Глава 2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ СТАТУТУ ВНУТРІШНЬОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
Питанням упорядкування життєдіяльності війська, підтримання міцної військової дисципліни в усі часи приділялася особлива увага. В історії людства можна знайти безліч різноманітних порадників, указів, кодексів, в яких визначалися основні норми і правила поводження вояків у мирний і воєнний часи.
Українські вояки вперше ознайомилися із статутними вимогами в ході відбуття військової повинності у складі армії Російської імперії. Петро І, який разом із розбудовою регулярної армії ввів у дію "Статут військовий", вимагав від військовиків твердого дотримання дисципліни: "Ніщо людей до зла не призводить так, як слабка команда. Так і у війську командувач є батьком для підлеглих, яких належить любити, забезпечувати, а за огріхи карати...".
За часів СРСР військові статути розроблялися найдосвідченішими фахівцями військової справи. Ось що з цього приводу відзначив славнозвісний маршал Г.К. Жуков: "Повинен сказати, що змісту статутів у РСЧА надавалось серйозне значення. У них кожного разу закріплювалися досягнення військової науки, вони базувалися на сучасному рівні техніки, враховували зміни в характері воєнних операцій".
У наш час невпинно підвищується роль військового права в регулюванні відносин у військовому середовищі. Основні засади і принципи цього процесу сформульовано в Конституції України, згідно з якою військовослужбовці мають усю повноту соціально-економічних та особистих прав і виконують обов'язки громадян України. Деякі особливості, обмеження та компенсуючі пільги викладено в законодавчих актах з військових питань, серед яких велике значення мають військові статути Збройних Сил України.
Військовослужбовці у військовій частині займаються повсякденною діяльністю відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Він складається з трьох частин та додатків.
У першій частині розкриваються порядок взаємовідносин між військовослужбовцями, загальні обов'язки командирів та начальників, посадових осіб, солдатів та матросів. Вона є основою повсякденної діяльності Збройних Сил, тому що, коли військовослужбовець не знає своїх функціональних обов'язків, то військові частини не можуть виконувати покладені на них завдання.
Серед специфічних обов'язків, зумовлених особливостями посади, яка обіймається, можна виділити низку основних вимог, виконувати які повинні всі категорії військовослужбовців Збройних Сил України:
- свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів
України, Військової присяги, віддано служити Українському народові,
сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
- бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
- беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
- постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свої виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки і додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
- поважати бойові та військові традиції, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї частини, честю і гідністю військовослужбовця Української армії; »
- допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій;
- вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
- виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
- додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
У другій частині "Внутрішній порядок" висвітлюються вимоги щодо розміщення військовослужбовців та обладнання приміщень, розподілу часу і повсякденного порядку, обов'язки та основи несення добового наряду, обов'язки за бойовою тривогою та збором, а також розкривається система збереження здоров'я військовослужбовців.
Свого часу на важливості останнього питання особливо наголошував славнозвісний генералісимус О.В. Суворов: "Солдате, дорогий, бережи здоров'я... хто не береже людей - офіцеру арешт, унтер-офіцеру та єфрейтору - палки, та й самому палки, хто себе не береже".
У третій частині визначено порядок несення служби під час бойового чергування, особливості внутрішньої служби в парках, під час розташування військ на полігонах і перевезеннях. Розділи даної частини важливі тим, що вони обіймають питання, пов'язані з виконанням бойових завдань. Суворе дотримання статутних вимог щодо несення бойового чергування, а також досконале знання і сумлінне виконання обов'язків особами добового наряду, є запорукою високої бойової готовності військової частини.
2.1. ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ ТА ВІДНОСИНИ МІЖ НИМИ
Збройні Сили України - це військова державна структура, призначена для оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності.
Повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно із Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну боєготовність та якісне виконання інших завдань.
Вимоги Статуту зобов'язаний знати і сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження він повинен доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів щодо запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватись від шкідливих для здоров'я звичок.
Із службових питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника і з його дозволу - до наступного старшого начальника.
З особистих питань військовослужбовець також повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до старшого начальника.
Військовослужбовці, залежно від характеру вчиненого правопорушення, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Начальники та підлеглі, старші та молодші за військовим званням
За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий повинен беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, в тому числі й тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
За своїм військовим званням начальниками є:
- сержанти і старшини - для рядових і матросів однієї з ними військової частини;
- прапорщики і мічмани - для сержантів і старшин, рядових і матросів однієї з ними військової частини;
- молодші офіцери - для сержантів і старшин, рядових і матросів;
- старші за офіцери військовим званням: підполковник, капітан 2-го рангу, майор, капітан 3-го рангу - для прапорщиків і мічманів, сержантів і старшин, рядових і матросів;
- генерал-лейтенанти, віце-адмірали, генерал-майори, контр-адмірали, полковники, капітани 1-го рангу - для молодших офіцерів, прапорщиків і мічманів, сержантів і старшин, рядових і матросів;
- генерали армії України, генерал-полковники, адмірали - для старших і молодших офіцерів, прапорщиків і мічманів, сержантів і старшин, рядових і матросів.
