риси американського права
До завоювання незалежності на території 13 колоній у Північній Америці діяло як англійське загальне право, так і статутне право, що розроблялося колоніальними законодавчими зборами. Після завоюванн

Реставрація Мейдзі
У період правління Бакумацу (династії Токугава, 1603-1867 рр.) фактичним правителем Японії був диктатор - сегун. Імператора практично усунено від участі в політичному житті країни. Сегунат

Реформи 70-80-х рр. XVIII ст. в Японії
Перемога революціїМейдзі відкрила шлях до буржуазних соціально-економічних перетворень, які втілилисьуреформах70-80-хрр. XVIII ст. їхня суть полягала в такому: -адміністративна реформа (18

Скасовано внутрішні митниці та запроваджено новий податок
(грошовий); - судова реформа:відокремлено суд від адміністрації, створено єдину судову систему — Верховний суд і суди префектур; - реформа правоохорон

Реформа державного ладу
Імператор Японії Муцухіто, що прийшов до влади в результаті реставрації Мейдзі, у своїй клятві в квітні 1869 р. пообіцяв створити широкі зборий усі державні справи вирішуват

Конституція Японії 1889 р.
Уведена в дію з 1 квітня 1890 р.(обнародувана 11 лютого 1889 р.) Конституція Японіїскладалася із 7 розділів, які об'єднували 76 статей. Згідно з н

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги