Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

УДК 81'367= 161.2 (075.8) ББК81.2(4Укр)-2я73 Б 36

Гриф надано Міністерством освіти і науки України (лист від 21 червня 2005 р. № 14/18. 2-1399)

Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

 

Я

і навчання і виховання п

Рецензенти: д-р філол. наук К. Г. Городенська (Інститут української мови НАН України), канд. філол. наук Л. Ю. Шевчен­ко (Київський національний університет імені Тараса Шевченка)

Редактор Н. В. Леонова

Бевзенко С. П. та ін.

Б 36 Сучасна українська мова. Синтаксис: Нам. посіб./ С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. СемврвНКО.— К..¹ Вища шк., 2005. — 270 с. ІЗВИ 966-642-190-9

Подано цілісний систематичний виклад синтаксису сучасної української літературної мови. Зроблено спробу огляду основних напрямів вивчення українського синтаксису. Головну увагу при­ділено опису основних синтаксичних одиниць — словосполучен­ня, речення, надфразної єдності, або складного синтаксичного цілого. До кожного розділу подано систему вправ для практич­них занять.

Для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів.

УДК 81'367«161.2 (075.8) ББК81.2(4Укр)-2я73

І8ВК 966-642-190-9

© С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин. Г. В. Семеренко, 2005

актуальним нині є ^вивче™^я У^^^залежній Україні, а й сприяє об'єднанню українців »^{е Л}™^^В ^_и українського на-за її межами, освоєнню культурної спадщини у у

^яус—ооволодшнямовоюв—
функціонування мовних одиниць уахр!^™в, за _{словнико}.
мірності різних аспектів мови - п звукове, _{навчальний}

вого складу, граматично. ^б^^ОВИ_си^_и"_у° Знання характер-посібник присвячено ^ІІИГІ11!^І'^я_е^М_іе^С"'^І1_ї^Д_х^К^_{в у} системі мови та них ознак словосполучень і речень « т« ^ _корИстуватися особливостей реалізації у мовленн їда^зм / ^* _{дію фоне}. синтаксисом як тонким механізмом, що при д тичну і лексико-фразеолопчну системи мови.

окремий розділ ви- .» Р надзвичайно ЇЇ ^вої можливості <<Текст» починаєть-

сполучень, усіх типів Р^^чеН_м^Ь_п⁽ складних - дво-1 багатокомп ділено матеріал про надФР^ актуально, адже в текст. _Р як комунікативна одиниця . саме

си„,акСичний, то у

_ся вивчення рідно» мо„и _и ^і;;;;;;;_і^і;;;;;і;.;;2_{с си}„,а

Оскільки одним із принцип.» ііуіікіуаіи ₃ синтаксису

водночас із висвітленням теоретичного2 '^'У ^І подаються практичні ^'^^^^^о, доступ-Теоретичний матеріал У^^в^ї_ОЯСненням диску-• но, несуперечливо, а за потреби ЗУ*^ . _{його тісний} зв'язок '

сійних питань. Повнота викладу ^^^^товувати посібник
зі шкільним курсом дає можливість використову _також

студентам філологічних ^"^"^Й^ццюгіяних ко-середніх спеціальних навчальних закладі V

леджів та ліцеїв) та учням середніх навчальних закладів, які прагнуть поглибити знання з української мови. Наявність пи­тань для самоконтролю допоможе тим, хто вивчає українську мову самостійно.

До кожного розділу, до окремих тем подано вправи, вико­нання яких допоможе глибше засвоїти теоретичний матеріал, перевірити рівень цього засвоєння, виробити вміння й навич­ки застосування теоретичних положень на практиці.

Ілюстративний матеріал дібрано з кращих зразків художніх творів письменників України та української діаспори, залучено ілюстрації з публіцистичного, наукового та розмовного стилів, що мають пізнавальне і виховне значення.

Автори з вдячністю приймуть зауваження та пропозиції читачів і врахують їх у подальшій роботі.

Посібник підготували: теоретичну частину — С. П. Бевзен-ко; вправи до розділів та тем «Словосполучення», «Речення», «Двоскладне речення», «Безсполучникові складні речення», «Складні синтаксичні конструкції», «Надфразна єдність, або складне синтаксичне ціле» — Л. П. Литвин; «Односкладне ре­чення», «Слова-речення. Неповні речення», «Порядок слів у простому реченні», «Просте ускладнене речення», «Складно­сурядне речення», «Складнопідрядне речення» — Г. В. Се-мєренко.

интаксис як учення-про будову зв'язного мовлення

Предмет синтаксису

У мовознавчій науці існують різні погляди на предмет син­таксису. Одні вчені визначають синтаксис як учення про слово­сполучення та поєднання слів у… Інші визначають синтаксис як учення про речення, його типи, складові… Іще одна група вчених розглядає синтаксис як розділ гра­матики, що вивчає і словосполучення, й речення, зістарляючи…

Словосполучення як синтаксична одиниця

Словосполучення — складне найменування явищ дійсності, в якому повнозначні слова передають окремі деталі, розрізню­ючи ознаки як елементи складного… Ча низкою властивостей словосполучення наближені до ок­ремих слів: І)… Поряд зі спільними ознаками словосполучення і слово мають низку відмінностей. Найхарактернішими серед них є такі: 1)…

Т7

Керувати можуть усі повнозначні слова, а бути керовани­ми — тільки ті з них, що змінюються за відмінками. Залежно від морфологічного вияву головного слова розрізняють керу­вання: придієслівне {читати книжку), приіменне {захоплення книжкою, чотири броди), прислівникове {вниз по сходах, близь­ко від міста). Отже, головним словом при керуванні може бути: 1) іменник {розпорядження декана, виконання завдання, полюван­ня на зайців); 2) прикметник {останній з могікан, старший за віком); 3) числівник {п 'ять кроків, перший зі спортсменів); 4) за­йменник {хтось із студентів, декому з нас); 5) прислівник {за­душно від спеки, недалеко від матері); 6) дієслово {зустріти то­вариша, захоплюватися полюванням, полювати на зайців). Залеж­ним словом при керуванні найчастіше є іменник (пор. наведені вище приклади), а також займенник та будь-яке субстантиво-ване слово {останній з них, найвищий за всіх, перший з хороб­рих, рівнятись на кращих, одне з двох, поділити на трьох, видно кожному).

При керуванні відмінок залежного слова зумовлюється лек­сичним і граматичним значенням головного слова.

Залежно від участі прийменників у вираженні відношень між словами розрізняють керування прийменникове, опосередко­ване {піти за книжкою, знати про книжку) і безприйменнико­ве, безпосереднє {староста групи, видно кожному).

За характером сполучуваності компонентів керування бу­ває сильне і слабке. При сильному керуванні стрижневе (го­ловне) слово потребує від залежного певної відмінкової форми {читати книжку, зустріти товариша, звертатися до учнів). При цьому псина відмінкова форма залежного слова зумовлю­ється семантикою стрижневого (головного), вираженого дієсло­вом, яке Осі ііііого ( семантично неповноцінним. При слабкому керуванні ііаяніїісгь залежного компонента не є обов'язковою і не пи'інвмас і ьсм лексико-граматичними властивостями стриж­невого (головного) слова {.жити в селі, виїхати серед тижня, зайти без попередження).

Приляганням називається такий тип підрядного зв'язку, за якого залежне слово, будучи незмінним, граматично не виявляє своєї залежності від головного слова словосполучення, а по­в'язується з ним лише за змістом.

У ролі залежних слів у словосполученнях, організованих способом прилягання, зазвичай виступають прислівники і дієслівні незмінні форми—дієприслівник та інфінітив, а також ідіоми, а в ролі головних, до яких прилягають невідмінювані члени словосполучення, — дієслова {добре вчитися, посміхну­тися скупо, іти поспішаючи, намагатися допомогти), а також прислівники, зокрема так,звані предикативні {слід подумати,

треба вчитися), прикметники {давно відремонтований, здатний працювати, готовий виїхати) й іменники {вміння працювати, біг наввипередки).

Окрім узгодження, керування і прилягання, серед типів підрядного зв'язку деякі вчені (Л. А. Булаховський та ін.) ви­окремлюють також тяжіння — особливий різновид синтаксич­ного зв'язку, за якого залежне слово, що стоїть після присудка і підпорядковується йому (виступає в ролі повнозначної зв'яз­ки при іменному складеному присудку), семантично тяжіє до підмета й опосередковано (через присудок) пояснює його, узго­джуючись з ним у роді, числі й відмінку.

У ролі залежного слова при тяжінні виступають прикметни­ки, дієприкметники, а також порядкові числівники і займенники прикметникового типу, які формально узгоджуються з підме­том, але не означають його. Пор., наприклад: Непроглядний гай стоїть тихий та спокійний, темний та свіжий (М. В.); Він соро­мився, що йде повз них (поранених), рум'яний і здивований (О. Г.).

Слова-присудки, при яких найчастіше спостерігаються ви­падки тяжіння, — це різні форми від дієслів стояти, лежати, ходити та від семантично споріднених з ними. Тяжіння найча­стіше зустрічається в художній літературі, хоча трапляється й у розмовному мовленні.

§ 8. Класифікація словосполучень

Залежно під принципу, що береться за основу, словосполу­чення можуть класифікуватися по-різному. За структурою (кількістю складових частин) вони поділяються на дві струк­турні моделі (типи): прості й складні.

Прості словосполучення переважно двочленні (бінарні), що складаються з двох повнозначних членів, з яких один є голов­ним (стрижневим), а другий—залежним. Такі словосполучення означають одне розчленоване поняття: зелений гай, духмяне поле, вчитися в університеті, написати листа, дуже швидко та ін. До простих словосполучень належать також словосполучен­ня з аналітичними синтаксичними формами, що нерідко екві­валентні двослівним словосполученням (пор.: буду читати книжку — читатиму книжку, прочитаю книжку, найбільш уживане слово — найуживаніше слово), а також словосполу­чення із залежним компонентом, вираженим нерозчленованим словосполученням чи фразеологізмом, що також може бути еквівалентним одному слову (пор.: любить точити ляси — лю­бить поговорити, хлопчина тринадцяти літ — тринадцяти­літній хлопчина, баскетболіст високий на зріст — високорослий баскетболіст).

Складнісловосполучення — це словосполучення, в яких будь-який із компонентів поширений повнозначними словами. Вони можуть утворюватися поширенням: 1) простого слово­сполучення залежним від нього словом {швидко йти вулицею, захоплено читати роман, дуже рішучий у діях, найближчий друг брата); 2) головного слова залежним від нього словосполучен­ням (перевірка домашнього завдання, написати курсову роботу, будинок з гарним фасадом); 3) головного слова двома залежни­ми компонентами, які граматично між собою не пов'язані (пор.: написати листа братові — написати листа і написати братові; підвезти товариша на машині — підвезти товариша і підвезти на машині).

За характером зв'язку компонентів розрізняють такі словоспо­лучення: 1) синтаксично вільні; 2) синтаксично нерозкладні (невільні). Синтаксично вільнісловосполучення, щоразу вільно утворюючись у момент мовлення, легко розкладаються на скла­дові частини, причому лексичне значення повнозначних слів, що є компонентами таких словосполучень, повністю зберігаєть­ся й обидва вони виступають як окремі члени речення (пор.: читає книжку — він із захопленням читає книжку, де читає — присудок, а книжку — додаток). Синтаксично нерозкладними(невільними) є словосполучення, що синтаксично не розчлено­вуються на складові компоненти й виконують у реченні єдину синтаксичну функцію, виступаючи одним членом речення, хо­ча й складаються з лексично самостійних, повнозначних слів. У таких словосполученнях один із компонентів лексично по­слаблений (словосполучення підвищеної потужності, високий на зріст, нової конструкції у висловах трактор підвищеної потуж­ності, баскетболіст високий на зріст, машина нової конструкції, девони виступають у функції означення). До синтаксично не­розкладних належать також словосполучення три дні, кілька учнів, п 'ять зошитів, багато людей тощо, у яких стрижневі сло­ва (три, кілька, п 'ять, багато) лексично пов'язані з другим ком­понентом, а все словосполучення виступає як один член речен­ня. Такими є і фразеологізовані словосполучення, що в реченні виступають у ролі одного члена речення, а своїм значенням співвідносні з окремим словом (наприклад: замилювати очі — обманювати, прикусити язика — замовкнути, пекти раків — червоніти, продавати зуби — сміятися та ін.).

Залежно від морфологічного вираження головного сло­ва серед словосполучень виокремлюють три основні типи: 1) іменні; 2) дієслівні (вербальні); 3) прислівникові (адвер­біальні).

В іменнихсловосполученнях головним словом можуть бути іменник, прикметник, числівник, займенник. Залежно від того,

яка з іменних частин мови виступає у ролі головного слова, розрізняють чотири підтипи їх: 1) іменникові (субстантивні); 2) прикметникові (ад'єктивні); 3) числівникові (нумеральні); 4) займенникові (прономінальні).

В іменниковихсловосполученнях головним словом є імен­ник, з яким поєднуються: 1) іменники в усіх непрямих відмінках як з прийменниками, так і без них: берег річки, вогні маяка, цвіт яблуні, вітер з моря, прогулянка до лісу, мрії про подорож:, ніч перед боєм; 2) прикметники: чисте небо, київські каштани, бать­кова хата, свіже повітря, найвищі показники, студентський ансамбль; 3) порядкові числівники: перший рік, третій удар, двадцяте століття; 4) займенники, співвідносні з прикметни­ками: моя книжка, наша епоха, кожний день, якийсь поїзд, увесь місяць; 5) дієприкметники: пожовкла трава, написана стаття, замерзла вода; 6) прислівники: читання вголос, полювання взим­ку, шапка набакир; 7) інфінітив: бажання вчитися, майстер го­ворити.

У прикметниковихсловосполученнях у ролі головного сло­ва виступає прикметник, який поєднується: 1) з іменником у непрямих відмінках з прийменниками і без них: повний енергії, сильні духом, скупий на слова, хворий на грип, запальний з ди­тинства; 2) з прислівником: занадто запальний, дуже цікавий, завжди радісний; 3) з інфінітивом: схильний узагальнювати, здатний працювати, готовий відповідати; 4) із займенником: потрібний мечі, справедливий до нього, зручний для мене, при-емнип для всіх.

У числівниковихсловосполученнях головним словом є по­рядковий, кількісний, збірний або дробовий числівник, який може сполучатися: 1) з іменником: перший за списком, три то­вариші, один з братів, п'ятеро дівчат, півтора відра; 2) з кількісним числівником: перші два, один із трьох; 3) із займен­ником: третій від нас, один з них; 4) з прислівником: другий знизу, третій справа.

У займенниковихсловосполученнях головним словом є означальний, неозначений або вказівний займенник, з яким по­єднуються: 1) прикметники: хтось чужий, щось нове; 2) імен­ники: дехто з дівчат, хтось зі студентів, той із пасажирів, щось із речей; 3) займенники: хтось із нас, кожний з них.

У дієслівнихсловосполученнях головним словом виступає дієслово в усіх його формах, а залежне може бути виражене:

1) іменником у непрямих відмінках як з прийменниками, так
і без них: читати (читаю, читатиму, читав, читав би, читай­
те, читаючи) книжку, допомогти порадою, писати олівцем,
писати на адресу, приходити без запізнення, стукати у двері;

2) ційменником у різних відмінкових формах: шанувати його,

переживати за нього, працювати без нього (з ним, за нього); 3) прислівником: гарно малювати, повернутися влітку, йти на­зустріч, двічі приходити; 4) інфінітивом: учитися малювати, ре­комендував прочитати, просить залишитися; 5) дієприслівни­ком: іти не оглядаючись, писав не зупиняючись, читав захоплю­ючись.

У прислівникових словосполученнях головним словом є при­слівник, який може поєднуватися: 1) з іменниками (з приймен­никами і без них): вище дерева, нижче хати, високо над головою, низько над землею, далеко за річкою, вдосвіта перед ранком; 2) із субстантивованими словами: далеко від рідних і близьких, ра­зом зі старшими; 3) із займенниками (зрідка): далеко від нас, краще за всіх; 4) з прислівниками: зовсім повільно, досить швид­ко, трохи швидше, дуже рано, дуже добре.

Найпоширенішими словосполученнями в українській мові є іменникові й дієслівні.

Список рекомендованої літератури

Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. —

С. 181—213. Дудик П. С. Словосполучення в українській літературній мові. — К.,

1998. —С. 132. Синтаксис словосполучення і простого речення. — К., 1975. — С. 85—

185.

Слинько 1.1., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної укра­їнської мови: Проблемні питання. — К., 1994. — С. 19—68. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Білоді-

да. — К., 1972. — С. 51-117. Сучасна українська мова. Синтаксис / За ред. О. Д. Пономаріва. — К.,

1994. С. 21 33. Удовиченко Г. М. Словосполучення в сушеній українській літературній

мопі. К,, 1968. Укриши кап граммнтика. — К., 1986. — С. 252—282.

Вправи

Вправа 1. Зіставте слова і словосполучення. Що означає слово? Що озна­чає словосполучення? Що спільного між ними?

гай зелений гай

синій синій від холоду

сміятися голосно сміятися

приміряти приміряти сукню

швидко дуже швидко

ліворуч повернути ліворуч

праворуч дорога праворуч

три три роки

моє моє бажання

 

блакитні річки тремтіти акордом дві берези перший льодок такі вітри дах хижки сухо поламатися

Вправа 2. Зіставте словосполучення і речення. Що означає словоспо­лучення? Яку роль у мові відіграє речення? Чому змінюються (якщо зміню­ються) форми головних і залежних слів словосполучень у реченні?

Тихо пливе блакитними річками льон (М. К.).

Вечірнє повітря все ще тремтить живим акордом завмираючих звуків (М. К.). Дві берези біля двору поклонилися до ніг (А. М.).

Вранці прокинешся — не засміється сон­це — на сонці вже перший льодок (77. Ф.). В такі вітри опадає кора з висохлого дере­ва (Вал. ПІ.).

На даху хижки тривожно клекотіла леле-чиха (В. Д.).

Скляний тихий хруст зашерх у калюжах, сухо поламавсь, — перші подихи зими ви­сушили соки днів (В. Пол.).

Вправа 3. Використовуючи наведені речення, поясніть особливості су­рядного та підрядного синтаксичного зв'язку.

1. Промінням ясним, хвилями буйними, прудкими іскрами, летючими зірками, палкими блискавицями, мечами хотіла б я вас виховать, слова! (У/. У.). 2. А солов'ї ридають серед саду, а сад горить (А. М.). 3. Люблю, коли хвилі юрбою шумують, ла­маючи лід (В. Сос). 4. Щасливий, хто сни має милі (Л. У.). 5. Встала весна, Чорну землю сонну розбудила, Уквітчала її ряс­том, Барвінком укрила; І на полі жайворонок, Соловейко в гаї Землю, убрану весною, Вранці зустрічають... (Т. Ш.). 6. Тра­вонько, травонько, зеленись, Золотому сонечку поклонись, Щоб розквітла яблунька на горі, Щоб всміхалась весело дітворі (Г. Л.).

Вправа 4. Виділіть граматичні основи речень. Як називаються син­таксичні відношення, що характеризують граматичну основу речення? Чому граматичну основу речення не слід вважати словосполученням?

1. Косарі вмиваються до сонця Чистою, стуленою водою З голубої, доброї криниці (М. Р.). 2. В зернині кожній на колос­кові ми думами переплелись (О. Ю.). 3. Над бродом тихенько-тихенько стрепенулася пісня (М. С). 4. Десна несла свої води повз верболози, омивала невисокі піщані береги (70. 3.). 5. Все довколишнє мов мармурове (77. В.). 6. Раділи і садок, і поле, і пилина (Л. Г.). 7. Сніг з морозом поморозив всі на полі квітки (Д У.). 8. Доки в серці зернина вогню не погасне, доти людина воістину в думі живе (Б. О.).

Вправа 5. З наведених прикладів випишіть словосполучення. Які по­єднання слів до словосполучень не належать?

Материнський рушник, мати вишивала, вишивала і раділа, просила долю, сповнений краси, розпростерти крила, на по­куті, жар-птиця, каганчик-бликунець, дзінь-дзінь, розквітла вишня, говорила з вітром, кидати на вітер, запах чебреців, на схилах балок, гомінке роздолля, більш вільний, дуже вільний, буду вірити, найчарівніший край, найбільш чарівний, дозрілий хліб, хліб дозріває, земля має родити колос, вишумовуючи зо­лотим литвом дозрілого хліба.

Вправа 6. Назвіть засоби вираження синтаксичних відношень у сло­восполученнях. Зіставте їх із засобами вираження синтаксичних відно­шень у реченні.

1. Слово — найтонше доторкання до серця; воно може ста­ти і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом... Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити й оживи­ти, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і безнадію і одухо­творити, викликати посмішку і сльози, породити віру в люди­ну і зародити зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі... Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину (В. С). 2. Люблю слова, що повнодзвонні, Як мед, пахучі та п'янкі, Слова, що в глибині бездонній Пролежали глухі віки. 3. Галява простора. За лісом, наче скибка кавуна, ущербний місяць. Мла напівпрозора (З те. М. Драй-Хмари). 4. Непорушна згода поля, людини, дня (//. Ф.). 5. Згода непорушна.

Вправа 7. Із кожного реченим пипиіпі 11. усі можливі прості словоспо­лучення. Нишачтсу них головне Належне слова. Користуйтеся при цьому умовними позначками.

Зразок: Котиться марево над селом та нивами (А/. К.)

де?

де?

І

І У

котиться над нивами.

Котиться над селом;

1. Над берегом висів солоний туман од дрібних бризків (М. К.). 2. Хати примощувались над шляхом і темніли горбати­ми ластів'їними гніздечками (Є. Гуц.). 3.1 травинка щонаймен­ша вгору тягнеться, увись (О. Ю.). 4. Піднімуся вгору, вгору буровієм, буроломом з блиском, з громом (Г. Ч.). 5. Виходить дівчина із хати відро з криниці набирати {А. М.).

Вправа 8. Випишіть із речень прості словосполучення. Визначте, які складні найменування явищ дійсності вони позначають: предмет і його ознаку; предмет і особу чи інший предмет, яким цей предмет належить;

дію і предмет, якого ця дія стосується; дію і знаряддя дії; дію та її ознаку; дію та інтенсивність її вияву; дію і простір її поширення; дію і час її здійснення; дію і причину її здійснення; дію і мету її здійснення; дію і умо-иу її здійснення тощо. Подайте схеми цих словосполучень. Доберіть ана­логічні приклади. Відповіді запишіть до таблиці:

 

Значення словосполучення	Словосполучення з речень	Будова словосполучення	Аналогічні приклади
предмет і його ознака	осінньою негодою	іменник + узгоджений з ним прикметник	несподіваною зустріччю

1. В річку золота згори Капле срібло щиродзвонне, Прилеті­ли, прибули жайворони (Я. С). 2. Зворохобилися айстри при-осіннім сонцелетом, Проминальною порою, падолистом деруч-ким (Л. К.). 3. Хай яблука останнього достою в мої червоно­бокі виснуть сни. 4. Вітчизно, матере, жоно! Недоля ця, коли б не ти, мене б косою підкосила... (З те. В. Стуса). 5. Ввійшовши, я поздоровкався, поцілував руку й сів у кріселку близько вікна (М. Д.-Х.). 6. Понесусь над сонним краєм, степом, гаєм (Г. Ч.). 7. Пішов кобзар по вулиці — з журби як заграє (Т. Ш.). 8. Що для безсмертя народилось, від зброї смертних не помре (А/. Р.).

9. Стеля од вітру сиплеться, а при воді зовсім розкисне (В. Л.).

10. Не женись ча похвалою, а з усіх сил намагайся робити по­
хвально (//. К.). 11. Сміливість від знань виростає (Н. те.).

Вправа 9. У поданих реченнях знайдіть синтаксично вільні і синтак­сично нерозкладні словосполучення. Випишіть їх у дві колонки.

1. Тисячі листівок пройшли через Юркові руки (В. Коз.). 2. Частина кімнат пустувала (Ю. 3.). 3. На перон вибігло двоє військових (Ю. Я.). 4. Серпень з вереснем стискають один од­ному правиці (М. А). 5. Трудитись має кожен, як бджола (Д. П.). 6. Бистрі, дужі, сильні духом, ідемо у дружбі ми (М. Т.). 7. Три тополі в орнім полі посадили школярі {А. М.). 8. Хто що знає, тим і хліб заробляє (Н. те.). 9. Всю зиму піднімалися води Дніп­ра, заливаючи плавні, озера (О. Довж.).

Вправа 10. Утворіть складні словосполучення, поширивши головне ибо залежне слово (чи головне і залежне водночас) простих словосполу­чень пояснювальними словами. Складіть твір-мініатюру, використову­ючи опорні словосполучення.

Зелена галявина, сюрчання коників, чудний гомін, шелест жита, перебігати з нивки, освіжати билинку, розбуркувати

дуту.

Вправа 11. Усно виділіть з речень прості словосполучення і випи-міі 11.1 кладні. Які особливості їх структури порівняно зі структурою про-

стих? ПояоніТк НЯНИНІМ СПІВ крилас, нетрі, левади, лози, верболіз, вер-бодозні.

На побережжі

Жайворонить високий крилас, а кругом — верболозні нетрі, Метелик непрудкокрилий плутається в повітрі. Любо йти на озера й луки: в цю благодатну мить благословляють незримі руки тих, в кого серце болить. Ніхто не нагонить іззаду, спереду не видно нікого. Лози. Піски. Левади. Я загубив дорогу.

