рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

ПОРЯДОК СЛІВ У ПРОСТОМУ РЕЧЕННІ

ПОРЯДОК СЛІВ У ПРОСТОМУ РЕЧЕННІ - раздел Программирование, Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено § 44. Поняття Про Порядок Слів ПорядокСлів — Це Роз...

§ 44. Поняття про порядок слів

Порядокслів — це розташування слів у реченні, взаємне роз­міщення членів речення, яке має синтаксичне, семантичне і сти­лістичне значення.

Синтаксичне значення порядку слів виявляється в тому, що від місця, яке посідає член речення, залежить його синтаксична функція. Так, у реченні Синій Дніпро прикметник синій висту­пає у функції означення при іменнику Дніпро — головному члені односкладного речення. За порядку слів Дніпро синій той са­мий прикметник уже виконує роль присудка у двоскладному реченні, підметом у якому є іменник Дніпро. У реченнях на зра­зок Київ столиця України, Одеса морські ворота України на першому місці стоїть підмет, а на другому — присудок, при­чому за зміни порядку слів {Столиця України Київ, Мор­ські ворота України Одеса) колишній підмет стає присуд­ком, а присудок — підметом (пор. також речення на зразок Бур'ян глушить жито з підметом бур'ян і прямим додат­ком жито, в яких форми підмета і додатка збігаються). Зі змі­ною порядку слів у реченнях цього типу змінюється і функція слів-іменників як членів речення. Наприклад, у реченні Жито глушить бур 'ян слово жито — підмет, а бур 'ян — додаток; пор. також речення Хворий батько повернувся, в якому прикмет­ник хворий (означення) за зміни порядку слів (Батько повер­нувся хворий) перетворюється на іменну частину складеного присудка.

Граматико-семантичне значення порядку слів знаходить вияв, наприклад, у сполученнях кількісного числівника з імен­ником. Так, у реченні На засіданні гуртка було тридцять сту­дентів числівник тридцять, що стоїть у препозиції, вказує на точну кількість студентів, які були присутні на засіданні гуртка. В реченні На засіданні гуртка було студентів тридцять перенесення числівника в постпозицію змінює й значення ви­слову (числівник тридцять уже вказує на приблизну кількість студентів).


Стилістична функція порядку слів полягає в тому, що член речення, який опинився на незвичному для нього місці, набу­ває додаткового семантичного навантаження. Так, перенесен­ня означення на кінець у реченні Оповідання він написав чудове дає змогу досягти більшої експресивності вислову, ніж у реченні з означенням у звичайній позиції (Він написав чудове оповідання).

§ 45. Прямий і зворотний (інверсійний) порядок слів

В українській мові, як і в інших слов'янських, особливістю будови простого речення є вільний порядок слів, тобто за пев­ним членом речення не закріплюється постійне місце. Проте не слід думати, що вільний порядок слів, властивий нашій мові, є цілком, абсолютно довільним. Він також відповідним чином регламентується. Порядок слів в українській мові може вважа­тися відносно вільним лише порівняно з низкою індоєвропей­ських мов, наприклад з французькою, в якій за певним членом речення закріплено постійне місце. В українській мові порядок слів зумовлений змістом речення, його структурою, кількістю членів і способами їх вираження. Розташування членів речен­ня підпорядковане двом основним функціям — синтаксичній і стилістичній. Перша (синтаксична), як бачимо, виявляється в тому, що порядок слів допомагає визначити синтаксичну роль членів речення, а друга (стилістична) — в тому, що переста­новкою слів, як можна було переконатися з наведених при­кладів, створюються додаткові семантичні відтінки, підсилю­ється значення, наголошується на важливості переміщеного члена (наприклад, у реченні Реве, стогне хуртовина (Т. Ш.) пе­ренесення присудків на перше місце підсилює їх, акцентує саме на них головну увагу).

