Реферат Курсовая Конспект
СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ - раздел Программирование, Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено § 74. Загальні Поняття Про Складнопідрядне Речення Складне Речення, ...
|
§ 74. Загальні поняття про складнопідрядне речення
Складне речення, що складається з двох або більше предикативних одиниць, поєднаних в єдине семантичне й граматичне ціле підрядним зв'язком за допомогою сполучників підрядності чи сполучних слів та інших граматичних засобів, називається складнопідрядним.
Предикативні частини складнопідрядного речення синтаксично нерівноправні: одна з них підпорядкована іншій. Отже, частина складнопідрядного речення, що перебуває в синтаксичній залежності від іншої, головної частини, називається підрядною.Частина складнопідрядного речення, якій підпорядкована підрядна частина, називається головною.
Залежність підрядної частини від головної у складнопідрядному реченні мислиться як поняття синтаксичне. У семантичному значеннєвому відношенні обидві частини складнопідрядного речення бувають рівноцінні, однак нерідко саме підрядна частина передає основний зміст усього складнопідрядного речення. Так, у реченнях Не диво, коли в сорок літ прийшлось посивіти (П. М.); / важко було зрозуміти, чи жартує вона, чи говорить всерйоз (О. Г.); Навіть чути, як пливе в далечінь невтомна земля (М. С.) їхні головні частини {Не дивно, І важко було зрозуміти, Навіть чути) не розкривають значення вислову; навпаки, предметний зміст кожного з наведених складнопідрядних речень міститься саме в їх підрядних частинах, які, наповнюючи головні частини реальним змістом, надають кожному з них певної семантичної завершеності. Головна частина складнопідрядного речення не завжди є самостійною і з погляду структурного, що формально виявляється в її неповноті, у наявності вказівного слова, що потребує розкриття, пояснення, особливої форми присудка тощо: Писав щось, чого ніколи не повинно побачить стороннє око, тільки для себе (М. К.). Отже, предикативні частини складнопідрядного речення перебувають у тісному взаємозв'язку, лише разом становлячи семантичне і структурне ціле.
Складнопідрядні речення дуже різноманітні за своєю будовою. В одних з них підрядна частина відноситься до окремого слова головної частини (іменника, дієслова тощо) як до лекси-ко-морфологічної одиниці, в інших — до головної частини в цілому як до предикативної одиниці; в одних підрядні частини приєднуються до головних за допомогою сполучників, в інших — за допомогою сполучних слів, які, однак, в обох ви-
падках завжди супроводжують ці підрядні частини, будучи їх невід'ємними елементами; в одних складнопідрядних реченнях наявні співвідносні, вказівні слова як необхідні складники головної частини, в інших вони відсутні; в одних реченнях місце підрядної частини щодо головної відносно вільне, в інших — стале, фіксоване; в одних реченнях співвідношення видо-часо-вих і способових форм дієслів-присудків головної й підрядної частин обмежені, в інших — відносно вільні. Таке розмаїття структури складнопідрядних речень значно ускладнює їх класифікацію.
§ 75- Основні засоби організації складнопідрядного речення
Основними засобами зв'язку між предикативними частинами складнопідрядних речень, крім інтонації, є: 1) сполучники підрядності; 2) сполучні слова; 3) співвідносні (вказівні) слова.
Сполучники підрядності,належачи до основних засобів зв'язку підрядної частини з головною, містяться у підрядній частині складнопідрядного речення, не будучи, проте, її членами. Виконуючи суто службову функцію, вони є лише засобом зв'язку її з головною. Службовий характер цих сполучників виявляється також у тому, що вони не можуть бути виділені за допомогою логічного наголосу, а односкладові сполучники виступають як проклітики, тобто у вимові зливаються з наступним словом: Ой, не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі (П. Т.). Проте з погляду семантичного між сполучниками підрядності все-таки є істотна відмінність. Одні з них точно й однозначно вказують своїм лексичним значенням на відношення, які виражаються у складнопідрядних реченнях, у зв'язку з чим вони дістали назву семантичних: Видно, що було вже пізно, бо ніде по хатах не світилось (П. М.); Якби ви з нами подружились, Багато б дечому навчились (Т. Ш.). У першому з наведених речень сполучник бо вказує на причинні відношення, а в другому сполучник якби — на умовні. Інші сполучники підрядності, будучи полісемантичними, не вказують однозначно на певний вид відношень, не мають точно визначеного значення і виражають лише залежність однієї предикативної частини від іншої, а отже, можуть вживатися в різних за значенням складнопідрядних реченнях. Такі сполучники називають ще асеман-тичними, функціональними.До них, наприклад, належать сполучники: що, який може виступати як у складнопідрядних реченнях з'ясувальних, так і означальних, тобто в присубстан-
тивно-атрибутивних, займенниково-співвідносних; як, що вживається в з'ясувальних, порівняльних та в деяких інших складнопідрядних реченнях. Пор., наприклад, речення, в яких підрядна частина, залишаючись незмінною, приєднується до різних головних частин за допомогою того самого сполучника як: Я не помітив, як кімната спорожніла (з'ясувальне); Я прийшов після того, як кімната спорожніла (часове); Не встиг я прийти, як кімната спорожніла (часове).
Сполучні слова— це переважно відносні займенники і прислівники займенникового походження на зразок який, чий, котрий, хто, що; як, де, куди, звідки, чому та ін. На відміну від сполучників вони не лише пов'язують підрядну частину складнопідрядного речення з головною, а й є одним із членів підрядної частини. Як і будь-який інший член речення, сполучні слова затримують на собі наголос, а односкладні сполучні слова що, хто, як виділяються ще й логічним наголосом, щоб не сплутати їх з омонімічними сполучниками.
Співвідносні,або вказівні, слова,на відміну від сполучників і сполучних слів містяться в головній частині складнопідрядного речення. Вони формально завершують головну частину, посідають місце необхідного за семантикою члена речення, проте, не будучи у повному розумінні повнозначними, не виражають самого значення, а лише сигналізують про те, що воно буде виражене в наступній, підрядній частині. Отже, співвідносні слова є немовби представниками і посередниками підрядної частини в головній. Уже сама наявність у головній частині співвідносного слова позбавляє її семантичної завершеності, незалежності, примушує чекати продовження — відповідної підрядної частини, яка й розкриває конкретне значення цього співвідносного слова: Я той,що греблі рвав (П. В.). У цьому реченні значення співвідносного слова той, що міститься в головній частині, розкривається підрядною частиною.
У ролі співвідносних слів зазвичай виступають вказівні займенники або прислівники займенникового походження той, такий, там, туди, тоді, так та ін. Значно рідше в ролі співвідносних слів можуть виступати також займенники та займенникові прислівники інших розрядів: ніхто, ніщо, хтось, щось, кожний, всякий, все, всі; скрізь, всюди, завжди, десь таін.
Важливим елементом побудови складнопідрядного речення є порядок розміщення його предикативних частин. В одних складнопідрядних реченнях підрядна частина завжди стоїть у постпозиції, тобто після головної частини або після слова, до якого вона відноситься (складнопідрядні речення причини, за-
йменниково-співвідносні, присубстантивно-атрибутивні й узагалі означальні), в інших вона може стояти як після головної частини, так і перед нею (складнопідрядні речення часу, мети, місця), ще в інших — в середині головної частини (присубстантивно-атрибутивні, означальні, умовні, порівняльні). Пор., наприклад: Поет не боїться від ворога смерті, бо вільная пісня не може умерти (Л. У.); Весело летіло полум'я під казанами, як лизало язиком бантину (І. Н.-Л.); Поки встало сонце, усе вже було готове (П. М.); І коли вони стали на вершечку, з прибережних скель знявся табун морських птахів (М. К.); Потреба краси, що жила в душі Антона, викликала в ньому потребу шукати Г/'(М. К.); Під наметом кучерявої ялини, що росла посередині галявини, тіні зійшлись і змішались (С. В.); Вечори в роті, якщо солдати не йшли рити траншеї й тягти шпали, проходили в довгих розмовах (О. Г.).
