рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Конституція Франції 1791 р.

Конституція Франції 1791 р. - раздел История, Історія держави і права зарубіжних країн Конституція 1791 Р. - Це Перша Конституція Франції.Вона Б...

Конституція 1791 р. - це перша конституція Франції.Вона була

прийнята Установчими зборами 3 вересня 1791 р. та закріплювала основи буржуазної держави, встановлювала як форму державної влади конституційну монархію. Конституція складалася зі Вступу (преамбули), який підтверджував основи Декларації прав людини та громадянина,


та семи розділів, поділених на глави. У документі проголошувалися принципи народного суверенітету, рівності всіх перед законом, політичні свободи. Священним і недоторканним визнавалося право власності.

Основні положення Конституції відображали намагання великої буржуазії закріпити своє панування й усунути народні маси від участі в політичному житті. Усі громадяни поділялися на "активних" (які мали право брати участь у виборах) і "пасивних". До перших належали особи, що сплачували прямий податок у розмірі, не меншому за триденну заробітну плату, досягли 25 років і мешкали в одному місці не менше від одного року. Права голосу були позбавлені слуги. Тож до виборів допускалося лише близько 15 % населення Франції. Вибори були дво­ступеневими ("активні" громадяни на первинних зборах мали сі ючатку обирати виборців, а потім уже виборці вибирали депутатів).

Закріплювався принцип розподілу влад. Вища законодавча влада належала однопалатним Національним зборам, до компетенції яких було віднесено законодавство, заснування нових державних посад, верховна фінансова політика, вирішення питань війни та миру. Виконавчу владу здійснювали король і міністр. Королю надавалося право призупиняти затвердження закону, але не більше, ніж двічі (законо­проект, прийнятий Національними зборами втретє, набував сили закону незалежно від згоди короля). Король не мав права розпускати Національні збори. Місцеві органи управління були виборними. Суд оголошувався незалежним від законодавчої та виконавчої влади.

Спеціальні розділи Конституції були присвячені військовим силам держави, порядку встановлення державних податків. Проголошувався миролюбний характер зовнішньої політики. Та дія Конституції не поширювалася на колонії Франції. Конституція фактично діяла до повалення монархії (10 серпня 1792 р.).

16.5. Перша республіка у Франції (10 серп­ня 1792 р. ~ 2 червня 1793 р.)

Улітку 1792 р. у Франції сформувалася складна політична ситуація:

• проти революційної Франції були кинуті об'єднані сили європей­
ських держав, які мали запобігти поширенню революціїв інші країни
(Австрія, Пруссія, Іспанія, Голландія, Великобританія та ін.);

» у Франції готувалися контрреволюційні змови, очолювані королів­ським двором Людовика XVI та частиною старого дворянства;

• народні маси, серед яких посилюються антимонархічні настрої,
прагнуть поглиблення революційних перетворень.

10 серпня 1792 р. у Парижі спалахнуло збройне повстання, котрим керувала Паризька комуна. Людовика XVI було заарештовано.


Панування конституціоналістів закінчилося. Конституція 1791 р. втратила свою силу.

Було оголошено про скликання нового найвищого органу влади-Національного конвенту, у виборах якого мали брати участь усі французи, котрим виповнився 21 рік. Такий Конвент відкрився 20 вересня 1792 р. у Парижі. 21 вересня Франція була проголошена республікою, а всю виборну владу переобрано на основі загального виборчого права для чоловіків, старших за 21 рік. До складу Конвенту було обрано 750 депутатів. Праворуч у парламенті за­сідали жирондисти (було близько 200 осіб). Зліва - монтаньяри -"мешканці гори" (100 осіб). "Горою" в Конвенті називали верхні місця, де сиділи найреволюційніше налаштовані депутати. Монтань-ярів називали також якобінцями, позаяк більшість з них перебувала в Якобінському клубі. Цей клуб розміщувався в колишньому приміщенні монахів-домініканців (у Франції вони називались якобінцями). Між "горою" та "жирондою" засідала основна частина депутатів, названих "рівниною", чи іронічно "болотом". Депутатів презирливо іменували "болотними квакушами". Зберігаючи мовчання з більшості гострих питань, ці депутати голосували ш сильніших на певний момент. Перші засідання Конвенту про­ходили в зіткненнях між жирондистами та якобінцями щодо долі короля. Останній був доставлений до Конвенту й допитаний. Його звинуватили в зраді, листуванні з іноземними державами, що воювали проти Франції. Конвент одноголосне (28 осіб утрималося) виніс вердикт: король винен. Ще гостріші суперечки розгорілися при об­говоренні питання про те, якого покарання заслуговує король. Це засідання продовжувалося 37 год, оскільки кожний депутат мав висловити власну думку. Більшістю з перевагою в один голос було прийнято рішення, що король заслуговує смерті. 21 січня 1793 р. короля стратили (гільйотинували).