Отже, порядок слів в українській мові вільний лише віднос­но. Здебільшого кожний член речення (як головний, так і дру­горядний) має узвичаєне місце. Проте він може посідати й інше, менш властиве йому місце, якщо це не порушує основного змісту речення.

Розрізняють два типи порядку слів — прямий і зворотний. Під прямимпорядком слів розуміють звичайне для певного типу речень розташування відповідних членів. Під зворотнимпоряд­ком слів (інверсією)розуміють розміщення членів речення в особливому порядку, який порушує звичайний, прямий, поря­док слів з метою підсилення виразності мовлення. Зворотний порядок слів властивий і для розмовної мови, і для мови худож­ньої літератури, де він відіграє стилістичну функцію — слугує засобом підсилення виразності мовлення.


§ 46. Синтаксичне й актуальне членування речення

Вивчення порядку слів тісно пов'язане з теорією синтаксич­ного (граматичного) і актуального членування речення.

При синтаксичному членуванні речення з нього виокремлю­ється насамперед його структурне ядро — підмет і присудок, а також другорядні члени речення, які поширюють це структур­не ядро, тобто здійснюється вичленування структурних грама­тичних елементів (членів речення), які займають у ньому певні синтаксичні позиції. При цьому треба мати на увазі, що сам порядок розміщення членів речення відповідає його грама­тичній структурі.

Якщо говорять про синтаксичну будову речення, то мають на увазі нейтральне розміщення слів одне щодо одного, що від­повідає мовним нормам і позбавлене будь-якої експресії. Так, підмет у двоскладному реченні зазвичай передує присудку, озна-чення-прикметник розміщується перед означуваним словом, додаток-іменник чи займенник—після дієслова, яке ним керує, а обставина-прислівник передує головному (стрижневому) сло­ву, з яким воно творить обставинне словосполучення. Такий порядок слів усталений, нейтральний, позбавлений експре­сивності, підлягає мовним законам і відповідає нормам.

Однак в усному мовленні в реченні того самого складу, за­лежно від контексту і комунікативних завдань, різноманіт­них семантико-розрізнювальних й експресивно-виражальних функцій порядок слів може змінюватися. Кожне речення, реалі-зуючись у вигляді конкретної одиниці повідомлення, оформ­люється згідно з певним комунікативним завданням, і його граматична структура залежить від конкретних завдань по­відомлення. Пристосування граматичної структури речення до завдань комунікації внаслідок уведення його в ту чи ту мов­леннєву ситуацію і є його актуальне членування (див.: Мате-зиус В. О. О так назьіваемом актуальном членении предложе-ния // Пражский лингвистический кружок. — М., 1967. — С. 239—245).

Одиниці, що фігурують при актуальному членуванні, В. Ма-тезіус назвав основою(те, що відоме, дане) і ядромвислов­лювання (те, що повідомляється, нове), хоч існують й інші тер­міни: тема (основа) і рема(ядро), данеі новеі под. Так, речення Син навчається в політехнічному інституті залежно від актуа­лізації тієї чи тієї його частини може членуватися по-різному: Син навчається (основа, тема, дане) в політехнічному інститу­ті (ядро, рема, нове); Навчається син (основа, тема, дане) в полі­технічному інституті (ядро, рема, нове); У політехнічному


інституті навчається (основа, тема, дане) син (ядро, рема, нове).

