рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Лекція 6

Лекція 6 - раздел История, Лекція 1. Історія україни Глава 2. Основи Сучасного Загальновійськового Бою Характер Сучасного...

Глава 2. ОСНОВИ СУЧАСНОГО ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ

Характер сучасного загальновійськового бою вимагає від офіцерів, зокрема від офіцерів медичної служби, глибоких знань сучасних засобів і способів ведення бойових дій, твердих практичних навичок щодо управління військами в бою, виявлення самостійності та ініціативи.

Складовою частиною кругозору офіцера є тверде знання ним основ сучасного загальновійськового бою, його суті, принципів, характерних рис, видів бою, забезпечення бойових дій.

2.1. СУТЬ СУЧАСНОГО ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ

Єдиним засобом досягнення перемоги частинами й підрозділами в збройній боротьбі з противником є бій.

Бій - основна форма тактичних дій військ, яка являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з'єднань, частин і підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу. Він може бути загальновійськовим, вогневим, повітряним, протиповітряним та морським.

Мета бою - знищення чи полонення живої сили противника, знищення та захоплення його озброєння, бойової техніки й зменшення здатності про­тивника до подальшого опору. її досягають потужними ударами всіх видів зброї, а також активними й рішучими діями з'єднань, частин і підрозділів із проведенням маневру.

Сучасний бій є загальновійськовим, оскільки в ньому беруть участь підроз­діли, частини та з'єднання всіх родів військ, спеціальних військ, авіації і кораблів Військово-Морських Сил.

Зміст бою залежить, насамперед, від рівня розвитку озброєння й війсь­кової техніки. Основним змістом сучасного загальновійськового бою є удари високоточною зброєю, вогонь звичайних засобів ураження, удар і маневр військ. Способи його ведення залежать від обстановки та видів зброї, що застосовується.

Основним способом ведення бою є послідовний розгром (ураження) угруповань військ противника. Він вимагає рішучого зосередження сил і засобів на головному напрямку (в районі), умілої організації та здійснення вогневого ураження угруповання противника при одночасному впливі на його резерви й об'єкти в глибині, рішучого нарощування зусиль для розвитку досягнутого успіху (відбиття ударів противника) на найважливіших напрямках (у районах), постійної готовності військ до негайних дій із застосуванням зброї масового ураження.

Удар - складова частина бою, що полягає в одночасному ураженні угруповань військ і об'єктів противника шляхом потужного впливу на них звичайною зброєю або військами. Залежно від засобів, які застосовуються, та сил, що беруть участь, удари можуть бути вогневими, (ракетними, ракетно-артилерійськими, авіаційними) та ударами військ; за кількістю засобів, що беруть участь, та об'єктів, по яких наносяться удари, - масованими, групо­вими й одиночними.

Вогонь - ураження противника стрільбою з різних видів зброї. Його ведуть із метою знищення, подавлення, виснаження противника або зруйну­вання його об'єктів.

Розрізняють вогонь за тактичними завданнями, що вирішуються, - на знищення, придушення, виснаження, зруйнування, задимлювання (засліп­лення), освітлення та ін.; за видами зброї - вогонь із стрілецької зброї, танків (танкових гармат і кулеметів), бойових машин піхоти (бронетранс­портерів), вогонь артилерії, мінометів, комплексів протитанкових керованих ракет, зенітних засобів та ін.; за способами ведення - прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій тощо; за напруженістю стрільби - одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, кин­джальний, біглий, методичний, залповий та ін.; за напрямком стрільби -фронтальний, фланговий, перехресний; за способами стрільби - з місця, із зупинки, з ходу тощо; за видами вогню - по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний та ін.

Вогневе ураження противника організовується і здійснюється в усіх видах бою на глибину бойового завдання з'єднання, частини з метою ураження засобів високоточної зброї противника, основного угруповання його військ, резервів, захоплення та утримання вогневої переваги над ним, порушення системи управління, протиповітряної оборони, роботи тилу і створення умов для успішного виконання бойових завдань механізованими і танковими з'єднаннями та частинами.

Високі маневрові можливості частин і підрозділів, наявність проміжків і відкритих флангів у бойових порядках противника створюють сприятливі умови для здійснення маневру.

Маневр - організоване пересування частин і підрозділів у ході бою з метою зайняття вигідного положення відносно противника та створення необхідного угруповання сил і засобів для виконання поставлених завдань чи тих, що виникають під час бою, а також перенесення або перенацілення (масування, розподіл) ударів та вогню для найбільш ефективного ураження противника. Видами маневру є охоплення, обхід, відхід і маневр ударами вогнем.