Жирондисти, котрі отримали більшість на виборах, були проти подальшого розвитку революції. Вони всіма способами стримували її та в 1793 р., подібно до того, як це сталося з конституціоналістами, перетворилися на контрреволюційну силу. У цей же час народні маси продовжували боротьбу за радикальне, демократичне вирішення аграрного питання й остаточне знищення феодальних відносин. По всій країні спалахували повстання селянства та міської бідно; й. Жирондисти відкрито перейшли до реакційного табору і, вступивши на шлях зрадництва, повернули чорою проти народу та революції. 2 червня 1793 р. в Парижі відбулося збройне повстання народних мас, керованих дрібною буржуазією, - влада перейшла до якобінців.


16.6. Диктатура якобінців (1793-1794 рр.)

Якобінці, що прийшли до влади в червні 1793 р., були найреволюцій-нішою силою в історії французької революції. Республіка переживала критичний момент: скорочення виробництва, продовольча криза, голодні бунти, заколоти та змови контрреволюційних сил, натиск інтервентів. Дві третини території Франції (60 департаментів із 83) були захоплені ворогами революції. Урятувати та зміцнити револю­цію неможливо було без задоволення основних вимог народу.

Якобінці спочатку діяли нерішуче. Зміцненню влади якобінців сприяло швидка розробка (протягом двох тижнів) і прийняття 24 червня 1793 р. новоїдеклараціїта нової Конституції.Декларація прав людини та громадянина 1793 р. відрізнялася від попередньої (1789 р.) значно більшим демократизмом і революційністю. Вона, проголошуючи непорушні права людини (рівність, свободу, безпеку, власність та ін.), наголошувала, що уряд повинен забезпечити людині можливість користування ними. Наводився також широкий перелік демократичних свобод:право на зібрання, подачу колективних петицій, свободу совісті тощо. З'являютьсяпринципово нові статті:про заборону під страхом смерті монархії, про право народу на повстання проти уряду, якщо останній порушуватиме його права та ін. Декларація 1793 р. стала одним з найдемократичніших документів революції. Та в ній чітко проявлявся і її буржуазний характер. Вона, приміром, закріплювала непорушність приватної власності, розглядала її як природне та невід'ємне право людини.

Декларація прав людини та громадянина 1793 р. була покладена в основу якобінської Конституції, в якій Франція проголошувалася республікою, де верховна влада належала народові. Верховним органом законодавчої владистав Законодавчий корпус,який повинен був складатися з однієї палати. Виконавча влададоручалася Виконавчій раді,порядок формування якої був такий: збори виборців кожного департаменту висували по одному кандидату, з цих 83 кандидатів Законодавчий корпус призначав 24 членів Виконавчої ради. Виборчі права надавалися чоловікам, які досягли 21 року, незалежно від їхнього майнового стану. Місцеві органи державного управління(в комунах, дистриктах, департаментах) теж формувалися на основі виборів. Ця Конституція була схвалена народом у більшості департаментів. Однак різке загострення внутрішньої та зовнішньої ситуації змусило якобінців відмовитися від утілення Конституції. Ситуація, що склалася, вимагала твердого централізованого управління, дійового державного механізму. Так виникає диктатура якобінців.

Вищим органом влади, як і раніше, залишався Національний конвент,який зосередив у своїх руках усю найвищу владу та став єдиним


центром управління. Розподілу влад не існувало. Конвент мав право видавати закони та через систему різних комітетів і комісій управляв країною. Серед них вирізнялися: Комітет громадського порятунку (фактично був урядовим органом), Комітет громадської безпеки (боротьба з внутрішньою контрреволюцією). Представниками Конвенту на місцях були комісари, що наділялися надзвичайними повноваженнями. Органом боротьби з контрреволюцією був і Революційний трибунал. Якобінці здійснили перебудову армії,вона тепер засновувалася на демо­кратичних засадах, мала надзвичайно високу боєздатність, революцій­ний ентузіазм, тверду дисципліну. Було оголошено про масовий набір в армію. Насамперед, призову підлягали неодружені чоловіки віком від 18 до 25 років. Патріотичне піднесення дало змогу створити масову армію-тільки перший набір дав 450 000 чоловік.