Таким чином, у мовленні виникає новий аспект структури ре­чення, у зв'язку з чим речення з тим самим граматичним складом може зазнавати різного актуального членування, хоча в окре­мих випадках вони можуть збігатися. Загалом же актуальне чле­нування речення, накладаючись на синтаксичне, вступає з ним у складну взаємодію. Між актуальним і синтаксичним члену­ванням речення існує залежність двоякого характеру. З одного боку, актуальне і синтаксичне членування можуть збігатися, а з іншого — актуальне членування може бути протиставлене синтаксичному, оскільки речення з однаковим граматичним складом залежно від мети комунікації мають різне актуальне членування. Найчастіше збіг синтаксичного й актуального чле­нування у двоскладних реченнях без обставинних слів (детер­мінантів) буває тоді, коли основою (темою, даним) вислов­лювання є підмет, а ядром (ремою, новим) — присудок. Якщо основою (темою, даним) є присудок, а ядром (ремою, новим) — підмет, актуальне членування протиставляється синтаксично­му. Однак при цьому треба мати на увазі, що порядок слів (пря­мий і зворотний) при синтаксичному й актуальному членуван­ні переважно збігається. Якщо при синтаксичному членуванні речення прямим порядком слів вважається розташування кож­ного його члена на усталеному для цього місці (підмет, як ві­домо, переважно стоїть перед присудком, додаток — після по­яснюваного словак узгоджене означення — перед означуваним словом, неузгоджене — після нього, обставина — на початку речення, перед присудком чи після нього), а зворотним — роз­ташування їх на зазвичай не властивих для них місцях (напри­клад, присудок на початку речення, узгоджені означення — після означуваних слів, а неузгоджені — перед ними тощо), то при актуальному членуванні прямим порядком слів є пере­хід від основи (теми, даного) до ядра (реми, нового), а зворот­ним — перехід від ядра (реми, нового) до основи (теми, да­ного).

Отже, порядку слів належить не стільки власне синтаксич­на, скільки стилістична роль, що випливає й з актуального чле­нування речення.

§ 47. Прямий порядок слів

Якщо порядок слів є основним засобом вираження синтак­сичних відношень, він не може порушуватися. Найчастіше це буває у таких випадках:


 

1) якщо підмет і додаток виражені іменниками, що мають
однакову форму в називному і знахідному відмінках: Буття
визначає
свідомість, Радість розвіє горе, Буксир тягне пароплав,
Горе гострить розум, День перемагає ніч
(підмет стоїть на пер­
шому місці, а додаток — після присудка);

2) якщо підмет і присудок виражені іменником у називному
відмінку: Київ столиця України, Учитель його брат (підмет
ртоїть на першому місці);

3) якщо підмет і присудок або один з головних членів ре-
Нення виражені інфінітивом: Добре працювати велике ди
шо_
(М. С), Подорожувати його улюблений відпочинок: Його
улюблений відпочинок
подорожувати (підмет стоїть на першо­
му місці);

4) якщо члени речення виражені іменником і узгодженим з
ним прикметником: Темна ніч. Ніч темна. Зоряне небо. Небо
зоряне
(у першому і третьому реченнях прикметники виступа­
ють у функції означення, а в другому і четвертому — у функції
іменної частини складеного присудка); пор. також: Хворий
батько повернувся
і Батько повернувся хворий;

5) у сполученнях кількісного числівника з іменниками: трид­
цять студентів, п'ять кілограмів
і студентів тридцять, кі­
лограмів п'ять
(у перших двох словосполученнях числівник
вказує на точну кількість, а в третьому і четвертому — на при­
близну).

§ 48. Зворотний (інверсійний) порядок слів

Зміна порядку слів в українській мові, як і в інших слов'ян­ських, зумовлює певні зміни в семантиці й емоційному значенні окремих слів і речення в цілому. Наведемо основні випадки вживання зворотного порядку слів.

1. Присудок ставлять перед підметом за таких умов:

а) якщо реченню треба надати оповідного характеру: Лягав
порох
на шляху, тихо спадала роса, над степом сіялось сіре про­
міння
зір
(С. С);

б) для зосередження особливої уваги на самій дії: Співає
Маланці поле, сміється лука ранніми росами, дзвоном коси, кли­
чуть городи
синім сочистим листом...
(М. К.); Бряжчать мечі,
блищать списи
і шоломи яснії
(Л. У.); ~

в) у народних казках, зокрема в зачинах: Жили собі дід та
баба, Був собі дід та баба;

г) у словах автора, які вставляються у пряму мову або йдуть
після неї: «Спасибі ж вам, тихо, з почуттям вимовила мо-


лодиия. Така вдячна вашій школі» (О. Г.); «А ви не пробували його до своєї роботи привчити? поиікавилася вчителька»

(О. Г.).

