Вступ до курсу Історія України. Витоки українського народу
ПЕРЕДМОВА
Історія України втілює в собі віхи історичного шляху українського народу, який вносив значний вклад у розвиток світової цивілізації. Історичний розвиток українського суспільства переконливо свідчить, що український народ протягом кількох століть мав свою державність, відстоював її, боровся за її відродження та збереження. В сучасних умовах розбудови української держави значне місце набуває зростання інтересу до проблеми вітчизняної історії, витоків українського народу, формування його державності, етнонаціональних процесів, історії національної культури та використання кращих історичних традицій у практичній діяльності.
Запропонований опорний конспект лекцій з курсу “Історія України укладений з урахуванням програми курсу історії України для вищих навчальних закладів економічного профілю. Основна мета опорного конспекту лекцій – розглянути витоки українського народу, його формування та розвиток, особливості державотворчих процесів на українських землях, соціально-економічний та культурний розвиток України в контексті історії світової цивілізації.
При підготовці конспекту лекції ми враховували й те, що в сучасних умовах вдосконалення науково-методичного забезпечення навчального процесу, підвищення ефективності самостійної роботи студентів вимагає перш за все підготовку та видання підручників, навчальних посібників, опорних конспектів лекцій, навчально-методичних комплексів з дисциплін. Опорний конспект лекцій з курсу “Історія України містить зміст тем курсу “Історія України, окремі документи і матеріали з основних проблем вітчизняної історії, а також довідковий матеріал (глосарій – основні терміни, коротку хронологію історичних подій).
Окремі теми опорного конспекту лекцій написані такими авторами:
проф. Г.К. Парієнко – Вступ, теми 1, 10, 11,12.; проф. В.М. Хмарський – тема 6;
доц. В.М. Домбровська – теми 3, 4, 5; доц. В.М. Красовський – тема 2;
доц. В.П. Ковальчук – теми 7, 8, 9.
О с н о в н і т е р м і н и
Автономія – (грец. – незалежність) – самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (Конституцією).
“Березневі статті ” – договірні умови, на основі яких здійснювалися рішення Переяславської Ради 1654 р. про входження України до складу Росії.
Гайдамацький рух – визвольний рух проти феодально-кріпосницького і національно-релігійного гніту на Правобережній Україні, яка до кінця ХVІІІ ст. перебувала під владою шляхетської Польщі. Виник цей рух на Волині та на Західному Поділлі. З другої чверті ХVІІІ ст. піднесенням гайдамацького руху була Коліївщина. (1768 р.).
Генеральна військова канцелярія– центральна установа громадської адміністрації на Україні в XVII-XVIII ст. Через генеральну військову канцелярію гетьман здійснював свою військову і цивільну владу. Керував канцелярією генеральний писар, який вів дипломатичне листування, приймав послів. Генеральна військова канцелярія в різні часи разом з резиденцією перебувала в Чигирині,Гадячі, Батурині,Глухові. Остаточно канцелярія ліквідована у вересні 1764р.
Гривня – злиток срібла (приблизно 200 грамів), який служив грошовою і вагомою одиницею в Київській Русі.
Демократія(грец. – народовладдя) – форма державно-політичного устрою суспільства, яка ґрунтується на визнанні народу джерелом влади.
Депортація(лат. – вигнання, вислання) – примусове виселення з місця постійного проживання, навіть вигнання за межі держави особи чи групи осіб, частини населення, визнаних правлячим режимом як соціально небезпечні.
Держава – форма організації суспільства, носій публічної влади, сукупність взаємозв’язаних установ і організацій, які здійснюють управління суспільством від імені народу.
Держава демократична – тип держави, в якій народ є джерелом влади, де державні демократичні соціально-політичні інститути та демократичний тип політичної культури, які забезпечують органічне поєднання участі народу у вирішенні загальнодержавних справ із широкими громадянськими правами і свободами.
Держава правова – тип держави, основними ознаками якої є верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина й держави.
Держава соціальна – держава, що прагне до забезпечення кожному громадянину гідних умов існування, соціальної захищеності, співучасті в управлінні виробництвом, а в ідеалі – приблизно однакових життєвих шансів, можливостей для самореалізації особистості.
Державний суверенітет – верховенство державної влади всередині країни, зосередженість всієї повноти влади у державних органах, незалежність держави у зовнішньополітичній сфері.
День соборності України– 22 січня 1919 р. дві українські держави Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка об’єдналися в єдину державу. Ця подія засвідчила споконвічне прагнення українського народу до створення незалежної соборної держави. В цьому – головне історичне значення Злуки УНР і ЗУНР.
Доба Центральної Ради – березень 1917 р. – квітень 1918 р. Основними подіями було намагання демократичних кіл шляхом парламентської демократії вибирати спочатку політичну автономію, а потім державну незалежність. Очолював Центральну Раду М.Грушевський. 29 квітня 1918 р. він став президентом Української Народної Республіки (УНР) , яка була утворена в період Центральної Ради.
Доба гетьманату П.Скоропадського – квітень-грудень 1918 р. Увійшла в історію як спроба консервативних сил зберегти українську державність, встановивши авторитарний режим, що спирався на штики австро-німецьких окупантів. В Українській державі доби гетьманату помітними були зрушення в економічному розвитку, в галузі культури та освіти, у сфері зовнішньої політики.