За неповні 10 місяців свого правління якобінці здійснили низку важливих заходів:остаточно знищили феодальні повинності для селянства, демократизували державний апарат, ліквідували рабство в колоніях.

Після розгрому внутрішньої контрреволюції та звільнення Франції від зовнішніх інтервентів потреба в якобінській диктатурі відпала, тому її владу в липні 1794 р. було повалено. Падіння якобінської диктатури завершило третій, найвищий і останній етап Великої Французької буржуазної революції.

16.7. Термідоріанська реакція та Директорія у Франції (1794-1799 рр.)

Унаслідок контрреволюційного перевороту 9 термідора(27 лип­ня) 1794 р. до влади повертається велика буржуазія.Ця подія поклала край революційне-демократичній диктатурі якобінців і була законо­мірним наслідком революції, означала її закінчення. Та прихід до влади термідоріанців не означав повернення до феодалізму й панування дворянства. Такий буржуазний переворот,спрямований проти народних мас, союз із якими буржуазії після досягнення своїх цілей уже був не потрібним. Владу отримали "нові багатії" -найбільш упливова велика буржуазія, зацікавлена у збереженні на­житих за роки революції багатств і закріпленні результатів революції, вигідних для заможних власників. Термідоріанці були лютими ворогами плебейських мас міста та села. Вони прагнули ліквідувати революційні порядки якобінської диктатури й запобігти чинності Конституції 1793 р. Проте вони не хотіли й реставрації феодально-абсолютистського ладу, обстоювали буржуазну республіку.

Висловлювалася думка про те, що метою перевороту 9 термідора було припинення терору. Насправді ж, термідоріанці виступили


тільки проти революційного терору, що карав великих спекулянтів і ворогів революції. Захопивши владу, вони навіть посилили терор, надавши йому контрреволюційного характеру та спрямувавши його проти якобінців. Сотні з них було гільйотиновано чи по-звірячому вбито. Якобінський клуб закрили, Комуну Парижа й Народні товариства розпустили. У Національній гвардії для усунення най-революційніших елементів проведено чистку. Жирондисти знову ввійшли до Конвенту. Термідоріанці, колишнє "болото" та жирондисти об'єдналися проти прихильників Конституції 1793 р. До роялісті в терм і-доріанці ставилися поблажливо. Майно підозрілих було звільнено від секвестру. Багато емігрантів повернулося до Франції. Було на­дано свободу друку контрреволюційним роялістським газетам, а революційні видання закрито.

Термідоріанська реакція позначилася підвищенням цін на хліб та інші продовольчі товари. У грудні 1794 р. було скасовано максимум цін і нестримною стала спекуляція. Курс асигнатів різко падав. Зростала дорожнеча. Цей же режим розпочав війну з Бельгією, Італією, Швейцарією, Єгиптом задля збагачення та приєднання до Франції територій. Усе це спричинило незадоволення народних мас, які відчули, що їх ошукано.

Проти термідоріанців піднімалася хвиля народного гніву. У квітпі-травні 1795 р. спалахнули повстання бідняків Парижа під гаслом "Хліба та Конституції 1793 р.". Повстання були жорстоко придушені. Тоді ж активізувала свою діяльність дворянсько-монархічна реакція. Тож велика буржуазія намагалася створити нову державну владу, котра б захистила її від революційних виступів народних мас і від небезпеки відродження феодально-абсолютистського ладу.

У серпні 1795 р. термідоріанський Конвент прийняв нову конституцію Франції, відому як Конституцію III року Республіки, що складалася з 372 статей. Вона, за традицією, відкривалася декларацією, назву якої було дещо змінено - "Декларація прав і обов'язків людини та громадянина". З неї були виключені всі революційні положення, що були в декларації якобінців. Конститу­ція скасовувала загальне виборче право, відновлювався високий майновий ценз. Вибори ставали двоступеневими. Виборцями могли бути особи віком не менш як 25 років, що мали нерухому власність. Засновувався Законодавчий корпус із двох палат: Ради п 'ятисот із законодавчою ініціативою та Ради старійшин з осіб, не молодших за 40 років. Склад Законодавчого корпусу мав щороку оновлюватися на одну третину виборами нових членів. Виконавча влада надавалася Директорії з. п'яти членів, яких обирала Рада старійшин зі списку, поданого Радою п'ятисот. Щорічно мінявся один з директорів.


Головували тут по черзі всі члени протягом трьох-чотирьох місяців. Директорії підпорядковувалися міністри, військове командування тощо. Муніципалітети у великих містах скасовувалися.