2. Узгоджене означення, виражене прикметником, може
ставитись після означуваного слова (відокремлюватись):

а) для підкреслення, виділення ознаки: Дедалі попадались вже
сосни, старі, руді кострубаті {Уі.
К.); Від його вродливого лиця,
блідого й гордого, била звага молодого орла
(М. К.); Чується туга
невимовна, та туга, що огортає самотню душу серед пустині
німої
(П. М.); пор. також інверсію неузгодженого означення:
Отчизни дорога нам кожна стежка й смуга (М. Р.);

б) для надання вислову урочистості: Рать, світозора грозою

3. Додатки у препозиції щодо керуючого слова можуть ста­
витись:

а) зі стилістичною метою: Із зір тремтячий міст в майбут­
ність неоглядну години перемог тільки для нас прядуть
(В. Сос);

б) з метою посилення семантичного навантаження додаток
іноді виносять на початок речення (перед присудком) '._Лядд_ю^
гуркнув ще батько, а тоді повернув до дверей своє похмуре об­
личчя
(А. Г.).

4. Обставини способу дії, виражені прислівниками на -о, -є,
звичайно ставляться перед дієсловом, до якого відносяться: Сумно
заспівала ластівка люба
(П. Г.), а при зворотному порядку
слів — після пояснюваного дієслова-присудка: Здається, ніко­
ли не грав він так доб£е_{А..
Г.); Гармати садили раз за_£азом^

5. Обставини місця переважно стоять перед словом, до яко­
го прилягають, а для семантичного їх виділення можуть вино­
ситися на початок речення: Ми в край електричний невпинно
ідем
(В. Сос); В полках прославлені мої сини робочі із краю в
край наш прапор пронесуть
(М. Б.).

Зворотний порядок слів здебільшого вживається в розмов­ному мовленні та в мові художньої літератури. У науковому й офіційно-діловому стилях використовується переважно прямий порядок слів.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Гриф надано Міністерством освіти і науки України лист від червня р... Видано за рахунок державних коштів Продаж заборонено...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ПОРЯДОК СЛІВ У ПРОСТОМУ РЕЧЕННІ

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Предмет синтаксису
Синтаксис є складовою частиною вчення про граматичну будову мови, до якого входить також морфологія. Проте якщо морфологія за об'єкт вивчення має слово, зокрема його будову, форми і граматичні кате

Словосполучення як синтаксична одиниця
Словосполучення — це така синтаксична одиниця, що утво­рюється поєднанням двох або більше повнозначних слів, пов'я­заних між собою підрядним зв'язком і певними лексико-гра­матичними відношеннями і

II. На прощання
Прощай, моя мила! Ти юність згадала мені... Космеєю сонця цвіла ти в моєму вікні. Прощай, моя мила, буває усе на віку. Ти цвітом горітимеш вічно в моєму рядку! Ти гордою мальвою сход

II. Крапелина доброти
Назустріч сонцю. Все вищі й гарніші. А я даленію, все менша й маліша, неначе кульбабка, уже відцвіла й облетіла, і в світі лишила крапелину доброти... О. Зорич

ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
§ 22. Другорядні члени речення і принципи їх класифікації Члени речення, що граматично залежать від головних чле­нів, доповнюючи або пояснюючи їх у тому чи тому відношен­ні, або від реченн

Вправа 72.Перепишіть речення. Підкресліть слова, які мають при собі означення, та самі означення. Дайте повну письмову характеристику цих
означень (узгоджене — неузгоджене, непоширене — поширене, препози­тивне — постпозитивне; морфологічне вираження). 1. Осінь віє смутними вітрами. В такі вітри опадає кора з висохлого д