Доба Директорії – грудень 1918 р. – листопад 1920 р. Ключовими подіями було відновлення Української Народної Республіки (УНР), акт Злуки УНР і ЗУНР; еволюція української державності від парламентської до одноосібної форми правління; втрата через дію зовнішніх сил, суперечливу внутрішню політику державної незалежності. Починаючи з квітня 1918 р., триває воєнна експансія більшовицької Росії в Україну, внаслідок якої на більшій частині українських земель було встановлено радянську владу.
Європейський Союз – міжнародне об’єднання, яке включає у собі риси міжнародної організації та елементи конфедеративної держави. Створений у 1992 році, на початок 2005 року до ЄС входили 25 країн. Стратегічними цілями ЄС є формування ринкового простору із вільним рухом товарів і капіталів; створення умов у політичній, економічній та фінансовій сферах до зближення країн; здійснення узгодженої зовнішньої політики, включаючи питання безпеки світового господарства.
Законодавча влада – влада держави, що полягає у встановленні законів. Законодавча влада є одним з виявів суверенітету держави і належить лише найвищому органові державної влади (в Україні – Верховній Раді України).
Запорозька Січ – місце зосередження козацтва, яке поселилося за дніпровими порогами на поч. ХVІ ст. Тут будувались зимівники, а для оборони від татар ставилися укріплення – “січі”, які зроблені з січених і рублених колод і засіки. Острів Хортиця був центральним місцем першого поселення запорозьких козаків. Січ декілька разів змінювала своє місце знаходження.
Інкорпорація – включення до свого складу. Йдеться про приєднання українських земель й повне їх включення з ліквідацією автономних прав до складу Росії з другої половини ХVІІ ст.
Ідеологія (грец. – поняття, учення) – система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яка відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрій людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб’єктів політики.
Імперія (лат. – влада, панування) – велика держава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав, які примусово інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв’язків і виникають внаслідок загарбання територій, колонізації, експансії, інших форм розширення впливу наддержави.
Коренізація – політика, яку проводили більшовики з 1923 р., спрямована на підготовку й висування кадрів корінної національності, врахування національних факторів при формуванні державного апарату, організацію культурно-освітніх закладів, видання преси мовами корінних національностей.
Кирило-Мефодіївське братство –перше українське політичне товариство, що виникло в 1846-1847рр. в Києві. Засновники – М.Костомаров,М.Гулак, Б.Білозерський. Головні документи товариства – “Статут слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія”, “Книга буття українського народу ” та установча “Записка”.
Козак – (з половецької мови означає – страж, конвоїр). Козацтво в Україні виникло в силу соціально-політичних умов, що склалися в українських землях у ІІ пол. XV-XVIст. Це була нова суспільна сила, яка виступала творцем нової форми державності в Україні, захищала українські землі від зовнішніх ворогів.
Літописи – історичні твори в Київській Русі, в яких розповідь велася за роками. Розповідь в Л. починалася словами: “в літо”, звідси і назва “літопис”. Л. були основними джерелами для вивчення політичної, економічної, культурної і частково соціальної історії Київської Русі. Складачі Л. використовували офіційні щорічні записи подій, іноземні джерела, народні перекази, легенди, розповідали про події, пов’язані з життям світських та духовних феодалів. На Л. значною мірою відбилося те, що їх писали ченці, які причину подій пояснювали втручанням божественних сил. Їхні свідчення часто мають суперечливий характер. Відомі ранні Л. Лаврентіївський літопис (1116 р.) та Іпатіївський літопис (приблизно 1118 р.). Серед українських літописів XIV-XVIIст. цінними історичними джерелами є Густинський літопис, Острозький і частково Київський.
Малоросійська колегія –у XVIIIст. було створено дві М.к. в Україні. Перша – в 1722р. Петром І з метою нагляду і контролю за діяльністю українського гетьманського уряду. Друга – створена в 1764р. Катериною ІІ після скасування гетьманату. Це був вищий адміністративний орган царського самодержавства в Україні.
Малоросійський приказ –державна установа, яка була заснована в 1663р. російським урядом для відання українськими справами. Його завдання – регулювання відносин Росії з гетьманським урядом.
Національне державотворення – термін етнополітології, який означає процес національного самовизначення у формі суверенної державності.
Національна єдність – це широке соціальне перетворення, наслідком якого є згуртованість організму у всіх його параметрах, причому прояви консолідації є досить рухливими.
Національна політика – сукупність заснованих на законі та традиціях дій, направлених на створення сприятливих умов для самореалізації всіх народів в економіці, культурі та захист їх прав та свобод, зміцнення дружби між ними. Це позитивна національна політика. Вона може бути і негативна.
“Неп” – нова економічна політика прийнята Х з’їздом ВКП(б) у березні 1921 р., направлена на зміну продрозкладки продподатком, децентралізація управління та переведення державних підприємств на госпрозрахунок, відновлення товарно-грошових відносин в економіці.
Референдум – спосіб прийняття законів та рішень найважливіших питань державного життя шляхом всенародного голосування.
Сепаратизм – прагнення окремих груп населення до відокремлення від даної держави.
Соціал-демократія – ідеологічна й політична течія, яка виступає за здійснення ідей соціалізму в усіх сферах суспільного життя; важлива складова політики лівих сил сучасності, передусім Західної Європи.
Соціалізм (лат. – суспільний) – вчення і теорії, які стверджують ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей залежно від затраченої праці, на основі соціально забезпеченої свободи особистості.
