Брежнєв Леонід Ілліч (1906–1982)– радянський партійний та державний діяч. Велика частка життя пов'язана з Україною. У 1935 році закінчив Дніпродзержинський металургійнийінститут. З 1938 року працював в апараті Дніпропетровського обкому КПУ: спочатку завідувачем відділом, а потім секретарем обкому. В роки війни перебував па політичній роботі в діючій армії. Після закінчення війни був направлений на роботу в Україну, де займав посади: у 1946 році – першого секретаря Запорізького, а в 1947 році –Дніпропетровського обкомів КПУ. З 1950 року працював першим секретарем ЦК КП Молдавії. У 1952 році був переведений до Москви, де працював секретарем ЦК КПРС. Після зняття з посад М.С. Хрущова, в 1964 році був обраний Першім, а згодом – Генеральним секретарем ЦК КПРС.
Довженко Олександр Петрович (1894–1956)– основоположник українського кіномистецтва, художник, письменник, кіносценарист, заслужений діяч мистецтв УРСР, народний артист РСФСР. Народився на Чернігівщині в с. Сосниця. У 1914 році закінчив Глухівський учительський інститут. У 20-х роках працював художником-ілюстратором у газеті "Вісті ВУЦВК" у Харкові, режисером і сценаристом на Одеській кіностудії, а в 30-х – першій пол. 40-х років на Київській кінофабриці. З 1946 року і до кінця життя працював на Мосфільмі.О.П. Довженко увійшов в історію українського, радянського і світового кіно як творець художніх фільмів "Арсенал " (1929 р.), "Земля " (1930). "Щорс" (1939), "Поема про море" (1956), кіноповість "Зачарована Десна " (1954).
Коротченко Дем'ян Сергійович (1894–1969)– український радянський партійний та державний діяч. Народився на Сумщині. Після вступу до партії більшовиків в листопаді 1918 року перебував на відповідальних партійних посадах у Червоній Армії, Московському, Смоленському та Дніпропетровському обкомах ВКП(б). У 1938–1939 роках працював головою Раднаркому УРСР, у 1939–1947 роках – секретарем ЦК КП(б)У. У роки війни Д.С.Коротчепко був одним з організаторів партизанського руху в Україні. Після закінчення війни в 1947–1954 роках обіймав посаду Голови Ради Міністрів УРСР, з 1954 року – Голови Президії Верховної Ради УРСР та заступника Голови Президії Верховної Ради СРСР.
Підгорний Микола Вікторович (1903-1983)– український радянський державний та партійний діяч. Народився на Полтавщині (м. Карлівка) в родині робітників. Після закінчення в 1931 році Київського технологічного інституту харчової промисловості працював на підприємствах цукрової галузі України. З 1939 року (з перервою) був заступником міністра харчової промисловості УРСР. З 1946 року виконував обов'язки постійного представника Ради Міністрів УРСР при Уряді СРСР. У 1950–1953 роках – перший секретар Харківського обкому КПУ, з 1953 року – другий секретар, а в 1957–1961 роках – перший секретар ЦК КПУ. З червня 1963 року – секретар ЦК КПРС. З грудня 1965 року очолював Президію Верховної Ради СРСР. У 1977 році позбавлений усіх посад, відправлений на пенсію. Помер і похований у Москві.
Шелест Петро Юхимович (1908-1996 рр.)– український радянський політичний та державнийдіяч. Народився на Харківщині (с. Андріївка Балакліївського району). Член КП(б)У з 1928 року. Навчався в Ізюмській радянсько-партійній школі. Харківському комуністичному університеті ім. Артема, в інженерно-економічному інституті Харкова. З 1940 року – на партійній роботі: секретар Харківського міському КП(б)У з питань оборонної промисловості. Під час війни працював у партійних органах Челябінська, Саратова. У 1948–1954 роках – директор заводів у Ленінграді та Кисві. З лютого 1957 року – перший секретар Київського обкому партії, з серпня 1962 року – секретар ЦК КПУ, з липня 1963 року – перший секретар ЦК КП України. З 1966 року – член Політбюро ЦК КПРС, член Президії Верховної Ради УРСР. У травні 1972 року звільнений з посади першого секретаря ЦК КПУ у зв'язку з переведенням на іншу роботу – заступника Голови Ради Міністрів СРСР.
Щербицький Володимир Васильович (1918-1990 рр.)– український радянський партійний та державний діяч. Народимся на Дніпропетровщині у родині робітника. Напередодні війни закінчив механічний факультет Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту. З 1946 року перебував на партійній роботі: від секретаря парткому заводу до першого секретаря Дніпропетровського обкому КПУ (1955–1957). З 1957 року – член президії та секретар ЦК КПУ. У 1961–1963 роках – Голова Ради Міністрів УРСР (3 посади звільнений за наказом М.С. Хрущова). У 1963–1965 роках перший секретар Дніпропетровського обкому ЦК КПУ. З травня 1972 до вересня 1989 року – перший секретар ЦК КПУ.