Директорія не змогла виправдати надії буржуазії в боротьбі проти "лівих" і "правих". Продовжувалися виступи народних мас, виникла "Змова рівних" тчопізГ.Бабефом, спалахнув роялістський заколот у Парижі, який розгромили гренадери на чолі з генералом Н. Бона-партом. Політика Директорії отримала назву "політики гойдалки". Отже, Директорія виявилася неспроможною захистити інтереси термі­доріанської буржуазії. Тим часом посилювався вплив армії, а разом з ним готувалося підґрунтя для встановлення військової диктатури.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Історія держави і права зарубіжних країн

Рекомендовано до друку Вченою радою... юридичного факультету Інституту державного управління і права... Київського національного університету культури і мистецтв...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Конституція Франції 1791 р.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Рецензенти
Білик Б. І.- доктор історичних наук, професор Бризгалов І. В.- кандидат юридичних наук, доцент Орленко В. І. О-66 Історія держави і права

Історія держави і права зарубіжних країн як наука
1.1. Призначення курсу "Історія держави і права зарубіжних країн" Історія держави і права зарубіжних країн є обов'язковою фундаментальною дисципліною, котру вивч

Предмет історії держави і права зарубіжних країн
Важливою умовою засвоєння будь-якого курсу є чітке усвідомлен­ня його предмета, тобто чітко визначеного кола явищ і законо­мірностей, що вивчаються. Свій предмет має й історія держави і права заруб

Методологія науки та курсу історії держави і права зарубіжних країн
Методи історії держави і права зарубіжних країн - це сукупність прийомів, способів, шляхів та принципів, за допомогою яких вивчають цю дисципліну. Найважливіші методи (підходи) такого вивч

Джерела та періодизація історії держави і права зарубіжних країн
До джерел історії держави і права зарубіжних країн належать: • пам'ятки права певної епохи чи країни-закони, кодекси, конститу­ ції, інші офіційні документи (ЗакониХаммурапі (XV

Виникнення, періодизація та суспільний лад Стародавнього Єгипту
Вважається, що назва "Єгипет" має грецьке походження й колись означала одну з місцевих назв м. Мемфіс "Хеткаптах" ("Фортеця 14 духа Птаха") та вимовлялос

Виникнення й основні етапи розвитку Стародавнього Вавилона
Вавилонська держава виникла на початку II тис. до Р. X. в Азійському межиріччі Тигра та Євфрату в Месопотамії. Назву отримала від голов­ного м. Вавилон (поблизу нинішнього м. Хілли в Іраку). На цій

Суспільний лад і правове становище населення Стародавнього Вавилона
Суспільствоподілялося на дві групи- вільнихДперебували під охороною закону) та рабів (як і худоба, вважалися майном та ними цілком розпоряджався господар).

Реформи Хаммурапі
За правління Вавилоном Хаммурапі (1792-1750 рр. до Р. X.) від­бувається значне піднесення держави. Швидко розвиваються товарно-грошові відносини, приватні рабовласницькі господарства, централі­зуєт

Реформи Хаммурапі
За правління Вавилоном Хаммурапі (1792-1750 рр. до Р. X.) від­бувається значне піднесення держави. Швидко розвиваються товарно-грошові відносини, приватні рабовласницькі господарства, централі­зуєт

Реформи Хаммурапі
За правління Вавилоном Хаммурапі (1792-1750 рр. до Р. X.) від­бувається значне піднесення держави. Швидко розвиваються товарно-грошові відносини, приватні рабовласницькі господарства, централі­зуєт

Шлюбно-сімейні відносини та спадкове право за Законами Хаммурапі
Основна форма шлюбу - моногамія.Та в разі хвороби, без­дітності, нерозсудливої поведінки першої дружини чоловік мігузяти другу. Формою укладення шлюбубув договір м

Злочин і покарання в Законах царя Хаммурапі
Важливе місце в Законах Хаммурапі відведено злочинам і по­каранням. Стосовно загальних понять кримінального права, то вони майже не розкриті. Лише подекуди взято до уваги намір особи, що вчинила зл

Виникнення держав у Індії
Індія за розмірами своєї території та кількістю населення вже в далекому минулому, як і сьогодні, належала до однієї з найбільших країн Азії. Перші паростки цивілізації на її території з'являються

Система варн (каст) Стародавньої Індії
Усе вільне населення Стародавньої Індії поділялося на чотири Іамкнуті групи-варни (брахманів, кшатріїв, вайшіїв, шудр). Цей поділ був оголошений споконвічним і освяченим релігією. За легендою, псли

Джерела староіндійського права
В Індії, як і в більшості країн Стародавнього Сходу, спершу джерелом права був звичай. Однак, на відміну від інших країн, де чиичаєве право поступово замінили державні закони, тут виникають рслігій