Тоталітарний режим, тоталітаризм – політичний лад, при якому влада у державі зосереджена у руках певної групи (політичних партій), яка знищує демократичні свободи, повністю підкоряє всі сфери суспільного життя свої інтересам та утримує контроль над суспільством шляхом терору.
Українська національно-демократична революція – 1917-1920 рр. Характеризувалась українським національним відродженням, визнанням державного статусу України, проголошенням її автономії та державної незалежності.
“Українізація” – український різновид політики коренізації, проголошеної у 1923 р. ХІІ з’їздом РКП (б). Стратегічна мета цієї політики - сприяння розвиткові культур і мов корінних національностей. У той же час першочерговим завданням партії було зміцнення свого впливу в національних республіках шляхом розширення сфери вживання в партійних та державних органах місцевої мови та створення власних апаратників з місцевих кадрів.
Християнство (від лат. – помазаник, месія) – одна із основних світових релігій. Ґрунтується на вірі в Ісуса Христа як боголюдини, який зійшов на землю і прийняв страждання заради спасіння людства. Х. виникло в Римській імперії в середині І ст. н.е., як ідеологічний наслідок розкладу рабовласницької системи. В 988 р. Х. запроваджено в Київській Русі як офіційна державна релігія. Після цього Русь визначила своє місце серед держав Європи. Християнство сприяло зміцненню та розвитку Давньоруської держави. Православна церква відіграла велику роль у політичній консолідації українського народу.
Шовінізм– гіпертрофований патріотизм, філософія поневолення і гноблення народів.
Вступ до курсу “Історія України. Витоки українського народу.
Тема 1.Київська Русь, її піднесення. Галицько-Волинська держава.
(2 год.)
У лекції ми розглянемо предмет і завдання курсу “Історія України, загальноосвітнє та виховне значення його вивчення студентами вищих навчальних закладів. Вивчаючи тему, важливо зрозуміти сутність та особливості періодизації українського історичного процесу. Велике пізнавальне значення має ознайомлення з джерельною базою історії України, історіографією курсу, найважливішими дослідженнями провідних науковців з історії України та витоками українського народу. Відомо, що сучасні українці формувались на певній території ранньофеодальної держави Київська Русь, яка виникла в масиві східнослов’янських племен. Перша українська держава – Київська Русь відіграла велику роль в українській та світовій історії. Спадкоємцем Київської Русі є український народ, а наступником Київської держави стало Галицько-Волинське князівство.
План
1. Предмет і завдання курсу “Історія України. Періодизація історії України. Джерела вивчення української історії.
2. Політичний та соціально-економічний розвиток Київської Русі. Роль київських князів у державотворчих процесах.
3. Галицько-Волинське князівство-європейська держава.
Основні поняття: історичний процес, історія, періодизація, джерела, історіографія, східні слов’яни, державність, давньоруська народність, літописи, політична влада, соціальна структура, православ’я.
Предмет і завдання курсу “Історія України. Періодизація історії України. Джерела вивчення української історії
- перша - “Україна” походить від слов’янського слова “країна”. Це слово означає край, або частину краю у значенні своя, рідна земля. - друга - більшість істориків вважають, що зміст слова “Україна” відповідає… - третя – деякі історики, вважають, що серед давніх арійців існував загадковий народ “укри”, який ніби й заснував свою…XV – початок XVI ст.
| |||
|
З др. пол. XVI ст.
|
Кінець XVI ст.
До складу українського козацтва входило міське (городове), в подальшому реєстрове козацтво, запорозьке (низове) та нереєстрове козацтво (виписні козаки та ті, хто в прикордонних районах вів козацький спосіб життя).
Запорозьке (низове)
 |
Козацтво
(кінець ХVІ – початок ХVІІ ст.)
Міське
Городове), Нереєстрове
Прибутки Війська Запорозького низового (за Д.І. Яворницьким)Козацько-селянські повстання кінця ХVІ- 20-30-х рр. ХVІІ ст.
Причини: - впровадження кріпосного - зіткнення інтересів шляхтиФормування української держави в ході української національної революції ХVІІ ст.
Національно-визвольна боротьба широких верств українського народу в перші десятиліття ХVІІ століття сприяла формуванню його національної свідомості,… ПланМета Рушійні сили
Визвольної війни визвольної війни
побудова незалежної козацтво; соборної держави .Найхарактерніші ознаки Української козацької
Держави середини ХVІІ ст.
Адміністративно-територіальний устрій полки – на чолі полковники (у різні часи …Її соціально-політична сутність та наслідки
Період у житті українського народу після смерті творця Української держави – гетьмана Б. Хмельницького (27 липня 1657 р.), характеризувався складною… Боротьба за гетьманську булаву після смерті Б. Хмельницького відкинула принцип… І. Виговського. Не дивлячись на досвідченість, він припустив ряд вагомих політичних прорахунків, які спричинили…Війська Запорозького у другій половині ХVІІ ст.