2.2. ВИДИ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ

Загальновійськовий бій є частиною операції (битви). Він продовжує залишатися одним із найважливіших шляхів досягнення оперативних і стратегічних успіхів. Упровадження в життя планів оперативного мистецтва і стратегії здебільшого розпочинається, здійснюється та закінчується боєм загальновійськових з'єднань, частин і підрозділів.

Для здобуття перемоги над противником частини і підрозділи засто­совують різні тактичні прийоми і способи дій та їхнє можливе поєднання. Однак, незважаючи на різноманітність бойових дій, їх класифікують за вида­ми, враховуючи найсуттєвіші ознаки. Такими ознаками є: мета бою, способи її досягнення й характер дій військ протидіючих сторін. Залежно від цього, в тактиці розрізняють два види загальновійськового бою: наступ та оборону.

Оборона - вид бою, мета якого зірвати або відбити наступ (удар) пере­важаючих сил противника та завдати йому значних втрат, утримати важливі райони (рубежі, об'єкти) і цим створити сприятливі умови для переходу в рішучий наступ. Це досягається звичайними засобами ураження, широким маневром вогнем, силами і засобами, проведенням контратак у поєднанні зі стійким утриманням основних районів (рубежів). До оборони війська можуть переходити вимушено чи навмисно. її застосовують у тих випадках, коли наступ вести неможливо або недоцільно, а також при необхідності шляхом економії сил і засобів на одних напрямках створити умови для наступу на інших, більш важливих. Оборону готують (можна готувати) завчасно або під час бою при відсутності безпосереднього зіткнення з противником чи в умовах зіткнення з ним.

Наступ - вид бою. Тільки рішучий наступ, який проводять швидким темпом і на велику глибину, забезпечує остаточний розгром противника. Стрімкий наступ дозволяє зірвати задум противника та якомога повніше використати результати своїх вогневих ударів. Мета наступу - остаточний розгром противника за короткий час і оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості. її досягають знищенням засобів масового ураження противника, його основних угруповань, ударами ракетних військ, авіації, вогнем артилерії, а також стрімким просуванням на велику глибину танкових та механізованих підрозділів, частин і з'єднань у взаємодії з авіацією і повітряними десантами, сміливим виходом їх на фланги і в тил противнику, оточенням, розчленуванням і розгромом його по частинах.

Залежно від обстановки і поставлених завдань, наступ можна вести на противника, який обороняється, наступає або відходить. Наступ на про­тивника, який обороняється, - основний різновид наступального бою. При цьому проводять: вогневе ураження противника, застосування повітряних десантів, перехід у наступ із положення безпосереднього зіткнення з противником або з висуванням із глибини, прорив оборонних позицій, розвиток успіху в глибину або в сторони флангів, розчленування його бойового порядку, оточення противника та знищення його по частинах.

Наступ на противника, який наступає, ведуть шляхом зустрічного бою. Зустрічний бій виникає, коли обидві сторони намагаються вирішити поставлені завдання наступом. Він характеризується своєрідними способами ураження противника й завершенням його розгрому атакою танкових і механізованих підрозділів (частин) у взаємодії з повітряними десантами.

Наступ на противника, який відходить, ведуть шляхом його переслі­дування, поєднуючи розгромлення частини сил підрозділів прикриття против­ника із стрімкими діями головних сил по шляхах, паралельних його відходу.

Види загальновійськового бою тісно пов'язані між собою. У ході бойових дій війська, залежно від обстановки і співвідношення сил, поставлених завдань, можуть переходити від одного виду бою до іншого.

У загальновійськовому бою частини і підрозділи, залежно від обстановки, можуть діяти в похідному, передбойовому або бойовому порядку.

Похідний порядок - шикування частин і підрозділів для пересування в колонах. Він повинен забезпечувати велику швидкість руху та швидке розгортання в передбойовий та бойовий порядки, найменшу вразливість від зброї масового ураження, високоточної зброї та ударів авіації противника; підтримання стійкого управління військами. Похідний порядок застосовують: при пересуванні військ своїм ходом, успішному розвитку наступу й відсутності опору противника, переслідуванні, здійсненні маневру, а також при пересуванні других ешелонів і резервів.

Передбойовий порядок - шикування частин і підрозділів у колонах, розчленованих по фронту і в глибину. Він повинен забезпечувати: швидке розгортання військ у бойовий порядок, високі темпи просування, а також швидке подолання перешкод, зон зараження, районів руйнувань, пожеж і затоплень.