М. Драй-Хмара

Вправа 12. Із поданого уривка випишіть словосполучення, згрупував­ши їх за морфологічним вираженням стрижневого слова. Які підтипи словосполучень з урахуванням частини мови залежного слова виявлено серед іменникових? Які дієслівні форми можуть бути головним словом у дієслівних словосполученнях?

Коли пожовкне листя

Падає, падає листя.

Падає листя пожовкле на твою голову, на руки. В прозоро-блакитному, ніжно-холодному, сонячному повітрі жовті-жовті сльо'іи жшпо :ш минулим. Падають нечутні і тануть, як умираючий лебединий сміх лоскотною тихою тугою радісною небуття.

Оповитий рочмаїто-жовтим серпанком осені садок задумано конав. Шемрали верхівля дерев тобі про останнє...

... Осінь -- то вогненний птах, що, майнувши злотопломін-ним крилом, сконає, спопеліє дощенту. Шалений танок різно­барвної смерті, що ниже в бурштинове намисто гаї і садки...

Г. Михайличенко

Вправа 13. Випишіть із творів художньої літератури (або наведіть свої) приклади можливих підтипів іменних (іменникових, прикметникових, числівникових, займенникових), дієслівних та прислівникових словоспо­лучень, ураховуючи належність залежного слова до певної частини мови.

Зразок. Іменникові словосполучення: поклик степу (ім. + ім.), подару­нок на іменини (ім. + ім. з прийм.), особлива сила (ім. + прикм.), такі вітри (ім. + займ. прикметникового типу), перші сльози (ім. + порядковий числ.), семи пелюсток (ім. + кількісний числ.), обважнілий каштан (ім. + + дієприкм.), намагання зрозуміти (ім. + неозначена форма дієслова), сте­жина вгору (ім. + присл.).

Вправа 14. З'ясуйте структуру наведених словосполучень, ураховуючи морфологічне вираження головного і залежного слів. Уведіть ці словоспо­лучення в речення.

Усміх на устах, грає на устах, матір із сином, не розлучити з сином, весна в смарагдах, заквилити в смарагдах, місто в садах, потопає в садах.

Вправа 15. Випишіть із поетичних творів: 1) художньо-образні іменни­кові та дієслівні словосполучення; 2) іменникові словосполучення з озна-ченнями-неологізмами.

Вправа 16. Знайдіть у реченнях прості словосполучення, визначте типи синтаксичних відношень. У яких типах словосполучень за морфологіч­ним вираженням компонентів переважають атрибутивні, об'єктні та об­ставинні відношення?

1. Опускає крила млявий суховій... (М. Д.-Х.). 2. Без упину, без утоми, в бурі, в громі, в льодоломі, з-під зимової кори міцно вирвавсь Дніпр старий! (Г. Ч.). 3. Завтра вийду і я на розлогі лани вогні Огнедара збирати (77. С). 4. Бриніли по обранених ярах скляні струмки, відтеплювались кручі (В. Ст.). 5. Коли ви загубили своє (розумієте?) — то шукайте, чим би заповнити старе його місце (Г. М.). 6. Мій перший вірш написаний в окопі (Л. К.). 7. Семеро одного не ждуть (Н. те.).

Вправа 17. Визначте тип підрядного зв'язку виділених словосполу­чень.

Весною чути, як і рака росте. Весна відмикає дерева й води. Ранній переліт жайворонків — на теплу весну. Доки талий сніг боки не підмочить — ведмідь з берлоги не вискочить. Сонце сні їйгь крізь дощ — на зміну погоди. Чим рясніша роса, тим жаркіший буде завтрашній день. Яскрава райдуга — до бурі. ( Опце сідає в туман — чекай дощу. Яскраво горять світлячки — па гарну погоду {Народні прикмети).

Вправа 18. Із поданих парами слів утворіть словосполучення, за потре-Ои імінюючи слово й додаючи прийменники. Запишіть їх у три колонки лілежно від типу підрядного зв'язку між компонентами.

Життя, художник. Знати, життя. Збудувати, проект. Моло­ді, кияни. Визнання, майстер. Десятки, полотно. Працювати, натхненно. Надзвичайно, правдивий. Експонувати, виставка. Доброзичливого, чоловік. Задуматися, щось. Раніше, не писав. Ірити, інструменти. Тло, декорація.

Оправа 19. Виділіть прості словосполучення, визначте тип підрядно­го м'ігіку між їх компонентами.

Гостинець

У давнину слово «гостинець» мало трохи несподіване для н*Р ііійчсіімн — «торговий шлях». По такій дорозі їздили з това-

рами багаті гості — купці. У польській мові це древнє значен­ня дожило до наших днів і зараз означає «битий шлях».

Отже, спершу гостинцями називали різні товари, що прибу­ли по «гостинцях» (дорогах), далі подарунки, які привозили заїжджі гості, потім — різноманітні дари, переважно дрібниці, солодощі, ласощі (3 журналу).

Вправа 20. Із поданих речень випишіть словосполучення, утворені спо­собом узгодження. Схарактеризуйте повне і неповне узгодження.

1. Дрібний дощ леденив змучених рибалок і заступав густим туманом обрій, де світив маяк на вершині Кастелі і другий — на сході, на мисі Святого Іллі. 2. А тепер, хлопці, до Жукова острова! Риби там — о скільки! 3. Дніпро-Славута палав під сонцем парчевою ризою. 4. Тут зустрічав він красуню Джевгер, яка довго милувалася своїм віддзеркаленням, перш ніж розби­ти його, занурюючи в воду свій глек. 5. Цей лабіринт нижче від острова Базавлуку називався військовою скарбницею, бо коза­ки ховали там гармати, гроші й скарби. 6. Майдан сліз — не­вільницький ринок — кипів строкатою юрбою (З те. 3. Тулуб).

Вправа 21.Замість крапок вставте слова, які б характеризували слова, виділені у тексті. Визначте різновид підрядного зв'язку в утворених сло­восполученнях. Зіставте дібрані вами означення з авторським варіантом (жовтими, шорстку, білястий, бузковою, медово-винними, величезні, тем­но-зелені, перетинчастими, самотньою).

Зайшов серпень. Осінь покропила ліси ... цятками, наче ви­терла об їх ... гриву забруднений кадмієм пензель. Повітря ста­ло як кришталь, а ... літній обрій ясний і прозорий. ... тінню наливалися долини. ... пахощами яблук і слив тягло з садів. На баштанах зазолотилися ... дині, й гарбузи, і... кучі кавунів. По токах і ринку до мочі гуішлн ціпи, а вітряки і день і ніч махали ... крилами, наче прочанки, що хреститься на роздоріжжі перед ... чумацькою могилою (?. Тулуб).

Вправа 22. Випишіть словосполучення, утворені способом керування. Визначте їх тип (безпосереднє чи опосередковане, сильне чи слабке).

I. Сонце вставало рано-рано, як завжди влітку. Задовго до
його появи палахкотіли хмарки соковитим гарячим багрянцем.
Віяло з Дніпра свіжістю лісів та лук; пахтіло смолою, листям,
квітами й травами, і від подиху вітру розсипалися дніпровою
брижею срібні порошинки іскор. Прибита росою курява окса­
митом укривала дорогу, і в прозорому, наче вимитому повітрі
яскраво вирізьблювалося листя сріблястих тополь та осик
(3. Тулуб).

II. Була золота осінь, пишна й промениста, як завжди в
Києві. Клени й каштани відсвічували бронзою. А сонячне про­
міння, просочуючись крізь листя, ставало золоте, сліпило й п'я-

нило, як вино. Тонкими пасмами шовку плавало павутиння по-нітрим. Заплавні луки відсвічували бузком, і далекий обрій підкреслював небо холодною синьою смугою (5. Тулуб).

Вправа 23. Випишіть словосполучення, у яких залежне слово поєднане і головним зв'язком прилягання.

!. Повільно плинув час. 2. У степу опівдні пригрівало сонце. 3. Солодко й ніжно пахтіли кипариси, лаври й величезні дзво­ники, що скидались на лілеї чи то дур-зілля. 4. Тільки гучнішав гуркіт бурунів, сповіщаючи про те, що баркас невпинно набли­жається до загибелі. 5. Нур'ялі плигнув у море, коли нова хвиля кішула його до берега, рвонувся вгору, щоб не розбитися. І рап­том повиснув у повітрі. 6. Мотають головами круторогі воли, повільно переступаючи міцними ногами. Отаман іде біля пер­шої мажі і пильно оглядає степ. Не вперше веде він чумацьку палку крізь зелену пустелю, впізнаючи шлях по сонцю, по мо­гилах, балках, по річках та зорях уночі (3 те. 3. Тулуб). 7. Очі Лібанова починають здивовано бігати... (В. Соб.). 8. Усі дея­кий чає сиділи задумавшись (О. Г.).

Вправа 24. Розмежуйте слабке керування і прилягання.

Стати впоперек, вступило в поперек, різати вздовж, гуркоті­ло вздовж берега, рушати по двоє-троє, йти на веслах, розмов­ляти без упину, залишити без уваги, залучити до діла, сказати до діла, піднести до лиця, хустина до лиця, зреагувати на зло, зробити на зло, вдалася на диво, дивитися на диво, пов'язка на око, виміряти на око, розраховувати по силі, цінувати по силі.

Вправа 25. Зіставте українські й російські словосполучення. Поясніть, що спільне та відмінне у їх будові.

брати під сумнів брать под сомнение

ліквідувати прорив ликвидировать брешь

звернути вбік свернуть в сторону
найнятися за пастуха (пастухом) наняться в пастухи

заглибитися в читання углубиться в чтение

останнім часом в последнее время

о п'ятій годині в пять часов

угору річкою (по річці) вверх по реке

призначити на посаду вводить в должность

навчатися математики обучаться математике
згідно з наказом, відповідно

до наказу согласно приказу

дякувати кому благодарить кого,

дякуючи кому благодаря кому

Одні іпися блискуче одеваться с блеском

бмі а і ий на поради богат советами

Ириішчте мені простите меня

Вправа 26.Перекладіть російські словосполучення українською мо­вою. За потреби користуйтеся словником.

Бьіть у власти, сидеть у руля, отдьіхать у моря, привлечь к ответственности, склонность к фантазии, бьіть к десяти часам, прийти к ужину, одежда к празднику, свернуть в сторону, на-няться в пастухи, вовлечь в работу, порвать в клочки, щели в ладонь, в те времена, бьіть в раздражении, находиться в пяти шагах, проходить по болоту, идти по берегу, шептаться по углам, идти по ветру, пльїть по течению, стрелять по противнику, уда­рить по струнам, исследования по физике, добрьій по натуре, медик по образованию, отличньш по качеству, старший по возрасту, назьівать по имени, називать по фамилии, жениться по любви, получать по счету, по моим сведениям, по ньшеш-ним временам, смотря по погоде, украинец по происхождению, встречаться по субботам, коса по пояс, тоска по родине.

Вправа 27.Перекладіть текст українською мовою. Підкресліть слово­сполучення, в яких є розходження в керуванні та узгодженні в українській і російській мовах.

И как молодое дьіхание земли, как розовое дьіхание утра, стоят, словно в тонких подсвечниках, дрожащие маки. Где-то в зеленой бурлящей гуще огорода, или на отдельной грядке, или вдоль изумрудного клочка бураков они подставили свои румяньїе чашечки, ждут — нальет солнце своего тепла или не нальет. Подойдешь к макам, долго будешь стоять, пораженими их чистотой и непорочностью. В молодости не сравнишь их с собственной жизнью, ни своей жизни не сравнить с их цвете-нием — такое сравнение придет позже, когда зти маки тьі бу­дешь видеть уже в воспоминаниях, когда будешь стараться восстановить в памяти их утренне-росяной запах — и не смо-жешь. И представить тогда своє детство большим цветком мака, которьій только-только вьісвобождает лепестки из туго­го бутона, настораживает их, раскрепощает и вьшрямляет, представить где-то посреди огорода, в окружении вьющейся фасоли, что лезет по прутикам, заглядьівая яркими цветущими глазенками прямо тебе в душу, представить где-то на рассве-те, когда волнующееся молоко тумана течет без берегов, а в большой капле росьі, которая скопилась за ночь между лепест-ками, отражается весь только что родившийся мир, только что родившеєся утро, и дрожит в зтой капле его прохлада, и про-бегает невидимий ветерок и еще что-то такое, чему и названия не подберешь (Є. Гуцало, авторизований переклад).

Вправа 28.Контрольна робота з теми «Словосполучення». У подано­му тексті знайдіть прості словосполучення. Схарактеризуйте їх за схемою: тип словосполучення за мірою спаяності компонентів, за морфологічним вираженням головного слова, за характером синтаксичних відношень між

ЗО

компонентами.Визначте тип підрядного зв'язку між словами у слово­сполученні, схарактеризуйте узгодження і керування.

Варіант 1. Розкрилися грона пролісків, схожих на небесну блакить. Поодинці визирнули підсніжники. Між зеленими ли­сточками загорілися жовтенькі зірочки гусячої цибульки.

Світло, тепло розбивають панцир на бруньках. Вже недале­ко той час, коли оксамитовим серпанком молодого листячка вкриються розлогі крони кленів, лип і затінять нижній ярус лісу.

Проте наші ранньоквітучі рослини встигають до цього від­цвісти (О. Пархоменко).

Варіант 2. Як відомо, мурашки дуже злі. Що не покладеш їм у їхню купу — вони все згризуть. А проте в мурашиній купі живуть личинки жука-оленки. Мабуть, ви бачили цього жука. На квітах будяка можна найчастіше знайти оленку, коли вона сидить нерухомо, зануривши свій хоботок разом з головою в пахучу квітку.

Личинка цього жука не боїться мурашок. Вона робить свої ходи на дні мурашиної купи, знаходить там свою поживу. А коли вже досягне потрібного віку, заривається в землю, стає лялечкою, і з неї виводиться бронзова оленка {О. Копиленко).

Варіант 3. Ранок був сонячний, кришталевий. Тихий, які бу­вають тільки на початку осені. Море мліло в ніжній млості, і в заштиленому його атласі відсвічували перлові верхів'я хмари­нок. Леткі, пустотливі хвильки з дзвінким сміхом набігали на обмілини й шепотіли щось ласкаве, спадаючи на пісок. Мліли гори в бузковій імлі, наливалися долини синню і, наче високі чорні свічки, нерухомо стояли кипариси, відтіняючи сліпучу білизну будинків із плескатими дахами, що розсипалися крей­дяними кубиками по схилах гір (3. Тулуб).

Варіант 4. ... Милується зір зеленим садком і городом... Облямовує садок вузька доріжка, де ледве проїде широка та­тарська мажара, запряжена двома буйволами. А в глибині бух­ти розсипалися на узбіччі гори білі саклі Чабан-Таша. Якби просто — рукою до них би кинути, а обійти гадючками-стеж-ками — буде з півмилі. В бухті стоїть і ялик Нур'ялі, добре за­хищений скелями від прибою. А в скелях під горою чимало масних устриць і мідій, якими можна прогодуватися під скрут­ну годину (3. Тулуб).

Варіант 5. Два дні не вщухала буря. Вітер упав, вияснилося небо, але йшли морем широкі плисковаті хвилі, усі в піні, що тяглася за ними лахміттям брудно-білого мусліну. З розгону ннлітали вони на скелі і, шугнувши вгору білим фонтаном, па-дііли додолу, гребли скрипучий груз і зникали у вирі. А далечінь мінилася на сонці зеленим і синім металом, наче розпущений ПІД небом павиний хвіст (3. Тулуб).

Варіант 6.Після теплих літніх дощів хліба налилися коло­сом, пополовіли, а десь за тиждень налилися бронзою. Вечора­ми в хлібах захлинались перепели, ніби прощалися з житами і пшеницями, перекочовуючи з виводками в гречки і проса. По­ступово вгамовуються жайворонки, і тепер тільки зрідка можна було почути над степом заливчасте щебетання, яке не вгавало весною. Нині співали здебільшого пташата, перехоплюючи в батьків премудрість співу і легкість крил (/. Цюпа).

Варіант7.1 оживали перед очима діда далекі ярмарки. Га­ласливі, дзвінкі й барвисті. І бачив він себе серед дзвінкого че­реп'я. Величезні крутобокі макітри пили з неба сонце, горшки виблискували поливою, мов великі жолуді, миски розмальо­вані і звичайнісінькі череп'яні хлюпали через вінця повітрям, густим і прозорим, ніби березовий сік. Глечики, здавалось, па­рували теплим молоком. Золотопері півники кукурікали, як ото буває в серпні, коли молодики вперше пробують свої голоси. Покриті блискучим поливом, басували гривасті коники, закли­каючи до себе майбутніх вершників (/. Цюпа). Варіант 8.Тихо й нудно. І спека пекельна... Нікуди вже далі — ось-ось має щось трапитись. І десь далеко, за темною смугою лісу, обізвався грім. Легко й радісно зітхнув густий хуторський парк із столітніми дубами, тихо забриніли маленькі шибки в низенькій хаті-зем-лянці, що притулилась самотня до панського парку. Пішла хви­ля, аж засвистіла, по ланах засохлого жита. Щось насувало грізне. Потемніло, завітрило, закрутила курява. Гримнуло ближче, немов звалив хтось на поміст деревину, загуркотіло й покотилось у небі.

Вітер ущух. Між листом зашелестів густий, рівний дощ. А на небі зчинилась гуркотнява: кидало колоддям, ламало, тро­щило й луною розкочувався гук над хмарами по широких не­бесних просторах (С. Васильченко).

Варіант 9.... Тихо сіявся на прив'яле листя, на присмажені трави й хліба, як з-під каміння у млині борошно на кіш, дрібний, як роса, холодний дощ.

Тихо шуміла трава під бризками, захлинаючись, ковтала воду суха земля, пирскало й плюскотіло віття на дереві.

Вип'яли лани проти хмар широкі груди й заніміли: сипте, хмари, давайте, до живого промочіть моє жагуче серце... Хмара сіяла й сіяла, — щедро, не жалуючи (С. Васильченко).

ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО РЕЧЕННЯ

§ 9- Речення та його головні ознаки

Речення— це основна одиниця синтаксису, що слугує засо­бом спілкування (комунікації) і знаряддям мислення, засобом оформлення думки. У ньому виявляються найістотніші функції мови — комунікативна й мислеоформлююча. Будучи одини­цею спілкування, речення водночас є одиницею формування й вираження думки, в чому знаходить свій вияв єдність мови і мислення.

Визначити речення як одну з основних синтаксичних оди­ниць не так просто, як здається на перший погляд. Свого часу О. О. Потебня зауважував, що в різні часи розвитку історії мо­ви існували різні визначення речення (Из записок по русской грамматике. — М., 1958. — Т. 1—2. — С. 83). І кількість таких визначень у науковій літературі дедалі зростає. Так, якщо один з відомих учених-синтаксистів празької школи Й. Ріс у своїй праці «Що таке речення» (Уаз ізіеіп 8агг. — Ргада, 1931) ще на початку XX ст. наводив десь 140 визначень речення, то тепер їх нараховується близько 300. У сучасній синтаксичній літера­турі під реченням зазвичай розуміють граматично оформлену за законами певної мови цілісну одиницю мовлення, що є основним засобом формування, вираження і повідомлення думки.

Речення — це синтаксично організована єдність, яка харак­теризується семантичною й інтонаційною завершеністю. Буду­чи мінімальною одиницею мовлення (бо всі дрібніші мовні оди­ниці — словосполучення, слова та їх компоненти (морфеми, склади, фонеми, звуки) — лише у своїй сукупності перетворю­ються на засоби комунікації, стають мовленням), речення стано­вить граматично організоване поєднання слів і словосполучень.

Речення характеризується низкою ознак, найголовнішими з яких є предикативність, модальність, інтонаційна, а також семантична і граматична завершеність.

2 Сучасна українська мова . 33

Найістотнішою ознакою речення є предикативність, під якою розуміють загальну співвіднесеність змісту речення з об'єк­тивною дійсністю (його реальність чи ірреальність, можливість чи неможливість, необхідність чи ймовірність тощо). Предика­тивність, виражаючи мовними засобами відношення змісту ре­чення до дійсності, становить основу речення. Основними грама­тичними засобами вираження предикативності є категорії часу, способу та особи. Носієм предикативності у двоскладних ре­ченнях є присудок, а в односкладних — наявний головний член.

Із предикативністю тісно пов'язана модальність, під якою розуміють граматико-семантичну категорію, що виражає став­лення мовця до висловлюваного, а також його оцінку відно­шення повідомлюваного до об'єктивної дійсності. Модальність установлює реальність чи ірреальність (нереальність), мож­ливість чи неможливість, імовірність чи неймовірність того, про що повідомляється в реченні. Засобами вираження модальності є категорія способу (дійсного, умовного, наказового), а також особливі лексико-граматичні засоби (так звані модальні дієсло­ва, модальні слова і частки).

Розрізняють модальність об'єктивну, тобто вираження від­ношення повідомлюваного до дійсності, граматичними засо­бами якої є категорія способу і часу дієслова й різні типи інто­нації, та суб'єктивну, під якою розуміють ставлення мовця до повідомлюваного, мовними засобами вираження якої є поря­док слів та інтонація.

Іще однією ознакою є інтонаційна завершеність, що слугує, з одного боку, засобом оформлення речення, а з другого — за­собом його відмежування від інших речень у мовному потоці. Залежно від мети висловлювання розрізняють інтонації по­відомлення (розповідну), питальну, спонукальну, окличну.

Важливою ознакою речення с його семантична завершеність, суть якої полягає у тому, що речення зазвичай виражає віднос­но завершену думку. При цьому треба мати на увазі, що семан­тична завершеність речення завжди супроводжується, з одного боку, інтонаційною, а з другого — граматичною його заверше­ністю, оскільки для того щоб певна сукупність слів стала ре­ченням, ці слова мають вступити у відповідні граматичні і се­мантичні відносини (зв'язки) між собою, набути відповідної граматичної організації.

Таким чином, основними ознаками речення є предика­тивність (відношення змісту речення до дійсності), модальність (ставлення мовця до висловленого), інтонаційна оформленість і відносна семантична, а також граматична завершеність.

Кожне речення характеризується сукупністю ознак, що дає можливість визначити його як основну синтаксичну одиницю.

§ 10. Структурна схема і парадигма речення

Основу речення становить структурна схема, під якою розу­
міють абстрактний зразок, що складається з мінімуму компо­
нентів, за яким може бути побудоване мінімальне самостійне
повідомлення. Цим мінімумом компонентів у двоскладному
реченні є його головні члени (підмет і присудок), або в одно­
складному — головний член, які утворюють його предикатив­
не ЯДРО. го

Головний член речення — категорія його структурної схе­ми. Якщо речення твориться на основі однієї форми слова або певної форми словосполучення, то цей компонент формує його структурну схему й водночас є його головним членом. Якщо структурну основу речення становлять два головні члени (підмет і присудок), воно називається двоскладним, а якщо один головний член — односкладним.

Переважна більшість речень української мови будується за певною структурною схемою, проте є висловлювання, які не відтворюють структурних схем. Це так звані слова-речення, що стверджують або заперечують факти буття {Так; Еге; Ні; Не­ма; Є), виражають привітання, вдячність, прохання, волевияв­лення, емоції тощо {Здоровенькі були! Дякую! Вибачте! Цить!).

Речення, як і інші граматичні одиниці, має свою систему форм, яка становить сукупність видозмін його структурної схе­ми для вираження різних модальних і часових значень. Уся су­купність видозмін структурної схеми речення називається його парадигмою.

Парадигма речення буває повною і неповною. До повних належить увесь можливий набір форм речень відповідно до системи об'єктивно-модальних і часових значень. Так, повна парадигма простою речення представлена формами дійсного (теперішнього, майбутнього, минулого, давноминулого часу), умовного та наказового способу, причому форма теперішнього часу дійсного способу, якою починається парадигма речення, називається початковою (вихідною), а решта — похідними (іюр.: Ви слухаєте — Ви слухатимете — Ви слухали — Ви були слухали — Ви слухали б — Ви слухайте — Якби Ви слухали

ТИ ІІІ.).

Односкладні і двоскладні речення деяких різновидів разом можуть творити повну парадигму. Так, номінативні речення зі Шічснням буття, в яких головний член виражений формою на­ліпного відмінка іменника, і двоскладні речення з підметом у формі називного відмінка іменника і з присудком, вираженим нош юзііачним дієсловом бути, мають таку систему форм: Вечір, Піч, Пув вечір, Була ніч, Буде вечір, Буде ніч, Був би вечір, Була б

ніч, Будь (у нас) вечір, Будь (у нас) ніч, Нехай буде вечір, Нехай буде ніч, Коли б (був) вечір та ін.

Є речення і з неповними парадигмами, в яких відтворюється тільки частина повного набору форм. Так, неповна парадигма властива для імперативних речень зі значенням повинності, які мають при собі непрямий додаток у давальному відмінку: Нам разом жити й працювати!

Значну групу становлять речення, які не мають парадигми. Такі речення існують лише в одній формі і несуть у собі синтак­сичне значення реальності в теперішньому часі. Це насамперед речення вказівні {Ось дерево; А ось ліси), імперативно-називні {Яка краса! Які степи!), речення, що виражають привітання, вдячність, прохання (Доброго ранку! На все добре! Велике спа­сибі!), вигукові {Геть! Цить! Тс-с!).

§ 11. Види синтаксичного зв'язку в реченні

Речення — це синтаксична одиниця, що якісно відмінна від словосполучення, і йому властиві особливі види синтаксичних зв'язків. Якщо для словосполучення характерні підрядні син­таксичні зв'язки — узгодження, керування, прилягання, то для речення — такі зв'язки, як координація (присудковість, чи пре­дикативність), співрозміщення, а в окремих випадках також тяжіння.