Загальна характеристика Законів Ману: історія створення, структура, форма викладу приписів
Ч;Ікони Ману (Манавадхармашастра) - староіндійський юридич­ним кодекс, створення якого традиція приписує міфічному предкові людей Ману, сину Самосущого (Брахми). Насправді ж, збірн

Виникнення й періодизація історії Стародавнього Китаю
Назву країни, котру сьогодні називають Китаєм, запозичено в народів Середньої Азії, що застосовували цю назву щодо одного з народів, який панував у X—XIII століттях у північних районах Китаю. Пізні

Організація державної влади в Стародавньому Китаї
Увесь механізм державної влади в Китаї очолював правитель -ван, — який був одночасно верховним воєначальником, верховним жерцем і організатором господарства. Спочатку його влада була частково обмеж

Реформи Шан Яна
Шан Ян (390—338 р. до Р. X.) був головним радником цінського правителя Сяо Гуну. У 359-348 рр. до Р. X. він здійснив низку реформ, які відіграли значну роль у подоланні роздробленості та посиленні

Судова система Стародавнього Китаю
Суд не був відокремлений від адміністрації. Верховним суддею був ван. Він міг особисто розглядати будь-яку справу, а також скарги на рішення інших судів. Значними судовими повноваженнями був наділе

Основні риси права Стародавнього Китаю
У шанський період провідну роль відігравали етичні норми. Правові норми в цей час ще не відокремилися від релігійно-етичних. Тогочасні норми регулювали переважно внутрішньосімейні відносини та став

ДавНЬОГО СХОДУ, Де идрим виг
земельна община, в Греції формування держави відбувалося на основі полісної системи. Таких полісів, або міст-держав, було надзвичайно багато. До складу поліса як адміністративного, політичного та р

Основні риси права Стародавнього Китаю
У шанський період провідну роль відігравали етичні норми.Правові норми в цей час ще не відокремилися від релігійно-етичних. Тогочасні норми регулювали переважно внутрішньосімейні в

Формування державності в Стародавній Аттиці. Поняття полісу та його органи влади
Антична цивілізація у своєму розвитку пройшла шлях, який принципово відрізнявся від східної цивілізації. На відміну від Старо­давнього Сходу, де ядром виникнення державності була територіальна земе

Реформи Солона
У 594 р. до Р. X. першим архонтом Афін був обраний Солон (між 640 і 635 - близько 559 рр. до Р. X.), який, будучи наділеним великими повноваженнями, здійснив економічну, політичну та судову

Реформи Клісфена
У 509 р. до Р. X. першим архонтом Афін було обрано Клісфена, що провів низку реформ, зміст яких зводився до такого: • було запроваджено новий територіальний поділ Греції. Атт

Джерела й основні риси афінського права
До реформ Солона в Афінській державі основним джерелом правабув звичай. У V—IV століттях до Р. X. виникають закони, ;Іле, попри їх появу, звичаєве право відігравало в

Виникнення й основні етапи розвитку Римської рабовласницької держави
Більшість сучасних дослідників вважають, що Стародавня Римська держава виникла в 753 р. до Р. X., коли було засноване м. Рим. Саме тоді відбулося об'єднання трьох племен (латин, сабін і етрусків),

Суспільний лад Стародавнього Риму
Населення Стародавнього Риму поділялося на дві групи: вільних і невільних (рабів). Вільне населення, своєю чергою, поділялося на громадян та іноземців (перегринів), громадяни - на повноправн

Реформи Сервія Туллія
Шостим за порядком царем (рексом), якого обрали римляни, був Сервій Туллій(578-534 рр. до Р. X.). Він увійшов в історію Стародавнього Риму як цар, який запровадив низку реформ, що

Римська держава в період імперії
У період імперіївиділяють два етапи: принципат (27 р. до Р. X. - 284 р.) і домінат (284-476 рр.). На етапі існування держави у формі принципату (від лат. "принцепс",

Джерела римського права
Джерела права- це форми, в яких відображаються правові норми. У Стародавньому Римівони були такі: - звичаї, що в процесі становлення держ

Закони XII таблиць: історія створення, структура, форма викладу правових норм
У Римі тривалий час монопольне право на тлумачення та за­стосування звичаїв і законів належало патриціям, а це спричиняло незадоволеність плебеїв. Останні вимагали встановлення зрозумілих і відомих

Кодифікація Юстиніана
У 528-534 рр. імператором Східної Римської імперії Юстиніаном з метою систематизації великої кількості правових джерел та зміцнення за допомогою неї тогочасних майнових відносин, імператорсь