Бойовий порядок - шикування частин і підрозділів для ведення бою. Він повинен відповідати завданню та задуму бою й забезпечувати: успішне ведення бою із застосуванням як ядерної, так і звичайної зброї; найбільш повне використання бойових можливостей частин і підрозділів; своєчасне зосередження зусиль на вибраному напрямку (районі); рішуче ураження противника на всю глибину бойового завдання й відбиття його ударів з повітря; швидке використання результатів вогневого ураження противника і вигідних умов місцевості; стійкість і активність в обороні; нарощування сили удару в ході бою та здійснення маневру; найменшу вразливість військ від ударів усіх видів зброї; підтримання безперервної взаємодії та зручності управління військами.

2.3. ХАРАКТЕРНІ РИСИ ТА ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ

Кожний вид бою має свої риси. Однак кожному з них притаманні загальні риси, які характеризують сучасний бій: рішучість, висока маневреність, напруженість і короткочасність, швидкі й різкі зміни обстановки, різно­манітність способів його ведення, розгортання бойових дій на землі й у повітрі, на широкому фронті, великій глибині та ведення їх швидким темпом. Ці риси визначаються застосуванням у бою якісно нових засобів боротьби, особливо зброї масового ураження і ракет різного призначення, великої кількості танків, інших броньованих машин, артилерії, авіації, повітряних десантів, аеромобільних частин і підрозділів, засобів протиповітряної оборони і радіоелектронної боротьби, більш досконалих способів ведення бою й операції.

Рішучість бойових дій проявляється у визначенні мети бою та способів її досягнення, в активних самовідданих діях військ, в їх прагненні виконати бойове завдання в будь-якій обстановці, діючи з великою наполегливістю і впертістю.

Висока маневреність сучасного бою є результатом застосування потуж­них засобів ураження, збільшення рухливості загальновійськових частин і підрозділів завдяки їхній повній моторизації та високому ступеню механізації, ] а також результатом відсутності суцільного фронту в обороні та наступі.

Сучасні засоби ураження дозволяють за короткий час завдавати против­нику великих втрат, а висока рухливість загальновійськових частин і з'єднань дає можливість швидко використовувати результати вогневих ударів, з ходу атакувати противника й стрімко просуватися в глибину, широко маневруючи силами й засобами.

Використання повітряного простору, широкий маневр повітрям для швидкого перенесення бойових дій у глибину та нанесення ударів з тилу - характерні риси сучасного бою, які визначають перспективи його розвитку.

У минулому маневр військами обмежувався їхнім переміщенням із метою зайняття вигіднішої позиції відносно противника для нанесення ударів. Зараз він необхідний для своєчасного використання військами результатів вогневих ударів, швидкого перенесення зусиль у глибину або на новий напрямок, подолання зон радіоактивного зараження, завалів, районів руйнувань, пожеж і затоплень, виведення військ з-під ударів противника, заміни частин і підрозділів, які зазнали найбільших втрат або втратили боєздатність.

Високоманевровий характер сучасного бою означає, що тривалі, мето­дичні, розмірені дії військ не тільки не відповідають можливостям сучасної зброї і техніки, але й утрудняють їхнє ефективне використання. Перевага в бойовій діяльності військ зараз віддається пересуванням, маршам, діям із ходу, тобто високодинамічним, рухливим формам бою.

Маневр у бою здійснюють вогнем, силами й засобами. У зв'язку з розвитком армійської авіації значно зросла роль маневру повітрям.

Напруженість бойових дій зумовлена прагненням і можливостями протидіючих сторін вести рішучі активні бойові дії, застосуванням у бою багатьох складних систем зброї великої руйнівної сили, масовими втратами людей, озброєння, техніки і матеріальних засобів, великим психологічним впливом на людей наслідків використання якісно нової зброї, а також цілеспрямованою діяльністю протидіючих сторін із метою зломлення волі противника до подальшого опору, безперервним веденням бойових дій вдень і вночі на різних напрямках.

Короткочасність сучасного бою визначається потужністю засобів ураження, які застосовуються, їхньою швидкою дією, здатністю військ за короткий термін завдати рішучої поразки противнику, стрімко з ходу атаку­вати й завершувати його розгром слідом за вогневими ударами, у високому темпі нарощувати успіх у глибину.

Швидкі й різкі зміни обстановки - нова характерна риса сучасного загальновійськового бою. Вона означає, що бойові дії будуть розгортатися динамічно, з різким переходом від одного виду бою до іншого, зміною обста­новки під час бою не тільки по годинах, але й по хвилинах.

Швидкість зміни обстановки визначається часом, протягом якого проходять істотні (суттєві) зміни положення, стану і характеру дій військ протидіючих сторін. Вона залежить від здатності засобів ураження придушити або знищити визначені об'єкти противника за мінімальний час і-від швидкості пересування військ.

Різкі зміни обстановки зумовлені якісними змінами складу угруповань своїх військ і військ противника, співвідношенням сил і засобів, радіаційною та хімічною обстановкою, швидким підходом резервів, висадкою десантів, потужними раптовими ударами бойових вертольотів і, як наслідок, різкою зміною способів дій, переходів від одного виду бою до іншого.

Великий вплив на швидкі й різкі зміни обстановки має нерівномірність розвитку бойових дій по фронту і в глибині. Лінії зіткнення сторін у тради­ційному розумінні, коли бойові дії велися від рубежу до рубежу при наявності ліктьового зв'язку із сусідами, зараз не буде. На одних напрямках підрозділи і частини, використовуючи результати вогневих ударів та активні дії повіт­ряних десантів, будуть стрімко просуватися в глибину, на інших - вести впертий бій із ворогом, який чинить опір, на третіх - сповільнювати або тимчасово припиняти його з метою ліквідації наслідків ударів високоточної зброї противника або перейдуть до оборони для відбиття його удару.

Намагання обох сторін використовувати незайняті військами проміжки і створені вогневими ударами проходи в бойовому шикуванні для швидкого просування вперед призведе до глибоких взаємних вклинень військ. У цих умовах бойові дії часто будуть набувати осередкового характеру. Підрозділи і частини нерідко будуть змушені вести бій, маючи на відкритих флангах і в тилу війська противника, які здатні до активних дій.

Нерівномірність розвитку та осередковий характер бойових дій підви­щують значення самостійності частин і підрозділів, які діють на окремих напрямках, ініціативи командирів усіх ступенів, забезпечення проміжків, флангів і тилу своїх військ. Разом із тим, ці умови вимагають сміливих дій військ, стрімких проривів у глибину, широкого застосування охоплень і обходів із метою нанесення ударів у фланг і тил противника.

Усе це викликає необхідність готувати війська, виконувати бойові завдання в умовах надзвичайно швидких і різких змін обстановки, а коман­дирам і штабам - у гранично короткі терміни грамотно реагувати на її зміни, проявляти рішучість, ініціативу, творчість і самостійність.

Різноманітність способів ведення загальновійськового бою також є його новою рисою. Під способами ведення бою, як відомо, розуміють порядок застосування сил і засобів для виконання поставлених бойових завдань.

Способи ведення бою, як свідчить історичний досвід, безперервно змінюються й удосконалюються одночасно з розвитком матеріальної бази. Вони залежать також від завдань, поставлених військам, умов виконання, бойових можли­востей частин і з'єднань, складу та характеру дій противника й особливостей місцевості.

У минулих війнах спостерігалася відносна постійність способів ведення бою з'єднаннями і частинами. Вони могли годинами і навіть днями проривати оборону противника або форсувати водну перешкоду.

Застосування в сучасному бою різноманітних засобів ураження, висока динамічність і короткочасність бойових дій, швидкі й різкі зміни обстановки, швидка зміна видів бою викликають необхідність використання різних способів | його ведення. У таких умовах підрозділи та частини повинні бути готовими протягом доби вести активні наступальні дії: проривати оборону, форсувати водні перешкоди, громити противника в зустрічному бою, переслідувати його, оборонятися, а інколи здійснювати маневр із метою виходу з бою й відходу.

Кожному виду бою і його різновидам притаманні свої способи ведення бойових дій і тактичні прийоми, які також будуть змінюватися залежно від конкретних умов обстановки. Тому для перемоги над ворогом у сучасних умовах потрібно оволодіти мистецтвом застосування різних тактичних прийомів, настирливо вишукувати, розробляти та оволодівати новими, ефективнішими способами.

Розгортання бойових дій на землі й у повітрі, на широкому фронті, на велику глибину та їхнє ведення швидким темпом стало можливим завдяки різкому збільшенню бойових можливостей, далекобійності та ефек­тивності засобів ураження.

Зростання бойових можливостей сучасних підрозділів, частин і з'єднань, зміна характеру оборони та способів наступу, необхідність розосередження військ призвели до збільшення просторових кордонів і темпу ведення сучасного бою.