Координація■— це взаємоспрямований синтаксичний зв'я­зок між головними членами речення — підметом і присудком. Так, у реченнях Він малює, Ми пишемо, Ви читаєте, з одного боку, особові займенники він, ми, ви, що виступають у функції підметів двоскладних речень, визначають форму дієслів малює, пишемо, читаєте, що вживаються п ролі присудків, а з друго­го — форми дієслів малює, пишемо, читаєте граматично вжи­ваються відповідно до займенників він, ми, ви.

Координація (чи зв'язок присудковості, предикативності) відрізняється від узгодження як різновиду синтаксичного зв'яз­ку, властивого для словосполучення. Ці відмінності полягають у тому, що: 1) узгодження — зв'язок однобічний, а координа­ція — взаємоспрямований; 2) узгодження здійснюється за всією системою форм {рання весна, ранньої весни, ранній весні і т. ін.), а при координації поєднуються тільки дві певні словоформи {Він малює, Ми пишемо, Ви читаєте); 3) при узгодженні вико­ристовуються форми слів, а при координації—порядок слів та інтонація (пор.: Рання весна — узгодження; Весна рання; Весна рання?— координація); 4) при узгодженні виникають атрибу­тивні відношення {рання весна), а при координації — предика­тивні {Весна рання).

Зв'язок між підметом і присудком може бути формально і ие виражений. У такому випадку предикативні відношення між ними виявляються на основі їх взаємного розташування. Такий синтаксичний зв'язок називається співрозміщенням.Наприклад, у реченні Місто над морем підмет місто і складений іменний присудок над морем граматично не уподібнюються, а преди­кативні відносини між ними встановлюються шляхом певної логічної послідовності співрозміщення словоформ одна щодо одної—поняття предмета передує поняттю ознаки: Сад у цвіту; Криниця поряд; Він із селян.

Деяким двоскладним реченням з особливою структурою при­судка притаманний синтаксичний зв'язок, що називається тяжін­ням.Наприклад, у реченнях на зразок Він прийшов втомлений (втомленим); Погода видалась гарна іменна частина складеного присудка {втомлений, гарна) співвідноситься з підметом {він, по­года) через посередність третього компонента {прийшов, видалась).

Для речення характерний також сурядний зв'язок слів,за якого словоформи займають однакові позиції. Цей зв'язок за-чвичай використовується при поєднанні однорідних членів, а також складносурядних (рівноправних) речень, предикативні частини яких виступають як рівноправні. Словосполученням такий вид зв'язку не властивий.

§ 12. Типи речень у сучасній українській мові

Українська мова характеризується багатством і різноманіт­ністю типів речень, що мають різне призначення, сферу вживан­ня, структуру. Залежно від ознаки, взятої за основу класифіка­ції, всі речення поділяються на групи: 1) за модальністю, тобто ча характером вираження відношення до дійсності, — на ствер­джувальніі заперечні^заметою висловлювання, тобто за функ­цією, комунікативною направленістю,—на розповідні, питальні, спонукальні (імперативні),кожне з яких за умови надання йому особливої інтонації й емоційного забарвлення може стати й оклич­ним; 3) за структурою, залежно від того, який її елемент покла­дено в основу, — на: а) простій складні(залежно від кількості предикативних одиниць, що входять до їх складу); б) одно­складніі двоскладні(за наявністю одного чи двох головних членів як організуючих центрів речення); в) поширеній непоши-рені(за наявністю або відсутністю другорядних членів речен-і ія); г) повніі неповні(за наявністю всіх чи тільки деяких необхід­них членів певної структури).

Поділ речень на стверджувальні і заперечні пов'язаний з ха­рактером зв'язку між предметом мовлення (суб'єктом) і тим, що про нього повідомляється. Якщо цей зв'язок усвідомлюєть-

ся як реально існуючий, речення називається стверджувальним;пор., наприклад: Вихователь творить найбільше багатство су­спільства —людину (В. С), де зв'язок між предметом мовлення {вихователь) і тим, що про нього мовиться, усвідомлюється як справжній, реальний. Граматичне оформлення цих речень ха­рактеризується відсутністю при присудку чи головному члені односкладних речень заперечної частки не, хоч як засіб писем­ного ствердження може виступати ще й стверджувальна част­ка так, що стоїть на початку речення, а також частка не, яка приєднується до відносних займенників чи прислівників як засіб зв'язку підрядних частин з головною; наприклад: Такі У спра­ведливих армій доля завжди прекрасна (О. Г.); Куди не глянеш — скрізь погано (Т. Ш.).

Заперечні речення— це такі речення, в яких зв'язок між суб'єк­том і тим, що про нього повідомляться, негативний. З грама­тичного погляду в цих реченнях заперечується ознака підмета, виражена присудком, а їх граматичне оформлення здійснюєть­ся за допомогою часток не, ні та повторюваних сполучників ні— ні, ані — ані. Розрізняють речення загальнозаперечні (з простим і підсиленим запереченням), в яких заперечується присудок (наприклад, Нехай ні жар, ні холод не спинить вас. — І. Ф.), і частково заперечні, в яких заперечується якийсь інший член (наприклад, Не від праці старіє людина, а від горя. — Н. тв.).

За метою (функцією) висловлювання, за комунікативною спрямованістю розрізняють речення розповідні, питальні та спонукальні (імперативні).

Розповідні реченнямістять повідомлення про якісь факти дійсності, події, явища тощо. Будучи найпоширенішими типом речень в українській мові, вони дуже різні за змістом, функ­цією і будовою. Спільною особливістю їх є відносна завер­шеність думки, яка передається специфічною розповідною інто­нацією — спокійною, рівною, з пониженням на кінці речення і підвищенням на слові чи групі слів, на яких робиться логічний наголос (наприклад, Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвиліпідійма (Т. Ш.).

Питальні реченнявиражають намагання мовця про щось довідатись від співрозмовника, одержати якусь інформацію. Граматичними засобами оформлення цих речень є особлива питальна інтонація, яка різко чи поступово підвищується на початку речення і поступово знижується в кінці, а також пи­тальні слова — займенники, прислівники, частки (хто, що, коли, чому, де, куди, звідки, який, чий, хіба, невже тощо). За допомо­гою питальної інтонації розповідне речення, не змінюючи його лексичного складу і структури, можна перетворити на питальне. При цьому в реченнях без питального слова інтонація підви-

іцується на слові, що логічно виділяється (пор.: Він написав книжку. — Він написав книжку?— Він написав книжку?— Він написав книжку?), а в реченнях з питальними словами інтонація підвищується на цих словах (пор.: Хто ж од нас у світі дуж­чий? І з яких країн? — П. Т.).

Залежно від значення, зокрема характеру інтонації, серед питальних речень вирізняють: а) власне питальні,що містять запитання, на яке неодмінно треба відповісти (наприклад: — Ти мене не забула? — Ні, не забула. — Ждала? — Ждала. — М. К.); б) питально-стверджувальні,в яких у самому запитанні є елемент ствердження (наприклад: Хіба так людині жити? — О. Г.);в) питально-спонукальні,що містять спонукання, вира­жене через питання (наприклад: Чому б з тобою нам не поєдна­ти дружбу?— Л. Г.); г) риторично-питальні,що містять твер­дження чи заперечення і не потребують відповіді (наприклад: Хто може випити Дніпро, Хто може виплескати море, Хто наше злото-серебро Плугами кривди переоре, Хто серця чисто­го добро Злобою чорною поборе?— М. Р.).

Питальні речення виконують найрізноманітніші стилістичні функції, що пояснюється їх великими виражальними можли­востями.

Спонукальні(імперативні) реченнявиражають волю або намагання мовця спонукати співрозмовника до якоїсь дії. Вони дістають граматичне оформлення: а) за допомогою різних форм вираження присудка (найчастіше у формі наказового способу); б) за допомогою особливої інтонації; в) використання спеціаль­них спонукальних часток {-но, -бо, ну, та, би, дай, давай, бодай, хай, нехай тощо).

Найважливішим засобом оформлення спонукальних речень є спонукальна інтонація: речення, що виражають наказ, вимогу, заборону, вимовляються голосом підвищеного тону, більш на­пружено, а речення, що містять прохання, пораду, застережен­ня, — нижчим тоном, з меншим напруженням.

За способом вираження присудка серед спонукальних ре­чень розрізняють: а) речення, в яких у ролі присудка виступає дієслово у формі наказового способу: Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай (М. Стар.); б) речення, в яких присудком є дієслово у формі дійсного способу в значенні нака­зового: Тихцем покликав Бабака: Пішли, Васю (Ю. 3.); в) речення, в яких присудок виражений дієсловом у формі умовного спо­собу в значенні наказового: Вилягли б, мамо, спочити (П. М.); г) речення, в яких присудок виражений інфінітивом: Твоїми б, Якиме, устами та мед пити (П. М.); ґ) речення, в яких прису­док виражений формою третьої особи теперішнього чи майбут­нього часу зі спонукальними частками хай, нехай, бодай та ін.:

Хай чабан, — усі гукнули, — за отамана буде (П. Т.); д) речен­ня, в яких присудок виражений різними дієслівними формами з різними частками: Давайте, хлопці, заспіваємо абощо (С. В.).

У розмовному мовленні в значенні спонукальних нерідко використовуються різні неповні, обірвані речення: Мовчать! Взяти їх! (О. Довж.). Структурним центром спонукальних ре­чень у розмовному мовленні можуть бути вигуки геть, гей, гай­да, марш, цить тощо: Гетьте, думи, ви хмари осінні (Л. У.).

Будь-яке розповідне, питальне, спонукальне речення, якщо воно вимовляється з певним емоційним забарвленням, що супроводжується підсиленням тону голосу, перетворюється на окремий різновид — окличне речення.Від інших окличні ре­чення відрізняються лише інтонацією, хоч іноді їм властивий своєрідний порядок слів, а також наявність підсилювальних часток (як, що за) та вигуків.

Інтонаційне забарвлення окличного речення залежить від його змісту. В реченнях, що виражають почуття захоплення, гніву, ненависті, обурення тощо, інтонація здебільшого підси­лена, але рівна (голос підсилюється в кінці речення): Леле!Який світ широкий! Гори і гори без краю! (О. Г); Яка краса відроджен­ня країни! (Л. У.). У реченнях, що виражають інтелектуальний стан людини (сумнів, іронію, невпевненість тощо), інтонація різко не підсилюється навіть у кінці речення: Матінко, мати, п'ю — не нап'юсь, Дивлюсь очима — не надивлюсь! (П. У.).

Серед окличних речень розрізняють: а) розповідно-окличні: Як чудесно жити, як творить чудесно! (В. Сос); б) питально-окличні: Хіба ж не завжди молодь попереду?! (П. Т.); в) спону­кально-окличні: Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод не спинить вас! (І. Ф.).

Окличні речення вирізняються емоційною насиченістю й широко використовуються в поезії, публіцистиці, а також у роз­мовному мовленні, в якому їх певна логічна незавершеність компенсується ситуацією, жестами.

За структурними ознаками(залежно від того, які з них по­кладено в основу) речення класифікуються по-різному.

Однією з основних ознак речення, як відомо, є предикатив­ність, що полягає в наявності у кожному реченні предикативно­го центра. Залежно від кількості таких центрів (одиниць) ре­чення поділяються на два типи: 1) прості,що мають лише один предикативний центр (наприклад: Споконвіку Прометея там орел карає. — Т. Ш.; Надворі смеркало і сутеніло. — І. Н.-Л.); 2) складні,які мають два або кілька предикативних центрів, що становлять семантичну, граматичну та інтонаційну єдність (на­приклад: / колишеться м 'ята, і тремтить далина, І доріг тих багато, а вітчизна одна. — А. М.).

У кожному зі структурних типів речень, у свою чергу, ви­окремлюються ще й їх різновиди. Так, складні речення поді­ляються на складносурядні,предикативні одиниці яких поєдну­ються сурядними сполучниками, складнопідрядні,предикативні одиниці яких поєднуються підрядними сполучниками і сполуч­ними словами, а також безсполучникові,складові елементи яких поєднані за допомогою однієї лише інтонації. Низку різновидів і погляду структурної будови мають і прості речення. Так, за­лежно від структурних відмінностей серед них виокремлюють: І) двоскладніречення, в яких є обидва члени граматичного і іентру (підмет і присудок), два граматичні склади — склад (гру­па) підмета і склад (група) присудка (наприклад: Світла ніч стояла над горами (О. Г.), де маємо склад підмета світла ніч і склад присудка стояла над горами); 2) односкладніречення, в яких наявний один склад, один головний член (поширений або пепоширений), співвідносний з присудком (наприклад: Уже пахло морем. — О. Г.) або з підметом (наприклад: Сніг і вітер. Ніч зимова. — В. Сос).

Наявність головних членів (підмета і присудка) у двосклад­ному реченні або головного члена в односкладному є обов'яз­ковою, бо саме вони становлять основу речення, саме в них пиявляється найістотніша його ознака — предикативність.

Окрім головних членів, до складу речення часто входять і другорядні, які, перебуваючи у підрядному зв'язку з головними членами чи між собою, слугують для пояснення, доповнення іначень головних членів і є засобом поширення речення. За­лежно від наявності або відсутності другорядних членів роз­різняють: 1) непоширеніречення, які складаються з одних го­ловних членів (пор. кінцівку відомої поезії П. Г. Тичини «На майдані»: Замовкає річ. Вечір... Ніч..., де перше речення непо-ширене двоскладне, а друге та третє — непоширені одно­складні); 2) поширені,в яких крім головних (головного) є й дру­горядні члени, що залежать від головних, певним чином пояс­нюючи, доповнюючи їх. Непоширене речення містить у собі граматичний мінімум речення, а поширене — його розшире­ний склад.

Завершуючи розгляд класифікації речень за структурною ознакою, зупинімося на розрізненні їх типів за наявністю або частковою відсутністю необхідних членів певної структури речення. За цією ознакою всі речення поділяються на: 1) неповні,що характеризуються неповнотою граматичної структу­ри (складу), внаслідок того що в них відсутній один або кіль­ка членів (головних або другорядних), які легко відновлюють­ся із контексту чи ситуації мовлення; 2) повні,в яких є всі чле­ни, необхідні для їх розуміння поза контекстом і ситуацією

мовлення. Пор., наприклад: У цей вечір ніхто не прилетів. Наступного теж: ніхто. — О. Г. Тут перше речення повне, а друге неповне, бо в ньому відсутні як присудок не прилетів, так і додаток вечора, які легко відновити з першого речення.

Список рекомендованої літератури

Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. —

С. 51—65.

Синтаксис словосполучення і простого речення. — К., 1975. — С. 5—45. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Білоді-

да. — К., 1972. — С. 10—14. Сучасна українська мова. Синтаксис / За ред. О. Д. Пономаріва. — К.,

1994. — С. 34-^4.

Вправи

Вправа 29.Використовуючи речення з наведеної поезії, схарактери­зуйте основні ознаки його як мовної одиниці. Доведіть, що між предикативністю і модальністю існує тісний зв'язок.

Мамо, не печалься, я прийду. Хату влітку вибілим з тобою. Вирвем на городі лободу, Приженем корову з водопою... Мамо, крізь негоди я прийду, В твої очі гляну сумовиті І на тебе — рідну і святу — Помолюся тихо в цьому світі.

Я. Півторацька

Вправа ЗО. У поданих реченнях визначте засоби вираження модаль­ності.

І. 1. Є тисячі доріг, мільйон стежинок, є тисячі ланів, але один лиш мій. 2. Світе мій гучний, мільйонноокий, Пристрас­ний, збурунений, німий, Ніжний, і ласкавий, і жорстокий, Дай мені свій простір і неспокій, Сонцем душу жадібну налий. 3. Можна жить, а можна існувати, можна думать — можна по­вторять (З те. В. Симоненка). 4. Була весна, море було спокійне і синє, небо — так само, сонце обливало помаранчеві сади по горбах (М. К.). 5. Якби не руки та не ноги, то був би гарний барабан для тривоги (Я. те.). 6. Утекти б од себе геть світ за очі У небачене, нечуте, у немовлене, Де нема ані осмут, ні ра­дощів, Де ніщо не збавлене, не здолане (В. Ст.). 1. Так мерщій на борзі коні і летім, де Дон шумить, Де об землю половецьку я волію спис зломить (О. О.). 8. Е, сину, сину! Щоб научитись плавать, треба води набрать в уха; щоб научитись жить, треба

настраждатись у житті... (/. К.-К.).9. —Давайте краще сядемо на лавку, — закликає вона. Під кленом лавка сіра, старенька (М. /.). 10. Нехай тобі колись насниться, Немов міраж чи тиха даль, Смарагд любисткового листя, І повінь вуст, і душ печаль (Я. Я.).

II. 1. Долини сплять... Собі б заснути... 2. Долини сонце вже стрівають... Мені б його стрівать, вітать... 3. Сядь, схились і слухай пісню. 4. О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань, вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним. 5. Роси, роси, дощику, ярину, Рости, рости, житечко, на лану, На крилечках, вітрику, полети, Колосочки золотом об­мети (З те. О. Олеся). 6. Давай говорити мовою осені {О. Я).

7. Як чисто надворі, як біло і зимно... Немовби так буде довіку.

8. Тихий вітер зів'яв на мелодії пізньої ночі... Може, й пам'ять
любові на високих згоріла зірках... . 9. Задихнутися б серцю у
цій відчайдушній красі (З те. Я. Півторацької).

Вправа 31.Доведіть тісний зв'язок семантичної, інтонаційної і грама­тичної завершеності речень. Які з речень семантично і граматично неза­вершені? Як компенсується така неповнота у процесі комунікації?

1. Відчиняла ти лагідно двері для нового життя й добра, друзів кликала до вечері, рідна хато моя стара. 2. Вічна мудрість простої людини в паляниці звичайній живе (3 те. В. Симонен­ка). 3. Тут рідна у поле водила... Сюди. І тиху красу дарувала. О мамо! 4. Сад осінній в листі золотім невимовно душу роз­тривожив. 5. Що думці? — Жага безкрая... А пісні? — Веселі крила. Дитиночці? — Гожі дні. Жар-птиця над короваєм голі­воньку нахилила. О серце, а що ж мені? (З те. Н. Півтораць­кої). 6. На лугах весна намалювала граченя тривожне і смішне. 7.1 пахне дощ, і хата похилилась (3 те. І. Павлюка). 8. Мажорні гами сум дощів осушать (С. О.). 9. Перед ним — драбина, вни­зу — коловорот, збоку — стіна... {Вал. Ш.). 10. Той — мамі, а той — дружині, той — сестрам, а той — братам. А я напишу — Україні! {О. Г.).

Вправа 32. Утворіть повні парадигми простих двоскладних речень, використовуючи подані вихідні форми.

1. Тиша хмарою проплива (В. Сим.). 2. На осінній синій про­холоді верби промерзають до кісток (/. Павл.).

Вправа 33. Визначте типи речень за метою висловлювання. Схарак­теризуйте особливості інтонації кожного з них.

1. Чи ми ще зійдемося знову? Чи вже навіки розійшлись? І слово правди і любові в степи і дебрі рознесли! 2. І смеркає, і світає, день Божий минає, І знову люд потомлений, і все спочи­ває. 3. Смеркалося... огнем кругом запалало. 4. Всі гуляють. А де ж Гонта? Чом він не гуляє? Чому не п'є з козаками? Чому не

співає? (З те. Т. Шевченка). 5.1 ще довго потім було чуть музики та співи між вербами та поміж хатами (/. Н.-Л.). 6. Іди вперед, людино (К. Ч.).1. Як мало хто уміє з нас любить (А/. Р.). 8. Степ навкруги. В траві стежина біла (/. Павл.). 9. Я щаслива. Моя свобода завжди при мені (Л. К.). 10. Хай дитинство з мокрим чубом знову скочить на поріг (В. К.). 11. Доля спить, не ціка­виться. Чи зла, чи добра — все одно. Не кричіть, не будіть її, ходіть на пальцях... (У. С).

Вправа 34.Визначте типи речень за метою висловлювання. Серед роз­повідних виділіть стверджувальні, частковозаперечні та загальнозаперечні речення.

I. Розпочинається прилучення дитини до краси рідної мови
з милих бабусиних казок і материнської колискової пісні. Кожен
день дає нам урок пізнання. І завжди і скрізь наш учитель —
мова. Мова — дивосвіт, духовна планета, на якій живе ви*
плекана людиною незліченна кількість слів. Скільки ж слів ство­
рив наш народ? Чи спроможні ми порахувати усі слова?..
На жаль, ніхто не відповість на питання: скільки ж слів у су­
часній українській мові? Не відповість навіть найталановиті-
ший мовознавець. Це важко зробити з багатьох причин (7. Ви­
хованець).

II. 1. Я не тебе люблю, о ні. Моя хистка лілеє, Не оченька
твої ясні, Не личенько блідеє. Не голос твій, що, мов дзвінок,
Мою бентежить душу, І не твій хід, що кожний крок Відчути
серцем мушу... Я не тебе люблю, о ні, Люблю я власну мрію,
Що там у серденьку на дні Відмалечку лелію (7. Ф.). 2. Не су­
діте, люди! Ніхто того не відає, де по смерті буде... Чи у небі, чи
у пеклі скажуть вікувати: Треба всюди, добрі люди, приятеля
мати (С. Р.). 3. Він грав не так. Але не міг не грати. 4. Тут в небі
тихо. Ані шум потічка, Ні вітру шум, ні пташка лісова,! тільки
десь Іванова Марічка Із того світу кличе його: — Йва-а-а!
(З те. Л. Костенко).

Вправа 35. Схарактеризуйте різновиди питальних речень. І. — То ти, Оксене?

— Я.

Біла постать у довгій полотняній сорочці з'явилася у две­рях.

— Поспав би ще. Чого так рано?

— їдемо у Власівку за лісом.

— То ти й обідати не прийдеш?

— Ні, — якось сердито відповів Оксен і, загорнувши в газе­
ту хліб та сало, ступнув до дверей.

— Оксене...

— Ну?

 

— У Сергійка чобітки зовсім порвалися, босий у школу хо­
дить. Може, ти в район їхатимеш, то попитаєш? Я тобі й міроч­
ку приготую.

— Привезуть у магазин під заготовку, тоді й купимо, —
похмуро сказав Оксен і вийшов з хати.

II. Біля двору Прокопихи зупинилися. З берега ледве видно
хатку в тополях, малесенький погрібничок.

— Ну, чого стали? — сердито зашипів Тимко.

Денис перший поліз через тин, зачепився холошею за кілок, впав у бур'яниння. Всі попадали на землю, притаїли дух.

III. — Навидумували всього: танків, гармат, літаків — і все
на людину. А хіба багато треба? Камінчиком у висок удар — і
нема чоловіка. Кажуть, що дуже мудрий чоловік оту всю
військову техніку видумав, а я мислю так, що якби знайшовся
такий, що все оте попалив, то був би наймудріший (3 роману
Г. Тютюнника «Вир»).

IV. 1. В зів'ялих листочках хто може вгадати Красу всю зеленого
гаю? Хто знає, який я чуття скарб багатий В ці вбогії вірші вкла­
даю (/. Ф). 2. Чи не славен наш край людьми! (К. Г.). 3. Та хіба ж
не завжди молодь молодша од усіх! (77. Т.). 4. Хіба ж бо може
вмерти назавжди, хто, смерть здолавши, гине на війні (А/. Дме.).
5. Хліб — найбільш добра й наймиролюбніша справа людства!
Невже ж ми всі так зачерствіли, що позабували про його справж­
ню вартість і ціну? Кусень для кожного в країні — і то скільки ж
це потрібно хліба! (О. Кр.). 6. Хіба їй [землі] можна одцвісти, Коли
зоря горить рожева, Коли шумлять-дзвенять світи Від рику ранено­
го лева, Лисиці брешуть на щити І кличе див поверху древа! (М. Р.).

Вправа 36. Прочитайте. Визначте засоби вираження питальності у по­даних реченнях.

І. А може, це любов, якщо так гарно серцю, коли приходять ті ясні хвилини в буденщину, в турботи й метушню? Коли так радісно відзвучує у серці луна співуча образу твого? 2. Окинеш оком шлях чималий. Що зроблено? А що зробити міг? Що проросло? А що зів'яло? (З те. К. Чернишова). 3. Чому смуток з тобою поруч час­то ходить у світлі дні? (В. Сим.). 4. Щастя, а де ти живеш? (Г. С). 5.1 як в лісах знайду я трав на рани? (О. О.) 6. Чом не співа душа про сонце, квіти і про Дністер, що води каламутні аж з-під Карпат несе? (М. Д. -X.). 7. Княгиня я чи Мавка лісова у різнотрав'ї росяної мрії? 8. Де ж рай, що виплекала я, що ти пообіцяв? Невже він згас, невже зів'яв? А був же — без кінця... (З те. 77. Швторацької).

Вправа 37. За допомогою інтонації розповідні речення перетворіть на питальні.

1. Мажорні гами сум дощів осушать (С. О.). 2. Отож, і зрячі ми були сліпі (К. Ч.). 3. Твої чорні шовкові коси припорошила

вже сивина (В. Сим.). 4. І пахне дощ (/. Павл.). 5. І всі болючі драми часу в моє життя вписали слід (Д. Г.).

Вправа 38. Прочитайте. Випишіть спонукальні речення. Визначте, за до­помогою яких засобів граматично оформляється у них спонукання до дії.