Важливу роль в організації складнопідрядних речень відіграє також співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків їх головної і підрядної частин. Від цих співвідношень у багатьох випадках залежать ті чи ті значення підрядних частин складнопідрядних речень, проте в різних реченнях роль їх не однакова, що буде видно з аналізу конкретних різновидів складнопідрядних речень. Зазначимо, що співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків здебільшого відносно вільне лише в реченнях з підрядною частиною, яка відноситься до окремого слова чи словосполучення головної частини, бо основні значення речення того чи того різновиду від нього не залежать. Пор., наприклад, речення, в яких підрядна частина залишається незмінною, в той час як у головній частині можливі зміни і видо-часових, і способових форм дієслова-присудка: Я написав товаришеві, якого давно не бачив; Я пишу товаришеві, якого давно не бачив; Я напишу товаришеві, якого давно не бачив; Написав би товаришеві, якого давно не бачив. У більшості складнопідрядних речень з підрядною частиною, що відноситься до всієї головної, співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків зазвичай послідовно обмежені. До того ж ці обмеження пов'язані з граматичними значеннями речення того чи того різновиду. Так, у реченнях, що виражають часові відношення, спостерігається співвідношення часових форм. Наприклад, можна сказати: Коли вчитель заходить у клас, учні встають (теперішній час); Коли вчитель зайшов у клас, учні встали (минулий час); Коли.вчитель зайде в клас, учні встануть (майбутній час), проте не можна сказати: Коли вчитель зайшов у клас, учні встануть (минулий час + майбутній час). У складнопідрядних реченнях з підрядними умови, підрядна частина яких приєднується до головної
за допомогою сполучника якби, значення підрядної частини залежить від співвідношення форм способу дієслів-присудків у головній і підрядній частинах: Якби я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю (Л. У.); Якби не вийшов з хати чоловік, то не розійшлись би до світу (М. В.). У складнопідрядних реченнях, що виражають причинно-наслідкові відношення, план причини, як правило, передує плану наслідку: Мабуть, тому що село коло річки близько, таке все свіже, зелене та яре (М. В.). У цьому реченні послідовність часових планів виражається співвідношенням теперішнього часу як у підрядній частині, що йде першою, так і в головній.
Важливу роль в оформленні складнопідрядних речень, як і будь-якого речення, відіграє, як уже зазначалося, інтонація. Вона об'єднує предикативні частини складнопідрядного речення в одне інтонаційно завершене ціле, причому незалежно від того, з кількох предикативних одиниць складається складнопідрядне речення, інтонація завершеності (кінця) властива лише останній його частині.
§ 76. Принципи класифікації складнопідрядних речень
У вітчизняній синтаксичній традиції склалося три принципи класифікації складнопідрядних речень: 1) логіко-граматичний; 2) формально-граматичний; 3) структурно-семантичний.
Логіко-граматична класифікаціяскладнопідрядних речень ґрунтується на співвідповідності їх підрядних частин членам простого речення. Ця класифікація, вперше систематично викладена ще Ф. І. Буслаєвим, зазнавши низки уточнень і модернізацій, дійшла до наших часів, знайшовши послідовне втілення в сучасних наукових курсах українського синтаксису1. За цим принципом серед складнопідрядних речень розрізняють підрядні речення підметові, присудкові, додаткові, означальні й обставинні, а в зв'язку з тим, що окремі конструкції складнопідрядних речень не можна співвіднести з жодним із членів речення, деякі з них виокремлюються за значенням, поповнюючи в такий спосіб традиційну логіко-граматичну класифікацію складнопідрядних речень (наслідкові, супровідні й деякі інші). Головним недоліком логіко-граматичної класифікації
'Курс сучасної української літературної мови: У 2 т. / За ред. Л. А. Бу-лаховського. — К., 1951. — Т. 2. — С. 183—317; Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Білодіда. — К., 1972. — С. 310— 386.
складнопідрядних речень є те, що вона не має під собою граматичної опори. В одних випадках підрядна частина складнопідрядних речень уподібнюється тому чи тому члену речення, в інших віднесення підрядної частини до певного різновиду здійснюється за змістом, за логічним питанням. Унаслідок такого підходу до однієї групи потрапляють речення, різні за будовою і значенням, і, навпаки, близькі за будовою і значенням речення опиняються в різних групах. Так, безсумнівно близькі і за будовою, і за значенням речення Мені почулося, що щось шарудить і Я почув, що щось шарудить потрапляють у різні групи лише на тій підставі, що в першому з них підрядна частина заступає підмет: Мені почулося шарудіння, а в другому — додаток: Я почув шарудіння.