Загальна характеристика середньовічної держави та права
Із загибеллю в 476 р. Західної Римської імперії закінчується епоха Стародавнього світу й розпочинається період Середньовіччя. На зміну рабовласницьким державі та праву приходять новий суспіл

Виникнення держави франків і основні періоди її розвитку
Держава франків була першою феодальною політичною структу­рою на території Західної Європи. Виникла вона внаслідок за­воювання великих чужих територій, для панування над якими родовий лад не

Форми феодальної залежності селян у державі франків
З утвердженням приватної власності на землю (шілод) відбувається прискорене розмежування общини, наслідком якого було зростання кількості безземельних селян і посилення наступу феодалів на ї

Центральне та місцеве управління держави франків
Франкська держава формувалась як ранньофеодальна монархія. Свого найвищого розквіту вона досягає за Карла Великого (друга половина VIII-IX століття), в результаті завойовницьких походів яког

Судова система держави франків
Найвища судова влада належала монархові,котрий здійснював їїспільно з представниками знаті. Найнебезпечніші правопорушення розглядала королівська рада.

Джерела права у Франкській монархи
Найважливішим джерелом права були, так звані, варварські правди- записи звичаєвого права варварських племен, які були здійснені у V - на початку VI століть. Найвідоміші серед них т

Салічна правда: історія створення, джерела, структура, форма викладу правових норм
Салічна правда (Ьех 8а1іса) була створена наприкінці Vст. в часи правління короля Хлодвига(481-511) та доповнена його наступни­ками. Текст оригіналу документа не зберігся, але є йо

Основні риси права франків
У правових документах немає однозначного визначення влас­ності. Щодо рухомих речей, які перебували у власності певних осіб, застосовувався термін "свій". Вони могли безперешкодно в

Виникнення Франції та її розвиток у ранньо­феодальний період
Процес феодалізації, що розгорнувся у Франкській імперії, поява та розвиток феодальної власності на землю призвели до її розпаду — розподілу між онуками останнього франкського імператора Карла Вели

Боротьба королівської вл за централізацію держави. Реформи Л.
Важливу роль у подоланні феодальної роздроблені, й опору великих вельмож відіграла королівська династія Ао яка прийшла до влади в 987 р. Для досягнення цієї мети вона: -уклала союз

Великий березневий ордонанс (1357 р.)
Обнародування Великого березневого ордонансу (1357 р.) було вершиною діяльності Генеральних штатів. Цей документ був при­йнятий у період народного руху 1356-1358 рр. у Парижі, очолюва­ного к

Абсолютна монархія у Франції
Абсолютизм - це третій і останній період в історії феодальної держави та права Франції. Розпочинається він з кінця XVI ст., а зумовлений був тими соціально-економічними змінами, що відбулися

Джерела права середньовічної Франції
Першими джерелами права Франції були звичаї та збірники звичаєвого права - кутюми. Вони склалися на основі старих правд і грамот, які регулювали відносини сеньйорів із селянами та містами. На Півно

Утворення станово-представницької монархії в Англії
У ХІІ-ХІІІ століттях в Англії сформувалася порівняно сильна централізована монархія. Це призвело до надзвичайного свавілля та деспотизму королівської влади. В особистих і династичних інтерес

Велика хартія вольностей 1215 р.
Велика хартія вольностей була підписана англійським королем Іоанном Безземельним 15 червня 1215 р. Написана вона латиною та складалася з 63 статей,її підписанню передувало п

Абсолютна монархія в Англії
Як і в інших країнах Західної Європи, абсолютна монархія в Англ ії утверджується в період розпаду феодалізму та зародження капіталі­стичних відносин. Однак, порівняно з класичним абс

Джерела права середньовічної Англії
В Англії, як і в більшості західноєвропейських держав, в умовах ранньофеодальної монархії спочатку діяло звичаєве право. Звичаї мали племінний характер, кожний одноплемінник, незалежно від того де

Утворення й особливості розвитку феодальної держави в Німеччині
Об'єднання племінних утворень на території Німеччини в єдине ціле спочатку було здійснене в межах держави франків-через завоювання   останніми в

Станово-представницька монархія в Німеччині
Період станово-представницької монархії в історії Німецької держави, як і в інших західноєвропейських державах, охоплює XIII— XV століття. Та її суттєвою особливістю було те, що становлення тако

Золота булла 1356 р.
Золотою буллою називають постанови, прийняті на імперських сеймах (рейстагах) у Нюрнберзі (січень 1356 р.) і Меці (грудень 1356 р.), та затверджені імператором Карпом IV (1347-1378) як ос