Наприклад, якщо в період Другої світової війни стрілецька дивізія Червоної Армії наступала на фронті 1-2 км і обороняла смугу 8-10 км по фронту та 6-8 км у глибину, то сучасна дивізія з досвіду навчань військ НАТО може наступати в смузі 10-20 км і обороняти смугу 20-40 км по фронту та понад 20 км у глибину. Темп наступу стрілецької дивізії Червоної Армії в операціях 1944-1945 рр. не перевищував 12-18 км за добу. Піхотні дивізії інших держав у минулій війні наступали майже вдвічі повільніше. Зараз дивізія військ НАТО здатна наступати з темпом від 20 до 40 км за добу і більше. У минулій війні противник міг бути придушений вогневими засобами дивізії на глибину першої позиції (2-3 км). Зараз тактичними ракетами й артилерією можна знищити об'єкти противника на глибині, що більша в

багато разів. Бойові вертольоти, тактичні повітряні десанти і передові загони здатні діяти в усій тактичній глибині оборони противника та за її межами. Бойові дії в усіх видах бою будуть охоплювати одночасно практично всю глибину бойових порядків з'єднань, включаючи другі ешелони й резерви, а не тільки лінію зіткнення сторін і найближчу глибину, як це було раніше. Із впровадженням досконаліших засобів збройної боротьби, а також із насиченням повітряного простору над полем бою різними засобами розвідки, цілеспрямування і вогневого ураження, тенденція до подальшого зростання просторового розмаху бою отримає ще більший розвиток.

Як бачимо, характер сучасного загальновійськового бою докорінно змі­нився. Бій став складнішим за змістом, складом і можливостями сил та засобів, які беруть у ньому участь: наземно-повітряним, маневровим, дина­мічним і дуже напруженим. Широкий маневр, нанесення одночасних ударів із фронту, флангів, тилу, повітря стають характерним способом ведення бою не тільки з'єднаннями і частинами, але й батальйонами. Основу загально­військового бою, як відзначається в іноземній пресі, складає дальній вогневий бій високоточної зброї, застосування якої раніше за противника може вирі­шити його долю.

Змінився характер і ближнього бою: це, насамперед, бій на граничних дальностях озброєння танків і протитанкових засобів, який завершується ударами у фланг і тил танкових та механізованих підрозділів.

Іншим став зміст загальновійськового бою: основними його елементами є не лише вогневе ураження і маневр, але й радіоелектронне придушення систем управління військами та зброєю противника. Аналіз характерних рис сучасного загальновійськового бою показує, що для його ведення необ­хідні: висока тактична, військово-технічна, моральна і психологічна підготовка військ, бойова виучка, дисципліна і фізична підготовленість особового складу. Сучасний загальновійськовий бій вимагає від усього офіцерського складу глибоких військово-теоретичних знань, широкого загальнонаукового світо­гляду, творчості та ініціативи, мистецтва оперативно-тактичного передбачення, здатності прогнозувати можливий хід бойових дій, розробляти та оволодівати новими, ефективнішими способами ведення бою.

Перемога та поразка в кожному конкретному бою залежать від багатьох факторів як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру.

У бою завжди беруть участь дві сторони, кожна з яких намагається розгромити противника й зберегти свої сили. Але при цьому сили і засоби сторін, їхнє озброєння і чисельність, морально-бойові якості військ, мистецтво командування бувають зовсім різними. Бойова обстановка на війні ніколи не повторюється і щоразу вимагає особливого підходу до її вирішення.

Успіх бою багато в чому залежить від військ, які беруть у ньому участь, їхнього морального духу, виучки та озброєння. Однак наявність достатньої кількості боєздатних військ і матеріальних засобів ще не означає, що перемога прийде сама по собі.

Бій як організовану збройну боротьбу ретельно планують, всебічно готують і ведуть відповідно до задуму, спрямованого на досягнення чітко визначеної мети. Дії військ у бою підпорядковані волі командира - єдино­начальника, який, використовуючи свої військові знання та досвід, знання і досвід підлеглих, всебічно аналізуючи обстановку і передбачаючи можливі її зміни, організовує бій, узгоджує дії військ і різних засобів боротьби, проявляє творчість у здобутті перемоги над противником.

Однак, наскільки б не були різноманітними фактори, що зумовлюють І перемогу в кожному конкретному бою, існують і деякі загальні принципи військового мистецтва, дотримання яких є важливою умовою здобуття перемоги.

Принципи загальновійськового бою - основні керівні положення щодо організації й веденню бою. Вони знаходять своє відображення в статутах, керівництвах та інших офіційних порадниках. Знання принципів ведення бою допомагає командирам і штабам в їхній практичній діяльності, сприяє виявленню розумної ініціативи і творчості в процесі управління військами.

Основними принципами сучасного загальновійськового бою є: постійна висока бойова готовність з'єднань, частин і підрозділів; висока активність, рішучість та безперервне ведення бою; раптовість дій; узгоджене, сумісне застосування родів військ і спеціальних військ у бою та підтримання без­перервної взаємодії між ними; рішуче зосередження основних зусиль військ на головному напрямку в потрібний час; маневр підрозділами і частинами, ударами і вогнем; всебічне врахування і повне використання морального та психологічного факторів для виконання поставленого завдання; всебічне забезпечення бою; підтримання і своєчасне відновлення боєздатності військ; тверде і безперервне управління військами, наполегливість у досягненні мети, виконанні прийнятих рішень та поставлених завдань.