Військовослужбовці, які за своїм службовим становищем і військовим званням не є стосовно інших військовослужбовців начальниками або підлеглими, можуть бути старшими чи молодшими за військовим званням.
Старші за військовим званням військовослужбовці мають право вимагати від молодших за військовим званням військовослужбовців додержання військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки і військового вітання. Молодші за званням військовослужбовці повинні беззастережно виконувати зазначені вимоги старших за військовим званням військовослужбовців.
У разі спільного виконання службових обов'язків військовослужбовцями, які не підпорядковані один одному, якщо їх службові відносини не визначені командиром (начальником), начальником є старший із них за посадою, а за рівних посад - старший за військовим званням.
Порядок віддання й виконання наказів
Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти йому.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, в тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.
Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати його зміст. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання наказу військовослужбовець повинен доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому начальникові.
Коли військовослужбовець, який виконує наказ, отримав від іншого командира (начальника), старшого за службовим становищем чи військовим званням, новий наказ, що стане перешкодою для виконання попереднього, він доповідає про це командирові (начальникові), який віддав наступний наказ, і після отримання його згоди припиняє виконання попереднього наказу.
Командир (начальник), який віддав наступний наказ, повідомляє про це командира (начальника), який віддав попередній наказ.
Про військову ввічливість і поведінку військовослужбовців
Військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові в разі:
- призначення на посаду і звільненння з неї;
- присвоєння військового звання;
- вручення нагороди;
- відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування.
Відрекомендовуючись безпосередньому начальникові, військовослужбовці
називають свою посаду, військове звання, прізвище та причину звертання. Наприклад: "Товаришу (пане) майоре. Командир Першої механізованої роти капітан Ткаченко. Відрекомендовуюся з нагоди присвоєння мені військового звання капітан".
Новопризначені до військової частини офіцери і прапорщики відрекомендовуються командирові військової частини та його заступникам, а після отримання призначення до підрозділу - командирові підрозділу та його заступникам.
Командир військової частини відрекомендовує новоприбулих офіцерів офіцерському складові військової частини на ближчій нараді офіцерів чи під час шикування особового складу військової частини.
Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а і про Збройні Сили України в цілому.
Усі військовослужбовці повинні під час зустрічі (обгону) вітати один одного, дотримуючись правил, визначених Стройовим статутом Збройних Сил України. Військове вітання - це вияв культури взаємної поваги і згуртованості військовослужбовців.
Відносини між військовослужбовцями повинні ґрунтуватися на взаємній повазі, й у питаннях служби вони звертаються один до одного на "Ви".
Начальники і старші за військовим званням військовослужбовці в питаннях служби до підлеглих і молодших звертаються за військовим званням і прізвищем або тільки за званням, додаючи в останньому випадку перед званням слово "товаришу (пане)". Наприклад: "Рядовий Черняк", "Товаришу (пане) рядовий", "Сержанте Мішин", "Товаришу (пане) сержанте", "Прапорщику Мороз", "Товаришу (пане) прапорщику", "Лейтенанте Малишенко", "Товаришу (пане) лейтенанте".
До курсантів військово-навчальних закладів, які не мають військових звань сержантського і старшинського складу чи складу прапорщиків і мічманів, а також курсантів навчальних військових частин (підрозділів), звертаються "Курсанте Стадников", "Товаришу (пане) курсанте".
Військовослужбовці під час звертання до них командира (начальника) або старшого за військовим званням повинні стати у стройове положення.
Підлеглі й молодші за військовим званням звертаються у службових справах до командирів (начальників) і старших за військовим званням, додаючи перед званням слово "Товаришу (пане)". Наприклад: "Товаришу (пане) лейтенанте".
Коли необхідно звернутися до іншого військовослужбовця в присутності командира (начальника) або старшого за військовим званням, слід запитати на це дозволу командира (начальника) або старшого за військовим званням. Наприклад: "Товаришу (пане) полковнику, дозвольте звернутися до майора Іващенка ".
При звертанні один до одного поза строєм, а також у разі віддавання чи отримання наказу, військовослужбовці повинні стати у стройове положення, а ті, що знаходяться в головному уборі, прикладають руку до нього.
Доповідаючи чи вислуховуючи рапорт, військовослужбовець прикладає руку до головного убору й опускає її після закінчення доповіді. Якщо перед доповіддю віддавалася команда "Струнко", то доповідач за наступною командою "Вільно" повторює її й опускає руку.
У громадських місцях, міському транспорті та приміських поїздах за відсутності вільних місць військовослужбовець повинен запропонувати своє місце командирові (начальникові) або старшому.
Якщо під час зустрічі немає можливості вільно розминутися з командиром (начальником) або старшим за військовим званням, підлеглий (молодший за військовим званням) зобов'язаний, вітаючи, пропустити його. За потреби обігнати командира (начальника) або старшого за військовим званням слід запитати в нього на це дозволу.
Військовослужбовцям забороняється тримати руки в кишенях одягу, а також сидіти у присутності командира (начальника) або старшого за військовим званням без його дозволу.
Курити дозволяється тільки у спеціально відведених для цього місцях.
Військовослужбовці повинні бути ввічливими при спілкуванні з іншими особами, виявляти особливу увагу до людей похилого віку, жінок і дітей, поступатися їм місцем у громадському транспорті, сприяти захистові честі й гідності громадян, додержанню громадського порядку, а також надавати допомогу при нещасних випадках, виникненні пожежі чи стихійного лиха.
Правила військової ввічливості, поведінки та військового вітання обов'язкові також для прапорщиків і мічманів, осіб молодшого, старшого і вищого офіцерського складу, які перебувають у запасі й у відставці, якщо вони носять військову форму одягу.
СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Військова дисципліна — це суворе й точне дотримання всіма військовослужбовцями порядку і правил, установлених законодавством України і статутами Збройних Сил України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні кожним військовослужбовцем військового обов'язку та особистої відповідальності за захист народу України, його свободи і незалежності.
У період побудови Збройних Сил нашої Батьківщини військова дисципліна має особливе значення. Складна військова техніка також посилює вимоги до дисципліни кожного воїна. Без міцної військової дисципліни й організованості у мирний час неможливо вирішити такі важливі для становлення Збройних Сил завдання, як виховання високих морально-бойових якостей у воїнів і формування у них умінь, знань, навичок, необхідних для захисту держави. Свідомий характер військової дисципліни робить її стійкою, міцною, непохитною. Боротьба за зміцнення дисципліни, проти розбіжностей у трактуванні вимог законів України, військових статутів — одне з найважливіших завдань командирів і начальників, а також самих військовослужбовців.
Наведемо приклад з минулого про свідомий характер військової дисципліни. В березні 1943 р. в районі залізничного переїзду біля с. Таранівки, що на Харківщині, гітлерівці, підтягнувши резерви, вирішили відрізати підрозділи Радянської Армії. Шлях фашистам перегородила військова частина. Найвідповідальнішу ділянку фронту займав взвод лейтенанта П. Широтна (помер 30.06.1968 р.)- Воїни ретельно готували позиції до оборони. Ворог кинув на окопи піхоту і танки. Зав'язався нерівний бій. Протитанкову гармату радянських бійців було виведено з ладу. Положення стало критичним. Тоді старший сержант І. Вернигоренко (помер 26.01.1984 р.) кинувся з гранатами на ворожий танк, знищив його і, важко поранений, довго утримував позицію.
Якщо в підрозділі міцна дисципліна, то в ньому ефективніше відбувається навчання солдатів (матросів); вони швидше оволодівають довіреною їм зброєю і технікою.
На заняттях у класі, на полігоні, танкодромі, в добовому наряді й на вахті військовослужбовець повинен діяти відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
ОБОВ'ЯЗКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЩОДО ДОТРИМАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Дотримання військової дисципліни обов'язкове для військовослужбовця в бою і в повсякденному житті, в строю і поза ним, в розташуванні військової частини і поза нею.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
дотримуватися Конституції України і законів України;
неухильно виконувати вимоги Військової присяги, військових статутів, накази і розпорядження командирів (начальників);
стійко переносити труднощі військової служби, не шкодувати своєї крові і самого життя при виконанні військового обов'язку;
бути пильним і суворо зберігати військову та державну таємницю;
бути чесним, правдивим;
ретельно вивчати військову справу;
берегти довірену зброю, військову техніку, військове та громадське майно;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших;
дотримуватися правил військової ввічливості і віддання честі;
не допускати самому й утримувати інших від порушень громадського порядку;
допомагати командирові (начальникові) у встановленні військової дисципліни і порядку.
| Армійські | Флотські |
| Рядовий склад | |
| Рядовий | Матрос |
| Старший солдат | Старший матрос |
| Сержантський і старшинський склад | |
| Молодший сержант | Старшина 2-ї статті |
| Сержант | Старшина 1-ї статті |
| Старший сержант | Головний старшина |
| Старшина | Головний корабельний старшина |
| Склад прапорщиків і мічманів | |
| Прапорщик | Мічман |
| Старший прапорщик | Старший мічман |
| Молодший | офіцерський склад |
| Молодший лейтенант | Молодший лейтенант |
| Лейтенант | Лейтенант |
| Старший лейтенант | Старший лейтенант |
| Капітан | Капітан-лейтенант |
| Старший офіцерський склад | |
| Майор | Капітал 3-го рангу |
| Підполковник | Капітан 2-го рангу |
| Полковник | Капітан 1-го рангу |
| Вищий офіцерський склад | |
| Генерал-майор | Контр-адмірал |
| Генерал-лейтенант | Віце-адмірал |
| Генерал-полковник | Адмірал |
| Генерал армії України |