Абсолютизм у Німеччині
Абсолютна монархія в Німеччині,порівняно з іншими західно­європейськими країнами, мала певні особливості.Полягали вони, передусім, у тому, що цей абсолютизм встано

Джерела й основні риси права середньовічної Німеччини
У Німеччині, як і в більшості країн Західної Європи, вХ-ХІУ сто­літтях переважало звичаєве право. Згодом з'являються записи судових звичаїв- Саксонське зерцало та Швабськ

Виникнення й розвиток Арабського Халіфату
Ще в VI ст. Аравійський півострів асоціювався з "окраїною світу". На більшій частині "кам'янистої Аравії" кочували племена арабів-бедуїнів, які жили в шатрах і пили верблюже мол

Виникнення та розвиток феодальної держави і права Болгарії
Найдавнішим населенням Болгарії були фракійські племена. На початку V ст. до Р. X.у них виникли перші держави ранньорабо-власницького типу(на території Болгарії-

Виникнення й розвиток феодальної держави та права в Чехії
На території сучасної Чехії на початку IX ст.з'являється Велико-моравське князівство,основою якого стали західнослов'янські племена. Та після угорської навали 906

Виникнення й розвиток феодальної держави та права Польщі
Творцем польської держави був Мєшко І(бл. 960-992 рр.), князь із династіїП'ястів. Він об'єднав польські землі в державне утворення. На території Польщі, що налічувала 250 00

Право Росії періоду утворення централізованої держави
У російській централізованій державі продовжувала діяти Руська Правда,текст якої був перероблений і прилаштований до нових умов життя. Нова редакція називалася Скороченою. Т

Станово-представницька монархія в Росії
Станово-представницька монархіябула новою формою держав­ного правління, особливістьякої полягала в тому, що царська влада залучала до вирішення важливих питань пре

Право Росії періоду станово-представницької монархії
У період станово-представницької монархії зростає роль цар­ського законодавства. Крім законодавчих актів, які приймались царем спільно з Боярською Думою, збільшується кількість "іменних"

Соборне уложення 1649 р. та його загальна характеристика
Під натиском дворянства в умовах бурхливих соціальних заворушень у 1648 р. розпочинається підготовка нового зводу законів, який мав взяти до уваги станові інтереси землевласників і посадської верхі

Розвиток права Росії наприкінці XVII -у першій половині XVIII століть
Основними джерелами права в період абсолютизму були: 1) Соборнеуложення 1649р., правова сила якого неодноразово підтверджувалася указами; 2) регламе

Передумови, риси й основні періоди англійської буржуазної революції
На початку XVII ст. Англія була типовою аграрною країною. 4/5 від 5 000 000 осіб з їїнаселення проживало в селі. Та капіталістичні відносини в цій країні розвивалися значно інтенсивніше, ніж в інши

Протекторат О. Кромвеля
РозгінО. Кромвелем 20 квітня 1653 р. Парламенту,що не підтри­мав його програму, означав початок встановлення в країні військової диктатури. Новий державний лад був

Відновлення монархії. Бредська декларація
Річард Кромвель був слабким політиком і не мав авторитету ні в армії, ні в суспільстві. Влада фактично перейшла до рук вищого офіцерства, що змусило його піти у відставку. У 1660 р. зібрався

НаЬеаз согриз аісі
У 1679р. в період реставрації Стюартів англійський Парламент прийняв закон, який став важливою складовою частиною некодифіко-ваної британської конституції. За першими його словами він уві­йшов в іс

Славна революція 1688-1689 рр.
На відміну від Першої революції, Друга - Славна - була абсолютно безкровною. Це був державний переворот, у результаті якого панівні класи передали королівську владу штатгальтеру (від

Біль про права 1689 р.
Прийнятий в жовтні 1689 р.англійським Парламентом Біль про праваюридична закріпив встановлення в Англії конституцій­ної монархії. Цей акт істотно обмежував

Формування державного механізму конституційної монархи в Англії
Єдиним законодавчим органом був Парламент, який складався з двох палат - Папатилордів (верхня; мала аристократичний характер, бо тут діяло спадкове право та засідали в ній герцоги, барони й

Реформи виборчої системи та виборчого права в XIX ст. в Англії
На початок XIX ст. в Англії вже фактично сформувався механізм конституційної держави. Та з ним різко контрастувало архаїчне виборче право. Воно не було ще загальним, рівним і пропорційним. Наприкла

Початок буржуазної революції у Франції та її основні етапи
Ідеїта практика державного будівництва в роки Великої Французької революції справили значний уплив на розвиток усього людства, стали основою формування сучасної демократичної держави.