Формально-граматична класифікаціяскладнопідрядних речень спирається на засоби зв'язку їх підрядної й головної частин. Беручи за основу цю ознаку, розрізняють три типи цих речень: 1) складнопідрядні речення зі сполучниками (сполучникові); 2) складнопідрядні речення зі сполучними словами; 3) складнопідрядні речення з розділовою паузою (безсполучникові). Така класифікація зводить аналіз складнопідрядних речень до аналізу сполучників чи сполучних слів, за допомогою яких поєднуються в одне ціле їх предикативні частини, і зовсім не враховує інших структурних ознак. Однак сполучники самі собою далеко не завжди визначають стосунки між предикативними частинами складнопідрядних речень.
Останнім часом у синтаксичній літературі поширилася структурно-семантична класифікація,в основу якої покладено встановлення структурних і семантичних співвідношень між головною і підрядною частинами складнопідрядних речень. Ця класифікація знайшла відображення у нових посібниках для вищої школи, а у дещо спрощеному вигляді — й у шкільних підручниках.
З огляду на поширення цієї класифікації в сучасній синтаксичній літературі, а також у шкільній практиці, далі зупинімося на ній докладніше. Крім того, в подальшому викладі матеріалу про складнопідрядне речення української мови вважаємо за доцільне дотримуватися саме цієї класифікації.
На нашу думку, структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень є найповнішою і всебічною, оскільки вона враховує: 1) до чого відноситься підрядна частина складнопідрядного речення (до всієї головної чи тільки до окремого її слова); 2) за допомогою яких формально-граматичних засобів вона приєднується до головної частини; 3) в яких семантичних (значеннєвих) стосунках перебувають предикативні частини складнопідрядного речення.
§ 77. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень
За будовою складнопідрядні речення поділяються на два основні структурно-семантичні типи: 1) речення нерозчлено-ваної структури, або нерозчленовані, одночленні; 2) речення розчленованої структури, або розчленовані, двочленні.
Речення нерозчленованої структури— це такі складнопідрядні речення, підрядна частина яких відноситься до одного слова або словосполучення головної частини, причому зв'язок підрядної частини з головною в них здійснюється за допомогою асемантичних, функціональних сполучників і співвідносних (вказівних) слів, які й пов'язують обидві предикативні частини такого речення в одне ціле. У складнопідрядних реченнях нерозчленованої структури підрядна частина відноситься до того слова чи словосполучення головної частини, яке потребує доповнення, уточнення, розширення, конкретизації чи допускає пояснення з метою додаткової характеристики. Крім того, головна частина таких складнопідрядних речень не може функціонувати без підрядної, оскільки вона потребує уточнення, доповнення, продовження, яке й знаходить у підрядній частині.
До складнопідрядних речень нерозчленованої структури належать: 1) складнопідрядні речення з підрядними присубстантив-но-атрибутивними, чи просто присубстантивними, які нерідко називають означальними; 2) займенниково-співвідносні; 3) з'ясувальні. У шкільній практиці присубстантивно-атрибутивні і займенниково-співвідносні складнопідрядні речення об'єднують в одну групу — означальні, розрізняючи, проте, серед них власне означальні (присубстантивно-атрибутивні) та займенниково-означальні (займенниково-співвідносні). У деяких посібниках як для вищої, так і для середньої школи серед складнопідрядних речень нерозчленованої структури також виокремлюються складнопідрядні речення способу дії та міри, ступеня, які, однак, можна розглядати як один з підрізновидів займенниково-спів-відносних.
Складнопідрядні речення розчленованої структури— це такі речення, підрядна частина яких належить до всієї головної частини в цілому і пов'язується з нею за допомогою семантичних рполучників, що виражають певні семантичні відношення. Підрядна частина таких складнопідрядних речень, стосуючись усієї головної частини в цілому, виражає певну обставину (часу, причини, умови, наслідку, мети, місця тощо). В окремих випадках можливий зв'язок підрядної частини лише з одним словом головної: 3 весною, коли розпочались справжні роботи, розмови ставали більш різнобарвні і розростались (М. К.). У цьому
реченні підрядна частина коли розпочались справлені роботи стосується обставини часу головної частини з весною, семантичний сполучник зі значенням часу коли вказує на розчленовану структуру аналізованого складнопідрядного речення. У складнопідрядних реченнях розчленованої структури зв'язок між предикативними частинами не такий тісний, як у реченнях нерозчленованої структури: головна частина їх може існувати окремо, без підрядної, яка не є необхідним продовженням головної. Частини складнопідрядних речень цього типу поєднуються в одне ціле за допомогою різних семантичних сполучників — часових, причинних, умовних, допустових, наслідкових, порівняльних, зіставних тощо.
До складнопідрядних речень розчленованої структури належать речення з підрядними обставинними— часу, умови, причини, мети, місця, наслідковими, допустовими, порівняльними, а також складнопідрядні речення з підрядними супровідними. Обставинні підрядні частини, як і обставинні другорядні члени, вказують на різноманітні обставини, за яких відбувається дія головної частини, виявляється стан або ознака, несучи водночас додаткові значення чи відтінки. В семантичному відношенні вони значно повніші, ширші за відповідні їм обставини. Значення обставинних складнопідрядних речень відображено в їх назвах. Так, підрядні частини складнопідрядних речень часу вказують на час дії головної частини, причини — на причину, яка викликала дію головної частини, умови — на умову, за якої вона відбувається чи могла б відбутися, мети — на мету, з якою вона відбувається, місця — на місце дії тощо. Зрозуміло, що все це—узагальнені значення згаданих різновидів, адже кожне конкретне речення має своє конкретне, вузьке граматичне значення, характер якого залежить від сполучних засобів, співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків у головній і підрядних частинах, від інших елементів його структури.
Завершуючи загальний огляд основних структурно-семантичних типів складнопідрядних речень, зазначимо, що між складнопідрядними реченнями нерозчленованої і розчленованої структури існують істотні відмінності: 1) у реченнях нерозчленованої структури підрядна частина відноситься до якогось слова головної, а в реченнях розчленованої структури — переважно до всієї головної частини; 2) у реченнях нерозчленованої структури зв'язок між предикативними частинами тісніший, ніж у реченнях розчленованої структури; 3) у реченнях нерозчленованої структури предикативні частини поєднані за допомогою функціональних, асемантичних сполучників та співвідносних (вказівних) слів, а в реченнях розчленованої структури — за допомогою семантичних сполучників.
складнопідрядні речення нерозчленоваяої структури
§ 78. Складнопідрядні речення з підрядними присубстаятивно-атрибутивними
Присубстантивно-атрибутивНими, чи просто присубстантив-
ними,називаються такі складнопідрядні речення нерозчлено-ваної структури, в яких підрядна частина, відповідаючи на питання який, яка, яке, відноситься до іменника чи субстанти-вованого слова, що входить до складу головної частини, й означає його. Так, у реченні Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була (П. Т.) підрядна частина якого Правди сила ніким звойована ще не була відноситься до іменника народ головної частини, означаючи його, а в реченні Між подвійними сходами, що вели на другий поверх, колись стояв величезний акваріум, у якому плескалися золоті краснопері риби (М. Р.) при одній головній частині маємо аж дві підрядні: перша {що вели на другий поверх) відноситься до іменника сходами, а друга (у якому плескалися золоті краснопері риби) — до іменника акваріум головної частини, означаючи їх.
У шкільних підручниках і 0 деяких посібниках для вищої школи складнопідрядні речення цього різновиду називаються означальними, тобто так, як у традиційній класифікації, побудованій за логіко-граматичниМ принципом.
Означуваний іменник може виконувати в головній частині функцію будь-якого члена речення і, отже, виступати в будь-якій формі, оскільки властивість поширюватися підрядною при-субстантивно-атрибутивною частиною пов'язана з його лекси-ко-морфологічною природою, а не із синтаксичною функцією. Так, у першому з наведених речень означуваний іменник народ, виступаючи в ролі іменної частини складеного присудка, стоїть у називному відмінку однини, а у другому перший з означуваних іменників сходами, виступаючи в ролі непрямого додатка, стоїть в орудному відмінку однини, а другий—акваріум, що виконує функцію підмета, ^- в називному.