ГОЛОВНИЙ ЧЛЕН ЯКИХ СПІВВІДНОСНИЙ
З ПРИСУДКОМ § ЗО. Особові й безособові односкладні речення Односкладні означено-особові, неозначено-особові, узагаль­нено-особові речення, які містять певну вказі

З ПІДМЕТОМ
§ 36. Поняття про односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом До односкладних речень, головний член яких співвідносний з підметом, належить невелика група речень, об'є

Список рекомендованої літератури
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. — С. 100—105. Вихованець І. Р. Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика української мови. — К,

Список рекомендованої літератури
Вихованець. І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. — С. 46—57. Курс сучасної української літературної мови: У 2 т. / За ред. Л. А. Була- ховського.

Форми присудка при однорідних підметах
Якщо однорідні підмети пов'язані єднальними сполучника­ми або інтонацією, то форма присудка залежить від порядку слів. 1) Присудок ставиться у формі множини у таких випадках: а) після одно

Прийменники при однорідних членах речення
При однорідних членах речення, виражених іменниками, займенниками, а також субстантивованими словами, можуть вживатися повторювані й неповторювані прийменники. Той самий прийменник може не повторюв

РЕЧЕННЯ З ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ДРУГОРЯДНИМИ ЧЛЕНАМИ
§ 56. Поняття про відокремлення Відокремлення — це семантичне (змістове) та інтонаційне виділення другорядних членів речення з метою посилення їх змісту і значення, надання їм певної самос

РЕЧЕННЯ, УСКЛАДНЕНІ ВСТАВНИМИ І ВСТАВЛЕНИМИ КОНСТРУКЦІЯМИ
§ 6і. Загальні поняття про вставні і вставлені конструкції Речення можуть ускладнюватися різними словами, словоспо­лученнями й реченнями, які, не входячи до складу речення як його члени, н

Список рекомендованої літератури
Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика україн­ської мови. — К., 1982. — С. 184—193. Грамматика русского язьїка. Синтаксис. — М., 1954. — Т. 2; ч. 2.

СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ ЯК СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ
§ 64. Поняття про складне речення Складне речення порівняно з простим—синтаксична одини­ця вищого порядку. Воно складається з двох чи більше предика­тивних частин (організуючих центрів), к

КЛАСИФІКАЦІЯ СКЛАДНОСУРЯДНИХ РЕЧЕНЬ
§ 69. Складносурядні речення з єднальними сполучниками До єднальних сполучників у сучасній українській літера­турній мові належать і (й), та, та й, ні... ні, як... так. У складно­су

СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ
§ 74. Загальні поняття про складнопідрядне речення Складне речення, що складається з двох або більше преди­кативних одиниць, поєднаних в єдине семантичне й граматичне ціле підрядним зв'язк

Список рекомендованої літератури
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. — С. 279—354. Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика україн­ської мови. — К., 1982.

БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ
§ 90. Загальні відомості Поряд зі складними реченнями, в граматичній організації яких найважливішу роль відіграють сполучники, у мовленні широко представлені також складні речення, предика

НАДФРАЗНА ЄДНІСТЬ, АБО СКЛАДНЕ СИНТАКСИЧНЕ ЦІЛЕ
§ 109. Поняття про надфразну єдність, або складне синтаксичне ціле Як слово повністю розкриває своє значення тільки у зв'язку з іншими словами, тобто у словосполученні і реченні, так і ре­

Типи розділових знаків
Розрізняють два основні типи розділових знаків: 1) віддільні, або відділяючі, за допомогою яких розмежовуються сусідні речення, однорідні члени речення тощо (крапка, знак оклику, знак питання, крап

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
А. Г. А. Головко В. Кол. А. Д. А. Демиденко В. Колод. А. І. А. Іщук В. Кор. А. К. А

II н и мил ь не її и дії її її я
Бевзенко Степан Пилипович, Литвин Любов Петрівна, Семеренко Ганна Василівна Сучасна українська мова Синтаксис Видано за р

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги