Лекція 17-18

ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Цивільна оборона в навчальних закладах організо­вується за тим самим принципом, що й на об'єктах народного господарства, але з навчальною метою. На­чальником ЦО навчального закладу (школи, технікуму, ПТУ) є його директор. Розроблено організаційну струк­туру ЦО навчального закладу (див. схему).

Склад поста радіаційного і хімічного спостереження і його оснащення ми розглядали раніше. До складу рятувальної групи входять такі ланки: ланка розвідки, ланка пожежогасіння, ланка рятувальників, ланка на­дання першої медичної допомоги. Група охорони гро­мадського порядку організовує охорону школи після евакуації учнів з її приміщення. Ланка обслуговування сховища підтримує порядок у підвальних примі­щеннях, що використовуються як протирадіаційні укриття.

Штаб ЦО розробляє документи й організовує про­ведення заходів з цивільної оборони.

ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ РЯТУВАЛЬНИХ ТА ІНШИХ НЕВІДКЛАДНИХ РОБІТ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Рятувальні роботи у мирний час проводяться в районах стихійних лих, повені, землетрусу, масових пожеж, селевих потоків, на місцях аварій на вироб­ництві і транспорті. Мета робіт — пошук потерпілих, рятування їх з-під завалів, зруйнованих будинків, за­хисних споруд, надання першої медичної допомоги, евакуація з осередків ураження до медичних закладів.

Розвідуючи маршрути руху і ділянки (об'єкти) ро­біт, розвідгрупа (ланка) висувається до осередку ура­ження за наміченим маршрутом. Розвідники за при­ладами визначають зараженість маршруту радіоактив­ними й отруйними речовинами, встановлюють знаки огородження з правого боку дороги за ходом руху. Якщо рівні радіації і зараження ОР високі, то шукають обхід (прохід) і позначають його напрям.

Дані про стан маршруту, його прохідність, кордони зараження, напрями обходів командир розвідгрупи до­повідає по радіо начальнику штабу ЦО об'єкта і на­носить на карту (схему) маршрут.

Виходячи на територію об'єкта, розвідники визна­чають рівні радіації, наявність отруйних речовин, роз­шукують сховища, укриття й оглядають їх, встанов­люють зв'язок з людьми, які там перебувають. На території об'єкта визначають характер руйнувань бу­динків і споруд, напрям поширення пожеж, виявляють ушкодження та аварії на комунально-енергетичних ме­режах. Визначають місця, небезпечні для роботи фор­мувань. Шукають маршрути для введення сил ЦО й евакуації потерпілих. Розчищають проходи (проїзди) у завалах, якщо немає об'їзду. Там, де висота завалу не вище 1 м, шлях прокладають бульдозером по про­їжджій частині вулиці, а в зонах суцільних завалів, що перевищують 1 м,— по завалу. Ширина шляху при односторонньому русі повинна бути не менше 3,2 — 3,5 м. Для роз'їзду зустрічних машин через кожні 150—200 м влаштовують спеціальні майданчики. Ширина шляху при двосторонньому русі 7—8 м. Після закінчення робіт встановлюють дорожні знаки й орга­нізовують регулювання руху.

Локалізацію і тушіння пожеж здійснюють проти­пожежні сили з допомогою рятувальних та інших формувань. Щоб не допустити злиття окремих вогнищ у суцільні, одночасно з тушінням прокладають просіяні смуги, щоб відсікти вогонь. На шляху поширення пожежі розбирають або руйнують конструкції будинків, що горять, видаляють легкозаймисті матеріали.

Розшук і рятування потерпілих організовують і проводять на всій території об'єкта або житлового кварталу, де є повністю або частково зруйновані бу­динки. Одночасно з цим вживають заходів щодо по­передження повторних обвалів, відключають газову і електричну мережі, припиняють подачу води.

Щоб врятувати людей, які опинились у глибині завалу, роблять проходи до них, використовуючи по­рожнечі, утворені після руйнування великих елементів конструкцій. Якщо східці зруйновано, то з приміщень верхніх поверхів потерпілих виносять по тимчасових дерев'яних трапах, через вікна або по приставних драбинах, обов'язково підстраховуючи канатом. Тих, хто перебуває у тяжкому стані, спускають на лямках. Перш ніж відкривати сховище, укриття, завал, треба встановити зв'язок з людьми, з'ясувати, в якому вони стані. Зв'язок встановлюється через повітрозабірні от­вори, люки, стояки водопостачання або опалення, що ведуть до сховища. Коли порушено системи фільтро­вентиляції, то для подачі повітря розчищають повіт­розабірні канали, а якщо це неможливо, бурять отвори в стіні або перекритті і подають повітря компресором. Розкривати сховища й укриття починають з відкопу­вання заваленого основного або аварійного входу (ви­ходу).

Першу медичну допомогу потерпілим надає сані­тарна дружина. Для цього її особовому складу визна­чають ділянку робіт, пункти (місця) вантаження по­терпілих на транспорт, шляхи і пункти винесення (евакуації) їх, місця відпочинку і приймання їжі, по­рядок поповнення медичними засобами і взаємодії з іншими формуваннями, а також повідомляють, які ланки додаються для перенесення потерпілих.

В осередку хімічного ураження при наданні першої медичної допомоги на потерпілого у першу чергу швид­ко надягають протигаз, вводять йому відповідний для даної отруйної речовини антидот, проводять часткову санітарну обробку відкритих ділянок шкіри рідиною з ІПП-8.

Усіх потерпілих евакуюють на незаражену терито­рію, де їм надаватиметься перша лікарська допомога. Для перенесення до пунктів вантаження з рятувальних формувань виділяється необхідна кількість людей. Пе­ред вантаженням на транспорт перевіряють правиль­ність надання першої медичної допомоги, вводять зне­болювальні засоби.

До виконання рятувальних та інших невідкладних робіт залучаються військові частини, невоєнізовані фор­мування ЦО загального призначення.