Постійна висока бойова готовність з'єднань, частин і підрозділів. Цей принцип вказує на пряму залежність успішного виконання бойових завдань від постійної високої бойової готовності з'єднань, частин і підрозділів як у мирний час, так і під час воєнних дій, незалежно від їхнього місця в бойовому (похідному) порядку та характеру завдань, які вони виконують.

Висока бойова готовність залежить, насамперед, від якості польової, морської і повітряної виучки особового складу, ступеня оволодіння зброєю і бойовою технікою, дисципліни й організованості військ та сил флоту, мистецтва управління ними.

Постійна висока бойова готовність з'єднань, частин і підрозділів дося­гається: правильним розумінням командирами і штабами своїх завдань, передбаченням можливих змін в обстановці й своєчасним проведенням необхідних заходів для планування та підготовки наступних дій; уком­плектованістю і забезпеченістю військ усім необхідним для ведення бою; високою бойовою виучкою командирів, штабів і військ; постійною готовністю зброї і бойової техніки до застосування, а особового складу - до виконання поставлених перед ним завдань; розміщенням з'єднань, частин і підрозділів з урахуванням їхнього призначення та мобілізаційної готовності; безпе­рервним веденням розвідки; чіткою організацією і пильним несенням бойового чергування й бойової служби; своєчасним і організованим приведенням військ у вищі ступені бойової готовності; організацією і підтриманням чіткого та безперервного управління військами.

Висока активність, рішучість та безперервне ведення бою. Для здобуття перемоги в бою з'єднання, частини та підрозділи повинні діяти відважно, сміливо, ініціативно, з наполегливістю та завзятістю, вдень та вночі, в будь-яку погоду, швидко відновлювати боєздатність, випереджати противника в діях, зривати його плани, оволодівати ініціативою та міцно утримувати її.

Досвід минулих війн показує, що при інших рівних умовах успіху в бою добивається лише той, хто діє більш активно та рішуче, наполегливіше бореться за ініціативу, нав'язує свою волю противнику. Можна мати добре підготовлені, оснащені й у достатній кількості війська, талановито спланувати бій, але не домогтися успіху, якщо не проявити належної наполегливості та енергії.

Висока активність та рішучість військ досягаються постійним впливом на противника за будь-якої обстановки, своєчасним використанням вигідних умов обстановки та своїх бойових можливостей (потужності своєї зброї, рухомості підрозділів), узгодженим застосуванням родів військ і спеціальних військ у бою та підтриманням безперервного зв'язку між ними. Перемогу в сучасному загальновійськовому бою можна здобути лише спільними зусил­лями всіх сил і засобів, які беруть у ньому участь. Для цього потрібні організація й підтримання безперервної взаємодії між усіма частинами і підрозділами, які беруть участь у бою. Суть її полягає в узгоджених діях частин (підрозділів) усіх родів військ і спеціальних військ між собою, а також з ударами засобів вогневого ураження, з метою успішного виконання механізованими і танковими частинами (підрозділами) бойових завдань. Взаємодія підтримується безперервно протягом усього бою, а при порушенні негайно відновлюється.

Безперервність взаємодії досягається: правильним розумінням коман­дирами і штабами мети бою, бойових завдань і способів їх виконання; пос­тійним знанням обстановки, систематичною взаємною інформацією коман­дирів і штабів взаємодіючих частин (підрозділів); широкою ініціативою коман­дирів і штабів у відновленні порушеної взаємодії; наявністю в розпорядженні командира сил і засобів, які забезпечують вплив на хід бою й швидке віднов­лення взаємодії; наявністю постійно діючих зв'язків.

Раптовість дій здавна є одним із найважливіших принципів військового мистецтва. У сучасних умовах значення її зросло ще більше. Раптовість

Всебічне забезпечення бою. Суть цього принципу полягає в організації та проведенні заходів, спрямованих на підтримання високої бойової готовності військ, збереження їхньої боєздатності та створення сприятливих умов для! успішного і своєчасного виконання поставлених завдань.

Всебічне забезпечення бою проводять безперервно як при підготовці, так і під час його ведення. Воно організовується на основі рішення командира й здійснюється всіма родами військ, а найскладніші заходи, які потребують спеціальної підготовки особового складу й застосування спеціальної техніки, - частинами та підрозділами спеціальних військ і тилу.

Всебічне забезпечення бою підрозділів і частин складається з бойового, технічного, тилового і медичного забезпечення.