Політика царського уряду по обмеженню прав автономії Війська Запорозького у…Економічна і соціальна політика Івана Мазепи
П. Орлика має демократичний характер. Проаналізувавши статті Конституції, можна пересвідчитись в тому, що засади парламентаризму були започатковані… Основні положення “Конституції” Пилипа ОрликаАнтиукраїнська політика Петра І
1. Зменшення наполовину збройних сил України. Козацьке військо підпорядковувалось російському командуванню. (1706 р.). 2. Обов'язкова участь українських козацьких полків в усіх війнах, які вела… 3. Використання на примусових будівельних роботах українців, в тому числі і козаків, у результаті чого занепадала…Формування нових відносин в економічній спільноті
Української народності
Зміни в промисловому виробництві:
- розвиток мануфактур у різних регіонах України;
- використання найманої праці — елемента капіталістичних відносин;
- створення системи експлуатації найманих робітників;
- розклад дрібнотоварного виробництва;
- широке втягування в товарно-грошові відносини феодальних господарств;
- поява великих мануфактур — капіталістичного типу підприємств;
- процеси спеціалізації в промисловому виробництві та їх товаризація;
- джерела первісного нагромадження первісного капіталу (посилення експлуатації, розвиток торгівлі, лихварство, отримання пануючою верхівкою подарунків у вигляді земель, мануфактур і т.п. від царського і гетьманського урядів);
- посилення економічних зв'язків між регіонами;
- поява нових і розвиток старих центрів торгівлі.
Зміни в сільському господарстві
- нерівномірний розвиток у різних регіонах України сільського господарства (Лівобережна, Слобідська, Південна, Правобережна Україна,… - пануючий зерновий характер землеробства витісняється поглибленням… - вирощування і поширення нових культур (картоплі, кукурудзи,Політика самодержавства по знищенню
Гетьманства та автономії України
І період— 1708-1728 рр. — швидкий наступ на автономію України. - Створення Малоросійської колегії (1722 р), яка здійснювала контроль за… II період - 1728-1734 рр. - формальне пом'якшення російської політики щодо України.Наслідки колоніальної політики російського
Самодержавства на українських землях
2. Поширення центристських тенденцій в українському суспільстві. 3. Знищення української національної культури, всебічна русифікація. 4. Здійснення російською владою політики інтриг між гетьманом і старшиною, між селянами і старшиною, які проводила…План
1.Основні тенденції соціально-економічного розвитку України у ХІХ столітті.
2.Суспільно-політичні процеси в Україні у ХІХ столітті.
3.Український національний рух.
Основні поняття: національне відродження, національна ідея, національно-визвольний рух, промисловий переворот, інкорпорація, асиміляторська політика, народовці, "просвіта".
Політичний, соціально-економічний та культурний розвиток України у ХІХ столітті був тісно пов’язаний з об’єктивним процесом формування української нації та утвердженням капіталістичних відносин.
Серед українських земель, що у ХІХ столітті становили південно-західну частину Російської імперії, виділялося чотири великих регіони: Лівобережна Україна, Слобожанщина, Правобережна Україна та Південна ( Степова Україна). Реформування адміністративної системи країни на початку ХІХ ст. мало на меті посилити владу царського уряду над окраїнами, ліквідувати їхні національні особливості та русифікувати неросійське населення. У 1802 році уряд ліквідував Малоросійську губернію і утворив Чернігівську та Полтавську, Таврійську та Миколаївську (з 1803 р. Херсонську губернії). У 1828 р. вони та Бессарабія увійшли до складу Новоросійсько-Бессарабського генерал-губернаторства. Для послаблення позицій польської шляхти після повстання 1830 р. царський уряд у 1832 р. утворив Київське генерал-губернаторство у складі Київської, Волинської та Подільської губерній. Згодом Слобідсько-Українську губернію реформовано в Харківську. Отже, вся територія України була поділена на дев’ять губерній, які в незмінному вигляді проіснували до початку ХХ ст. Губернії поділялися на повіти.
| Соціальний склад населення України (І пол. ХІХ ст.): 1. - дворянство становило 2,01 відсотки 2. - селяни (кріпаки, державні селяни) – 80,9 відсотків 3. - міські стани (купці, міщани, цехові) – 10,5 відсотків 4. - військові – 4,19 відсотки 5. - різночинці – 1,34 відсотки |
Протягом ХІХ століття населення України зросло втричі (з 7,7 до 23,4 млн.). щоправда, цей показник відтворював, швидше, стан міграційних процесів, а не природний прирост населення України. Русифікаторська політика царизму характеризувалась заохоченням переселення представників інших національностей на землі України, а й створенням умов, які б змусили українців виїжджати у внутрішні райони Росії, або емігрувати за кордон. Цьому сприяли антиукраїнські заходи в сфері культури, мови, освіти.
Одним із наслідків політики царського уряду в Україні стало витіснення корінного населення із суспільного життя. У промисловості, на транспорті, в торгівлі та сфері обслуговування в кінці ХІХ ст. було задіяно лише 9 відсотків українців, а серед представників вільних професій (вчених, митців, медичних працівників, священнослужителів) – 0,5 відсотки. У великих промислових, культурних, політичних центрах України корінні мешканці складали меншість (22% – в Києві, 6% – в Одесі). Більшість української нації становило селянство.
Економічний розвиток України у першій половині ХІХ століття
1. У першій половині ХІХ століття відбувався інтенсивний розклад феодально-кріпосницької системи. Руйнування натурального господарства, його товаризація призвели до розвитку капіталістичної промисловості. Це стимулювало розшарування селянства і дедалі ширше застосування вільно-найманої праці та машин. Поступово формувалися класи найманих робітників і буржуазії, що супроводжувалося розвитком національного ринку і кредитно-банківської системи.
2. Розвиток сільського господарства як провідної галузі економіки України. Поміщицьке землеволодіння, кріпацька праця, застаріла система господарювання, низький рівень техніки затримували розвиток продуктивних сил. У 1861 р. у руках поміщиків перебувало понад 70 відсотків всієї землі (маєтки графа Браницького на Правобережжі (300 тис. десятин); князів Воронцова і Лопухіна на Півдні України (по 100 тис. десятин у кожного). Посилення експлуатації селянства, неконтрольовані дії поміщиків, майнова диференціація, кріпосне право були причинами масових народних виступів та ліквідації кріпосництва.
3. Подальший розвиток промисловості України – збільшувалося число промислових підприємств і обсяг промислової продукції, виникали нові галузі виробництва. Швидкими темпами розвивалася цукроварна, машинобудівна, металургійна і кам’яновугільна галузі промисловості. Розвивався річковий транпорт. Зростав оборот вантажу Чорноморсько-Азовських портів. Розвиток промисловості супроводжувався формуванням нових промислових і торговельних центрів. На півдні – це Одеса, Херсон, Миколаїв, Таганрог та ін. Наприклад, у 50-х роках ХІХ ст. в Одесі почали діяти великі заводи: чавуноливарний Рестеля (1844р.),сільськогосподарських машин І.Гена (1854 р.), судоремонтні майстерні “РОПІТ” (1858 р.), механічний завод Белліно-Фендеріха (1860 р.), тютюнова фабрика Попова (1860 р.), перший паровий млин Л.Тома (1851 р.). У 1858 р. у місті діяло 68 фабрик і заводів із загальним річним виробництвом у 4 млн. крб.
4. Початок промислового перевороту в українських землях, що перебували у складі Російської імперії, вчені датують 30-40-ми роками ХХ століття. В основі промислового перевороту лежав технічний переворот, суть якого полягала у заміні ручної праці машиною, широкому запровадженні у виробництво парових двигунів, удосконалених технологій. Капіталістична фабрика, що поступово витісняла кріпосницьку мануфактуру, вимагала якісно нової робочої сили, а закріпачений робітник не відповідав цим критеріям. Розвиток капіталістичної промисловості, початок промислового перевороту, формування класів пролетаріату та буржуазії були виявом розкладу та кризи кріпосницької системи, що гальмувала соціально-економічний розвиток України у першій половині ХІХ століття.
5. Розширення внутрішнього ринку й торгівлі. Зростання значення кредитно-банківської системи для розвитку економіки.
Національно-визвольний рух в Україні у першій половині ХІХ століття
Національно-визвольний рух будь-якого народу неодмінно має базуватися на національній ідеї. Це та духовна основа, яка цементує його, наснажує,… Утвердження національної ідеї українського народу – жити вільно на власній…Кирило – Мефодіївське товариство
У січні 1846 р. у Києві виникло Кирило-Мефодіївське товариство – перша українська нелегальна державницько-політична організація. Саме з цього часу… Засновниками товариства були професор історії Київського університету Микола… У квітні 1846р. членом товариства став Тарас Шевченко. Разом з Миколою Гулаком він очолив революційне крило…У березні 1946 року Верховна Рада затвердила п’ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950 роки. Основні завдання четвертої п’ятирічки полягали у відбудові зруйнованих районів держави, відновленні довоєнного рівня промисловості й сільського господарства, і навіть його перевищенні.
План
1. Повоєнна відбудова та економічний розвиток України. 1945-1950 рр.
2. Особливості повоєнних суспільних перетворень у західних областях України.
3. Ідеологічний наступ режиму. Утвердження догматизму і диктату у суспільних науках.
Основні поняття: тоталітаризм, репресії, реабілітація, форсована індустріалізація, колектиізація, “космополітизм”, догматизм.
Характерною рисою радянського керівництва в процесі відбудови українські вчені В. Литвин, С.Кульчицький, О.Бойко та ін. вважають повернення до довоєнної моделі розвитку народного господарства. В основі цієї моделі було проведення індустріалізації, що спиралася на пріоритетний розвиток базових галузей важкої промисловості (паливно-енергетичній, металургійній та машино-будівній) і здійснювалася за рахунок нещадної експлуатації сільського господарства. За 1946-1950 рр. промислове виробництво вже на 15 відсотків перевищувало довоєнний рівень. Цьому сприяв і командний метод керування єдиним загальносоюзним господарським комплексом, що за тих часів виправдав себе і приніс швидкі результати.
Слід відмітити, що українська індустрія, як і вся радянська промисловість, дедалі більше відчувала брак новітніх технологій і за технічною оснащеністю відставала від країн з ринковою економікою.
Високий технічний рівень зберігали тільки галузі військово-промислового комплексу, на які виділялися значні кошти. Високі кількісні показники в народному господарстві досягалися за рахунок низької заробітної плати робітників, службовців та майже дармової праці селян, підсобні господарства яких обкладалися високими податками та натульними поставками.
