Декларація про державний суверенітет України – політико-правовий документ, у якому проголошувався державний суверенітет України та її рівноправність у міжнародних відносинах. Прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 року. Цим документом було закладено юридичні основи для розгортання державотворчого процесу та реалізації на практиці права українського народу на самовизначення. Декларація передбачала формування державної влади на основі її розподілу на виконавчу, законодавчу та судову, забезпечення захисту громадян перед державною владою, гарантування громадянам України прав і свобод, передбачених Конституцією й міжнародними нормами, забезпечення рівності перед законом усіх громадян республіки незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової та національної приналежності тощо. Декларація заклала підвалини майбутньої правової держави.
Акт проголошення незалежності України – документ, затверджений Верховною Радою України 24 серпня 1991 року. В ньому, зокрема, говориться: ”Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла над Україною у зв’язку з державним переворотом у СРСР 19 серпня 1991 р., продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада…проголошує незалежність України та створення Української держави – України. Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України…”
Декларація прав національностей України – ухвалена Верховною Радою України 199I року, гарантує всім народам, національним групам, що проживають на території України, рівні економічні, політичні та культурні права. Декларація та Закон „Про національні меншини в Україні” гарантують права кожного народу на розвиток власної мови, культури, сповідання своєї релігії, створення національних навчальних та культурних закладів, засобів масової інформації.
“Про громадянство в Україні”– Закон, ухвалений Верховною Радою 8 жовтня 1991 року. Згідно з цим законом громадянство надавалось усім, хто проживав на території України, незалежно від соціального етану, статі, політичних та релігійних поглядів, хто на момент набуття чинності Закону не був громадянином інших держав і не заперечував проти отримання громадянства України.
“Про держаний кордон України” – Закон, ухвалений Верховною Радою 4 листопада 1991 року, проголосив недоторканість кордонів, визначив порядок їхньої охорони та правила переходу.
“Про Збройні сили України” – Закон, ухвалений Верховною Радою 6 грудня 1991 року. Україна як незалежна держава і суб'єкт міжнародного права офіційно проголошувала створення власних Збройних Сил. У результаті реструктурування Збройних Сил України значно зменшилась чисельність військ і суттєво скоротилось озброєння.