Державність Франції в період конституційної монархії
Збройне повстання 14 липня 1789 р. в Парижі та взяття Бастилії викликало широкий резонанс по всій країні. Францією прокотилася хвиля "муніципальних революцій". Народ скидав стару в

Декларація прав людини та громадянина 1789 р.
26 серпня 1789 р.Установчі збори під тиском народного революційного піднесення прийняли Декларацію прав людини та громадянина- програмний документ французької бурж

Консульство й імперія Наполеона
Переворот 18 брюмера (9 листопада) 1799 р. призвів до встанов­лення у Франції військової диктатури, що захищала інтереси великої буржуазії. У диктатурі буржуазія шукала захисту одночасно від зрівня

Кодекси Наполеона
Одним із завдань Французької революції 1789-1794 рр. було створення єдиної національної правової системи. Мова йшла не лише про створення нового законодавства, але й про його систематиза­цію. Робил

Конституція Другої республіки 1848 р.
Конституція Другої республіки Франціїбула прийнята 4 листо­пада 1848 р.Установчими зборами. Це був документ, який відбивав суперечності свого часу, а тому не мав п

Переворот Луї Бонапарта та встановлення Другої імперії
Після набуття чинності Конституції Другої республіки 10 груд­ня 1848 р. були проведені вибори президента. Балотувалося шість претендентів. Перемогу одержав Луї-Наполеон Бонапарт, небіж Напол

Паризька комуна 1871 р.
У лютому-березні 1871 р. в Парижі та інших містах Франції склалася революційна ситуація. 18 березня 1871 р. Національна гвардія та робітники підняли повстання проти антинародної й ант

Третя республіка у Франції. Конституційні закони 1875 р.
Після придушення Паризької комуни між буржуазними партіями розпочинається суперечка з приводу подальшого розвитку держав­ності, про те, який політичний лад найкраще захистить експлуататор­сь

Боротьба американських колоній за незалежність. Декларація незалежності США
Незабаром після відкриття X. Колумбом Америки (1492 р.) англійські експедиції, очолювані Д. Каботом, відкрили Ньюфаундленд (північний схід півострова) й більшу частину східного узбережжя (до 38° Гі

Статті конфедерації 1781 р.
Одразу ж після проголошення незалежності (протягом 1775-1778 рр.) в усіх штатах було вироблено та прийнято конституції. Та нерозв'яза­ним залишалося питання про державну єдність США. Його важливіст

Конституція США 1787 р.
У травні1787 р. у Філадельфії відкрилося засідання Конституцій­ного конвенту,скликаного для перегляду "Статей конфедерації" 1781р. та вироблення нової ко

Біль про права 1791 р.
Одразу ж після прийняття Конституційним конвентом проекту Конституції США, виявилося, що в ній немає норм правового статусу особи. Цей недолік Конституції був підданий справедливій критиці. У багат

Громадянська війна в США та її наслідки
На середину XIX ст. стала чітко проявлятися різниця в суспільно-економічному розвитку північних і південних територій США. На Півночі панувала капіталістична система вільної праці, а на Півдні— сис

Джерела й основні риси американського права
До завоювання незалежності на території 13 колоній у Північній Америці діяло як англійське загальне право, так і статутне право, що розроблялося колоніальними законодавчими зборами. Після завоюванн

Реставрація Мейдзі
У період правління Бакумацу (династії Токугава, 1603-1867 рр.) фактичним правителем Японії був диктатор - сегун. Імператора практично усунено від участі в політичному житті країни. Сегунат

Реформи 70-80-х рр. XVIII ст. в Японії
Перемога революціїМейдзі відкрила шлях до буржуазних соціально-економічних перетворень, які втілилисьуреформах70-80-хрр. XVIII ст. їхня суть полягала в такому: -адміністративна реформа (18

Скасовано внутрішні митниці та запроваджено новий податок
(грошовий); - судова реформа:відокремлено суд від адміністрації, створено єдину судову систему — Верховний суд і суди префектур; - реформа правоохорон

Реформа державного ладу
Імператор Японії Муцухіто, що прийшов до влади в результаті реставрації Мейдзі, у своїй клятві в квітні 1869 р. пообіцяв створити широкі зборий усі державні справи вирішуват

Конституція Японії 1889 р.
Уведена в дію з 1 квітня 1890 р.(обнародувана 11 лютого 1889 р.) Конституція Японіїскладалася із 7 розділів, які об'єднували 76 статей. Згідно з н

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги