Реферат Курсовая Конспект
Прийменники при однорідних членах речення - раздел Программирование, Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено При Однорідних Членах Речення, Виражених Іменниками, Займенниками, А Також Су...
|
При однорідних членах речення, виражених іменниками, займенниками, а також субстантивованими словами, можуть вживатися повторювані й неповторювані прийменники. Той самий прийменник може не повторюватися перед різними додатками (хоча бувають і випадки їх повторення), але різні прийменники ніколи непропускаються: Я немов спочивав, на дозвіллі в лісі чи на степу слухаючи Чайковського (С. С).
РЕЧЕННЯ, УСКЛАДНЕНІ ЗВЕРТАННЯМ§ 54. Поняття про звертання
Одним із засобів ускладнення простого речення є звертання— слово чи сполучення слів, що називає особу або предмет, до якого безпосередньо звернено мову. Звертаннями слугують власні імена людей, назви осіб за спорідненістю, становищем у суспільстві, професією, заняттям, посадою, званням, назви або клички тварин, назви предметів чи явищ неживої природи, зазвичай персоніфіковано (уособлено), географічні назви тощо.
Звертання може як входити до складу речення, так і стояти поза ним. У складі речення воно, як правило, граматично не пов'язане з його членами і членом речення не виступає. Якщо якийсь граматичний зв'язок і можна виявити, то лише в інтонації та іноді в узгодженні слова-звертання в числі з присудком, вираженим наказовою формою дієслова. Найяскравіше цей граматичний зв'язок виявляється, коли звертання однослівне: Гуляй, вітре,полем (Т. Ш.); Прости мені, мій батечку,що я наробила (Т. Ш.); Повій, вітре,на Вкраїну (С. Р.);пор. також випадки, коли звертання стоїть поза реченням: Катерино! Коли в нас неділя? (Т. Ш.); Мамо? А бачив хто Морозенка, який він? (П. М.); Україно! Ти в славній борні не одна (М. Р.).
У вітчизняній мовознавчій літературі граматична сутність звертання висвітлюється по-різному. Одні вчені (О. О. Шахма-тов, О. М. Пєшковський) вважають, що звертання не входить до складу речення, інші вказують на наявність його граматичних зв'язків із реченням. На думку Л. А. Булаховського, звер-
тання становлять групу номінативних речень (див.: Курс сучасної української літературної мови.— К., 1951. — Т. 1. — С. 73), а порівняно недавно було висловлено навіть думку, що звертання є членом речення, оскільки воно виражається повнозначною частиною мови, має більшість синтаксичних ознак, властивих традиційним членам речення, інколи вступає у зв'язок з присудком, зокрема якщо він виражений формою наказового способу (див.: Синтаксична будова української мови. — К., 1968. — С. 92). Проте і тепер звертання традиційно розглядаються як слова, граматично не пов'язані з членами речення. Якщо вони якимось чином пов'язані з реченням, то не за допомогою традиційних підрядних зв'язків (узгодження, керування, прилягання), а за допомогою особливих граматичних зв'язків, що дістали назву співвідносних.
§ 55. Засоби вираження звертання
Звертання найчастіше виражається іменником у кличному відмінку, що у множині і в іменниках середнього роду збігається з формою називного відмінка: Земле моя,всеплодющая мати,Сили, що в твоїй живе глибині, Краплю, щоб в бою міцніше стояти, Дай і мені (І. Ф.); О земле,велетнів роди! (П. Т.);Де ви, сини мої? (А. Ш.);Кріпися, мати...(А. Ш.); О пісне! Ти — клекіт рік, ти — переливи мідні (М. Р.); Сонце, я тобі вдячний (М. К.). У деяких випадках звертання може бути виражене й іменником, субстантивованим прикметником, дієприкметником, числівником у формі, що збігається з формою називного відмінка: Світи нам, день,безсмертними вогнями, шуміть, сади,роди зерно, земля!(В. Сос); Тривожне, засни непробудно, не рвись в недобачені сни (П.Ворон.); Іти, білолиций,по синьому небу вийдеш погулять (Т. Ш.). В експресивному мовленні зрідка вживається (вертання, виражене особовим займенником: Гей, ви, грізні, чорні хмари! Я на вас збираю чари (Л. У.); Нащо лопату покинув, ще хтось потягне, ти!—почув він голос Маланчин (М. К.). Звертання може бути виражене підрядним займенниково-співвіднос-м и м (за іншою класифікацією—підметовим) реченням, яке, маючи узагальнено-особовий характер, лише функціонує як звертання: Наперед, хто не хоче конати,стати трупом живим живучи (І. Ф.).
За структурою звертання бувають непоширені,що складаються з одного слова, і поширені,що, крім іменника у відповідній формі, містять також пояснювальні слова (узгоджені і меуігоджені означення, прикладки, обставини): Мужай, прс-а/ішуш наша мово, серед прекрасних братніх мов (М. Р.); Україно моя! Чисті хвилі ланів, Променисті міста, голубінь легкокри-
ла! Україно! Сьогодні звірів-ворогів Ти гарячими грудьми зустріла (М. Р.); Україно, Україно! Серце моє, ненько!Як згадаю твою долю, заплаче серденько (Т. Ш.).
Звертання можуть вимовлятися з різною інтонацією: а) окличною, що полягає у посиленні наголошення і підвищенні тону, з паузою після нього: Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш (Т. Ш.); Мамо, давати обідати? (М. К.) або в особливому посиленні наголосу, зокрема в риторичних звертаннях: Я меду тебе, я кличу, літо(В.Сос); Ти занадто палка, моя пісне! (Л. У.); Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!(І. Ф.);б) вставленості, що виявляється в пониженні голосу, пришвидшенні темпу мовлення: Учітеся, брати мої,думайте, читайте (Т. Ш.); Про перемогу, сурмо,грай (В. Сос).
Звертання може стояти на початку, в середині, в кінці та поза реченням. За реченням воно виявляється тоді, коли вимовляється з виразною окличною інтонацією і великою паузою після нього. На письмі звертання, що стоїть поза реченням, виділяється знаком оклику: Весна красна! Любі мрії! Сни мої щасливі! Я люблю вас, хоч і знаю, що ви всі зрадливі (Л. У.); Сини мої! Орли мої!Летіть в Україну (Т. Ш.).
Звертання, що входять до складу речення, незалежно від їх місця в ньому (на початку, в середині чи в кінці), відокремлюються комами: Серце моє, не втікай від мене (Т. Ш.); Гордо і привітно, пісне,задзвени (В. Сос); Чорт тебе візьми, ти,злодію (І. Ф.); Ти погасла, ясна зоре!(П.Г.); На добраніч вам, ниви!(М. К.). Вигук о (ой) від звертання розділовим знаком не відділяється: О земле, велетнів роди (П. Т.); Ой вербо, вербо! Де ти зросла (Н. тв.); Ой зозуле, зозуленько, нащо ти кувала! (Т. Ш.); О земле рідна, б'ю тобі чолом (А. М.).
Окремий різновид звертання становлять так звані вокативні речення,чи речення-звертання,які, являючи собою чисте звертання без супроводжувальних слів, виконують функцію самостійного речення. У таких випадках звертання стає водночас виразником емоцій і волевиявлення (захоплення, радості, незадоволення, попередження, заборони) і перетворюється на самостійне речення, в якому головним і єдиним членом є назва особи, до якої звернено мову. Пор., наприклад: Тер пили х а (підбігає, обнімає Петра): Петре?(І. Котл.); — Андрій!— вигукує той (старший лейтенант) не менш здивовано й зраділо. — Андрій Стопко?... Друже... (А. Ш.).
Завершуючи розгляд звертання, зауважимо, що основна сфера поширення його — це усно-розмовне мовлення, переважно діалогічне, і мова художньої літератури. В поетичному, публіцистичному й ораторському мовленні звертання надають висловлюванню відтінку інтимності, поетичності, врочистості.
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
Гриф надано Міністерством освіти і науки України лист від червня р... Видано за рахунок державних коштів Продаж заборонено...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Прийменники при однорідних членах речення
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов