Брежнєв Леонід Ілліч (1906–1982)– радянський партійний і державний діяч. Значна частка життя пов'язана з Україною. У 1935 році закінчив Дніпродзержинський металургійнийінститут. З 1938 року працював в апараті Дніпропетровського обкому КПУ: спочатку завідувачем відділом, а потім секретарем обкому. У роки війни перебував па політичній роботі в діючій армії. Після закінчення війни був направлений на роботу в Україну, де займав посади: у 1946 році – першого секретаря Запорізького, а в 1947 році –Дніпропетровського обкомів КПУ. З 1950 року працював першим секретарем ЦК КП Молдавії. У 1952 році був переведений до Москви, де працював секретарем ЦК КПРС. Після зняття з посад М. С. Хрущова, у 1964 році був обраний Першим, а згодом – Генеральним секретарем ЦК КПРС.
Довженко Олександр Петрович (1894–1956)– основоположник українського кіномистецтва, художник, письменник, кіносценарист, Заслужений діяч мистецтв УРСР, Народний артист РСФСР. Народився на Чернігівщині в с. Сосниця. У 1914 році закінчив Глухівський учительський інститут. У 1920-х роках працював художником-ілюстратором у газеті «Вісті ВУЦВК» у Харкові, режисером і сценаристом на Одеській кіностудії, а в 30-х – першій пол. 40-х років на Київській кінофабриці. З 1946 року і до кінця життя працював на Мосфільмі.О. П. Довженко увійшов в історію українського, радянського і світового кіно як творець художніх фільмів «Арсенал» (1929 р.), «Земля» (1930). «Щорс» (1939), «Поема про море» (1956), кіноповість «Зачарована Десна» (1954).
Коротченко Дем'ян Сергійович (1894–1969)– український радянський партійний та державний діяч. Народився на Сумщині. Після вступу до партії більшовиків у листопаді 1918 року перебував на відповідальних партійних посадах у Червоній Армії, Московському, Смоленському та Дніпропетровському обкомах ВКП(б). У 1938–1939 роках працював головою Раднаркому УРСР, у 1939–1947 роках – секретарем ЦК КП(б)У. У роки війни Д. С. Коротчепко був одним з організаторів партизанського руху в Україні. Після закінчення війни в 1947–1954 роках обіймав посаду Голови Ради Міністрів УРСР, з 1954 року – Голови Президії Верховної Ради УРСР та заступника Голови Президії Верховної Ради СРСР.
Підгорний Микола Вікторович (1903–1983)– український радянський державний та партійний діяч. Народився на Полтавщині (м. Карлівка) в родині робітників. Після закінчення в 1931 році Київського технологічного інституту харчової промисловості працював на підприємствах цукрової галузі України. З 1939 року (з перервою) був заступником міністра харчової промисловості УРСР. З 1946 року виконував обов'язки постійного представника Ради Міністрів УРСР при Уряді СРСР. У 1950–1953 роках – перший секретар Харківського обкому КПУ, з 1953 року – другий секретар, а в 1957–1961 роках – перший секретар ЦК КПУ. З червня 1963 року – секретар ЦК КПРС. З грудня 1965 року очолював Президію Верховної Ради СРСР. У 1977 році позбавлений усіх посад, відправлений на пенсію. Помер і похований у Москві.
Шелест Петро Юхимович (1908–1996)– український радянський політичний та державнийдіяч. Народився на Харківщині (с. Андріївка Балакліївського району). Член КП(б)У з 1928 року. Навчався в Ізюмській радянсько-партійній школі, Харківському комуністичному університеті ім. Артема, Харківському інженерно-економічному інституті. З 1940 року – на партійній роботі: секретар Харківського міському КП(б)У з питань оборонної промисловості. Під час війни працював у партійних органах Челябінська, Саратова. У 1948–1954 роках – директор заводів у Ленінграді та Києві. З лютого 1957 року – перший секретар Київського обкому партії, з серпня 1962 року – секретар ЦК КПУ, з липня 1963 року – перший секретар ЦК КП України. З 1966 року – член Політбюро ЦК КПРС, член Президії Верховної Ради УРСР. У травні 1972 року звільнений з посади першого секретаря ЦК КПУ у зв'язку з переведенням на іншу роботу – заступника Голови Ради Міністрів СРСР.
Щербицький Володимир Васильович (1918–1990)– український радянський партійний та державний діяч. Народився на Дніпропетровщині у родині робітника. Напередодні війни закінчив механічний факультет Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту. З 1946 року перебував на партійній роботі: від секретаря парткому заводу до першого секретаря Дніпропетровського обкому КПУ (1955–1957). З 1957 року – член президії та секретар ЦК КПУ. У 1961–1963 роках – Голова Ради Міністрів УРСР (з посади звільнений за наказом М. С. Хрущова). У 1963–1965 роках перший секретар Дніпропетровського обкому ЦК КПУ. З травня 1972 до вересня 1989 року – перший секретар ЦК КПУ.