| Труднощі відбудови народного господарства України 1. Значні руйнації економіки а також загальне скорочення трудових ресурсів за роки війни. Протягом 1941-1945 рр. по території України двічі прокотилася смертоносна хвиля війни. Гітлерівці винищили майже 3,9 млн. мирних жителів, понад 2,5 млн. чоловік силоміць вивезли до Німеччини. в роки війни загинув кожний шостий мешканець України. Притулок утратили иайже 10 млн. чоловік. На руїни були перетворені 714 міст і селищ міського типу та понад 28 тис. сіл України, 15 тис. промислових підприємств. Припинили існування майже 30 тис. колгоспів, радгоспів, МТС. Після визволення у республіці залишилось лише 19 відсотків довоєнної кількості промислових підприємств. 2. Загальна сума втрат, яких зазнали населення і народне господарство України, становила майже 1,2 трлн. крб. На відновлювальні роботи держава виділила 18 млрд крб., тобто 7 відсотків коштів від суми прямих збитків, завданих Україні війною та окупацією. 3. Масова реевакуація майна підприємств, вивезених у тил в 1941-1942 рр., була визвана недоцільною. Отже відбудовуючі роботи доводилося вести, в основному, за рахунок власних ресурсів. |
| відбудова народного господарства в Україні - матеріальні збитки, нанесені Україні війною, були значно більшими, ніж на Заході. Так, в Україні промислове виробництво у 1945 році становило 26 відсотків довоєнного рівня. - здійснення відбудови народного господарства власними силами. - голод 1946-1947 р.р. ускладнював процес відбудови у повоєнні роки (скорочення трудових ресурсів, додаткові капіталовкладення у сільське господарство, голод негативно вплинув на моральний стан суспільства). - відмінні моделі відбудовчого процесу (відродження важкої промисловості, накопичення фінансів та матеріальних ресурсів за рахунок сільського господарства легкої промисловості та соціальної сфери). - процес відбудови здійснювався централізовано в умовах командної системи управління. | відбудовчі процеси у країнах Західної Європи - масштаби збитків були значно меншими. У 1945 році промислове виробництво в Італії становило 26 відсотків довоєнного рівня; у Франції – 38 відсотків; Англії у 1946 року – 80 відсотків показників 1937 році. - зовнішня допомога у здійсненні відбудовчих процесів. Американська програма фінансової допомоги – “план Маршалла” - відбудовчий процес (стабілізація національної валюти, відбудова інфраструктури, розвиток сільського господарства, легкої промисловості, реконструкція важкої промисловості) - зростання ролі в економіці монополістичних об’єднань. |
Зміни у суспільному розвитку західних областей України у повоєнні роки
| 1. Значно вищі, ніж на сході УРСР, темпи промислового розвитку. Цьому сприяла чимала допомога з боку держави матеріальними та людськими ресурсами регіону; 2. Суттєві якісні зміни у традиційних галузях господарства, поява нових галузей промисловості; 3. Відкриття у західноукраїнських землях значних родовищ корисних копалин; 4. Форсована колективізація сільського господарства; 5. Формальне представництво у місцевих органах влади місцевого населення; 6. Репресії проти населення Західної України та УПА, депортація. 7. Ліквідація Української греко-католицької церкви після смерті у листопаді 1944 року митрополита А.Шептицького. 8. Швидкий розвиток системи освіти в регіоні. |
За 1946-1950 р.р. ціною величезного напруження сил народу було в основному відбудовано народне господарство України. Обсяг валової продукції промисловості республіки протягом 1946-1950 р.р. збільшився у 4,4 рази і перевищив рівень 1940 року на 15 відсотків. До кінця першої повоєнної п’ятирічки було відбудовано Дніпрогес, заводи “Азовсталь”, “Запоріжсталь”, шахти Донбасу, машинобудівельні заводи Києва, Харкова, Одеси, інших міст. За окремими показниками Україна випереджала розвинуті європейські країни. Але далеко не всі проблеми відбудовчого періоду були розв’язані. Значно відставали сільське господарство, легка, харчова промисловість, що спричинило низький рівень життя населення, який поглибився результатами грошової реформи 1947 р. і девальвацією. Низьким був рівень впровадження досягнень науково-технічної революції у виробництво. Наша країна опинилась перед необхідністю глибоких соціально-економічних змін.
Тема 11. Соціально-економічний розвиток України в умовах “відлиги” та в період загострення кризи
радянської системи (1954-1985 рр.)
(2 год.)
Назву історичному періоду, що розпочався зі смертю Сталіна, дала повість І.Еренбурга “Відлига”, яка була опублікована у 1954 році. Це влучна назва цілком точно характеризувала зміст перемін-потепління серед зими. Адже відразу після смерті Сталіна 5 березня 1953 року країна відчула полегшення. Ця дата стала своєрідною точкою відліку розгортання в державі складних, суперечливих і неоднозначних спроб трансформації тоталітарних структур, припинення репресій, послаблення ідеологічного контролю, критика культу особи стали першими ознаками процесу лібералізації.
Політична відлига спричинила нову хвилю “українізації”. Багато надій породив ХХ з’їзд, на якому крім багатьох інших питань, були висвітлені проблеми національної політики держави. У цей період відроджувався інтерес до національної культури, власної історії. Природно виникло таке явище суспільно-культурного життя, як шістдесятництво – рух творчої молоді, що стала ядром духовної опозиції режиму в Україні.
В Україні, як і у всьому Радянському Союзі, почалися економічні реформи, хоча вони носили незавершений характер. З середини 60-х років економіка України, незважаючи на значний потенціал, втрачає динаміку свого розитку. Вона продовжувала розвиватися суто екстенсивними методами. Виник і почав розвиватися дисидентський рух. Критичне становище, в якому опинився СРСР у середині 80-х років, диктувало необхідність радикальних перетворень, метою яких проголошувалася перебудова. Аварія на ЧАЕС стала поштовхом до пробудження українського суспільства.
План
1.Соціально-економічний розвиток України в умовах “відлиги”. Економічні реформи 50-х-першій половині-60-х років.
2.Україна в період загострення кризи радянської системи (1954-1985 рр.)
3.Дисидентський рух: концепція, напрями, представники.
Основні поняття: “відлига”, шістдесятники, дисиденти, “холодна війна”, реабілітація, тоталітаризм, застій, інтенсивний розвиток.
Суть кардинальних змін, що почались після смерті Сталіна, полягала у лібералізації радянського суспільства. Лібералізація знаходила свій вияв у припиненні компанії проти націоналізму, повному уповільненні процесу русифікації; реабілітації жертв сталінських репресій; зростання українського фактора в державному житті; розширенні прав республіки в економічній сфері. Розвиток та поглиблення цього процесу були основою десталінізації, яка стала особливо активною і радикальною після ХХ з’їзду КПРС (лютий 1956 р.)
Розширення повноважень України у складі СРСР (50-60-ті рр.)
- Відхід радянського керівництва від терористичних методів державного управління відобразився на відносинах центру з союзними республіками. Адже критика Сталіна включала в себе також критику його національної політики, що визначало деякі зміни в цій політиці, положення республік поступово змінювалося. Частина повноважень центру перейшла до союзних республік. В Україні перерозподіл повноважень проявився у зміцненні позицій української еліти, а не в розширенні національних прав українського народу;
- Децентралізація економіки. У 1957 році ліквідовані галузеві міністерства (як республіканські, так і союзні) і замість них створені територіальні органи управління – ради народного господарства (раднаргоспи). Відповідне рішення по Україні прийняла сесія Верховної Ради УРСР у червні 1957 року. Було створено 11 економічних адміністративних районів.
- Функції планування та контролю над економікою республіки рішенням ЦК КПУ були передані Держплану УРСР.
- Всі підприємства в регіонах керувалися раднаргоспами, які знаходилися у підпорядкуванні Ради Міністрів УРСР.
- Розширені права республіки у формуванні свого бюджету, у питаннях матеріально-технічного постачання, збуту продукції.
Слід відмітити, що всі ці зміни мало вплинули на положення населення України а також не змінили унітарного характеру СРСР.
У 50-60 рр. господарська система СРСР, до складу якої входила економіка України, розвивалася у складних умовах. На темпи і результати її розвитку суттєво впливали такі основні фактори, як ідеологічна і воєнна конфронтація з країнами Західної Європи і США, що обернулась гонкою озброєнь та багатомільярдними витратами бюджету. В цьому ж напрямку діяли широка матеріальна і фінансова допомога країнам соціалістичної співдружності та утримання радянських армій на територіях країн Варшавського договору. Значні фінансові та матеріальні ресурси відволікала також економічна допомога режимам дружніх несоціалістичних країн.
Крім того, для республіканської армії постачалось озброєння. Негативні зовнішні фактори не тільки утруднювали розвиток господарської системи, а й консервували цілий ряд застарілих та негативних тенденцій внутрішньоекономічного характеру. Питома вага предметів широкого народного вжитку в структурі промислового виробництва, яка ще в 1928 р. складала 60 відсотків, знизилась до 21 відсотка. Дефіцит товарів став постійним явищем. Перевага надавалась галузям важкої індустрії. Розвиток економіки, як і в попередні періоди, здійснювався шляхом кількісного росту. При цьому рівень господарського використання новобудов залишився низьким. Відставало сільське господарство. В 1950 році довоєнний рівень виробництва зерна, поголів’я худоби і свиней не був досягнутий. Оплата праці була мізерною. Основою виживання виробника стали присадибні ділянки. Майже 40 відсотків робіт у сільському господарстві та промисловості виконувались вручну, жінки складали 52 відсотки всього зайнятого в господарстві населення країни.
Своєрідна криза мала місце і в системі духовних виробничих сил. Певні успіхи були досягнуті в області освіти населення і особливо значні в галузі розвитку науки. Це був період творців ядерної зброї і космічної техніки академіків І.Курчатова і С.Корольова, винахідників лазера А.Прохорова і Н.Басова, конструкторів нових типів авіалайнерів та авіаційних двигунів О.Туполєва, О.Антонова, А.Люльки. Почала розвиватися кібернетика, піонером якої в Україні був В.Глушко.
Економічні реформи в кінці 50-х в першій половині 60-х років
1.Впровадження досягнень НТР у виробництво, інтенсифікація виробничих процесів, механізація і автоматизація трудомістких робіт. Розв’язуючи проблему… - було скорочено фонд нагромадження, щоб забезпечити фінансовими ресурсами… - значне скорочення чисельного складу армії, що дозволило спрямувати більше ресурсів на ракетноядерну зброю і…Дисидентський рух в Україні 1965-1985 рр.
Проте в СРСР усе-таки виник і почав розвиватися дисидентський рух як рух незгодних, рух інакомислячих. Масовим він не став, але саме з ним пов’язані… Проявами дисидентського руху стали протест проти антинародних дій… Ідеологія дисидентства, зароджена як сумнів у доцільності окремих ланок існуючої системи, поступово викристалізувалась…План
1. “Акт проголошення незалежності України” та його значення для українського народу.
2. Суспільно-політичний розвиток України в умовах незалежності. Президенти незалежної України: Л.Кравчук, Л. Кучма, В. Ющенко.
3. Економічне становище України та основні напрямки економічної політики в період переходу до ринкових відносин.
4. Національна політика української держави та її вплив на державотворчі процеси в Україні.
5. Україна у новому геополітичному просторі.
Основні поняття: ринкова економіка, корупція, державний суверенітет,
реформи, опозиція, інфляція, багатопартійність.
| Початок національного відродження 1. Демократизація українського суспільства в кінці 80-х років, політика гласності. 2. Закон “Про мови в Українській РСР” (жовтень 1989 р.), згідно з яким проголошувався державний статус української мови. 3. Становлення багатопартійності в Україні. Народний рух України за перебудову. 4. Декларація про державний суверенітет України, прийнята 16 липня 1990 р. |
На початку 90-х років Україна володіла достатнім для стабільного соціального та економічного розвитку природно-ресурсним потенціалом, хоча стартові умови розвитку української економіки відрізнялися значними протиріччями.
Земельні ресурси України. За розмірами території (603,7 тис.кв. км.)Україна займає друге місце в Європі після Росії і 40 місце у світі. На її частку припадає 5,7 відсотків площі Європи, 0,44 відсотки загальної площі світової поверхні суші. Майже вся територія республіки придатна для промислового освоєння та розвитку.
Частка сільськогосподарських угідь у загальній структурі земель складає 70 відсотків, орних земель – понад 56 відсотків, що є одним із найвищих показників у Європі та світі. Порівняно високою є і забезпеченість ріллею у розрахунку на одного жителя. В Україні цей показник складає 0,78 га, у середньому по Європі – 0,26, у світі – 0,29 га. Разом із тим, розораність у лісостеповій та степовій зонах суттєво перевищує оптимальні розміри, фактично сягаючи 70 відсотків. Зворотним боком такого стану справ є ерозійні процеси (37 відсотків ріллі сьогодні складають ерозійні землі). Щорічно з кожного гектара змивається від 5 до 25 куб. м. найродючішого верхнього шару, що зумовлює зменшення врожайності на 30-70 відсотків.
Мінеральні ресурси України. Налічуючи на своїй території понад 7 тис. родовищ корисних копалин, Україна належить до держав з середнім рівнем мінерально-сировинного потенціалу. Це пояснюється його незбалансованістю. З одного боку, на території республіки сконцентровані до 20 відсотків світових ресурсів марганцевих руд (у тому числі майже 50 відсотків багатих руд) і понад 5 відсотків запасів залізних руд; запаси графіту, ртуті, брому, самородної сірки у декілька разів перевищують реальні потреби, але, з іншого боку – абсолютно недостатня забезпеченість паливно-енергетичними ресурсами, в першу чергу нафтою та природним газом, рудами кольорових металів, фосфоритами, калійними солями.
Водні ресурси України. Вода є одним із найважливіших факторів господарського розвитку. особливу цінність мають сьогодні запаси прісних вод, дефіцит яких в Україні досить помітний. Рівень забезпеченості прісною водою на одного жителя складає лише 1 тис. куб. м. За цим показником республіка займає одне з останніх місць у Європі.
Лісові ресурси в Україні. Лісистість території досягає лише 14,3 відсотків, що не тільки менше оптимального показника (19 відсотків), а й значно поступається аналогічним показникам ряду країн (Угорщина) – 18 відсотків, Франція – 27 відсотків, Румунія – 28,1 відсотків, Польща – 28,7 відсотків, Німеччина – 29 відсотків, США – 32,7 відсотків, Болгарія – 34,4 відсотків). У результаті потреби у деревині за рахунок власних ресурсів Україна задовольняє лише на 20 - 25 відсотків.
Частка України у показниках колишнього
* - Економічна історія України. – Харків, 2005. – с.417-440.Розбудова української держави
- встановлення державного кордону 4 листопада 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон “Про державний кордон України”. - визначення громадянства 8 жовтня 1991 р. Верховна Рада України прийняла… - затвердження національної символіки (28 січня 1992 р. – постанова Верховної Ради про затвердження Державного Прапора…Україна у новому геополітичному просторі
Досягнення Україною незалежності змінило умови її міжнародної діяльності. З цього часу можна говорити про власну, самостійну зовнішню політику… Надзвичайно важливим геополітичним вектором для нашої держави з самого початку… Міжнародна діяльність нашої держави, її засади були закладені в “Основних напрямках зовнішньої політики України” (2…Помаранчева революція 2004 року: причини та наслідки
У зв’язку з цим у країні поширювалося незадоволення політикою влади, виникла могутня опозиція, яка провела декілька широких антиурядових акцій, у… В. Ющенко. Основне значення Помаранчевої революції полягає в тому, що український народ вперше в новітню добу проявив себе…Українська державна символіка.
1.Тризуб. 2.Державний Прапор. 3.Державний Гімн.
Українська державна символіка відображує традиційну українську символіку, що формувалася протягом багатьох століть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства.
Державні символи України були офіційно затверджені Верховною Радою України і зафіксовані в статті 20 Конституції України. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.
Тризуб – один з найстародавніших знаків-символів, перша літописна згадка про нього належить до Х ст. нашої доби. Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього и жовтого кольорів: верхня синього кольору і нижня - жовтого. Державний Гімн України ухвалено 15 січня 1992 р., відповідним указом Верховної Ради України. Ним затверджено мелодію національного гімну “Ще не вмерла Україна”.