Бойове забезпечення полягає в організації та проведенні заходів, спрямо­ваних на недопущення раптового нападу противника, зменшення ефек­тивності його ударів, створення своїм військам сприятливих умов для організованого і своєчасного вступу в бій та успішного його ведення.

Видами бойового забезпечення є: розвідка, захист від зброї масового ураження, маскування, радіоелектронна боротьба, інженерне забезпечення, забезпечення радіаційного, хімічного і біологічного захисту та охорона. Основні його організатори - командир, начальник штабу й відповідні началь­ники родів військ і служб з'єднання (частини).

Технічне забезпечення полягає в організації і проведенні заходів, спря­мованих на утримання (зберігання) бойової й іншої техніки, боєприпасів усіх видів, військово-технічного майна в постійній готовності до бойового застосування, а також на їхнє відновлення при пошкодженнях і швидке повернення у стрій.

Тилове забезпечення організовують і здійснюють із метою підтримання військ у боєздатному стані, їхнього забезпечення відповідними видами матеріальних засобів і створення умов для виконання поставлених завдань.

Організація всебічного забезпечення бою є одним з основних обов'язків командирів, штабів, начальників родів військ, спеціальних військ і служб. Заходи, які проводяться ними, повинні відповідати задуму бою і передбачати зосередження основних зусиль сил і засобів забезпечення на вирішальному напрямку (в районі), а також можливості гнучкого маневрування ними залежно від обстановки, що склалася.

Підтримання і своєчасне відновлення боєздатності військ. Застосу­вання в бою зброї масового ураження, авіації, систем високоточної зброї і залпового вогню, боєприпасів об'ємного вибуху та з індивідуальним наве­денням, розвідувальних ударних комплексів створює передумови для нане­сення бойовим підрозділам великих втрат за невеликий проміжок часу, а також для порушення систем управління та забезпечення.

Тому боєздатність підрозділів, частин та з'єднань повинна підтримуватися і швидко відновлюватися до такого рівня, при якому буде забезпечуватися успішне виконання бойових завдань. Великі втрати можуть призвести до порушення організаційної цілості з'єднань та частин, систем управління і забезпечення, вплинути на успішне виконання бойових завдань. Тому підтримання боєздатності військ та її швидке відновлення стало одним з основних принципів військового мистецтва.

Підтримання і своєчасність відновлення боєздатності військ полягає в організації та проведенні ряду заходів щодо забезпечення їхньої життєдіяль­ності, здатності протистояти ударам засобів масового ураження противника і швидко відновлювати боєздатність підрозділів і частин. Такими заходами є: виявлення і негайне знищення засобів масового ураження противника, а також об'єктів систем високоточної зброї; виконання завдань із найменшими втратами в особовому складі, зброї та військовій техніці; надійне прикриття частин і підрозділів від ударів противника з повітря; швидке відновлення техніки та озброєння, які тимчасово вийшли з ладу в результаті ударів противника.

Відновлення боєздатності військ - найважливіше завдання командирів і штабів. Воно полягає у проведенні великого комплексу заходів, основними з яких є: відновлення порушеного управління; уточнення бойових завдань підрозділам, які зберегли боєздатність; виведення підрозділів, які потрапили під ядерні та вогневі удари, в райони відновлення їхньої боєздатності; попов­нення підрозділів (частин), які відновлюють боєздатність, особовим складом, озброєнням, технікою, матеріальними засобами; зміцнення морально-психоло­гічного стану особового складу.

Відновлення боєздатності військ здійснюють, як правило, в попередній організаційній структурі, але можливе також створення зведених формувань. Його проводять у терміни, які забезпечують випередження противника в переході до активних дій. Починають із частин (підрозділів), які мають найменші втрати й призначені для дії на головному напрямку.

Тверде і безперервне управління військами, наполегливість у досяг­ненні мети, виконанні прийнятих рішень і поставлених завдань. Досвід війн свідчить про те, що успіх у бою завжди залежав від якості управління. Уміле управління військами сприяє розгрому противника з найменшими втратами та здобуттю перемоги за короткий строк. Низький рівень управ­ління або його втрата, навпаки, на деякий час, навіть при наявності достатніх сил і засобів й вигідних умов обстановки, може призвести до поразки.

Управління військами повинно бути впевненим і безперервним. Це досягається постійним знанням обстановки й передбаченням найбільш суттєвих її змін; своєчасним прийняттям рішення, ретельною підготовкою до його виконання й наполегливим втіленням у життя; вмілою організацією і чітким функціонуванням пунктів управління, забезпеченням їхньої життєдіяльності; наявністю стійкого зв'язку з військами; чіткою роботою автоматизованих систем управління; розумним поєднанням централізації І управління з наданням ініціативи підлеглим.

