КЛАСИФІКАЦІЯ СКЛАДНОСУРЯДНИХ РЕЧЕНЬ

§ 69. Складносурядні речення з єднальними сполучниками

До єднальних сполучників у сучасній українській літера­турній мові належать і (й), та, та й, ні... ні, як... так. У складно­сурядних реченнях з цими сполучниками виражаються єднальні відношення. Це дуже широке граматичне значення містить у собі як власне єднальні, так і єднально-перелічувальні, єдналь­но-поширювальні та єднально-наслідкові чи причинно-на-слідкові відношення.

Власне єднальнівідношення полягають у вираженні одно­часності двох або кількох дій, явищ, подій. У складносурядних реченнях цього різновиду використовуються сполучники і (п), та (у значенні і), а (у значенні і). Сама ж одночасність пере­дається за допомогою присудків, виражених дієсловами тепе­рішнього, майбутнього та минулого часу недоконаного виду: Вже червоніють помідори І ходить осінь по траві (М. Р.); По­чорнілі сніги зустрічатимуть знову весну, І вологі вітри обмива­тимуть коси березам (Л. П.); Та тільки серце не кричало, Та тільки кроку не стачало, Та тільки сили не було (А. М.); А тем­на ніч узори сині пише, А гості веселяться, А чарки круг столу ходять, А Густав меткий нові до жартів прикладає жар­ти (М. Р.). Власне єднальні відношення виявляються також у вираженні послідовності дій або станів за допомогою сполуч­ників і, а, а потім, а там, а також порядком частин склад­носурядного речення та формами минулого часу доконаного виду дієслів-присудків: Сонце зайшло, інадворі почало вже темніти (І. Н.-Л.); Наполохані гуси, ґелґочучи, розлетілися по всій вулиці, аВасько вбіг до себе у двір (П. П.); У нас тепер вишні та черешні цвітуть, а далій мак красуватиметься

(М. В.).

Єднально-перелічувальнівідношення виражаються за допо­могою інтонації та повторюваних сполучників і... і, ні... ні, ані... ані. Наприклад: Пройшла гроза, ініч промчала, І знову день шу­мить кругом (В. Сос); І зашумує наша нива, Ізнову виросте наш дім, І пам'ятника бронза сива Засяє золотом новим (М. Р.); Не загримів нігрім у хмарах, нізловісні блискавки не розкраяли неба врочистим спалахом, нібурі не повивертали з корінням могутніх дубів (О. Довж.); Але німармур не пом 'якшився од дотику пал­ких ентузіастів, анівони не збагатили свого досвіду якимись особ­ливими скарбами (М. Р.); Ані до його заговорити, анійого спита­ти (М. В.). Єднальні повторювані сполучники ні... ні, ані... ані,

що містять у собі також заперечення, виражають не тільки єднально-перелічувальні відношення, а й надають усій синтак­сичній конструкції заперечного значення.

Близькими як до власне єднальних, так і до перелічуваль­них є сурядні відношення, що оформлюються парними сполуч­никами не тільки (не лише)... а п, не тільки {не лише)... але й, перша частина яких (не тільки, не лише) міститься в першій предикативній частині складносурядного речення, а друга — в другій: Не тільки тужна пісня лилася із змученої душі матері, ай пропікали сльози гарячі сліди на її обличчі (Г. Т.); / потроху не тількигості повечеряли, але й ми коло них (Ю. Я.); Не тільки жайворонки нас, Мене й товаришів, вітали, Але й гречки в той самий час Рожевим гомоном співали (М. Р.).

Єднально-поширювальнівідношення виражаються за допо­могою сполучників /, та, причому в єднальних складнопідряд­них реченнях цього різновиду друга частина поширює першу, у зв'язку з чим у ній зазвичай наявні анафоричні (вказівні, пред­метно-особові) займенники, що вказують на якість предмета, особи, ознаки тощо, про які йдеться у першій частині речення, або на весь його зміст: Весела душа моя, ісвіт мені милий, ітаке в світі гарне все, таке красне (М. В.); Ваші рожі привезла я додому, івони завмирають на моїм столі (О. Коб.); Хтось шарп­нув за двері, івони розчинилися навстіж (Ю. 3.).

Єднально-наслідковічи причинно-наслідковівідношення виражаються за допомогою єднальних сполучників і, то, і то­му, а тому то, а також порядку предикативних одиниць, якого не можна змінити, й інтонації: Добре знали в Криничках опіш-нянський посуд, ізараз не одна з дівчат потайки зітхнула на ходу, милуючись ним (О. Г.); Нога натискує на ліву педаль, ілітак за­вертає круто ліворуч (О. Ільч.); За те пан прогнав його з двору, і тепер Ґудзь вештається без служби (М. К.); Це його перший відкритий урок, і томувін довго не спав (М. С); Дай такому волю, товін тобі назавтра колгосп організує (О. Г.).

§ 70. Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками

Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками тісно прилягають до щойно розглянутих. У реченнях цього різновиду приєднувальні зв'язки виражаються за допомогою сполучників та й, ще й, також:, причому, при тому та сполу­ченням при цьому.

Предикативні частини складносурядних речень з приєд­нувальними сполучниками нерівноправні. Зміст приєднуваної

частини такого речення, яка завжди стоїть у постпозиції, до­повнює ту думку, яка висловлена у попередній, першій пре­дикативній частині, або становить висновок з неї чи оцінку ска­заного в ній: Вона настирливо з тобою говорила, Та й їй далась не легко та розмова (Л. У.); їм 'я співака знають у всіх куточках нашої Батьківщини, та й за кордоном багато людей зачаровані українською піснею (О. Б.); Ще в гімназії Борис займав видне місце серед товаришів, тай учителі дивились на нього як на головну оздобу закладу (І. Ф.). Складносурядні речення з приєднуваль­ними зв'язками вимовляються так: інтонація в кінці першої частини знижується, а перед другою робиться пауза.

У ролі приєднувальних вживаються також сполучники і, та, а. Щодо сполучника / в ролі приєднувального слід зауважити, що він у таких випадках виступає у поєднанні з вказівним за­йменником це в різних його формах, починаючи другу частину складносурядного речення і виражаючи при цьому приєдну­вальний зв'язок з означальним відтінком: Знову дзвеніли, брині­ли, сурмили комарі, допікали, дошкуляли, діймали, жерли, гризли ар 'єргард десантного флоту, і це означало, що не забариться й ранок (Ю. Я.). Сполучники а, та можуть виражати приєдну­вально-протиставні відношення: Не встигнеш надивитися на сонце, авже вечірня зоря темніє тобі в постарілих очах (М. С); В озерах купаються хмари, аріки пливуть в берегах, мов пото­ки музики (Л. П.); Люблю весну, тахто її не любить на цій чу­десній, радісній землі (В. Сос).

§ 71. Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполучниками

Своєрідну групу становлять складносурядні речення, в яких друга предикативна частина приєднується до першої поясню­вально-приєднувальними сполучниками тобто, себто, а саме,

як-от.

Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполучниками вживаються порівняно рідко, до того ж сфера їх використання обмежена переважно науковим та публіцистич­ним стилями мовлення, хоча можуть траплятися і в белетристи­ці. У цих реченнях мовець за допомогою другої предикативної частини уточнює, розкриває зміст першої, у зв'язку з чим для обох предикативних частин таких речень властивий семантич­ний паралелізм, що зумовлює віднесення таких речень до гру­пи складносурядних, хоча пояснювальні сполучники вказують на залежний характер другої предикативної частини: Задуми оповідань виникали, як правило, під час поїздок, під час зустрічі з

людьми, тобтоджерелом цих задумів було саме життя (І. С); пор. також приклади з художньої літератури: Ця баба з ґан-джою, як-отбувають з ґанджою коні, або корови (І. Н.-Л.); Ми спали, тобтосестра спала, а я лежав з відкритими очима і ду­мав (В. Кор.). Ці речення також своєрідно інтонуються, зокре­ма, в кінці першої предикативної частини перед сполучником спостерігається значне пониження голосу і пауза.

§ 72. Складносурядні речення з протиставними сполучниками

Предикативні частини цих складносурядних речень поєдну­ються в одне ціле за допомогою протиставних сполучників а, але, та (у значенні але), проте, однак, зате, так, а також скла­деними сполучниками не тільки... а й, не лише... але й.

Усі складносурядні речення з протиставними сполучника­ми мають своєрідну структуру: вони можуть бути лише двочлен­ними, двокомпонентними, тобто складатися тільки з двох пре­дикативних одиниць. З погляду граматичної семантики склад­носурядні речення з протиставними сполучниками характе­ризуються тим, що в них виражені протиставні відношення, тобто вказується на протиставлення подій, про які йдеться в кожній предикативній частині, на їх відмінність чи невідпо­відність.

За особливостями будови й основним граматичним значен­ням усі складносурядні речення з протиставними сполучника­ми поділяються на дві групи: 1) протиставні; 2) зіставні. У про­тиставнихскладносурядних реченнях виражаються різні види власне протиставних відношень, зокрема протиставно-обмежу­вальні, протиставно-компенсувальні тощо, які ґрунтуються на протиставленні подій, про які йдеться в різних предикативних частинах речень цього різновиду. Предикативні частини цих речень поєднуються за допомогою сполучників а, але, та (у значенні але), однак, проте, зате, так: Літа ніколи не поверта­ються до людини, алюдина завжди повертається до своїх літ (М. С); Далеко ще до світла, авже батько будить вставати (М. К.); Війна скінчилася, але в душі вона вирувала (О. Г.) Самій не трудно збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті (Л. У.); Сивоусий грек та молодий наймит-дангалак, стрункий, довгоно­гий, вибилися з сил, налягали на весла, однакїм не вдалося розігна­ти човен на береговий пісок (М. К.); За річкою, в районі дамби, вдарила батарея якось по-весняному лунко, голосно і зовсім не страшно, протеГуменний здригнувся (О. Г.); Все це, здавалось, було готове в мене в дорогу, протеднів на три ще вистачило

біганини... (С. В.); На гору доступитися нелегко, затез гори зручніше боронитись (Л. У.); Прохожі стрічалися рідко, затепід ворітьми, на лавах, сиділи рядами, як горобці на плоті, веселі гомін-кірумуни (М. К.); А мати хоче научати, таксоловейко не дає (Т. Ш.).

Іноді в складносурядних реченнях для вираження протистав­них відношень використовується спарений сполучник але зате: Сіл і присілків більше, хат по селах більше, але затепо хатах убожество більше і нужда більша (І. Ф.); Чоботи та армійська ватянка стали одягом цілого народу, але затеякі багаті ми з вами у чомусь незмірно важливішому (О. Г.). У таких випадках складносурядні речення мають не тільки обмежувальне значен­ня, а й набувають відтінку компенсації, як у реченнях з одним сполучником зате. Власне протиставні відношення можуть ус­кладнюватися також відтінком допустовості: Тебе зачинили за грати, а твоє слово ходить по світу (М. К.). У зіставних склад­носурядних реченнях, у яких зіставляється зміст обох предика­тивних частин, зіставні відношення передаються за допомогою сполучників а, не тільки... а й, не лише... а й, не тільки... але й, не лише... але й. Зміст обох предикативних частин складносу­рядного речення у таких випадках взаємно доповнюється: Па­лали в гущавині квіти гранати, А в серці мойому палали пісні (Л. У.); Прийшли злидні до злиднів, аз них виросла біда (М. К.); Не тільки той поет, що засіває віршами папір, алетой, що має в душі радощі й тривогу хліба, радощі й тривогу людини (М.С); Та не тількизгадані у цьому вірші романи «Бур 'ян», «Мати», «Артем Гармаш», ай інші твори Андрія Васильовича Головка стали улюбленими для читачів (К. X.).

Як уже зазначалося, складносурядні речення останнього типу (зі сполучниками не тільки... але й та ін.) за своїм значенням близькі до складносурядних речень з єднальними сполучниками, що виражають єднально-перелічувальні відношення (див. § 69).

§ 73- Складносурядні речення з розділовими сполучниками

У складносурядних реченнях, предикативні частини яких по­єднані розділовими сполучниками або, чи, а чи, чи... чи, то... то, чи то... чи то, не то... не то, виражаються розділові відно­шення несумісності, взаємовиключення, а також відношення чергування. Залежно від цих відношень їх поділяють на два різновиди: 1) речення взаємовиключення; 2) речення чер­гування. Складносурядні речення, що позначають несумісні, взаємовиключні дії або явища, зазвичай двочленні, двокомпо-

нентні, хоча серед них, зокрема речень з повторюваними спо­лучниками, зустрічаються й багатокомпонентні. Предикатив­ні частини таких речень поєднуються за допомогою сполуч­ників або, чи, а чи, або... або, чи... чи, а також чи то... чи то: Хіба що-небудь трісне і в ту ж мить затихне, абозірветься запізніла рибка і, різко відсахнувшись від човна, щезне в сутінках (Г. Т.); Не раз, як тільки лист од вітру зашумить, Чи блиснуть проти сонця ярі квіти, Вона зненацька в думці забринить (М. Р.); Чи така вже нас родила мати, Чи до серця вам вкотився грім (А. М.); Так зараз і нашле: абосвиня бублики похвата, абосо­бака олію вип'є, абоп'яний поточиться і коробку переверне... (Г. К.-О.); Так завжди: чи в піснях забути хочу муку, Чи хто мені стискає дружню руку, Чи любая розмова з ким ведеться, Чи поцілунок на устах озветься (Л. У.); Чи томені здається, чи тосправді свист тихне (М. К.); Чи тов житті не бачили її, Чи то забули наші менестрелі (А. М.). Як видно з прикладів, роз­ділові сполучники чи... чи, або... або можуть повторюватися не два, а три і більше разів. У таких випадках на значення несу­місності нашаровуються значення чергування: Це або місяць вирина з облака, абовільний вітер пронесеться лукою, абомороз ударить (М. В.).

У складносурядних реченнях з розділовими сполучниками другого різновиду, в яких події, про які йдеться в їх предика­тивних частинах, існують у різних часових планах, тобто чер­гуються, або якщо треба вказати на послідовну зміну цих подій, широко використовується повторюваний сполучник то... то, який може повторюватися і кілька разів: То шумів зелений лист, тов вікні мінився злотом ряст весняний, тозолотим дощем ли­лись пісні (Л. У.); То іволга у пісні їх дзвенить, То хлопчик, друзів кличучи, свистить, То соловейко розсипає трелі, То колесо не­мазане скрипить (М. Р.); То заблищить у небі яскраво одинока зірка, тозасвітяться контури сизуватої хмари (А. Ш.). Своєрід­ну роль виконують повторювані сполучники не то... не то, чи то... чи то, які, виражаючи семантичні відношення чергуван­ня, послідовності між предикативними частинами складного речення, мають значення непевності, сумніву, вагання в тому, що з перелічених тверджень є справжнім, а що ні; до цього ж додається ще й відтінок питальності. Наприклад: Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не товітер бився в заломах про­валля (М. К.); Не тоблискавки пронизували небо, не тоспалахи електрозварки освітлювали обрій (А. Ш.); Чи топраця задавила молодую силу, Чи тонудьга невсипуща його з ніг звалила (Т. Ш.); Чи тонастане нічка темна, Чи товеселий день шумить (Л. Г.); Чи тоснилось мені, чи тосправді було — Наді мною ялини зеле­не крило (М. Н.).