І. 1. Іди вперед, людино. 2. О серце! Витримай і кривду, і наругу, І попрану любов, і зраду друга. Все витримай і все пе­реболи, І пломенем здіймись із денної золи. 3. Землю зігрій-но, дай волю траві, весно імлиста, запізня! (З те. К. Чернишова). 4. Співай пісень, козацький рід, дай жити слову молодому (В. Шовк.). 5. Хай же щастям завжди ясніє некриклива твоя краса (В. Сим.). 6. Щоб краплі калини яріли, мов кров, де зраді виноситься докір. 7.1 чиста радість юним солов'єм нехай тобі співає довго-довго! (З те. Н. Півторацької). 8. Давайте верта­тись (А. Г.). 9. Пан іще гірше розгнівався: —Геть ту дитину! — гукнув,—геть! (М. В.). 10. — Гей! ти! — гукнув голова. — Відчи^-ни! Чув? Чіпко! 11. —Дивіться, дивіться-бо! — крикнув Коліс­ник, упираючи очі на середню дівчину (З те. Панаса Мирного).

II. На прощання

Нескорену силу — барвінку з собою візьми. І душу ніколи

II. Крапелина доброти

сонні повіки торка, сонце ще в далеких краях, сплять сини.

ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

Члени речення, що граматично залежать від головних чле­нів, доповнюючи або пояснюючи їх у тому чи тому відношен­ні, або від речення в цілому,… ченні не завжди є обов'язковою: мінімум речення забезпечу­ється наявністю… В ученні про другорядні члени речення у вітчизняному мово­знавстві визначилося два основних підходи —…

Вправа 72.Перепишіть речення. Підкресліть слова, які мають при собі означення, та самі означення. Дайте повну письмову характеристику цих

1. Осінь віє смутними вітрами. В такі вітри опадає кора з висохлого дерева (Вал. 777.). 2. Кожен крок дається ціною вели­ких зусиль, але перед… Вправа 73.У поданих реченнях знайдіть прикладки. З'ясуйте їх зна­чення. Яку… 1. Медом акацій пахне зачіплянська вуличка Весела. 2. Жи­вуть на Зачіплянці здебільшого праведні люди, або, як…

ГОЛОВНИЙ ЧЛЕН ЯКИХ СПІВВІДНОСНИЙ

§ ЗО. Особові й безособові односкладні речення Односкладні означено-особові, неозначено-особові, узагаль­нено-особові… § 31. Означено-особові речення

ГОЛОВНИЙ ЧЛЕН ЯКИХ СПІВВІДНОСНИЙ

З ПІДМЕТОМ

До односкладних речень, головний член яких співвідносний з підметом, належить невелика група речень, об'єднана загаль­ною назвою номінативні… Спільним для всіх цих речень є те, що головний член у них виражений іменником,… Далі коротко зупинімося на характеристиці окремих різно­видів цих речень.

Список рекомендованої літератури

С. 100—105. Вихованець І. Р. Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика української мови. — К, 1991. — С. 180—184. Дудик П. С. Неповні речення в сучасній… Дослідження з синтаксису української мови. — К., 1958. — С. 129—260. Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. —…

Вправи

Вправа 95. Визначте типи речень за наявністю одного чи двох голов­них членів у їх граматичній основі.

1. Вечоріло. Сонце пишно закотилося за сині гори. 2. Лесиха замовкла. Задихалась. Ніхто більше не обзивався. 3. Опівночі. Глухо. Зимно. Вітер виє. Я замерз. І випало з холодних пальців перо. І мозок стомлений відмовив вже послуху. В душі глибока пауза. 4. Пречудовий літній ранок. У холоднім легенькім вітрі ледве-ледве леліється широкий лан жита. Жито мов золото (З те. І. Франка). 5. Та ось і село. Серед низькодолу й мочарів стояло воно (А/. К.). 6. Нам треба миру, як води й повітря, як хліба й сонця, — миру треба нам (М. Р.). 7. Бути забутим, як стара статуя в маленькім місті. Знати кохання каменя лиш, не­прозоре каменя серце... Шукати лиш суть, лиш обрій буття шукати — суть буття (Б. Р.). 8. Вертай назад і, добротою хо-рий, Розтань росою димною між трав. 9. Прощаю вас, лихі кати мої (3 те. В. Стуса). 9. Мене забито в чесному бою, Поховане дбайливою сім'єю. Як не стояти так, як я стою В просторій залі мудрого музею! (О. Ол.).

Вправа 96.Перепишіть речення, визначте головні члени, поясніть їх морфологічне вираження. Назвіть типи односкладних речень.

1. Спогадаймо давню давнину, спогадаймо повість незабут­ню (Л. У.). 2. Минулося, розійшлося, і сліду не стало (71 ІП.). 3. У Вербний тиждень, за народними віруваннями, не можна сіяти конопель, городини... не сіяли колись і буряків. У Вербну неділю святять вербу (О: Вороп.). 4. Святий звичай не позичай (Я. те.). 5. Де сховатися од вітру? (Я. 71). 6. Дніпра гирло зато­пило (71 III.). 7. Хіба мені, мамо, цілий вік у чотирьох стінах сидіти і світа Божого не бачити? (Я. М.). 8. Чи моїх братів по-стріляно, чи порубано, чи їх у полон забрано (Я. те.). 9. Я — сам. Вікно. Сніги... Зимовий вечір. Тиша. Ви. (Я. Т.).

Вправа 97. Випишіть односкладні речення. Визначте їх типи.

1. Сонце давно вже зайшло. Але проміння освітлювало ще з-за горизонту верхи велетенського нагромадження хмар... (О. Доеж.). 2. Рідна земля... Аеродром... Винищувач важко при­землився без шасі... Кинулись до нього товариші. Капітан Віктор Гусаров був мертвий. Хай же вічно красується доблестю наша земля! Слава переможцю! (О. Доеж.). 3. Любити свою батьківщину — значить палко бачити в ній здійснення ідеалу людства і в міру сил своїх сприяти цьому (О. Б.). 4. Уже світає. Біла смуга лягла над обрієм (Я. В.). 5. Вечоріло. Дув сильний вітер (Ю. 3.). 6. Усіх поранених було врятовано {О. 71). 7. Осінь. Вечора огні. Синь і синь навколо... (В. Сос). 8. Вискоблили, вимили підлогу, двері — навстіж: з вітром сонце йде (О. Ю.). 9. Живи не як хочеться, а як можеться. 10. За невміння деруть реміння (Я. те.). 11. Весна — неначе карусель, На каруселі білі коні. Гірське £едо, в садах морель, І місяць, мов тюльпан, чер­воний (Б.-І. А.). 12. Мабуть, дощ буде! Треба кудись ховатись! (О. К). 13. Сю ніч квітка питала квітку: — Що ж це робиться, поясни? Тільки вчора було ще влітку, А сьогодні вже восени (Л. К).

Вправа 98. Згрупуйте односкладні речення за типами. Де можливо, перетворіть їх на двоскладні. Поясніть, як при цьому змінюється зміст речення. Яка мета вживання односкладних речень?

1. До завірюхи треба кожуха. 2. Буває март за всі місяці варт. 3. До Миколи не сій гречки й не стрижи овечки. 4. Як сіно ко­сять, то дощів не просять. 5. Не насушиш насіння — посушиш голову. 6. З чужого воза серед дороги злізай. 7. Позич, голий, сорочки! 8. Хоч не пишно, так затишно. 9. Немає в що. й солі зав'язать. 10. Стільки має, як голодний за зубами. 11. З'ївши калач, знов берися до хліба. 12. За одного вченого дають де­сять невчених. 13. Розуму ніколи не позичиш. 14. Не учися розу­му до старості, але до смерті. 15. Проковтнути хочеться, а про-

бувати ліньки. 16. Розумного на покуті саджають для честі, а дурня — для сміху. {Народна творчість).

Вправа 99.Знайдіть означено-особові речення. Поясніть спосіб вира­ження їх головного члена. Підставте в них підмети і порівняйте зміст одно­складних та двоскладних речень.

1. Учітесь, читайте і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т. Ш.). 2. Тільки йди поміж люди (А. М.). 3. Риємо-риємо-риє-мо землю, неначе кроти; з кутів плазуємо зміями, сіємо-сіємо-сіємо буйні червоні цвіти (В. Ч.). 4. Гаразд, ще поговоримо... Може, щось придумаємо. Тільки не слід поспішати (О. К.). 5. Люблю зими живі картини (П. У). 6. Віддай усе, що взяв, і освятись... Ще більше, ніж узяв, зумій віддати... Стоїть на вид­ноколі світла мати — У неї вчись (Б. О.). 7. За правду, браття, єднаймось щиро, єдиний маєм правий шлях (Л. У.). 8. Чути: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру (Б. Л.). 9. Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмілій, впи­вайся І серед мрій і забуття В розкошах закохайся (О. О.).

Вправа. 100.Випишіть неозначено-особові речення, знайдіть у них головний член, з'ясуйте його морфологічне вираження.

1. Про це майбуття написано колись чимало. Сьогодні пи­шуть мало. Або зовсім не пишуть. Більше пророкують астро­логи (/. В.). 2. Спитають вас, до суду поведуть: Ви прославляли лінь, а де ж робота? (Я. Т.). 3. Везли їх, зранених в борні з сол­датами. Везли їх, стомлених в тюрмі за ґратами. 4. О ні! Не знімуть в її сина вінка тернового з чола (О. О.). 5. І раптом стали. Посліпли. Море світла залляло їм очі (М. К.). 6. Так і зробили. Збудували. Застеклили. Посіяли. Облучили. Вирости­ли. Вродило. Подивились на корені. Все вийшло. Тільки сила цілюща не прийшла до коріння. Невідомо чому — получилась петрушка (О. Довж.). 1. Народ не вибирають. І сам ти — тільки брунька у нього на гіллі. Для нього і живуть, за нього і вмира­ють, Ох, не тому, що він — найкращий на землі (Л. К).

Вправа 101. У неозначено-особових реченнях визначте головний член і поясніть спосіб його вираження. Назвіть причини неозначеності суб'єкта.

1. Задзвонили в усі дзвони. По всій Україні (Т. 777.). 2. Нам дають чаю, гарячого, міцного (М. К). 3. За левадами на луках клекотів бій... ждали з завмерлим серцем: хто подолає? Зби­ли... Далі, далі... Радісний подих пронісся в натовпі. Заговори­ли (А. Г.). 4. В нестям' дерлися кудись між стрімке каміння і знову скочувалися вниз (О. Г.).5. Либонь і правду кажуть про гуцула, Що у гнізді орла Його земля отецька пригорнула, Свою снагу дала (Я. В.). 6. Мене везуть у царство трав, річок і таєм­ничих озер (М. С). 7. У Опішні — сливи родять, у Опішні — посуд роблять (О. 70.).

ПО

Вправа. 102.Перепишіть речення, знайдіть серед них односкладні. Підкресліть у них головний член і поясніть спосіб його вираження. Визнач­те тип односкладних речень.

1. Не хвали день до вечора. 2. Бездонної бочки не наллєш. 3. Не руш нічого і не бійся нікого. 4. Жданиками не наїсишся.

5. На чужий роток не накинеш платок (Народна творчість).

6. А тепер, як подивишся — і семилітки, і десятилітки, техніку­
ми, інститути, університети, академії... Ой як «тяжко» тепер
нашій молоді. 7. Сидиш у школі, доки ото учителька прийде...
й думаєш... 8. Юри Гната не бачили ніколи? Отак як подивиш­
ся на нього — руками розводиш: у чім там, царице небесна,
талант держиться? Де там він міститься? Ну ніяк не ймеш віри,
щоб у такому манісінькому тілі сидів отакий великий дух.
9. Ланів у їх, ланів та степів... Та як станеш, то не видать тобі ні
краю, ні кінця... (З те. Остапа Вишні). 10. Ідеш отак у доброму
косарськім товаристві і бачиш, ідучи, й вечірнє небо, і ясну
зорю... (О. Довж.). 11. У нас оце якраз яблука падають... Ви­
йдеш на світанку, а вони — бух, бух. Візьмеш із роси, а вони
свіжі, холодні (Г. Т.).

Вправа 103.Визначте семантичні різновиди безособових речень: 1) ви­ражають стан природи чи оточення; 2) психічний чи фізичний стан лю­дини, її переживання; 3) різні модальні значення; 4) дію невизначеного діяча, неусвідомленої сили; 5) дію, відокремлену від діяча. Вкажіть засо­би вираження головного члена.

1 .Там много війська понажено. У три ряди бідних, безщас­них невольників посаджено. По два та по три докупи поскова-но, по двоє кайданів на ноги покладено, сирою сирицею назад руки пов'язано (Я. те.). 2. Ой, у полі жито копитами збито, Під білою березою козаченька вбито, Ой, убито, вбито, затяг­нено в жито, Червоною китайкою личенько закрито (Я. те.). 3. І світає, і смеркає. День Божий минає. 4. І досі сниться: під горою, Між вербами та над водою Біленька хаточка. 5. Смер­калося. Із Лисянки кругом засвітило: Ото Гонта з Залізняком люльки закурили. 6. Не їсться, не п'ється, і серце не б'ється, і очі не бачать, не чуть голови! (З те. Т. Шевченка). 7. Лиш в праці варто і для праці жить (7. Ф.). 8. Варта спить, на вулицях безлюдно (Л. У.). 9. Однак мене морозить (М. К). 10. Снігом віконечко наше забило... (Я. К). 11. Василині було чогось со­ром (7. Н.-Л.). 12. У пасіці пахло медом (7. Н.-Л.). 13. Над го­ловою загуркотіло (М. К.). 14. Щось не щастить йому (М. К.). 15. Віковічні перелоги тут давно розорано (7. Я.). 16. Хліб! Скільки про нього сказано добрих слів, складено віршів, про­співано пісень (Газ.). 17.1 стало тихо скрізь (Я. Т.). 18. Іти їм слід було швидше (Г. Т.). 19. Мені просто везе (О. Л.). 20. На подвір'ї було темно, а далі почало чогось видніти (С. В.).

Вправа 104.У поданих текстах знайдіть односкладні речення. Визначте їх тип та поясніть особливість уживання.

I. В українському мовознавстві створено монографічні дослі­
дження про мову й стиль Шевченка, про його місце в історії
української літературної мови. Видано «Словник мови Шев­
ченка». Мові творів поета, мистецтву його слова присвячено
багато спеціальних статей та наукових збірників в Україні та в
ряді зарубіжних країн. Велике місце відводиться характерис­
тиці мови Шевченка в академічних курсах і в підручниках з
історії української літературної мови для вищих навчальних
закладів. Мова Шевченка — одна з найважливіших частин са­
мої основи складу сучасної української літературної мови, що
далі творчо розвивається й удосконалюється як мова україн­
ської нації (З журналу).

II. Слухаючи усні відповіді учнів, треба тактовно й доступ­
но прищеплювати їм культуру оформлення думки. Зокрема, на
зразках, опорах показувати дітям, яка відповідь є правильною.
З цією метою бажано залучати учнів до самоаналізу відпові­
дей. Під час виконання роботи важко помітити, хто з учнів
потребує допомоги... Для заощадження часу уроку слід уста­
новити певний порядок збирання виконаних робіт, заздалегідь
подбати про додаткові завдання для учнів. Варто користува­
тися різноманітними прийомами виправлення учнівських по­
милок (З підручника).

Вправа 105. Визначте групи інфінітивних речень за модальністю та структурою головного члена. Схарактеризуйте інтонаційні особливості їх.

1. Як же його у неволі жити без надії? 2. То що ж мені тепер робити з цими поганцями? 3. Де ж заховатися мені? Що діяти? (З те. Т. Шевченка). 4. Против рожна перти, Против хвиль пли­сти, Сміло аж до смерти Хрест важкий нести (/. Ф.). 5 .Чому не жити й вам на цім верхів'ї? (Л. У). 6. Що ж тепер робити? Зайти в кімнату і втішати Валентину Сидорівну? (О. К.). 7. Переписа­ти, поставити розділові знаки, пояснити вживання тире в ре­ченні (Підр). 8. Відродити національну святиню — Києво-Мо-гилянську академію! (Газ.). 9. Кому ж мені написати? (О. Г.). 10.1 по якій іти дорозі, і чим би матері вгодить? (Д. Ч.). 11. Нам твій наказ у серцях мати, 3 ним жити, йти і здобувати (Ю. Л.). 12. Чи не підтягнути й собі?.. (М. С). 13. Запрягти до саней чо­тири чалі коні і в чвал, і в чвал! (Б.-І. А.). 14. Чи, малорос, я не доріс до чину, Щоб Україну вже не крадькома Любити, наче матір до загину (В. Луч.). 15. Вже б покласти кінець всім незго­дам і щоб кожен народ поважать (Я. Т.). 16. Україно! Не зміря­ти і віками Вроду твою журавлину, Не обезлистити навіть сніга­ми Мову твою тополину (А. Д.). 17. Рушать! Рушать! — і руши-

ли (М. В.). 18. Побачити б хоч назирці, впівока і закропити спраглий погляд свій (В. Ст.).

Вправа 106.Випишіть номінативні речення, з'ясуйте спосіб виражен­ня у них головного члена. У поширених номінативних реченнях визначте другорядні члени.

1. Село! І серце одпочине. Село на нашій Україні — нена­че писанка село. 2. От і князь! От і пишайся тепер, княгине! (З те. Т. Шевченка). 3. 12 годин. Мертва тиша. Степ без кінця і без краю (О. Донч.). 4. Тихий-тихий зимовий ранок (/. Д.). 5. Видавництво «Вища школа». 6. Весна у розквіті. Чисте небо, лагідне сонце і розбрунькований парк (Є. Д.). 7. Старезний, густий, предковічний ліс на Волині (Л. У.) 8. «Літературна Ук­раїна». 9. Дорога. Ранок. Тиша. Довгий яр, весь білою черем­хою залитий (М. Р.). 10. Дитячий блок... Ряба мережа ґрат... І тьмяний блиск голодних оченят... З-над Волги, Бугу, Ворскли і Сули Дітей сюди вагонами везли... Дитячий блок... Сирітський Тихий плач (С. Т.). 11. Донна Мерседес: Що за чудові перли!.. Молода пані: Який убір! (Л. У.). 12. А вітер, вітер, вітер!.. Який палючий вітер!.. (Л. К).

Вправа 107. Випишіть номінативні речення, згрупуйте їх за змістом.

1. Полуднє. Широкеє поле безлюдне, Довкола для ока й для вуха ні духу! Ні сліду людей не видать... (/. Ф.). 2. Хмарки, вітря­на осіння ніч. Останній жовтий відблиск гасне у хаосі голо­го верховіття (Л. У). 3. Буковинські Карпати. Гора біля гори стоять разом в німій величі (О. Коб.). 4. Ось він іде по дорозі крізь місячну повінь. Легкий пил під ногами. Роса на траві. Темні коні пасуться. Ось їх слід у росі. Он їх спини виблиску­ють (О. Довж.). 5. Безладдя й пустка навкруги. Кошлаті чагарі. Сніги (М. 5.). 6. Поле. Хутір. Верболіз. Ось і наша хатонька. Розхвильована до сліз Зустрічає матінка (С. Ол.). 7. Зима. Кри­ниця. Стук мерзлого відра. Жіночі голоси і перегук дитячий. Вечірня налягла задумлива пора. Лапатий пада сніг (А/. Р.).

8. На майдані пил спадає. Замовкає річ... Вечір. Ніч (П. Т.).

9. Рубіжне... знову путь... Володине... Кабанне... Нарешті Сва­
тове (В. Сос). 10. Такий, як є, стою на кружині. Мені нема що
від людей ховати: Он сад цвіте. Он... одцвітає мати. Он батьків
сміх... у рамці на стіні (Б. О.). 11. Тисячу двісті верст. Вогнище
хрест-навхрест. 12. Був травень. Сорок третій рік. Визволь­
ним вік його нарік. 13. Весілля... Червнева неділя... Війна...
З весільної чаші я вже не нап'юся. І скоро додому уже не верну­
ся (З те. П. Воронька). 14. — Он вам і стежина! — сказали на
прощання (Є. Д.). 15. Перший сніг! Хто не пам'ятає його, пер­
шого, білого, аж голубого, пухнастого, м'якого (О. 3.).

Вправа 108.Схарактеризуйте генітивні речення з погляду вираження головного члена та їх семантики.

1. А сльоз, а крові? Напоїть всіх імператорів би стало (Т. Ш.). 2. Ні даху ж, ні притулку, — буквар їм на умі (Л. К). 3. О...Рек­візиту ніякого... (В. В.). 4. Ні човна, ні весел, ні квіток, ні співів, тільки сніг, і вітер, і весна, весна (В. Сос). 5. Ні кола, ні двора. 5. Ні сідла, ні вузди (Я. те.). 7. Ані горбика, ані корчика, ані сліду живої душі (/. Ф.). 8. А сміху! А радості! Справжнє дитяче свято. (Газ.). 9. Ні стида їм, ні совісті (Я. М.). 10. Тут, в небі, тихо. Ані шум потічка, ні вітру шум, ні пташка лісова (Л. К.). 11. А малини — красної, білої! А вишень, а груш солодких... А соняшнику, а маку, буряків, лободи, укропу, моркви! Чого тільки не насадить наша невгамовна мати (О. Довж:.).

Вправа 109.Знайдіть вокативні речення. Поясніть відмінність між ними та звертанням.

1. Який тепер світ настав? Господи! (Я. М.). 2. Олександре! В тебе діти малі. 3. Салимонько! — Га? — Салимонько! — рап­том промовив Тиміш Іванович Дилда (О. В.). 4. Катерино! — Іду! (О. Довж.). 5. Даша! Дашета!—Агов! Зараз! (Я. М.). 6. Діду! Діду! — каже Мелася. 7. Боже, Боже! Коли б же Михайло спав. 8. Братику! Братику! — А що? — спитав він. 9. Ой козаче! Де ж ти забарився (З те. Марка Вовчка). 10. Сонце! Сонце! Це тебе, довічний світе, стріваючи, вітає земля (Я. М.).

Вправа 110.Перепишіть, підкресліть слова-речення. Усно поясніть, до якого семантичного типу належить кожне з них, яку функцію виконує (стверджувальні, заперечні, спонукальні, емоційні, емоційно-оцінні, пи­тальні).

1. — Драстуйте! Боже поможи! — Спасибі! — одзиваються декотрі... (В. В.). 2. Яке дивне все, правда? — Еге. — Ой! Ди­вись, — стиха сказала ні з того ні з сього Наталка. — Он! Ба­чиш! (О. Довж.). 3. — Драстуйте! Дуже приємно! 4. — О Госпо­ди! Знову! — це або говорить сама до себе, або думає заклопо­тана людина і бере телефонну трубку: — Ну?! 5. У школу вже ходиш? — Ні, я ще малий! — А читати вже вмієш? — Ні, ще не вмію. 6. Про віщо ж ото, Олександре, думаєш? — допитувала­ся дружина. — Еге! Так я тобі й сказав! 7. Татку, ти спати? А що уночі робитимеш? Тепер же тобі не треба на ніч на роботу? — Так. Не треба. 8. Ви на Курмасовому були? — Ні (3 те. Остапа Вишні). 9. А вони гонять: — Іди! — Ей! — раптом вжахнувся один... Не оглядайсь! (О. Г.). 10. Справді? — зраділа дівчина і зразу ж засоромилась. — Справді, Мар'янко... (М. С). 11. Що? Десь горить? — питається від печі мати. — Дзвін! — відпові­даю одним словом (М. С). 12. Це ваша баба? — спитав Опана-са. — Угу. Моя. А чия ж іще (В. Сим.).

Вправа 111.Перепишіть речення, знайдіть серед них неповні, доведіть їх неповноту. Самостійно доберіть приклади неповних речень у діалогічному мовленні.

1. Прагу було врятовано від руйнування, а мешканців її — від винищення (О. Г.). 2. Не вчи орла літати, а солов'я — співа­ти (Я. те.). 3. Біля греблі — млин, за греблею — неширокий схоплений кригою став, понад ставом, долиною — рідне село Петриківка (В. Коз). 4. Ближче до берегів — зелені кружечки латаття (Ю. 3.). 5. Над головою синє небо. На ньому — лагідне травневе сонце. Під ногами трав'яний квітучий килим. Навко­ло — ліс. (Є. Д.). 6. Ранок дрімав у сизій млі. На пшеничному морі — повний штиль. Небо поскидало із себе всі нічні хмарин­ки. Голубилося. Очікувало сонця... Промчала одна машина. Друга (Є. Д.). 7. Колючу шкарлупу розбиває об бруківку об­важнілий каштан. Гладенький. Візьми у долоню, щоб надовго зберегти тепло цієї осені'(<9. Я). 8. День гуляє, два слабий, а на третій — вихідний (Я. те.). 9. На обрусі — миска. У мисці — опеньки. У другій — капуста, третя — з голубцями: страв два­надцять нині є в нашої мами .10. Бджілоньки — на квіти, дітонь­ки—дошколи(М. Підг.). 11. А дорога дітей—попереду(Я. Я). 12. Нежданий сніг — на перші квіти (Я. Я).

Вправа 112. Розподіліть неповні речення за типами. Відтворіть про­пущені члени речення. Поясніть розділові знаки в неповних реченнях.

1. А тепер куди? — запитав Павлюга Козакова. 2. Зараз не збори. Негайно всі в поле! 3. Хто б подумав: Гриня і в акаде­мію! — кинула одна з конторниць. 4. У своїх, значить, набрид­ло, до чужих повієтесь? В Татарщину за довгим карбованцем? (З те. О. Гончара). 5. Тікаймо в затишок! — А де? (А. Г.). 6. Це ж куди ви? — хтось звернувся й на поклажу кинув зір (С. Ол.). 7. Вони, тамуючи подих, мовчки прямують до греблі. За ними народ (Ю. 3.). 8. Виходить, чумаче, в ранню дорогу зібрався?.. — Атож, в ранню, — понуро відповів Чайченко (А/. С.). 9. По­підростали — в голові туманіє. Тому чоботи, тому крамні шта­ни, тому картуза (А. І.). 10. У далекому минулому для зміцнен­ня будівлі приносили людські жертви, потім — тварин, їхні че­репи, ще пізніше — рослини й нарешті — дрібні гроші (Укр. мин.). 11. А хропе ото хто так? — Грицю, штовхни його, чого він ото на всі завертки? — звернувся Шельменко до Гриця (О. В.). Нівроку собі, добрий з тебе теоретик. — Який там не є, а такого, як ти, в кут зажену, — відрізав Сашко (Д. Бедз.).

Вправа 113. Прочитайте речення. Схарактеризуйте їх структуру: дво­складні — односкладні, повні — неповні.

1. Ти щира жінка (Л. У). 2. Свободу кожному народу (Я. Т.). 3. Вило, стугоніло, телесувалося в горах (Я 3.). 4. Як парость

виноградної лози, плекайте мову (А/. Р.). 5. Квітку метелик цілує, обрії — сонце, вітер — берізку німую (В. Сос). 6. Й не віриться, що знов побачу я село, давно покинуте, таке до болю миле (В. Сос). 7. Жити мені без праці — зовсім не жити (Д. 77.). 8. Погомоніти з високим начальством було для Хоми втіхою (О. Г.). 9. Грамоти вчиться — завжди пригодиться (Н. те.). 10. А діти ну тікати (А. М.). 11. Не вдержався за гриву — за хвіст не вдержишся (77. те.). 12. Я йому слово, а він мені десять (77. те.). 13. Навкруги — острови, і затоки, й озера. Узлісся зелені, во­логі, густі (Л. Д.).

Вправа 114. Згрупуйте односкладні речення. Дайте повну характери­стику кожного з них.

I. 1. Невесело на світі жить, коли нема кого любить (Т. 777.).
2. Он глянь: у тім раї, що ти покидаєш, латану свитину з каліки
знімають (Т. 777.). 3. Берімось краще до роботи, змагаймось за
нове життя (Л. У). 4. Люблю старого. Та ж якби не він, давно б
уже не стало сього дуба (Л. У). 5. Ставало вогко й холодно
(М. К). 6. Ще наддало світу, ще раз кинуло з-за гори рожевим
огнем (77. М.). 7. Ну, тепер за мною, гуртом! Кликати людей
(С В.). 8. До ґанку на щастя підкову прибито (Я. Ті.). 9. Ставай
поруч! Роби, як я! — пролунали слова команди. Не бери си­
лою, не надривайся! — сердито кидав слова Дереза (М. Ч.).
10. Вибирай тріщину у пласті, не йди проти товщі! Сила швид­
ко вивітриться, а умінням гори звернеш (М. ¥.). 11. Святвечір.
Зима. Навколо біліють сніги (О. Вороп.).

II. 1. Усім треба вільним словом володіти, усі гуртом муси­
мо підняти його на височінь (С. В.). 2. Поспішаю до отчого
дому... Тільки краще б отак не летів, — Стало гірко за батьків­
ську мову І за мову російських братів (А/. Карп.). 3. Сьогодні
на мови та їхнє майбуття треба дивитися не лише з погляду
їхніх функцій, але й з погляду зафіксованих у них багатств
національної духовності (7. Дз.). 4. Українському слову з часів
його виникнення і на всіх історичних шляхах доводилося не­
легко (Б. X). 5. Засуджено й репресовано Тараса Шевченка,
Панька Куліша, Миколу Костомарова та багатьох інших. Та­
расові Шевченку суворо заборонялося «писать и рисовать»
(7>. X.). 6. Слово шукатиму ночі і дні В полі, у морі, в купині. Як
до межі без нічого дійду — Може, до слова ближче впаду
(Ті. Т7.). 7. Земля і Сонце. Мати й батько. Рід. Народ. (В. Кол.).
8. Бо кажуть, дитино, що мова наша — солов'їна. Правильно
кажуть. Але затям собі, що колись можуть настати і такі ча­
си, коли нашої мови не буде пам'ятати навіть найменший
соловейко (Т. М.). 9. Дивуєшся дорогоцінності мови нашої...
10. Люби свою мову, плекай і дбай про неї. Це ж дорога твоя

спадщина, спадщина віків і поколінь. Користуйся нею, обері­гай її, передай її, збагачену і ще більш розвинену, своїм дітям і онукам, а вони передадуть наступним поколінням (М. Ш.). 11. Параска: Мусійчику! Копистка: Мерщій крути! (М. Кул.).

ПОРЯДОК СЛІВ У ПРОСТОМУ РЕЧЕННІ

Порядокслів — це розташування слів у реченні, взаємне роз­міщення членів речення, яке має синтаксичне, семантичне і сти­лістичне значення. Синтаксичне значення порядку слів виявляється в тому, що від місця, яке… Граматико-семантичне значення порядку слів знаходить вияв, наприклад, у сполученнях кількісного числівника з…

Список рекомендованої літератури

С. 46—57. Курс сучасної української літературної мови: У 2 т. / За ред. Л. А. Була- ховського. — К., 1951. — Т. 2.— 134—141. Сучасна українська літературна мова.… да. — К., 1972. — С. 431— 509.

Форми присудка при однорідних підметах

1) Присудок ставиться у формі множини у таких випадках: а) після однорідних підметів: Там матір добрую мою Ще моло­дую у могилу Нужда та праця… 2. Якщо однорідні підмети пов'язані протиставними або («пділовими… 3. Присудок, що стоїть у препозиції, набуває форми най­ ближчого з однорідних підметів: Почався знову гук, стук, біга­…

Прийменники при однорідних членах речення

РЕЧЕННЯ, УСКЛАДНЕНІ ЗВЕРТАННЯМ§ 54. Поняття про звертання Одним із засобів ускладнення простого речення є звертан­ня— слово чи… Звертання може як входити до складу речення, так і стояти поза ним. У складі речення воно, як правило, граматично не…

РЕЧЕННЯ З ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ДРУГОРЯДНИМИ ЧЛЕНАМИ

Відокремлення — це семантичне (змістове) та інтонаційне виділення другорядних членів речення з метою посилення їх змісту і значення, надання їм… Відокремленим другорядним членам речення властива на-півпредикативна функція,… Як уже зазначалося, члени речення відокремлюються за до­помогою інтонаційного виділення, тобто, якщо відокремлений…

РЕЧЕННЯ, УСКЛАДНЕНІ ВСТАВНИМИ І ВСТАВЛЕНИМИ КОНСТРУКЦІЯМИ

Речення можуть ускладнюватися різними словами, словоспо­лученнями й реченнями, які, не входячи до складу речення як його члени, надають… ; ження, уточнення, роз'яснюючи речення в цілому або окреме сло-і фо в ньому.… Компоненти, що ускладнюють речення цього типу, мають певні загальні властивості: по-перше, їх значення має додатко­вий…

Список рекомендованої літератури

Грамматика русского язьїка. Синтаксис. — М., 1954. — Т. 2; ч. 2. — С. 122—176. Дудик П. С. Просте ускладнене речення. — Вінниця, 2002. Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. — К., 1984. — С 216—■ 224.

СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ ЯК СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ

Складне речення порівняно з простим—синтаксична одини­ця вищого порядку. Воно складається з двох чи більше предика­тивних частин (організуючих… ність. Таким чином, складне речення — це поліпредикатив-на синтаксична… Отже, складне речення — це речення, що складається з двох і більше предикативних одиниць, які становлять семантичну,…

КЛАСИФІКАЦІЯ СКЛАДНОСУРЯДНИХ РЕЧЕНЬ

До єднальних сполучників у сучасній українській літера­турній мові належать і (й), та, та й, ні... ні, як... так. У складно­сурядних реченнях з цими… Власне єднальнівідношення полягають у вираженні одно­часності двох або кількох… (М. В.).

СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ

Складне речення, що складається з двох або більше преди­кативних одиниць, поєднаних в єдине семантичне й граматичне ціле підрядним зв'язком за… Предикативні частини складнопідрядного речення синтак­сично нерівноправні:… Залежність підрядної частини від головної у складнопідряд­ному реченні мислиться як поняття синтаксичне. У…

Список рекомендованої літератури

Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика україн­ської мови. — К., 1982. — С. 193—208. Грищенко А. П. Складносурядне речення в сучасній українській літера­турній… Дорошенко С. І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній україн­ській мові.— К., 1980.

А а).

Вправа 183. Перепишіть речення. Поставте пропущені розділові зна­ки, поясніть їх уживання. Назвіть семантичні типи аналізованих речень, схарактеризуйте сполучні засоби.

1. Коли ж було хто стане біля лавки та сюди-туди розгляда то Трохим—без сорому казка—такого було і прожене (Г. К.-О.). 2. Щоб запобігти в неї ласки треба було безперестанку кадить перед нею фіміами лестощів (7. Н.-Л.). 3. Для Вас Єфросино Сидорівно я готовий познакомитись з вашими родичами хоч би й у десятому коліні хоч би вони й яблуками та медяниками торгували (/. Н.-Л.). 4. Не до пари голубоньці горобець Хоч який він прехороший молодець (Я. Г.). 5. Герман любив обіда­ти сам так щоб ніхто інший не сидів при його столі (/. Ф.). 6. Як ви їх розлучите то дочка плакатиме на вас а у вас одна дитина не годиться їй світ зав'язувати (М. К.). 7. Поки бряжчали ще тітчині карбованці було й за холодну воду не візьметься (А/. К.). 8. Ходить і вона по ярмарку мов гроші загубила (М. В.). 9. Хоть він і розумом і славою узяв над усіма да й йому не дають гетьма­нувати (77. Кул.). 10. Незважаючи на певний розвиток науко­вих знань українці навіть на початку XX ст. користувалися у повсякденному житті досвідом предків (Укр. мин.). 11. Діти так уминали пісну страву що аж за вухами лящало (М. С). 12. Уся обстановка в хаті кружляла довкола нього бо дістав заворот голо­ви (Л. М.). 13. Тільки що стало на світ займатись заскрипіли залізні ворота під баштою (О. Стор.). 14. Через те що в лоб «тигра» не могла взяти його рушниця він стріляв по тих танках що йшли

боком до нього (Л. 77.). 15. Я б тебе, каже, і сватав коли б ти не крива (Г. Барв.). 16. У душі господарям лізуть щоб потім са­мим панувати (М. 3.). 17. Коли вже пообіцяв провірити то дійсно провірить (7. Р.). 18. Коли приїхав до мене то кепкував над тобою (М. Ч).

Вправа 184. Побудуйте речення за такими моделями: хто... той, той... що, той... як, той... щоб, такий... як, так... наче, стільки... як, такий... що, стільки... щоб. Схарактеризуйте побудовані вами речення.

Вправа 185. Зробіть синтаксичний аналіз поданих речень за такою схемою: 1) довести, що речення складне; 2) з'ясувати тип складного ре­чення (складносурядне чи складнопідрядне); 3) у складнопідрядному вка­зати головну і підрядні частини, визначити структурно-семантичний тип речення; 4) у складносурядних визначити смислові відношення; 5) у кож­ному реченні пояснити розділові знаки, схарактеризувати засоби поєднан­ня предикативних частин.

1. Ходім туди, де явори високі Над воду гнуться з берегів, Де комишам сичать осоки Серед заквітчаних лугів. 2. У долині, поміж горами, Де розсипались хатки, На городі під чинарами Я угледів нагідки. 3. [Надіє] А схочеш знов мене віддать на глум людський, То підніми мене в краї ясні й таємні, І — звідти кинь в безодні темні, І об граніти їх розбий (3 те. О. Олеся). 4. На нашій високій палкій любові, на праці, на битві, на лагіднім нашім слові стоять Україні — допоки стоїть земля (7. Ж.). 5. Не­забаром з обох боків звелись справа круті, розмиті береги, з яких соковитими жилами звисало у воду і гуло від найменшо­го дотику міцне берестове коріння. 6. їхні крони, осяяні низь­ким місяцем, займаються червоним і тремтять, як полум'я на свічках. 7. Може, тому й зараз, коли я бачу на голівці якогось хлопчика батьківську руку, мені теж хочеться стати малень­ким. 8. Доки злаштувалися, сонце за байрак скотилося (3 те. Григора Тютюнника). 9. Доки мова для внуків звучить солов'їна І дзвенить, мов кришталь, мов трава степова, Ти не вмреш, ти не вмреш, ти не вмреш, Україно, Не загине народ, що в негоду співа (С. Л.). 10. Ніби краплі жовті, в темну воду Стиглі зорі падають вночі (В. Сим.). 11. Хто спить, хто не спить — поко­рись темній силі. 12. Щасливий, хто сни має милі. 13. Мій час пливе собі так тихо-тихо, Як по ставку пливе листок сухий. 14. На гору доступитися нелегко, Зате з гори зручніше борони­тись (3 те. Лесі Українки). 15. Жіноча постать зникає у лісі, а я починаю придивлятися, чи не лишила вона за собою якогось сліду (М. С). 16. Розкажи, як за горою сонечко сідає. 17. Треба вчитись, ще змалечку треба вчитись, як на світі жити. 18. В селі й не бачили й не чули, де вона поділась. 19. Немає гірше, як в неволі про волю згадувать (3 те. Т. Шевченка). 20. Хай би один-однісінький раз отам, де вони бувають, і собі побувати (О. ТУ).

21. Тоді, коли небо грозиться грозою, Порох той треба розвести сльозою (/. Д.). 22.1 минуле було прожито для того, щоб ствер­дити майбутнє (М. С). 23. Все таке велике, що аж наче і сам підростаєш (О. Г.). 24.1 підійшла цариця спека, І тільки гляну­ла навкруг, — Як заніміли серед степу Типець, костриця і вов­чуг (Л. Т.). 25. Бо тільки те, що щиросердно мовиш, У музиці і слові оживе (Я. Я.). 26. Під небом, як очі бездонним, Де луг свіжим сіном пропах, Ви можете стріти мадонну 3 граблями в засмаглих руках (/. Я.). 27. Ой, не пропаду я, ой не загину, Бо солодко вмерти за Україну (/. Н.-Л.). 28. Коли приходить ста­ровинна шхуна, А в небі серпень розкида зірки, Охриплу мову сивого Нептуна В його хатині чують моряки. 29. Ми працю любимо, що в творчість перейшла... ЗО. Усіх вела на всенарод­ний бій Єдина воля, віща і крилата, І маршальський таївся жезл ясний В похідній сумці простого солдата (З те. М. Рильського). 31. А я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов'яне стали добрими братами... (Т.Ш.).

БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ

Поряд зі складними реченнями, в граматичній організації яких найважливішу роль відіграють сполучники, у мовленні широко представлені також складні… Упродовж тривалого часу безсполучникові складні речення розглядали як…

Ї20

рема безсполучникові речення з однотипними частинами—як один з різновидів складносурядних речень, а безсполучникові речення з різнотипними частинами—як складнопідрядні. Лише останнім часом у синтаксичній теорії поступово утвердився погляд на безсполучникові складні речення як на самостійний структур­но-семантичний тип складних речень, що існують незалежно від сполучникових утворень — складносурядних і складнопід­рядних речень, хоча й співвідносяться з ними.

Головним засобом зв'язку предикативних частин безсполуч­никового складного речення є інтонація. Розрізняють чотири її різновиди: 1) перелічувальну; 2) протиставну; 3) зумовленості; 4) пояснювальну. Відповідно до цього безсполучникові складні речення поділяються на чотири основні типи: 1) перелічувальні; 2) протиставні; 3) зумовлювальні; 4) пояснювальні.

Поряд із класифікацією безсполучникових складних речень за характером інтонації в науковій літературі існує й широко використовується класифікація за характером відношень між предикативними частинами. За цією класифікацією серед цих складних синтаксичних утворень розрізняють дві групи: 1) без­сполучникові складні речення з однотипними частинами, тоб­то безсполучникові складні речення однорідного складу; 2) без­сполучникові складні речення з різнотипними частинами, тобто безсполучникові складні речення неоднорідного, неоднотипно-го складу.

У процесі подальшого викладу матеріалу дотримуватиме­мося саме цієї класифікації.

§ 91. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами

До безсполучникових складних речень з однотипними час­тинами належать такі безсполучникові складні речення одно­рідного складу, предикативні частини яких об'єднуються в одне ціле за допомогою перелічувальної та протиставної інтонації. Предикативні частини таких безсполучникових складних ре­чень однорідно незалежні, семантично скоординовані, співвід­носні з частинами складносурядних речень. За своєю будовою і значенням безсполучникові складні речення з однотипними частинами дуже близькі до складносурядних речень, співвід­носні з ними.

З погляду значення, семантики безсполучникових складних речень з однотипними частинами серед них можна виокреми­ти два основні різновиди: 1) речення з перелічувальними відно­шеннями; 2) речення із зіставно-протиставними відношеннями.

Відмінність між цими двома різновидами полягає не лише в їх семантиці, вони різняться і за структурою: в той час як безспо­лучникові складні речення з перелічувальними відношеннями є реченнями відкритої структури, тобто кількість предикатив­них частин у їх складі, будучи зумовленою метою висловлюван­ня, обсягом інформації, її вичерпністю, теоретично не обмежена, безсполучникові складні речення із зіставно-протиставними відношеннями є реченнями закритої структури, кількість пре­дикативних частин у їх складі обмежена двома компонентами. Серед складних безсполучникових речень із перелічуваль­ними відношеннями можна виокремити ще два підрізновиди:

1) речення, що означають одночасність перелічуваних явищ;

2) речення, що виражають часову послідовність дій, явищ.

Складні безсполучникові речення з перелічувальними відно­шеннями, що означають одночасність перелічуваних явищ, характеризуються однотипними формами дієслів-присудків у предикативних частинах та перелічувальною інтонацією після кожної з них. Дієслова-присудки у предикативних частинах таких речень можуть бути виражені формами теперішнього або минулого часу недоконаного виду, минулого часу доконаного виду зі значенням початку дії чи результативності, теперішньо­го або минулого часу недоконаного виду, що вжиті разом з попередніми: Шелестить пожовкле листя по діброві; гуляютьхмари; сонце спить;ніде не чутьлюдської мови (Т. Ш.); Ніжно дзвеніланад ними хвоя смерек, змішавшись з шумом ріки, сонце налляло золотом глибоку долину, зазеленіли трави, десь куривсясиній димок од ватри, із-за Ігриця оксамитовим гулом котивсягрім (М. К.); пор. також випадки, коли дієслова-присудки ви­ражені формами наказового способу: Мужай, прекрасна наша мово, Серед прекрасних братніх мов, Живи,народу вільне слово, Над прахом царських кору гов, Цвітинад нами веселково, Як мир, як щастя, як любов! (М. Р.).

Складні безсполучникові речення з перелічувальними відно­шеннями, що виражають часову послідовність дій, явищ, крім перелічувальної інтонації, характеризуються також сталим по­рядком компонентів, а дієслова-присудки їх предикативних частин можуть бути виражені формами минулого або майбут­нього часу доконаного виду (а зрідка й формами теперішнього часу): Настало літо, насталий жнива (І. Н.-Л.);. Пригріло сонеч­ко, обсохлаземля, потяглоорача в поле (М. К.); Сонце сховалосьза зелені хмари, з полудня вітер повіяв, зробиласьодлига (П. М.); Поїзд зупиняєтьсяна маленькій станції, друзі зетюдниками, папером, теками й чемоданами злазять на перон (Ю. Я.).

Іноді для підкреслення часової послідовності в безсполуч­никових складних реченнях цього різновиду вживаються ще й

прислівники відповідної семантики: Спочатку примовкли ко­ники, тодішелеснуло листя, потімзнову запала тиша (Ю. С). Безсполучникові складні речення із зіставно-протиставними відношеннями являють собою поєднання в одне ціле предика­тивних частин протилежного змісту. Причому граматичними засобами вираження цих відношень звичайно є своєрідна інто­нація, яка полягає у поступовому підвищенні тону в першій час­тині і зниженні його в другій, а також структурний паралелізм частин, що виявляється в однаковому порядку слів у кожній з них:Думав, доля зустрінеться — Спіткалося горе (Т. Ш.); Вона до колиски, за дитину — дитина холодна лежить (М. В.); Пан гуляв у себе в замку — у ярмі стогнали люди (Л. У.); Війне віте­рець — дзвінка пшениця летить, кидається уплав (М. С); Ще раз постукала у вікно — в господі нічого не зворухнулось (Є. Гуц.); Учора се була казка — сьогодні дійсність (М. К.).

§ 92. Складні безсполучникові речення з різнотипними частинами

До безсполучникових складних речень з різнотипними час­тинами належать складні речення неоднорідного складу, преди­кативні частини яких поєднуються в одне ціле зумовлювальною та пояснювальною інтонацією, а також такими засобами, як порядок розташування частин, співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків та типізовані лексичні еле­менти.

Предикативні частини безсполучникових складних речень з різнотипними частинами семантично неоднорідні, залежні, спів­відносні з головною і підрядною частинами складнопідрядних речень, що дає певні підстави для зближення цих типів речень між собою.

Зі структурного погляду складні безсполучникові речення з різнотипними частинами характеризуються тим, що вони, утво­рюючи замкнутий ряд, належать до речень закритої структури, тобто завжди складаються лише з двох предикативних частин і не можуть бути поширені третьою і наступними частинами.

Будучи співвідносними зі складнопідрядними реченнями, безсполучникові складні речення з різнотипними частинами можуть виражати різні типи відношень: 1) з'ясувально-об'єктні; 2) часові; 3) умовні; 4) причинні; 5) наслідкові; 6) порівняльні таін.

Безсполучникові складні речення із з'ясувально-об'єктними відношеннямиспіввідносні із складнопідрядними з'ясувальни­ми реченнями. Присудок їх першої частини виражений дієсло­вом чи предикативним прислівником, а іноді й прикметником

та іменником певної семантики, зокрема зі значенням мовлення, мислення, почуття, стану тощо: Йдемо вулицею і ще з другого кінця побачили:в хаті світиться (М. В.); / досі сниться:вийшла з хати Веселая, сміючись, мати (Т. Ш.); Знаю: з попелу сходять квіти. Вірю:з каменю б'є джерело (А. М.). В усіх наведених прикладах перед другою предикативною частиною можна вста­вити з'ясувальний сполучник що і в такий спосіб перетворити безсполучникове речення на сполучникове.

У безсполучникових складних реченнях з часовимивідно­шеннями час дії другої предикативної частини зумовлюється часом дії першої: Зійшла вода — колеса стали (Л. Г.); Зійде сон­це — утру сльози, ніхто не побачить (Т. Ш.); Гаї шумлять -—я слухаю. Хмарки біжать —милуюся (П. Т.). В усіх цих реченнях перед першою предикативною частиною можна вставити спо­лучне слово коли, внаслідок чого безсполучникове речення та­кож перетворюється на сполучникове.

До речень цього типу дуже близькі безсполучникові складні речення з умовнимивідношеннями, в яких перша предикатив­на частина виражає умову, за якої можливе здійснення того, про що йдеться в другій частині: Вам страшно — геть ідіть з дороги (Л. У.); Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне, вселюдське замовчиш — обчухраним зростеш (П. Т.). Для пере­творення цих речень на сполучникові до першої предикатив­ної частини треба додати сполучники коли або якщо.

У безсполучникових складних реченнях з причиннимивід­ношеннями друга предикативна частина розкриває причину того, про що йдеться в першій: Умовк кобзар сумуючи: щось руки не грають (Т. Ш.); День обіцяє бути погожий: на небі ні хмариночки, ні плямочки (П. М.); В такі ночі довго хвилюється серце косаря: йому згадується літо (М. С). В усіх цих речен­нях перед другою предикативною частиною можна вставити сполучник бо, внаслідок чого вони перетворяться на сполуч­никові.

У безсполучникових складних реченнях із наслідковимивідношеннями друга предикативна частина означає наслідок дії чи стану, значення яких міститься у першій частині: Защебе­тав соловейко — пішла луна гаєм (Т. Ш.); Продержало з тиж­день морозом — земля заклякла, як кістка (П. М.); Змокли хлопці—рубця сухого не було (А. Г.). Усі ці речення можна пе­ретворити на сполучникові, вставивши між предикативними частинами їх сполучник так що або що аж.

У безсполучникових реченнях з порівняльнимивідношення­ми зміст першої предикативної частини порівнюється зі змістом другої: Погляне — холодною водою обіллє (М. В.); Подивилась ясно — заспівала скрипка (П. Т.). Для перетворення цих речень

на сполучникові перед другою предикативною частиною до­сить вставити порівняльний сполучник мов, наче і т. ін.

Безсполучникові складні речення з різнотипними частинами широко використовуються в художній літературі і є характер­ною ознакою розмовного стилю мовлення. У мові художньої літератури трапляються також безсполучникові речення усклад­неного типу, що об'єднують як однотипні, так і різнотипні без­сполучникові складні речення, а також комбіновані складні сполучниково-безсполучникові речення.

§ 93. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні

Між предикативними частинами безсполучникових склад­них речень вживаються такі розділові знаки, як кома, крапка з комою, двокрапка і тире.

Між предикативними частинами безсполучникових речень з однотипними частинами, коли вони семантично тісно пов'я­зані між собою й означають одночасність перелічуваних явищ, часову послідовність дій, їх перелік, зазвичай ставиться кома. Якщо ж предикативні частини цих речень зберігають відносну самостійність і в своєму складі мають ще розділові знаки, зокре­ма коми, то між ними ставиться крапка з комою (приклади див. на с. 222).

У складних безсполучникових реченнях з різнотипними час­тинами нерідко ставиться двокрапка. Цей розділовий знак, зок­рема, вживається тоді, коли між предикативними частинами речень існують з'ясувально-об'єктні, означальні, а також при­чинні відношення (приклади див. на с. 224).

Між компонентами безсполучникових складних речень з однотипними частинами із зіставно-протиставними відношен­нями ставиться тире (приклади див. на с. 223). Тире ставиться також у складних безсполучникових реченнях з різнотипними частинами, що виражають часові, умовні, наслідкові, по­рівняльні відношення (приклади див. на с. 224).

Вправи

Вправа 186.Визначте різновиди складних речень. Подайте їх схеми. Поясніть принципову відмінність між схемами речень кожного різновиду.

І. 1. Чатує вітер на останнє листя старого дуба, що своїм корінням тримає схили урвища... 2. Дороги розмиті, і чується крик журавлиний. 3. Медові зорі в небі прокидаються, тополі білим листям лопотять. 4. Шелестіли дуби, і смарагдова тиша була. 5. Недумано, негадано Забігла в глухомань, Де сосни пах-

нуть ладаном В кадильницях світань. Де вечір пахне м'ятою, Аж холодно джмелю. А я тебе, а я тебе, а я тебе люблю! 6. Не говори печальними очима те, що бояться вимовить слова (3 пое­зій Л. Костенко).

II. 1.1 даленів брунатний світ, і морок даленів луною. 2. Упа­ли роси на зелені вруна, з діброви обізвався соловей. 3. На обрії, одразу за селом, де оболоню тишею сповито, горять кульбаби, тішачи півсвіту своїм цнотливим молодим теплом. 4. Пережди — минеться. 5. Тоді згадай: десь за стома морями, Десь на крайсвіті мати є твоя І ламле руки, ставши коло брами. А позад неї — вічна течія. 6. Коло горожі порозпускались такі півники, півонії, жоржини, що заберуть очі і не повернуть (3 поезій В. Стуса).

Вправа 187.Визначте засоби поєднання частин безсполучникових ре­чень: інтонація, співвіднесеність видо-часових та способових форм дієслів-присудків у предикативних частинах, порядок розташування частин, па­ралелізм їх синтаксичної структури, лексико-граматичні засоби.

1. Запарувала рілля, тьмяно заблищали на сонці одвернуті лемешами скиби землі (Гр. Т.). 2. Вітри гули віолончеллю, пи­сали пальми акварель (Л. К.). 3. Тут, на березі зеленім, ллються пахощі чудові, шелестять казки осоки, роси сиплються вночі (О. О.). 4. Сизе пір'я в сокола, срібне листя в сокора (Я. Я.). 5. Падає листя з берези, капають роси з гілля (О. О.). 6. Вже розмололи вітряки Останній сніп тепла, Вже виморожує зірки Небесна чиста мла; Останній журавлиний ключ поквапно від­летів... (Г. Л.). 7. Колони йдуть — ріка струмить... (Я. Т.). 8. Ми­кола пізнавав дівчину і не впізнавав: вона була не вербівська (/. Н.-Л.).9. Посієш впору — збереш зерна гору (Я. те.).

Вправа 188.Визначте, які безсполучникові речення є реченнями з од­нотипними, а які — з різнотипними частинами. Як вони співвідносяться зі складними сполучниковими реченнями?

1. Там зелений лозняк тихе марево в'є, біла лілія зовсім не журиться (Я. .Я). 2.1 плаче коник серед трав — нема мелодій (Л. К.). 3. Відмріялись мрії, віддумались думи, всі радощі — вщухли, всі барви — погасли (В. Ст.). 4. Чорними ярами по­котився білий туман, одежа вкрилася дрібненькою росою... (М. К.). 5. Колись жила і не зітхала — уміла біль свій тамувать (Я. ¥.). 6. Сіли перепочити і раптом помітили: хтось до них іде (В. Кан.).

Вправа 189.Визначте, які із безсполучникових речень є реченнями відкритої, а які —закритої структури.

1. Там бубоніло радіо, співали пісні, низько слався дим, розбав­ляючи лугове повітря гірким тліном торішньої огудини (Гр. Т.). 2. Тихі яблуні, щастя сліди... (Я. Я). 3. Осінній вітер, осінній шум дерев (Ю. М.). 4. В одчинені двері наліво кричала Мотря,

в двері направо репетувала стара мати (/. Н.-Л.). 5. Чути: кру! кру! кру! в чужині умру... (Б. Л.). 6. Пахне сіном батьківської хати, мама тепле молоко несе... (Я. Я.). 7. Бушують, гудуть і піняться розбурхані хвилі на морі — Задивлені в пропасть без­донну спокійно горять ясні зорі (Б. Л.). 8. Холодніє сіре небо — більше радості не знать (Я. ¥.).

Вправа 190.Безсполучникові речення з однотипними частинами згру­пуйте за семантичними відношеннями. Назвіть найвиразніші засоби по­єднання предикативних частин у кожному випадку.

1. Які довкіл степи лежать, як духмяніє сіножать, як пахне пасіка медами (Я. Я.). 2. Лягли шляхи нові, степи, озера й ріки ожили (В. Сим.). 3. Жовтого листя повінь, туману срібляста нить (Я. Я). 4. Підніме ранок росяні ключі, пролине день за сонцем у короні (Я. Я). 5. Читаю книжку—думаю своє... (Д. Г.). 6. Гус­тий туман, мов сизий крепдешин, Упав навкіл і не зникає з ночі, Даремно в небесах шукають очі Той сумовитий журавлиний клин (С. О.) 7. ... Милосердям в нас душа красива, людина гідна — доброти сівач (К. Ч.). 8. Спершу дали йому повечеряти, потім він до пізньої ночі гомонів з чабанами про їхнє життя (О. Г.).

Вправа 191.Випишіть з творів художньої літератури десять речень із зіставно-протиставними відношеннями.

Вправа 192.Доберіть п'ять прислів'їв із зіставно-протиставними відно­шеннями. Правильно проінтонуйте їх. Який розділовий знак відповідає змісту та інтонації?

зі^г

Вправа 193.Визначте семантичні відношенняу безсполучникових ре­ченнях з різнотипними частинами. Обґрунтуйте відповіді.

1. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палю­чих слідів на землю: як на Великдень дівчина, красується вона в своїм розкішнім убранні... 2. Осінь була дощова: від другої Пречистої як почалися дощі, так день у день лили — до самого Пилипа. 3. Вона знала добре цього Грицька: не було гарячішо­го чоловіка на селі, як він. 4. Чи квасолі, чи гороху треба буде — беріть скільки схочете... 5. Ви мене мов на світ народили: тепер мати не продадуть чобіт... 6. Зітхнули вільніше Пилип і Пріська: тепер же то вони поживуть на волі! 7. Правду Пилип каже: і кріпаки живуть на землі, а не під землею... 8. Обидві ухорка-лись — аж піт пройняв (З те. Панаса Мирного).

Вправа 194. Установіть зв'язок між семантичними відношеннями у без­сполучникових реченнях, типом інтонації та розділовими знаками.

1. Світило сонце, парувала земля. 2. Хочеться самому жити й любити: бажаєш кожному щастя. 3. Світ бігає по її виду, одежі — байдуже (3 те. Панаса Мирного). 4. Річка ставала ширшою і глибшою, починалося царство очерету (Я. С). 5. Сліпучим сяй-

вом грають блискавиці. І серце полохливо терпне, жде: Ось грім розтулить пригорщу-правицю (Я. 77.). 6. Неначе в літеплі, в зерні Купаються доспілі дні — аж тихе сяйво над токами (Я. Я.). 7. Стежки лісові біжать без упину і набігатися не можуть: такі вони вічні, такі несходимі (М. Сем.).

Вправа 195. Правильно проінтонуйте речення. Визначте типи інто­нації. Накресліть інтонаційні схеми.

1. Зраділа земля, усміхнулись високі могили срібною росою; закурілись положисті долини пахучим туманом; жайворонки, як не перервуться, щебечуть; перепели хававкають та підпа­дьомкають... (Я. М.). 2. Може, осінь—то іще не відчай: ще нею можна до зими брести? (Я. Я.). 3. Ридає щастя безутішно, надії в траурах стоять... (О. О.). 4. Тільки вірю: в надії оживатиме часто душа (Я. Я.). 5. Про оранку він уже і не нагадує; вдарив чоботом грудку — земля як кремінь (К. Г).

Вправа 196. Поставте розділові знаки на межі предикативних частин безсполучникових речень, поясніть їх уживання.

1.1. Часом думає Решетняк хто щасливіший на світі за люди­ну? 2. Визорилось небо поля потонули в імлі, у синіх смерках. 3. Крізь проломи цегельні невтомно змигують вії зірок своїм життям живуть, вам ніби лиш натякають на щось незвідані зо­ряні глибини. 4. Обсерваторний люд, певне, ще спить ніякого руху. 5. Звідси людина намагається проникнути в глибини світо­будови звідціль чутливі антени ловлять таємничу, нерозшиф­ровану мову пульсарів. 6. Сергій у захваті весь цей рух, плав­кий, шукаючий, по невидимій градусній сітці, створює настрій урочистості, священнодійства (О. Гончар).

II. 1. Село віддалік темніє дими з димарів комусь пахнуть
затишком, вечірнім солом'яним духом. 2. Закуто все тут панує
диктатура льодів. 3. По міцному злеглому снігу наблизилися
до крайніх хат, до чийогось садка з старезними яблунями по­
кручені стовбури коліна свої старечо повигинали вивернуті
гілки аж по снігу лежать. 4. Встає ліс, начаєний перед боєм ви­
свистує темрявою нічний вітрюга небо свистить своїми небес­
ними соснами. 5. За якусь годину до заходу сонця в радгоспі
зчинилася колотнеча кілька пострілів віддалено пролунало в
степу прокушпелили, ганяючи сюди й туди, верхівці. 6. Мимо­
волі зітхнув стільки разів смерть зазирала в вічі, починаючи
від самого кордону. 7. Не бігло щоб, а неслось, розтрясалось,
летіло оце він любить. 8. Чиста-чиста, наближаючись, біліє
хустина навстріч гарбі Пріся виходить до шляху (О. Гончар).

III. 1. Тепер тієї долини й не видно невеличкі гіллячки висо­
чезних верб, мов тирчаки бур'яну, визирають з-під снігу вулиці
забиті-заметені по дворах врівень з хатами стоять страшенні

снігові баби... 2. Кинулась ранком Пріська з хати ніяким поби-том дверей відчинити! 3. Тепер же треба до соломи якось доби­тись не сидіти ж у нетопленій хаті! 4. Мар'янівщани кохалися у волах, а не в конях конем так — поїхати куди, прогулятися, а волом — робити. 5. Молода душа довго не здерже такої ваги, такого лиха вона знемагає під тим важким гнітом. 6. І то ма­тері утіха виросте поміч буде (Панас Мирний). Для перевірки: І. 1. : 2., 3.; 4.: 5., 6. :

II. 1., 2. все, 3. —, 4.,, 5.:, 6. : 7. — 8.:

III. 1.;;;;2. — 3.: 4.: 5. : 6. : —

Вправа 197.Зіставте безсполучникові речення, на межі предикатив­них частин яких стоїть кома і крапка з комою. Які основні мотиви розріз­нення цих розділових знаків?

1. Буря рвонула, аж затріщала стеля у хаті, загуркотіло у вік­на, заголосило в димарі, тонко та жалібно, аж у серці у Пріськи похолонуло. 2. Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі дум­ки обсіли голову. 3. У голові в неї гуде, у вухах дзвоне, в очах жовто... 4. Короткий день минає, настає ніч зимня, довга пили-півська ніч. 5. Пріська наказувала чоловікові солі купити, хоч з півпуда; Христя прохала батька привезти з міста гостинця — ■хоч перстень, хоч сережки, хоч стьожку яку-небудь... 6. Не диво, коли в сорок літ прийшлося посивіти; глибокі зморшки поріза­ли високе чоло, покарбували колись повне рум'яне обличчя, "спершу висушивши та вив'яливши його; воно стало жовте, як 'вощане; високий стан осів, пряма спина зігнулася в дугу. 7. Сніг 'розтавав, калюжі текли під піл, під піч, під лави; у хаті, як у льоху, стало холодно, вогко... 8. У вухах його ще вчувався її голос свіжий, тонкий, її сміх молодий та дзвінкий; перед очима, як та причуда, манячила її постать метка, жвава; йому усміха­лося її личко, біло-рум'яне, з ясними очима, з чорними бровами; уся вона, з зеленою керсеткою, з червоною спідницею, приви-^!джувалась йому, як жива... (Панас Мирний).

Вправа 198.Виконайте синтаксичний аналіз безсполучникових склад-.них речень за поданою схемою: 1) кількість і назва предикативних частин; ■2) тип за семантико-структурними зв'язками між частинами (з однотип­ними чи неоднотипними частинами); 3) смислові відношення між час­тинами; 4) особливості структури (відкрита чи закрита); 5) розділові зна­ки; 6) схема.

Осінній дощ

Усміх пославши в останнім промінні,

Згинуло радісне літо;

Дощик уїдливий, дощик осінній

Сіється, наче крізь сито.

Сонце не вийде, не виглянуть зорі,

Мов поховались в будівлі;

Сіється, сиплеться дощик надворі.

Падає, капає з крівлі.

Сиплеться дощик, як з прірви безодні;

Стелються сиві тумани,

Сумно схилились дерева холодні,

Мокнуть діброви й поляни.

Вгору туман піднімається срібний,

Хмарками-смужками в'ється;

Дощик осінній, уїдливий, дрібний.

Падає, сиплеться, ллється.

Г. Чуприпка

II. 1. Тіні довшають та й довшають, наче кажуть людям: скоро ми станемо ніччю. 2. У хаті стало поночіше: то скло на лампі закуріло. 3. Тільки рівненькі, посаджені під шнур кленоч-ки, тополі, дубки, ясени до сонця пнуться та напружуються в бруньках — ось-ось вони луснуть. 4. В лузі чути гомін, хтось мантачить косу — вжіть, вжіть, вжіть. 5. Толочу босими нога­ми прив'ялу гарячу траву в покосах, з неї раз по раз вилітають великі й дрібні, руді й зелені коники, хурчать крильцями і знову зникають, ховаються (Гр. Тютюнник).

СКЛАДНІ СИНТАКСИЧНІ КОНСТРУКЦІЇ

§ 94. Загальні відомості

У мовленні не так уже й часто трапляються складні речення «класичного» зразка—двокомпонентні, що складаються з двох предикативних одиниць, на яких переважно зосереджується ува­га в курсах синтаксису складного речення. Найчастіше вжива­ються складні синтаксичні конструкції, що становлять багато­компонентні, багаточленні складні речення, до складу яких входить три і більше предикативні частини, які відповідним чином пов'язані між собою в одне ціле. Це так звані ускладнені складні речення. І хоча вони широко представлені в різних сти­лях мовлення, в українському мовознавстві й досі залишаються малодослідженими.

Серед складних синтаксичних конструкцій, що складаються з кількох предикативних частин, виокремлюються такі різно­види: 1) безсполучникові багатокомпонентні речення; 2) склад­носурядні багатокомпонентні речення; 3) складнопідрядні бага­токомпонентні речення; 4) складні багатокомпонентні речення з різними типами зв'язку, або складні багатокомпонентні ре-

чення змішаного типу, серед яких, у свою чергу, вирізняють ще низку підрізновидів.

До складних синтаксичних конструкцій зі своєрідною орга­нізацією належать також такі, як період та різні способи пере­дачі чужого мовлення.

§ 95. Безсполучникові багатокомпонентні речення

У сучасній українській літературній мові, зокрема в її ху­дожньому й розмовному стилях, поширені безсполучникові ба­гатокомпонентні речення, в яких в одне ціле об'єднано три і більше предикативні частини. Причому дослідники зазначають, що у мові художньої літератури такі складні безсполучникові конструкції використовуються дедалі ширше.

Серед складних безсполучникових конструкцій виокремлю­ють два основні різновиди: 1) суто безсполучникові; 2) безспо­лучниково-сполучникові.

Складні суто безсполучникові конструкціїспостерігаються у мовленні порівняно рідко, причому серед них найпошире­нішими є безсполучникові утворення з однорідною безсполуч­никовістю: Послався зелений барвінок, червоніє зірка, повився горобиний горошок, вовча ступа попустила широке листя, розки­нувся до землі синій ряст, розрослася зелена рута (М. В.); З неба, як розтоплене золото, ллється на землю блискучий світ сонця, на ланах грає сонячна хвиля, під хвилею спіє хліборобська доля (П. М.). У першому з наведених речень наявні шість предика­тивних одиниць, а в другому — три, які поєднані між собою безсполучниково. Також рідко трапляються безсполучникові багатокомпонентні складні речення з неоднорідною безсполуч­никовістю, з різнотипними частинами, наприклад: Розбилася, розсипалася грудка—стиглий фунт, пора орать, сіять (К. Г.). Час­тіше зустрічаються безсполучникові багатокомпонентні складні речення водночас із однорідною й неоднорідною безсполучни­ковістю: Не китайкою покрились козацькії очі, Не вимили біле личко слізоньки дівочі; Орел вийняв карі очі на чужому полі, Біле личко вовки з"іли, — така його доля (Т. Ш.); Поглянь: уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, траві струмок воркоче (О. О.). У першому з наведених речень, що складається з п'яти предикативних частин, перші дві поєд­нані однорідною безсполучниковістю, а до них уже неоднорід­ною безсполучниковістю приєднується блок предикативних частин, пов'язаних між собою знову однорідною безсполучни­ковістю. У другому, що складається з чотирьох предикативних

частин, до першої частини неоднорідною безсполучниковістю приєднується вся решта.

Другий різновид багатокомпонентних безсполучникових конструкцій — безсполучниково-сполучникові— трапляється значно рідше, ніж суто безсполучникові, причому серед них бувають як конструкції з однорідною безсполучниковістю й сурядністю, так і конструкції з безсполучниковістю та підряд­ністю, з безсполучниковим поєднанням частин і сурядністю, підрядністю: Минають роки і сторіччя, відходять у небуття покоління людей, змінюються їхні звичаї, вірування та погляди, а великі мистецькі надбання залишаються, надовго переживають своїх творців, по-новому розмовляють з кожним віком (М. Р.); Береги несподівано розступилися, відкривалися спокійні плеса великих заток, які так густо позаростали широким лататтям, так що, здавалося, по ньому можна пройти від берега до берега, не торкаючись босими підошвами темної води (М. Р.). Мітинг почався, гримнув оркестр, з постаменту впало біле полотнище, і всіх, хто тут зібрався, материнською посмішкою привітав юнак у традиційній формі пілота (Ю. 3.). У першому з наведе­них речень, що складається з чотирьох предикативних частин, перші три частини поєднані між собою безсполучниково, а чет­верта, ускладнена однорідними присудками, — протиставним сполучником а. У другому реченні, що також містить чотири предикативні частини, перші дві поєднані між собою безсполуч­никово, третя приєднується до другої за допомогою сполучного слова які, а четверта з'єднана з третьою парним сполучником так що. У третьому реченні, що складається з п'яти предика­тивних частин, перші три частини поєднані безсполучниково, четверта — сполучником сурядності і, а до неї вже приєднуєть­ся п'ята частина за допомогою сполучного слова хто.

§ 96. Складносурядні багатокомпонентні речення

У мовленні досить широко представлені багатокомпонентні складносурядні речення, щоправда, не всіх типів, а тільки ті, пре­дикативні частини яких поєднуються в одне ціле за допомогою єднальних, зокрема приєднувальних, і розділових сполучників.

Найпоширенішими є складносурядні речення, предикативні частини яких поєднані єднальними сполучниками: Тяжких де­рев стривожені ряди Загомоніли раптом, затремтіли, І довгі трави стебла похилили, І покотилася недобра вість, І змовкло все (М. Р.); Не загримів ні грім у хмарах, ні зловісні блискавки не розкраяли неба врочистим спалахом, ні бурі не повивертали з корінням могутніх столітніх дубів (О. Довж.); Ні їсться, ні

п'ється, ні серце не б'ється, і очі не бачать, не чуть голови (Т. Ш.); Лиш небо гуде неокрає, Та сім'я журавлина на крилах весну піднімає, Та ясними ночами зорі світять мечами, На Дону, на Дніпрі, на Дунаї {А. М.). У першому з наведених речень пре­дикативні частини поєднуються єднальним сполучником і, в другому — повторюваним ні...ні, в третьому — то сполучни­ком ні... ні, і, то безсполучниково; у четвертому в ролі єдналь­ного виступає сполучник та.

Досить часто предикативні частини багатокомпонентних складних речень поєднуються за допомогою повторюваних розділових сполучників то... то, чи... чи та ін.: То вітерець дихне по ниві, То коник в житі засюрчить, То радісно бджола з добут­ком, Злетівши з квітки, задзижчить (Л. Г.); Чи щось сказати хоче, чи так душа болить, чи розгнівилась на когось, чи все ра­зом бентежиться в її вразливій натурі (М. Ш.).

Іноді в ролі єднального може виступати повторюваний спо­лучник а, за допомогою якого поєднуються предикативні час­тини з перелічувальною інтонацією: А вечір палить вікна не­знайомі, А синя хмара жаром пройнялася, А синій ліс просвічує вогнем, А вітер віти клонить і співає мені в ушах (М. Р.).

Складносурядні речення, предикативні частини яких поєд­нуються протиставними сполучниками, бувають лише двоком­понентні. Однак вони можуть входити до складу багатоком­понентних складносурядних речень, поєднуваних іншими спо­лучниками сурядності, творячи при цьому своєрідні блоки, які об'єднуються в одне ціле єднальними чи розділовими сполуч­никами або безсполучниково: І колишеться м'ята, ітремтить далина, і доріг так багато, а вітчизна — одна (А. М.); Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару (І. Котл.).У першому з наведених речень, що складається з чотирьох предикативних частин, три перші поєднані єднальним сполучником /, а четверта приєд­нується до третьої, творячи з нею своєрідний блок, за допомо­гою протиставного сполучника а. У другому реченні за допо­могою протиставного сполучника а поєднано три пари склад­носурядних речень, до яких протиставним сполучником та приєднано останню частину цього складного синтаксичного утворення.

§ 97. Складнопідрядні багатокомпонентні речення

В одному складнопідрядному реченні при головній частині може бути кілька (дві і більше) підрядні частини. Це багатоком­понентні складнопідрядні речення.Такі речення можуть мати

підрядні частини всіх існуючих типів і використовувати всі за­соби підрядного зв'язку. Серед багатокомпонентних складно­підрядних речень розрізняють: а) конструкції з послідовною підрядністю (включенням); б) конструкції із супідрядністю; в) конструкції, що поєднують у собі супідрядність і послідовну підрядність.

§ 98. Конструкції з послідовною підрядністю

Багатокомпонентні складнопідрядні речення з послідовною підрядністю— це такі складнопідрядні утворення, в яких при одній основній головній частині виступає дві і більше підрядні, залежність яких від головної будується ланцюжком, тобто пер­ша підрядна частина безпосередньо відноситься до головної, яка є абсолютно незалежною, друга підрядна — до першої підрядної, третя — до другої і т. ін. Причому кожна підрядна частина виступає щодо наступної в ролі головної, а всі підрядні разом становлять своєрідний блок підрядних речень, які перебу­вають у певній залежності від абсолютно незалежної головної частини. Так, у реченні Не поет, хто забуває про страшні на­родні рани, Щоб собі на вільні руки золоті надіть кайдани (Л. У.) головною частиною є Не поет, а від неї залежить блок підряд­них речень, що складається з двох предикативних одиниць {хто забуває про страшні народні рани і щоб собі на вільні руки золоті надіть кайдани). Друга підрядна частина залежить від першої, яка щодо неї є головною.

Схематично залежність частин складнопідрядного речення з послідовною підрядністю зображується так¹:

Головна частина Перша підрядна частина Друга підрядна частина

Конструкції з послідовною підрядністю називають іще включенням.

Залежно від місця підрядної частини щодо основної головної розрізняють підрядні частини різних ступенів: першого (перша підрядна частина), другого (друга підрядна частина), третього

'Паралельно використовують лінійні схеми. Відповідно подана схема матиме такий вигляд:

хто? з якою метою?

[ ] , (хто...) , (щоб...). 234

(третя підрядна частина) і т. ін. Так, у реченні Йому було такпильно, що він не помічав навіть, як копиця свіжої трави зсува­лась... на спини буйволам і розтрушувалась по дорозі, коли високе колесо, зачепившись за камінь, відкидало на бігу плетену гарбу (М. К.), що складається з чотирьох предикативних частин, ос­новною головною частиною є Йому було так пильно, тоді як наступні підрядні частини (перша, що починається сполучни­ком що, друга — як, третя — сполучником коли) є підрядними частинами першого, другого і третього ступенів.

У сучасній українській мові найуживанішими є конструкції з послідовною дво- і триступеневою підрядністю, тобто кон­струкції, в яких при одній основній головній частині виступа­ють дві-три підрядні частини, поєднані з головною послідов­ною підрядністю; рідше трапляються чотириступеневі і зовсім рідко — п'ятиступеневі конструкції.

Найпоширенішим різновидом складнопідрядних речень з по­слідовною підрядністю є речення, в яких першою стоїть основна головна частина, а далі послідовно розміщуються підрядні. Проте нерідко підрядні частини одного ступеня, що йдуть після основної головної, розриваються підрядними наступних сту­пенів: Одного дня Ольга Петрівна виявила, що з вішалки, яка стояла в коридорі, зник старий піджак (М. О.).

Не так уже й рідко основна головна частина переноситься на кінець складнопідрядного речення з послідовною підрядні­стю: Як засутеніло, що ткати не видно вже, Давид виліз із-заверстата (А. Г.).

Зрідка головна частина може бути розташована в середині складнопідрядного речення з послідовною підрядністю, розри­ваючись на частини: Що б ви не викладали — літературу чи історію, фізику чи креслення, біологію чи математику, першимвогнищем захоплення, до якого ви повинні привести свого вихо­ванця {якщо тільки ви хочете бути його вихователем), має бутикнига (В. С).

§ 99. Конструкції з супідрядністю

Супідрядність— це такий тип підрядності, за якого підрядні частини (дві і більше) залежать від тієї самої головної. Залежно від того, як у цих реченнях виражено підпорядкованість кожної з підрядних частин головній (чи супідрядні частини однорідні, чи різні за своїм значенням), виокремлюють два різновиди су­підрядності: однорідну й неоднорідну.

За однорідної супідрядності підрядні частини, відносячись до тієї самої головної частини, є однорідними. Пояснюючи всю головну частину або якийсь із її членів, вони однакові за своїм

значенням, відповідають на те саме питання і, творячи разом своєрідний блок, перебувають між собою в приєднувально-пе­релічувальних (зрідка в розділово-перелічувальних) відно­шеннях.

Звичайно підрядні частини однорідних супідрядних речень приєднуються до головної за допомогою однакових сполучних засобів: Нема на світі сили, яка б перепинила шлях весні, яка6 перешкодила б людству йти до миру (Ю. 3.); Мало не до самого вечора він ходив з матір'ю і все розповідав про те, як на цьому заводі робочі руки плавлять метал, яквиростає і шириться місто над морем (І. П.); Там, де Личка круто в 'ється, дехати в садах, де носила мене мати в поле на руках, там узяв я пісню в серце ізлюдських сердець (Д. П.). У першому з наведених прикладів дві однорідні підрядні частини приєднуються до головної за допо­могою сполучного слова яка, у другому — як, у третьому засо­бом їх приєднання є сполучне слово де.

Схеми розглянутих вище речень будуть такими:

/

як

як

/

ДЄ

ДЄ

ЯКІ

яка

друге речення

третє речення

перше речення

відносяться до різних слів у ній або до того самого слова, але відповідають на різні питання.

Неоднорідна супідрядність, за якої підрядні частини пояс­нюють різні члени головної частини, називається рівночленною супідрядністю: Земле моя, всеплодющая мати, Сили, що в твоїй живе глибині, Краплю,щоб в бою сильніше стояти, Дай і мені(І. Ф.);Щоб бути гідним продовжувачем справедливої справи батьків, дідів і прадідів, треба насамперед знати свою батьків­щину, той край, у якому ти народився і виріс (І. П.).

У першому з наведених речень перша підрядна частина є присубстантивно-атрибутивною до слова головної частини си­ли, а друга, мети, — пояснює головну частину в цілому; у дру­гому реченні перша підрядна частина мети пояснює всю голов­ну частину, а друга, присубстантивно-атрибутивна, — лише одне її слово край.

щоб/

у якому

друге речення

Схеми цих речень матимуть такий вигляд:

 

	/
ЩО /	' щоб

перше речення

 

Іноді однорідні підрядні частини приєднуються до голов­ної різними (але обов'язково однотипними) сполучниками чи сполучними словами, а підрядні частини при цьому відповіда­ють на однакові питання: Почали радитися, як їм вибратися з плавнів, кудийти (М. К.).

Однорідність підрядних частин у супідрядних складних ре­ченнях нерідко веде до пропуску другого чи взагалі наступно­го зі сполучників підрядності, а зв'язок між підрядними частина­ми в таких випадках виражається за допомогою або сполуч­ників сурядності, або безсполучниково: Як тільки смеркне і чорне небо щільно укриє землю, далекий обрій враз розцвітає чер­воним сяйвом (М. К.).; Аркадій Петрович прислухався, яксту­кали чиїсь каблуки, пересувалися стільці, тонко дзвеніла склянка (М. К.). Якщо у першому з наведених речень друга підрядна частина з пропущеним підрядним сполучником як поєднуєть­ся з першою за допомогою сполучника сурядності /, то в дру­гому реченні друга і третя підрядні частини з пропущеними спо­лучниками підрядності як поєднуються з першою безсполуч­никово.

Неоднорідна супідрядність— це така супідрядність, за якої кілька підрядних частин, пояснюючи ту саму головну частину,

Якщо дві й більше підрядні частини пояснюють те саме сло­во головної або й усю головну частину, але, будучи за своїм значенням неоднорідними, відповідають на різні питання, така супідрядність називається одночленною:Я жив би двічі і померби двічі, Якби було нам два життя дано, Щоб ворогові глянути у вічі, Не зганьбленим зберігши знамено (М. Б.).У наведеному прикладі перша підрядна частина, відповідаючи на питання за якої умови?, є підрядною умови, а друга, що відповідає на пи­тання з якою метою?, є підрядною мети.

Поряд з однорідною й неоднорідною супідрядністю трап­ляються також випадки супідрядності змішаного типу,коли в одному складнопідрядному реченні поєднуються обидва її різ­новиди: Коли пацієнт задрімав, Інна вийшла і, присівши на східцяхвагончика, стала дивитися, як трудився тік, як дівчата та жінки, закутані хусточками до очей, шугають з лопатами в руках серед ворохів пшениці, горнуть і горнуть, вантажачи очи­щене зерно в кузови машин (О. Г.); Ми будем слухать мову щиру, Що в хвилях принесе ефір, Що всі народи хочуть миру І що війну здолає мир (В. Сос).

Якщо у першому реченні перша підрядна частина часу, при­єднана до головної за допомогою сполучника коли, пояснює

всю її загалом, а інші дві, будучи однорідними з'ясувальними, — лише одне слово дивитися, то в другому перша підрядна час­тина, приєднуючись до головної за допомогою сполучного сло­ва що і будучи присубстантивно-атрибутивною, пояснює імен­ник головної частини мову, а решта дві, приєднані сполучни­ком що, є знову-таки однорідними, з'ясувальними (пояснюють дієслово будем слухать).

що

що

ЩІ

Схеми цих речень будуть такими:

 

		Ч
Коли/	/ як	я
	1 1	Г" 1

§ 100. Конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю

Конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю — це такі багатокомпонентні складнопідрядні речення, що по­єднують у собі послідовну підрядність і супідрядність. В одних із цих конструкцій переважає послідовна підрядність, в інших — супідрядність: / знали ми, що там далеко десь у світі, Який ми кинули для праці, поту й пут, За нами сльози ллють мами, жінки і діти, Що други й недруги, гнівнії та сердиті, І нас, і намір наш, і діло те кленуть (І. Ф.); Лише той гідний світлого майбутньо­го, хто свято шанує минуле, пишається героїчною історією сво­го народу і все робить для того, щоб сучасне було не менш слав­не, щоб уписалося воно золотими сторінками на скрижалі історії (І. Ц.). У першому з наведених речень, що складається з трьох підрядних частин, переважає однорідна супідрядність (дві з них є однорідними), у другому, що також має три підрядні части­ни, — послідовна підрядність (дві з них поєднані послідовною підрядністю).

що

що

який

Наведемо схеми:

 

хто
1 А. 1

щоб

§ 101. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв'язку

В одному складному реченні, до якого входить кілька пре­дикативних частин, можуть поєднуватися різні типи зв'яз­ку: одні частини таких речень з'єднуються сполучниками су­рядності, інші—сполучниками підрядності та сполучними сло­вами, ще інші — взагалі безсполучниково. Серед таких син­таксичних конструкцій можна виокремити кілька типів: 1) із сурядністю та підрядністю; 2) із сурядністю й безсполучни­ковим зв'язком; 3) з підрядністю та безсполучниковим зв'яз­ком; 4) із сурядністю, підрядністю та безсполучниковим зв'яз­ком.

Найпоширенішими із зазначених конструкцій є так звані сурядно-підрядні складні речення,в яких одні предикативні ча­стини поєднані сурядним, а інші — підрядним зв'язком.

Серед сурядно-підрядних складних речень виокремлюються три різновиди: а) дві чи кілька сурядних частин поширюються однією спільною підрядною частиною; б) лише одна з двох чи кількох сурядних частин має при собі підрядні частини; в) кожна з двох або кількох сурядних частин має при собі підрядні час­тини. Перший з наведених різновидів трапляється порівняно рідко. Так, у реченні Така там була температура, і так мене парою проймало, і стільки крові з мене вийшло, що я відчув себе здоровшим підрядна частина що я відчув себе здоровшим однако­вою мірою стосується кожної з трьох сурядних частин, які щодо підрядної виступають як головні.

Значно частіше зустрічаються сурядно-підрядні складні ре­чення, в яких лише при одній з кількох сурядних частин висту­пає одна або кілька підрядних: / день іде, і ніч іде, І, голову схо­пивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і нау­ки (Т. Ш.); Ідуть од шахти шахтарі, А даль така широка та іскриста Там, де рум 'яна стежка од зорі Біжить в село, що стало уже містом (В. Сос). У першому реченні, що має три сурядні частини, підрядна є лише при третій з них, а в дру­гому, до складу якого входять дві сурядні частини, — лише при другій.

Нерідко також трапляються сурядно-підрядні складні ре­чення, в яких кожна сурядна частина має при собі одну чи кіль­ка підрядних: Коли мені кажуть Київ, я бачу Дніпро, стоячи на Володимирській гірці, я схиляюсь над неосяжним простором, що відкривається моїм очам унизу, і в мене таке відчуття, не­наче я птах, мовби лечу я, розпластавши руки й крила, зато­чую великі кола над тим чарівним світом, який лежить унизу (П. 3.).

^ 239

Схема цього сурядно-підрядного складного речення мати метакий вигляд:

і------ М

Коли

, що

наче | мовби

 

який

У художній літературі, щоправда зрідка, вживаються складні синтаксичні конструкції із сурядністю та безсполучниковим зв'язком. Наприклад, у реченні / всі ми, як один, підняли вгору руки, І тисяч молотів о камінь загуло, І в тисячні боки розприска­лися штуки Та відривки скали: Ми з силою розпуки Раз по раз гримали о кам'яне чоло (І. Ф.) до останньої з трьох частин, по­в'язаних між собою сполучниками сурядності і — і — і, безспо­лучниковим причиновим зв'язком приєднується четверта пре­дикативна частина.

Порівняно рідко зустрічаються також складні синтаксичні конструкції, в яких предикативні частини поєднані між собою підрядністю й безсполучниковим зв'язком: Коли вона просну­лась, на столі вже горіла свічка, в кімнаті нікого не було, у чорні смолисті вікна дріботів дощ, наче билися дзьобиками в скло лас­тів'ята, шукаючи, де б погрітись (О. Г.). У цьому реченні пер­ша підрядна частина, яка стоїть на початку складної синтак­сичної конструкції, пояснює всі три наступні головні частини, пов'язані між собою однорідною безсполучниковістю; до тре­тьої з головних частин приєднується друга підрядна частина сполучником підрядності наче, а до неї третя підрядна части­на — сполучним словом де. Схема цього речення матиме та­кий вигляд:

 

наче
де

Четвертий різновид складних багатокомпонентних конст­рукцій з різними типами зв'язку, в яких предикативні частини поєднані сурядністю, підрядністю і безсполучниковим зв'язком, також зустрічається порівняно рідко, переважно в художньо­му стилі мовлення. Наприклад, за типом цієї конструкції може будуватися цілий вірш: Осліплені місяцем гори блищать, їм кед-

ри і сосни казки шелестять, І дивні пісні їм співають вітри, Що нишком підслухали в моря з гори. Осяяні місяцем гори блищать, Осріблені місяцем сосни шумлять, А море і сердиться й лає вітри, Що нишком його підслухають з гори (О. О.).

У наведеному вірші, що складається лише з двох складних речень, перші дві предикативні частини кожного з них поєд­нані безсполучниково, третя приєднується до попередніх за допомогою сполучників сурядності і, а, а остання, що в кожно­му з речень виступає як присубстантивно-атрибутивна, при­єднується до третьої підрядним зв'язком за допомогою сполуч­ного слова що.

Період

Дуже близькою до складних синтаксичних конструкцій є своєрідна форма організації складних, а зрідка й простих ускладнених речень, що широко представлена в мові худож­ньої літератури і в публіцистичному та науковому мовленні і відома під назвою «період».

Період — це розгорнутий вислів, що як за змістом, так і інто­наційно чітко розпадається на дві взаємно врівноважені частини й характеризується єдністю змісту та інтонації. За складом це за­звичай багаточленне складне речення, хоч зрідка трапляється й ускладнене просте, що характеризується вичерпною повнотою змісту й гармонійністю синтаксичної структури. З погляду інто­наційного періоду притаманна ритмічна завершеність інтонації, тобто закономірне підвищення і зниження голосу.

Період — це не окремий структурний тип, а лише різновид існуючих типів речень, який вирізняється деякими специфіч­ними ознаками будови й особливою вимовою. При читанні періоду створюється певна ритмічність вислову: його почина­ють читати спокійно, потім голос поступово підвищується, досягаючи кульмінації, а після паузи знову знижується до пер­вісного спокійного тону.

Перша частина періоду, що містить у собі основу вислову й характеризується наростанням інтонації, називається підви­щенням, а друга, заключна, — зниженням. У великих за обсягом періодах підвищення і зниження за допомогою невеликих пауз можуть розпадатися на дрібніші частини — члени періоду. За змістом період становить закінчене структурне ціле. Семантичні відношення між його частинами ті самі, що й між частинами складного речення — часові, причинні, умовні, протиставні, розділові тощо.

За будовою період найчастіше є багатокомпонентним склад­нопідрядним реченням, що зазвичай у першій його частині

містить головну та кілька однорідних підрядних частин. Харак­терною ознакою періоду, що складається зі складного речення, є, як уже зазначалося, чітке членування його на дві частини як інтонаційно, так і за змістом: перша частина періоду — підви­щення, — в якій перелічуються окремі явища, зіставляється з дру­гою, заключною, яка містить висновок, узагальнення, наслідок. Періоду властивий постійний порядок розташування частин: перша містить низку однорідних елементів, які і за змістом, і гра­матично залежать від другої. Причому перша частина періоду замикається другою логічно, граматично й інтонаційно, що ство­рює завершеність, властиву цій синтаксичній структурі: Чи тільки терни на шляху знайду, Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу той шлях тернистий, — Бажаю так скінчити я свій шлях, Як починала: з співом на устах (Л. У.); Коли згадаємо, на якому маленькому клаптику землі розташувався Верхній город Ярослава Мудрого дев'ятсот років тому, і коли згадаємо, що сто п'ятдесят років тому на Хрещатику були тільки шинки й вино­курні, коли згадаємо, що дев'ятнадцяте сторіччя Київ зустрів, маючи лише кілька десятків кам 'яних будинків і являючи собою, як зазначав один мандрівник, «тільки спогади та надії великого міста», — то тільки тоді побачимо, до яких фантастичних розмірів розрослося наше місто нині (П. 3.); Коли глухого генія-музики Уже людські не досягали крики, Коли він чув лиш бунт німих стихій І з них, у пінній пристрасті своїй, Складав гармонії, щоб сам не чути, — Настигла смерть (М. Р.). Основу наведених пері­одів становлять складні речення: першого — з кількома суряд­ними частинами, другого — з кількома підрядними умови, тре­тього — з підрядними часу, які разом з другою частиною, що виступає як головна, утворюють складні речення ускладненої структури. Чітке розмежування першої й заключної частин пері­оду, який здебільшого має структуру складнопідрядного речен­ня, на письмі здійснюється за допомогою розділових знаків: між першою і другою частинами такого періоду, як це видно з наве­дених прикладів, ставиться кома й тире.

Зрідка, як уже зазначалося, період може являти собою й просте ускладнене речення з однотипними групами однорідних членів у першій частині: Микола Дем 'янович побудував собі тро­хи вище й ближче до шляху нову хату, прекрасну хату на три кімнати з кухнею, з прибудовою, хату на дерев'яній підлозі, під шифером, хату з шахвами й комодами, з холодильником, з теле­візором — все як у людей (О. Л.). Як бачимо, в цьому періоді, друга, висновкова частина зовсім коротка.

У періодах, що становлять просте ускладнене речення, дру­га, заключна, частина зазвичай починається з узагальнюваль-ного слова, перед яким ставиться тире.

КОНСТРУКЦІЇ З ЧУЖИМ МОВЛЕННЯМ§ 103. Загальні відомості

До складних синтаксичних конструкцій тісно прилягають конструкції з чужим мовленням,під яким розуміють різні спо­соби передачі мовлення чи думок якоїсь особи, що включаються в авторську розповідь.

Форми і засоби передачі чужого мовлення залежать від си­туації спілкування, мети та призначення повідомлення. Так, в одних випадках важливо передати не тільки зміст, а й саму форму чужого мовлення з точним відтворенням його лексич­ного складу й граматичної будови, в інших — досить передати лише зміст.

Залежно від лексико-синтаксичних засобів і способів пере­дачі чужого мовлення розрізняють дві основні його форми: пряму (пряма мова); і непряму (непряма мова). Речення з пря­мою мовою спеціально призначені для точного відтворення чужого мовлення з повним дотриманням не тільки його змісту, а й форми, а речення з непрямою мовою — лише для передачі змісту чужого мовлення. Крім зазначених двох основних, най­поширеніших форм передачі чужого мовлення, існують і деякі інші форми, зокрема невласне пряма мова, а також діалогічне мовлення та цитування.

§ 104. Пряма мова

Пряма мова—це точне відтворення чужого вислову зі збере­женням його лексичних, синтаксичних та інтонаційних особливо­стей. Як правило, вона супроводжується словами автора, з яких стає відомо, хто, за яких обставин і в який спосіб висловив пря­му мову.

Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, в середи­ні її або після неї: Промовила конвалія: «.Прощай, гаю милий!» (Л. У.); «Вам здається, — обізвалася сусідка, — що тепер море, як синій птах». (М. К.); «А в нашій учительській роботі треба, щоб минули роки і десятиліття, поки стане людиною той, хто несміливо переступив поріг школи і вивів на папері олівцем перші палички і кружечки, написав перше слово», — думав про себе учи­тель (І. П.).

Слова автора при прямій мові є синтаксичним центром, що організовує конструкцію з чужим мовленням, засобом його уве­дення в розповідь. Пряма мова разом зі словами автора—особ­ливий тип синтаксичної будови, близький до складного без­сполучникового речення з різнотипними частинами, проте і

вони не становлять одного речення. Зв'язки прямої мови зі сло­вами автора на письмі регламентуються спеціальними пунк­туаційними правилами, а в усному мовленні — інтонацією.

Іншим засобом передачі чужого мовлення є непряма мова, в якій не зберігаються особливості мовлення мовця, а лише передається загальний зміст сказаного, причому ця передача змісту чужого мовлення здійснюється від особи автора.

§ 105. Непряма мова

Непряма мова— це чуже мовлення, введене автором роз­повіді в текст у формі з'ясувальної підрядної частини складно­підрядного речення. Вона не є самостійною синтаксичною оди­ницею, а разом зі словами автора становить складнопідрядне з'ясувальне речення, в якому головна частина — це слова авто­ра, а підрядна — непряма мова. Отже, за цього способу пере­дачі чужого мовлення, як і при прямій мові, синтаксичним цент­ром є слова автора, які виступають у ролі головної частини складнопідрядного речення: Мати через пліт запитала сина, куди він збирався (М. С); Варвара спитала у начальника станції, чи можна послати радіограму в Москву (Л. П.).

Нерідко в усному і писемному мовленні пряму мову доводить­ся замінювати непрямою. У такому випадку утворюється склад­нопідрядне речення, до головної частини якого (нею, як уже за­значалося, є слова автора) за допомогою сполучників що, щоб, чи та сполучних слів займенниково-прислівникового походження приєднується підрядна частина, якою стає пряма мова. Пор.:

Пряма мова Непряма мова

Христя питає чоловіка: «Чи не Христя питає чоловіка,чи не

час уже обідати?» (П. М.). час уже обідати.

«Почали сіно возити Ь> — заці- Аркадій Петрович зацікавився,

навивсь Аркадій Петрович чи почали сіно возити.
(М. К.)

«Справжня народна пісня, — М. Горький писав, що справж-
писав М. Горький,— уміє го- ня народна пісня уміє говорити
ворити від душі найпростіши- від душі найпростішими, а то­
ми, а тому красивими слова- му красивими словами,
ми» (А. М.).

«Скиньте мого чемодана», — Скульптор сказав, не оберта-

сказав скульптор, не оберта- ючись до тачанки, щоб скину-

ючись до тачанки (О. Г.).ли його чемодана.

«Черниш, яке в нас сьогодні чис- Шкутильгаючи поруч, Сагайда

лої» — спитав похмуро Сагай- похмуро спитав Черниша, яке

до, шкутильгаючи поруч (О. Г.).сьогодні число.

Залежно від мети розповіді в оформленні непрямої мови беруть участь різні з'ясувальні сполучники і сполучні слова: якщочуже мовлення становить розповідне речення, то у формі не­прямої мови воно оформлюється за допомогою сполучника що; якщо воно є спонукальним реченням, то непряма мова вводиться за допомогою сполучника щоб; якщо питальним, то для передачі його у формі непрямої мови потрібен сполучник чи (за відсутності питального слова) або відносні займенники та прислівники. Якщо пряма мова містить особові займенники й особові форми дієслів, то в непрямій вони вживаються з по­гляду автора розповіді, а не того, чиє мовлення передається.

У мові художньої літератури зрідка використовуються також конструкції з невласне прямою (або вільною непрямою) мовою, які передають чуже мовлення у поєднанні з авторським без по­мітної їх диференціації.

§ 106. Невласне пряма мова

Невласне пряма,або вільна непряма,мова є особливим сти­лістичним прийомом, за допомогою якого автор глибоко роз­криває внутрішні почуття героїв, їхні думки, переживання, праг­нення. Вона становить поєднання непрямої мови з елементами прямої, зберігаючи певною мірою при цьому порядок слів, інто­націю, дослівні вислови, емоційність мови персонажів. Це так зване внутрішнє мовлення, яке передається письменником шля­хом ніби перевтілення у свого героя: Челядь гуляє па майдані; старі гомонять під ворітьми, а в Маланки звичайні гості — дум­ки. Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як важко його про­жити. Андрій знов не найнявся. Отак щороку легкого хліба шу­кає (М. К.); Кайдашиха обтерла білою хусткою сап 'янці і гордо­вито дивилась навкруги: дивіться, мов, люди добрі, яка панія їде до вас у гості (І. Н.-Л.).

У наведених прикладах мовлення персонажів включається в авторську розповідь різними способами (інтонація, вставні слова тощо), що надає всьому вислову експресивності й емоцій­ності.

§107. Діалог

Одним із засобів передачі чужого мовлення є діалогічне мов­лення.

Діалог— це дослівно відтворена розмова двох або кількох осіб. Іноді чуже мовлення, передане у формі діалогу, може су­проводжуватись словами автора, проте це буває далеко не зав-

жди. Та й пунктуаційно діалог оформляється своєрідно — пе­ред кожною реплікою ставиться тире, а слова кожної особи пи­шуться з нового рядка:

— Миколо, це ти?

— Я... —та скривився, скривився.

— Як це ти, що це?

— Та... та... їсти нічого, топить нічим, удягтися...

— Бідненький!..

— А батько... простудилися: ще розтавало, а в їх чоботи
драні, ноги крутить.

— Так ти це...

— Були до хазяїна... найняли... так я не... здужаю... аж захво­
рів був... Так мене в поводатарі це...

(А. Тесленко)

§ 108. Цитата

У наукових та публіцистичних працях з метою підтвердження висловленої думки чи її пояснення використовують цитування.

Цитата— це особливий різновид чужого мовлення, що ста­новить дослівно переданий уривок з якогось твору. Цитати мо­жуть наводитися як у супроводі слів автора, так і без них: «Най­більше й найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає й своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування» (П. М.); «Навіть не торкаючись потреб спілку­вання людей одного з одним, можна стверджувати, що мова є обоє 'язковою передумовою мислення і в умовах повної ізоляції людини. Але звичайно мова розвивається тільки в суспільстві» (В. Гумбольдт); «Усякий хоч трохи досвідчений перекладач, — як писав свого часу М. Рильський, — знає, що переклади з близь­ких мов — найтяжча річ».

Синтаксична будова цитат буває різною. Одні з них станов­лять просте чи складне речення, інші мають у своєму складі кілька речень, а деякі — лише частину речення (словосполучення чи й одне слово). В останньому випадку цитата вводиться в авторський текст безпосередньо і функціонує в ньому як складова частина того речення, до якого вона входить, хоча й відділяється від інших його частин лапками: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, га­рячого та поетичного слова, як із уст сії слабосилої, хворої дівчи­ни» (І. Ф.).

Кожна цитата, зокрема в наукових працях, звичайно пас­портизується: в дужках безпосередньо після неї або у виносці

вказується її джерело (автор, назва праці, місце та рік видання, видавництво, номер тому та сторінка, на якій міститься наве­дена цитата).

Вправи

Вправа 199.Серед безсполучникових багатокомпонентних складних речень знайдіть речення з однорідною та неоднорідною безсполучнико­вістю. Який з аналізованих типів речень у мові найпоширеніший?

1. Сонні шепочуть платани, Хвилі колишуть піски, Ходять по горах тумани, Слухають гірні казки (О. О.). 2. Даремно ти гадаєш, тебе я одурив: Всю ніч я за тобою нечутно проходив (О. О.). 3. Долинув шум пропахлого серпневим степом вітру, зашелестіло за день прив'яле листя, озвалась тихим тоном суха билина, здалеку, із-за Дніпра, розкотисто доплив вечірній цер­ковний дзвін... (В. НІ.). 4. Заходило сонце, у вузеньких хутір­ських вуличках стояла червона курява, в садках варилася на триніжках вечеря, гупали об землю спілі яблука (Гр. Т.). 5. На­дворі осінь, листя пожовтіло, каштани падають під наші вікна (О. М.) 6. А Мартин ото на днях і каже: трапиться порядний господар — дві десятини відкрою (У. С).

Вправа 200.Накресліть схеми безсполучникових багатокомпонент­них складних речень водночас із однорідною й неоднорідною безсполуч­никовістю. Який тип відношень між предикативними частинами перева­жає?

Зразок: Вода поза поромом так і шелестить: прудка весною течія, води багато (Гр. Т.).

1. Живу роботою, живу любов'ю І опановую святу науку: Не буть байдужим до чужого болю, Чиюсь на відстані почути муку {А. К.). 2. Дні молоді, мов чисті хвилі, Омили втомлене чоло, Надії сквітли — бути й силі! (К. Ч.). 3. Іду: і на душі — проталинка, І про життя — ясні думки (К. Ч.). 4. О, чуєш ти — конвалії дзвенять, Кришталь скотився по листку шовковім... (Я. П.). 5. Від води холодком тягне, туманець понад кущами лепехи моститься — тепла ніч буде (Гр. Т.).

Вправа 201.Розгляньте зразки схем деяких можливих різновидів ба­гатокомпонентних безсполучниково-сполучникових конструкцій. Кори­стуючись ними та принципом їх укладання, побудуйте схеми до поданих синтаксичних конструкцій.

Зразки:

Конструкції з однорідною безсполучниковістю і сполучниковим су­рядним зв'язком:

В них ліс шумить і пахне квітка, хвилюють радощі народні (П. Т.).

Конструкції з неоднорідною безсполучниковістю і сурядним зв'язком: Не до пісень мені: тремтять на віях сльози, і туга душу обняла (О. О.).

Конструкції з безсполучниковим і сполучниковим (підрядним) зв'яз­ком:

Недарма кажуть: яка хата — такий тин, який батько — такий син (Гр. Т.).

Конструкції з безсполучниковим поєднанням частин, із сурядністю та підрядністю:

Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє. Радіють люди, що одпочинуть, А я дивлюся... і серцем лину В темний куточок на Україну... (Т. Ш.).

[].[].[ ).[].|ГПіиоІ)|, а []...

1.1. Свободу ніхто не дає: її або беруть, або за неї вмирають (Б. X.). 2. Ніч упаде в моря, зійде рясна зоря, а посеред степів знов зацвіте калина (В. Шовк.). 3. Світає день — зозуленька сивіє і сліпне в сонці молода сова... (Я. Я.). 4. Гойдання лип гуде золотокаре, Соснова жалощ, урочистість глиць, І присмер­кові розсипи суниць, І в погарі спочили крутояри (В. Ст.). 5. Пройшла гроза -— і знову літня проза: парує степ, і оживає ліс {В. Ст). 6. Хороший дощ, тепер усе полізе вгору, як з макіт­ри тісто (К. Ч.). 7. Не хочеться змітати пелюстинки, що впали на підлогу: І в них живе якась щемка краса... (Я. Я.). 8. І от знову прийшла весна, і знову зацвів терен у Вуточчиному сад­ку, принаджуючи своїми пахощами ос та бджіл на молоду квітку; прилетіли в село ластівки та лелеки на давні гнізда і заходились оновлювати їх; люди шпарували окола, палили за ворітьми торішнє листя — тільки Вуточчина хата, що присіла й почорнішала за зиму ще дужче, стояла посеред того весняно­го руху й оновлення одинока і теж ніби сліпа (Гр. Т.). 9. Сло­ва — мов камінці ті різнокольорові, що їх колись любила ти збирать на берегах Гурзуфа, Ялти й Сочі: те гостре, те безбарв­не, як вода, те лащиться, мов гожий панський цуцик, те жа­литься, як ніби кропива, те запашне, неначе кримський персик, а те смердить, як розбовток в яєчні (М. Д.-Х.).

II. 1. Ростуть дерева, колосіють зорі, і б'ють джерела світо-зарних дум (М. Д.-Х.). 2. Село затихло: ніч коротка влітку, і зморений косар спочити рад (М. Д.-Х.). 3. Промінь боязно про­гляне, і надія-квітка в'яне, розпач душу обійма (Ю. Мих.). 4.1 я... я теж — як по весні діброва: Лиш подув — і відтеплилась

душа, Лиш подив — і відтеплилося слово (Н. Н.). 5. Колись неодмінно мою Україну — мою найсвятішу! — ти стрінеш в путі; Побачиш, як мати стоїть коло хати І слухає тишу в німій самоті (/. Г.).

НІ. 1. Скорботний самотник [місяць] загортається в воло­хату кирею-хмарину; заплющує очі, і шибки на вікнах пере­стають бризкати перламутром. 2. На вулиці помалу прокида­лося життя: заревла череда, замекали вівці, заляскали батога­ми пастухи, заторохкотіли потроху вози, заскрипів журавель біля криниці, задимились димарі, почулися пісні (В. Винни-ченко).

Вправа 202.Визначте тип складних синтаксичних конструкцій. По­дайте їх схеми і встановіть смислові відношення між предикативними час­тинами кожної з них.

1. Дніпро спокійно шумить і реве, і хвиля берег миє, і мла стоїть стіною від землі до неба (О. Довж.). 2. А світ стояв як і раніше, й земля оберталася навколо своєї осі, й двоє молодих конструкторів курили та сперечалися на космічні теми (Ю. М.). 3. ... То сад похилився гілками, то розродилися вівці, то копи нажатого хліба звозити треба з ріллі, виповняючи збіжжям комори (М. 3.). 4. Чи блищить ріка глибоко, Чи шумить під вітром сад, Чи рум'янить вітер щоки У колгоспівських дівчат (В. Сос). 5. Коні бігали, і половці не впізнавали один одного, а з неба палило сонце (Ю. Я.). 6. Люди були вкрай потомлені, але марш продовжувався, і про відпочинок ніхто не заїкався (Гр. Т.). 7. Зі степу навпроти сонця йшла, і щоки горіли їй від далекої ходьби, а ямочки на щоках і сльозини в вічі були в розблисках світла (О. Г).

Вправа 203.Прокоментуйте особливості структури поданих бага­токомпонентних складнопідрядних речень. Визначте типи підрядних ; частин.

1. Яке мені добрати слово, Велике й тихе, щоб воно Ввібра­
ло душу так чудово, Як сіль землі вбира зерно (М. Я.). 2. Мене
терпляче учиш, як невідступно треба працювати, щоб праця
дарувала урожай (Я. Я.). 3. Я той, що греблі рвав, А не сидів у
скелі, коли дуби валились вікові (Я. В.). 4. Кругом всієї хати
обходить місяць, немов хоче освітити причілки і перевірити,
чи не сховався хто часом в кущах бузку під вікном (С. С).
5. День живою казкою здивований, Бо уздрів у сонячних доло­
нях, Як сміється сонечком цілований, залоскотаний бджолою
сонях (/. Я.). 6. Почорнілих снігів не топчи, Бо з-під них, наче
думи бентежні, Б'ються пролісків сині ключі (В. Буд.). 7. Коли
ми так летимо, що озирнутися ніколи, чи не втрачаємо ми част­
ку своєї душі? (Я. Я.). ;

Вправа 204.Який різновид супідрядності представлено у поданих кон­струкціях? Накресліть їх схеми. Поясніть пунктограми.

1. Ми дивились довго, як хмаринка тане, як синіє синь, Як колише вітер струни павутинь (М. Р.). 2. Вихователю, йди й розповідай дітям про те, що вразило тебе, що пробудило в твоє­му серці гаряче пережите від гордості чи гніву, радості чи не­нависті (В. С). 3. Молодий поет (та й чи тільки поет), якщо він не ледачий, якщо він свідомий своєї високої місії в літературі, не може пройти повз величезний творчий досвід Павла Тичи­ни (О. Г.). 4. Єсть квіти такі, що ніколи не квітнуть, Що завжди сумують з слізьми на очах, Гойдаються журно і плачуть по сон­цю, І дивляться в небо з докором німим (О. О.). 5.1 я не чув, як жайвір в небі тане, Кого остерігає з висоти... (В. Сим.). 6.1 хто сказав, що журно восени І на розлуку схожі дні осінні?.. (С. О.). 1. А вже коли сонечко вимахне з-за дерев і настил на поромі закурить сріблястим відпаром, просихаючи, вирушають на той бік (Гр. Т.). 8. Тож поки небо дивиться згори, Допоки ще душа долає зміїв І височить святопрестольний Київ, Ти [мово] на­шими вустами говори (77. 77.).

Вправа 205. Прокоментуйте особливості конструкцій із супідрядністю, використовуючи їх схеми.

1. У наші тихі сни війна вривалася Солоними риданнями вдовиними, Осколками, які в батьках зосталися, І мінами, що рвались між долинами (Н. П.). 2.1 доки живі ми — нам вірити варто, Що заповідь предків — святая святих (Н. 77.). 3. Він сміливо зустрів своїми широкими грудьми божевільний шквал, що налетів здалеку, з золотих рівнин, зустрів його так само несхитно й відважно, як зустрічав уже тисячі шалених вихорів за своє довге життя (М. С). 4. Скільки б не судилося стражда­ти, Все одно благословлю завжди День, коли мене родила мати Для життя, для щастя, для біди (В. Сим). 5. А за вікном щас­ливі люди Про те, що є, і те, що буде, Поміж собою гомонять {В. Сим.). 6. Коли вже дружиш з людиною, то повинен якось живити це почуття, цінувати його належно, бо тільки це надає дружбі краси, сили й довговічності (Ю. 3). 7. А коли заспіва­ють дівчата, я чую, як їм підспівують і тополя, й колосся, і небо, і води Дніпрові, і зорі... (О. 3.).

Вправа 206. Проілюструйте зв'язки між предикативними частинами складних синтаксичних конструкцій за допомогою схем.

І. 1. Нам, старшим, здається, що молодь має той досвід, що й ми, бачила те, що й ми (О. Г). 2. Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інстру­мент, яких музик, я б сказав, що більш за все я любив слуха-

ти клепання коси (О. Довж.). 3. Наступила та передвечірня пора, коли повітря стає джерельно-прозорим і навіть якісь не помітні досі тоненькі дубчики, що там і сям стриміли у за­плавах, набрали соковитих контурів і непорушно відбилися на воді, створюючи враження бездонної глибочини (Гр. 77). 4. Рівні поля села нагадували б степ, якби не те, що місцями вони западають, творячи невеликі котли, і якби не той вели­кий ліс, що тягнеться по західній його стороні і творить зеле­ний мур поперек широкої площини, щоб обмежити її розмах (О. Коб.).

II. 1. Того, душе, на світляних розгонах Свої прозорі вікна розтворяй І випускай слова на землю чорну, Де клекотять, мов казани, моря, — Щоб голосно садами зворушили На дальніх берегах твої слова І сонце галасом живим зустріли Удосвіта на тисячі човнах, — Щоб роси бризнули, та тільки не камінні, На ниву радощів, і праці, і терпіння (Т. О.). 2. Це все, що залишило­ся мені На спогад про мої юнацькі дні, Про край, де я зростав і зрів душею, Про рідний степ, і ріки, і горби, Про стан похи­лий сивої верби, Що засмутилася над течією минулого мого... (Л. 77.). 3. Ми нап'яли на березі намет — округлий, гостро­верхий, жовто-білий, такий, як хижі половці в степах за давни­ни глухої напинали, як напинали і чубаті наші завзяті предки, що про них писав Тарас Григорович, додаючи, що синє море вельми їх любило, сприяючи в походах їх на Крим, на Царе-град — походах, що не знає подібних їм історія людська... (М. Р.). 4. Мені здається, що колись Я жив на цій землі, Мов той листочок, що пробивсь До сонця на гіллі, Неначе синя ця ріка, Що з-поміж яворів Джерельцем чистим витіка І плине між полів (Г. Л.). 5. Хвилювання від теплого першого хліба, Від весни, що прогріла в дитинство вікно, Від життя, що спри­ймалось і зелено й сліпо, Бо суцвіттями таїнств з'явилось воно (К. «/.).

Вправа 207.Розгляньте будову періодів. Установіть смислові відно­шення між їх частинами. Правильно проінтонуйте, виділяючи висхідну і спадну частини.

1. Де пролягли поля осінні, Де знов пливли гусей ключі, — Вишневі зорі України Світили хлопчику вночі (Т. М.). 2. Де степ широкий, наче море, Де дише пахощами гай, Де небо зо­ране, прозоре,—То мій святий, чудовий край (В. Зал.). 3. Отож сидіть спокійно, діти, І пильно слухайте: коли Рухливе срібло ковили В Асканії гуляє Новій, Коли в Чернігівській діброві Гостям застелено столи, Щоб мед з квіток вони пили, І повні кубки пурпурові Підносить у степах трава, — В ці дні хай про­звучать слова Про чисту молодість любові, Про дружбу з осяй-

ним лицем, Про зір невиданих світання (М. Р.). 4. Хто знає по­ходів трудних Каміння, і терен, і порох, Утому скривавлених ніг, Жароту доріг неозорих, Огонь запорошених ран, Дихан­ня, застрягле в гортані, І небо, як висохлий жбан, І землю, зо­тлілу до грані, Хто йшов, щоб не впасти, вперед, І повз невиди­мою тінню, Хто знає п'янюче, як мед, Міражу блакитне трем­тіння, — Той знає, що значить ріка, Лямована зіллям зеле­ним, Вода, що з землі виника І дише спокоєм студеним (М. Р.). 5. Якщо я забуду твої заповіти, Туманом чужої омани пови­тий, Якщо обрубаю я спогадів віти, Якщо розучуся в майбутнє зоріти, — Карай мене, мати, карай! (М. 77.). 6. Вже вечір був прозорий і холодний, Вже води спали в темних берегах, Вже не злітали чайки над водою, І сонце вже за обрієм було, — Лягало за кормою шумовиння, Кипіло і зникало, й на воді З'являлось наново... (Л. 77.).

Вправа 208.Складіть схеми речень з прямою мовою, зазначаючи її місце щодо слів автора та розділові знаки. Використайте для цього умовні позначення: П, п — пряма мова; А, а — слова автора.

1. Годинами ладен вистоювати в музеї, на самоті слухати того загадкового співрозмовника [Мамая], що, владно розсів­шись серед степу, мовби лукаво підморгує тобі, насміхається, або скаржиться, або запитує з своєю чаклунською таємничіс­тю: «Ось ти дивишся на мене, Сергію, а не знаєш, хто я і звід­ки...» (О. Т"¹.). 2. «Втекла, втекла Яринка!» — полегшено зітхну-лось хлопцеві. 3. «А наша вулиця ширша», — забринів з дитин­ства її голос. 4. «Лючія! — немов далекий-далекий дзвін, що стихає у тиші, обізвалось Ярині незнайоме ім'я. — І де тільки взялося воно між снігами?..». 5. Він пішов до комори, розшу­кав немудрі косарські обладунки, загнав у колоду бабку й по­чав виклепувати косу. Вона вихоплювала з надвечір'я при­західні крихти сонця і славно бриніла-гула, ще й вимовляла йому: «От я і дома, от я і дома», — та не могла одігнати смуток, що прийшов од материного слова (З те. М. Стельмаха).

Вправа 209.Перепишіть, ставлячи при прямій мові потрібні розді­лові знаки.

Вітряки продрімали передднівок і не помітили, як від них почало відходити літо. Прокинувшись, вони перелякано, мов діти, замахали руками Куди ж ви, ма-а-мо?! Не покидайте нас. Побули з житечком, побудьте і з соняшниками.

За сумом дальніх стернищ, в іконостасах соняшників, на мить зупинилося літо, поправило злинялу хустку, серп загой­дався на його плечі, і посміхнулось чи всьому світу, чи тільки вітрякам Працюйте, діти, не лінуйтесь... І пішло стежиною в гості до осені (За М. Стельмахом).

Вправа 210. Визначтеі схарактеризуйте річні способи передачічужо­го мовлення.

I. Я й кажу: «Як не посміхатись, коли день стоїть, наче мо­
лода, коли бджола саме виходить із вулика?..» (А/. С).

II. Мій тато колись казав: не всі в морі топляться, більше в
калюжах (М. С).

III. Старий зітхнув, що десь і його учиться в Києві... (М. С).

IV. Андрій поспішавсь додому. Перед ним лежав шлях, кур­
ний уже, хоч була рання весна. Над шляхом біліла його хатин­
ка, мов йшла кудись із села і зупинилась спочити. По дорозі
тяглись люди з ціпками, з клунками. Ось Гафійка винесла од­
ному води. Стали й розмовляють. Знов надходить купка... Ще
рядок...

А той стоїть. З ким це вона забалакалась? Либонь, Прокіп Кандзюба? Таки він. Он вийшла на поріг Маланка та й схова­лась назад... Хай дівка постоїть із хазяйським сином... Гляди, щоб не засватав. Ха!.. Аякже!.. (М. Коцюбинський).

V. — Коли я буду вибирать собі дівчину, то візьму гарну, як
квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо, — ска­
зав веселий Лаврін.

— Мені аби була робоча, та проворна, та щоб була трохи
куслива, як мухи в Спасівку, — сказав Карпо.

— То бери Мотрю, Довбишеву старшу дочку. Мотря й гар­
на, й трохи бриклива, і в неї й серце з перцем, — сказав Лаврін
(7. Нечуй-Левицький).

Вправа 211. Використовуючи цитати, напишіть твір-мініатюру «Мова моя солов'їна...».

НАДФРАЗНА ЄДНІСТЬ, АБО СКЛАДНЕ СИНТАКСИЧНЕ ЦІЛЕ

Як слово повністю розкриває своє значення тільки у зв'язку з іншими словами, тобто у словосполученні і реченні, так і ре­чення повніше розкриває… них між собою як семантично, так і граматично, і є складне синтаксичне ціле,… Складне синтаксичне ціле, або надфразна єдність, — це гру­па взаємопов'язаних за змістом і за допомогою синтаксичних…

Список рекомендованої літератури

Бевзенко С. П. Структура складного речення в українській мові. — К., 1987. — С. 70—74.

Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика україн­ської мови. — К., 1982. — С. 204—208.

Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. — К., 1984. — С. 247— 248.

Сучасна українська мова. Синтаксис / За ред. О. Д. Пономаріва. — К., 1994. — С. 208—249.

Вправи

Вправа 212. Доведіть,що пинсдсний нижче зразок— надфразна єдність, або складне синтаксичне ціле.

Все минає

Я почув ці слова вже не в юності, і вони не були для ме­не відкриттям. Цілі покоління людей, найбільші почуття і при­страсті, родинні і народні потрясіння — все минає. Навіть ба­гатьом солдатським могилам, полишеним у чужих полях, су­дилася недовга доля: їх розрівняли на нивах селянські плуги, щоб заставити землю родити для прийдешніх поколінь. Зашу­міли жита над тими місцинами, заколосились пшениці, наче нічого й не було.

Наче й не було? Але ми знаємо не могили в степу, а тих, що лягли в ці могили смілими й молодими. Ми пам'ятаємо очі, і юні обличчя, і м'яко окреслені губи, вкриті легеньким, як іній, пушком, і дзвінкі голоси, і той останній, урочистий біг — уже не в атаку, а в безсмертя. І поки й житимемо, будемо пам'ятати по-юному стрункі постаті наших загиблих друзів, їхні худенькі плечі, що надто рано прийняли на себе безсмертні гімішстсрки і сірі шинелі, а з ними — долю цілої іііп ькішципи. 1 будемо сумувати і гордиться своїм поколінням, і паші сини і инуки бу­дуть заздрити нам.

Так, все минає. Але як минає? Псе дрібне, себелюбне, 'мо­стиве проходить безслідно і забувається. Минулі й подання війна, пройшли люди і смерті, а ті, хто творив перемогу, жи­вуть і житимуть у пам'яті народів вічно. Бо війни проходить, а герої залишаються і слугують своєму народові, і вінчають його славою. (О. Сизоненко).

Вправа 213. Прочитайте. Знайдіть лексичні засоби поганіший Окре­мих речень у надфразну єдність.

Я повний приязні до сонця і йду просто на нього, лице ■ лице. Повернутись до нього спиною — крий Боже! Які не­вдячність! Я дуже щасливий, що стрічаюсь з ним тут, на про­сторі, де ніхто не затулить його обличчя, і кажу до нього: сон­це! я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів — хто знає, що вийде з того насіння? Може, вогні? (М. Коцюбинський).

Вправа 214. Прочитайте. Визначте морфологічні засоби зв'язку між реченнями, що входять до складного синтаксичного цілого.

А злива так само швидко почала відходити, як і надійшла. За річкою Ведмежою умирали громи. Невидимі косарі якось ураз підкосили дощ, він, зітхаючи, упав на поле і пагорби, на­зустріч онімілим блискавкам піднялися долоні розквітлих гре­чок. Виглянуло свіжовмите сонце, і запарувала-закуріла зем-

унктуація

ля, начеб ото позбирала звідусіль косарів, а вони заходились варити куліш (А/. Стельмах).

Вправа 215. З'ясуйте, які синтаксичні засоби цементують речення у надфразну єдність.

На небі сонце — серед нив я. Більше нікого. Йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі. Вітер набива мені вуха шматками згуків, покошланим шумом. Та­кий він гарячий, такий нетерплячий, що аж киплять від нього срібноволосі вівса. Йду далі — киплять. Тихо пливе блакитни­ми річками льон. Так тихо, спокійно в зелених берегах, що хо­четься сісти на човен й поплисти. А там ячмінь хилиться й тче... тче з тонких вусів зелений серпанок. Йду далі. Все тче. Хвилює серпанок. Стежки зміяться глибоко в житі, їх око не бачать, сама ловить нога. Волошки дивляться в небо. Вони хотіли бути як небо і стали як небо. Тепер пішла пшениця. Твердий, безос­тий колос б'є по руках, а стебло лізе під ноги. Йду далі — усе пшениця й пшениця. Коли ж сьому край буде? Біжить за вітром, немов табун лисиць, й блищать на сонці хвилясті хребти. А я все йду, самотний на землі, як сонце на небі, і так мені добре, що не паде між нами тінь когось третього. Прибій колосистого моря йде через мене кудись у безвість (М. Коцюбинський).

Вправа 216.З творів художньої літератури випишіть зразки надфраз­них єдностей з ланцюжковим і паралельним зв'язком компонентів.

§ 112. Пунктуація як система правил вживання розділових знаків

При вивченні синтаксичної будови української мови, струк­тури її синтаксичних одиниць, що було предметом усього по­переднього розгляду, було приділено увагу й уживанню роз­ділових знаків, які є графічним засобом членування зв'язного мовлення (тексту). Тому зупинімося лише на деяких загальних теоретичних питаннях українські пунктуації.

Пунктуація(від лат. рипсШт — крапка) — це система за­гальноприйнятих правил вживання розділових знаків, що слу­гують для членування тексту відповідно до його синтаксично-семантичних та інтонаційних особливостей.

§ 113. Основні принципи української пунктуації

Українська пунктуація ґрунтується на двох основних прин­ципах: 1) синтаксично-семантичному, або логіко-граматичному (внутрішній принцип); 2) інтонаційному, або ритмомелодійно­му (зовнішній). Синтаксично-семантичний,або логіко-грама-тичний, принципполягає в тому, що розділові знаки ставляться на межі речень або самостійних чи відокремлених частин склад­ного і простого речень. За цим принципом, наприклад, не мож­на розривати граматичні пари слів у реченні, зокрема підмет і присудок, керуюче і кероване, означення й означуване слово тощо. Інтонаційний,або ритмомелодійний, принципвиявляється в тому, що в багатьох випадках розділовий знак зумовлений інтонацією фрази. Так, зміна інтонації, що зазвичай супрово­джується паузою, спричинює вживання відповідного розділово­го знака (пор. вживання крапки в кінці розповідного речення, знака оклику — в кінці окличного, а нерідко й спонукального, знака питання — в кінці питального речення тощо).

Сучасна українська пунктуація склалася внаслідок тривало­го досвіду діячів культури й науки в передачі на письмі текстів

В. Коломієць В. Колодій В. Коротич В. Короленко В. Кучер В. Лазарепко В. Лопіимсико В. Лсницький В. Лучук В. Миколийчук В. Мішко В. Мисик В. Осадчий В. Підпалий В. Пекеліс В. Поліщук В. Речмедін В. Сухомлинський В. Симоненко В. Скуратівський В. Собко В. Сосюра В. Стус В. Стефаник В. Супруненко В. Терен В. Чумак В. Шевчук В. Швець В. Шовковський Валерій Шевчук Газета Г. Бойко Г. Барвінок Г. Гордасевич Г. Журба Г. Косинка

найрізноманітнішого стилістичного спрямування, зокрема ху­дожніх, публіцистичних, наукових тощо. Вагомий доробок в усталенні сучасної української пунктуації належить визначним ученим-мовознавцям М. К. Грунському, О. Н. Синявському, Л. А. Булаховському та ін.

Вживання розділових знаків регламентується «Українським правописом» (К., 2002. — С. 126—156), який став наслідком тривалого вивчення теоретичних і практичних питань україн­ської орфографії й пунктуації.

Типи розділових знаків

Деякі вчені серед видільних розділових знаків окремо розгля­дають відокремлювальні, до яких відносять кому, дві коми, тире і два тире, та виділяючі,… Щодо місця розташування окремих розділових знаків у ре­ченні слід мати на… Список рекомендованої літератури

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

А. Д. А. Демиденко В. Колод. А. І. А. Іщук В. Кор. А. К. А. Кацнельсон В. Корол.

II н и мил ь не її и дії її її я

Литвин Любов Петрівна, Семеренко Ганна Василівна Сучасна українська мова