Рішення - основа управління. Воно повинно чітко визначати мету бою та способи її досягнення.

Мета бою - це той кінцевий результат, якого необхідно досягти в конкретній бойовій обстановці. Вона повинна відповідати бойовим можли­востям військ і умовам реальної бойової обстановки.

У наступі метою бою є розгромлення противника та оволодіння визна­ченими районами (рубежами, об'єктами) місцевості, які забезпечать подалі ший розвиток наступу. В обороні мета бою полягає у зриві чи відбитті наступу противника, утриманні зайнятих районів (рубежів, об'єктів) створенні умов для переходу до наступу.

Збігання мети бою і можливостей значною мірою відповідає вимогам наукового обґрунтування рішення, що приймається, і передбачає всебічну й глибоку оцінку обстановки, яка склалася, з урахуванням бойових можливостей військ і кількісно-якісного співвідношення сил та засобів сторін, прийняття обґрунтованого рішення і поставлення підлеглим напружених, активних, але реальних завдань, чітку організацію взаємодії, всебічного забезпечення та управління військами.

Щоб планування було реальним, науковим, недостатньо враховувати лише кількісне співвідношення сил сторін, кількісну оцінку їхніх вогневих і маневрових можливостей. Не менш важливо ретельно враховувати якісний стан сил і засобів: рівень бойової виучки військ, підготовленість командирів і штабів усіх ступенів, наявність у частин і підрозділів бойового досвіду, рівень фізичної й моральної готовності особового складу до виконання бойових завдань. Саме якісний стан військ дозволяє воювати не кількістю, а вмінням. Якісна характеристика військ є основним показником рівня їхніх бойових можливостей. Тільки глибоко аналізуючи якісний стан військ, командир зможе правильно спланувати бій, обґрунтовано визначити бойові завдання, вибрати найбільш доцільні способи ведення бою. Але для того щоб науково управляти військами, потрібно мати міцні військово-технічні знання, високий рівень військово-технічної підготовки, досконало володіти мистецтвом управління військами в складних умовах сучасної війни.

Удосконалення засобів збройної боротьби суттєво змінило зміст і харак­тер сучасного загальновійськового бою й зумовило розробку та застосування нових принципів його організації та ведення, нових способів ведення бойових дій. Оволодіння цими принципами й способами, а також мистецтвом їхнього практичного застосування, – найважливіша умова досягнення успіху в бою.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Лекція 1. Історія україни

На сайте allrefs.net читайте: Лекція 1.

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Лекція 6

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Лекція 1
ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПРО ЗБРОЙНІ СИЛИ 1.1. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА Україна відроджується, стає незалежною державою. Винятково важливе значення в цьому процесі має проблема р

Лекція 2
Військова присяга та військова символіка України Ритуал прийняття військової присяги як клятви воїна на вірність своєму народові, Вітчизні існує з давніх-давен. На території сучасно

Лекція 3
Глава 2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ СТАТУТУ ВНУТРІШНЬОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ Питанням упорядкування життєдіяльності війська, підтримання міцної військової дисципліни в усі часи приділялася о

Лекція 4
РОЗМІЩЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ. ОБОВ'ЯЗКИ ТА ДІЇ ДНЮВАЛЬНОГО РОТИ Розміщення роти. Солдати і сержанти строкової служби розміщуються у казармах. Для розміщення особового складу в спальних п

Лекція 5
ВОГНЕВА ПІДГОТОВКА Влучний і дієвий вогонь під час бою в поєднанні з майстерним маневром є однією з основних умов успішного виконан

Лекція 7
ОЗБРОЄННЯ ТА ЕКІПІРОВКА СОЛДАТА Для успішного ведення бою солдат озброюється та екіпірується (мал.132—135). Особистою зброєю солдата є: автомат (АКМ), ручний кулемет (РКК), ручний про­тита

Лекція 8
ВІЙСЬКОВА ТОПОГРАФІЯ Топографія — наука, що вивчає засоби вимірювання місцевості і відображення її на папері у вигляді планів і карт. Військова топографія — розділ топографії, що

Лекція 11
ЗАВДАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ УКРАЇНИ Завданнями Цивільної оборони України є: запобігання виникненню надзвичайних ситуацій те­хногенного походження і здійснення заходів, спрямо­ваних

Лекція 12-14
ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА «Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від на­слідків надзвичайн

Лекція 15-16
ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ 25. Прилади радіаційної, хімічної розвідки і дозиметричного контролю Для організації захисту населення від уражальної дії зброї ма

Лекція 17-18
ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ Цивільна оборона в навчальних закладах організо­вується за тим самим принципом, що й на об'єктах народного господарства, але з навчально

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги