Бандера Степан Андрійович (1909–1959) – український політичний діяч, один із лідерів українського національного руху 30–50-х років. З 1929 року – член Організації українських націоналістів. З 1941 року – Голова Революційного Проводу ОУН. Керував боротьбою українського національного підпілля проти Радянської влади. Відстоював ідею відновлення української державності. Загинув у Мюнхені від руки агента радянських спецслужб.
Бурмистенко Михайло Олексійович (1902–1941) – політичний та державний діяч. З січня 1938 року – другий секретар ЦК КП(б)У. Із серпня 1941 – член Військової ради Південно-Західного фронту. Загинув у бою 3 вересня на Полтавщині.
Ватутін Микола Федорович (1901–1944) – радянський воєначальник, генерал армії. Герой Радянського Союзу (посмертно). У роки Великої Вітчизняної війни – начальник штабу Північно-Західного фронту, заступник начальника Генштабу, з 1942 року командував військами Воронезького, Південно-Західного та 1-го Українського фронтів. Брав участь у звільненні Лівобережної та Правобережної України. Помер від тяжкого поранення, якого зазазнав у сутоці з українськими націоналістами. Похований у Києві.
Жуков Георгій Костянтинович (1896–1974) – Маршал Радянського Союзу, чотири рази Герой Радянського Союзу. У січні-липні 1941 – начальник Генштабу, заступник наркома оборони СРСР. З червня 1941 року – член Ставки, з серпня 1942 – заступник Верховного Головнокомандуючого. За дорученням Ставки Верховного Головнокомандування координував дії фронтів під час Сталінградської битви. У 1944–1945 роках – командував військами 1-го Українського та 1-го Білоруського фронтів. Від імені Верховного Головнокомандування 8 травня 1945 року прийняв капітуляцію нацистської Німеччини.
Кирпонос Михайло Петрович (1892–1941) – радянський воєначальник, генерал-полковник. Герой Радянського Союзу. На початку Великої Вітчизняної війни командував військами Південно-Західного фронту. Загинув у бою.
Ковпак Сидір Артемович (1887–1967) – державний та громадський діяч, двічі Герой Радянського Союзу, генерал-майор. У роки війни – один із перших організаторів партизанського руху в Україні. Командир Сумського партизанського з’єднання. У 1941–1945 роках здійснив п’ять рейдів по фашистських тилах, подолавши понад 10 тис. км. Автор книги «Від Путивля до Карпат».
Кожедуб Іван Микитович (1920–1991) – маршал авіації, тричі Герой Радянського Союзу. У роки війни воював у винищувальній авіації, командував ескадрилєю, був заступником командира полку. Взяв участь у 120 повітряних боях, збив 62 німецькі літака.
Конєв Іван Степанович (1897–1973) – Маршал Радянського Союзу, двічі Герой Радянського. Під час війни командував армією, військами Західного, Калінінського, Північно-Західного, Степового, 2-го та 1-го Українського фронтів. Брав участь у звільненні України.
Рибалко Павло Семенович (1894–1948) – радянський воєначальник, маршал бронетанкових військ, двічі Герой Радянського Союзу. З травня 1943 року – командуючий 3-ю гвардійською танковою армією. Війська під командуванням Рибалко брали участь у Курській битві, Київській наступальній операції, Житомирсько-Бердичевській, Львівсько-Сандомирській, Берлінській та Празькій операціях.
Руднєв Семен Васильович (1899–1943) – один із організаторів і керівників партизанського руху в Україні, генерал-майор, Герой Радянського Союзу. Командир партизанського загону в Сумській області, потім – комісар з'єднання С.А.Ковпака. Загинув у бою. За деякими даними, був убитий агентом НКВС за спробу вести переговори з УПА щодо спільної боротьби з фашистами.
Стецько Ярослав (1912–1986) – український політичний і державний діяч. З 1932 року – активний член ОУН, редактор ряду націоналістичних видань. З 1939 року – член Проводу українських націоналістів (ПУН). Під час внутрішньої кризи в ОУН підтримував політичну лінію С. Бандери. У 1941 році брав участь у формуванні похідних груп ОУН з метою організації українського самоврядування на окупованих фашистами українських землях. 30 червня 1941 року за дорученням ОУН проголосив у Львові Акт відновлення самостійності України і очолив український уряд – Українське Державне Правління. За відмову анулювати згаданий акт був заарештований німцями і кинутий до фашистського табору. У 1945 році був обраний членом Бюро Проводу ОУН. У 1946–1986 роках очолював Антибільшовицький блок народів. У 1967 році став організатором і співкерівником Світової антикомуністичної ліги. У 1968–1986 роках – Голова Проводу ОУН(Р). Помер у Мюнхені.
Строкач Тимофій Амвросійович. (1903–1963) – начальник Українського штабу партизанського руху (1942–1945), генерал-лейтенант. Після війни – заступник наркома НКВС УРСР (1945–1946), міністр внутрішніх справ УРСР (1946–1956), начальник Головного управління прикордонних військ, заступник міністра МВС УРСР.
Тимошенко Семен Костянтинович (1895–1970) – Маршал Радянського Союзу, двічі Герой Радянського Союзу. У вересні 1939 року очолив Український фронт, який вступив на територію Західної України. У 1940–1941 роках – нарком оборони СРСР. Під час війни у 1941–1942 роках – Головнокомандувач Західного і Південно-Західного напрямків командував військами Західного, Піденно-Західного, Сталінградського і Північно-Західного фронтів. Після війни командував військами ряду округів.
Шухевич Роман (Тарас Чуприна) (1907–1950) – український політичний і громадський діяч. Головнокомандувач Української повстанської армії (1943–1950). З 1929 року – член Організації українських націоналістів. У 1938 році – один з організаторів штабу Карпатської Січі – збройних сил Карпатської України. Належав до бандерівської фракції ОУН. У 1941 році командував бойовим підрозділом «Дружинники українських націоналістів» (Нахтігаль). З липня 1944 р. – голова Генерального Секретаріату і генеральний секретар військових справ Головної Української визвольної ради. Загинув у бою з радянськими військами під Львовом 5 березня 1950 року.