Засобом зв'язку предикативних частин присубстантивно-атрибутивних речень є сполучні слова-займенники який, чий, котрий, що, хто у будь-якій формі та сполучні слова-прислівни-ки де, куди, звідки, коли, як, а також сполучники що, щоб, мов, немов, наче, неначе, ніби: Картина, котрувін побачив, дуже вразила його (М. К.); Любив я дуже ті дні, колидома у нас збиралися гості (С. В.); Нехай посміє хтось загрожувать країні, деє такі батьки, деє такі сини (М- Б.); Я той день не забуду, як
привіт мені ти передав (В. Сос); Нимидорі знов приснився сон, нібивона блукає з Миколою (І. Н.-Л.); Море було таке гладеньке, синє, начетуго натягнений екран, на якому показували небо (М. К.); Єсть у нас могутні люди, що немов із сталі (П. Т.).
У головній частині присубстантивно-атрибутивних складнопідрядних речень сполучнику або сполучному слову підрядної частини може відповідати вказівний займенник той {такий), який супроводжує означуваний ним іменник і виступає в ролі підсилювального співвідносного (вказівного) слова: Нехай не знає втоми тарука, що добре зерно в добру землю сіє (М. Р.); Савка робив такуміну, начейого в хаті не було (М. К.); Нема такогодерева, щобна нього птиці не сідали (Ю. С); В очі Саливона зайшла такатуга, що він уже не бачив нікого перед собою (М. С).
Підрядна частина присубстантивно-атрибутивних складнопідрядних речень завжди стоїть після означуваного іменника головної частини незалежно від того, чи ця головна частина стоїть перед підрядною, чи підрядна перебуває в середині головної: Я честь віддам титану Прометею,Що не творив своїх людей рабами (Л. У.); При в "їзді в село вершників уже чекали діти,які здалеку помітили їх (О. Г.); А натому місці,де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою (П. М.); Під наметом кучерявої ялини, що росла посередині галявини, тіні зійшлись і змішались (С. В.); Край дороги, якою котився віз, лежав білий пісок (М. К.); Під кручею, де розмістилася його вогнева позиція, діялось щось незвичайне (О. Г.).
Залежно від значення означуваного іменника і структури предикативних частин серед складнопідрядних присубстантивно-атрибутивних речень виокремлюються два різновиди: 1) власне атрибутивні; 2) атрибутивно-поширювальні.
Власне атрибутивні— це такі присубстантивно-атрибутивні складнопідрядні речення, головна частина яких потребує підрядної частини, бо означуваний іменник, що міститься в головній частині, має надто загальне значення й потребує конкретизації, звуження семантики. Так, у реченнях Благословенна та ясна година, Коли буквар до рук бере дитина (Д. П.); Благо-словен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами (М. Р.) підрядна частина першого речення {коли буквар до рук бере дитина) називає ознаку, яка виділяє предмет {година) з-посеред інших подібних; те саме маємо і в другому реченні, перша підрядна частина якого {коли прослалась килимами земля) також уточнює ознаку предметів (день і час), названих у головній частині, а друга {яку сходив Тарас малими босими ногами) характеризує, конкретизує ознаку означуваного іменника земля.
Складнопідрядні присубстантивно-атрибутивні речення цього різновиду будуються за схемою: той (та, те) — який, котрий, коли, де, або: такий (така, таке) — який, такий — коли, такий — де, причому співвідносні слова той, такий у головній частині можуть бути і відсутні, проте вони завжди потенційно можливі.
Атрибутивно-поширювальніречення — це такі складнопідрядні присубстантивно-атрибутивні утворення, головна частина яких може обійтися без підрядної, оскільки пояснюваний іменник має певне конкретне значення, а підрядна частина подає про нього лише додаткові відомості. У таких реченнях вживання співвідносних (вказівних) слів-займенників при означуваних іменниках головної частини неможливе, оскільки іменники означають конкретні предмети: 3 війни шляхами йде солдат у рідний дім, де матір сина жде під яворами (М. С); Його мінометники, які звикли вести вогонь на рівнині, мусили особливо ретельно враховувати специфіку нових умов (О. Г.); Густа біла рослинність, що оточувала навкруги, переносила мрію в якусь зачаровану країну (М. К.).
§ 79. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними
Займенниково-співвідносними називаються такі складнопідрядні речення нерозчленованої структури, в яких підрядна частина відноситься до співвідносного (вказівного) слова головної частини, розкриваючи й пояснюючи його значення.
У шкільних підручниках і деяких посібниках для вищих навчальних закладів переважна більшість займенниково-співвідносних складнопідрядних речень розглядається як окремий різновид означальних, що називаються займенниково-означальними, протиставляючись при цьому власне означальним реченням; частина з них виокремлюється в різновид складнопідрядних речень з підрядними обставинними (складнопідрядні речення з підрядними ступеня і способу дії).
Співвідносні (вказівні) слова, функцію яких виконують переважно вказівні займенники та прислівники займенникового походження, як відомо, лексично неповноцінні, невизначені й потребують розкриття їх значення, у зв'язку з чим головна частина складнопідрядних речень цього різновиду набуває відповідного значення тільки у поєднанні з підрядною. Пор. приклади: Хто сіє хліб, хтоставить дім, Хтостворює поему, Тойбуде предком дорогим Нащадкові своєму (М. Р.); В кімюная душа, той не старіє з горя (П. Т.); Все, що здобуте кров'ю й потом, У нашій славі ожило (А. М.); Труби мінометів уже розпеклися
так, що не можна було торкнутися рукою (О. Г.). У першому з наведених речень співвідносне (вказівне) слово той, що виконує в головній частині роль підмета, надто загальне й потребує конкретизації, розкриття його значення, що й здійснюється за допомогою трьох однорідних підрядних частин, поєднаних з головною сполучним словом хто; подібне маємо й у другому та третьому реченнях, у яких у ролі співвідносного слова головної частини виступають займенники той, все, що конкретизуються підрядними частинами, поєднаними з головними за допомогою сполучних слів в кім, що; у четвертому реченні співвідносне слово-прислівник так, що виконує в головній частині функцію обставинного слова, конкретизується, уточнюється частиною, приєднаною до головної за допомогою сполучника що.
У ролі співвідносних слів у займенниково-співвідносних складнопідрядних реченнях зазвичай виступають займенники та прислівники займенникового походження: 1) вказівні (найчастіше) той, такий, стільки, так, там, туди, звідти; 2) деякі означальні весь, всякий, кожний, будь-який, всюди, скрізь; 3) заперечні ніхто, ніщо, ніде; 4) неозначені дехто, дещо, хтось, щось, десь; 5) окремі займенникові словосполучення не хто інший, не що інше та ін. Співвідносні слова можуть виступати у функції різних членів речення: 1) підмета: Стільки квітів в полях осіянних, Скільки співів у серці моїм (В. Сос); Те, що пройшло, навіки одшуміло (А. М.); 2) присудка: Гора така,що з неї спускалися цілий день (О. Г.);Він такий,що в неозорім полі уночі обійде хуртовину (Л. У.); 3) додатка: Іван продав усе, що мав (В. Стеф.); Про те,щоб взяти перевал в лоб, не могло бути й мови (О. Г.); 4) обставини способу дії: Хай суд іде так,як велять йому народи (Ю. Я.); Все намагається стати так,щоб я звернув увагу на його кепку (О. К.); Дівчина була зодягнена так,ніби оце тільки повернулася з далекої країни (О. Г.); 5) обставини місця: Пілоти дивились донизу, туди,де димом курилась дорога орди (М. Б.); Де трактори пройшли із краю в край, тамколосисте золото буяє (В. Сос); Піти туди,куди серце кличе й обов'язок (М. К.).
Предикативні частини займенниково-співвідносних складнопідрядних речень пов'язуються в одне ціле за допомогою сполучних слів хто, що, який, котрий, чий, як, де, куди, звідки, скільки, наскільки, сполучників що, щоб, наче, ніби тощо, яким у головній частині відповідають співвідносні слова, внаслідок чого й виникає співвідношення вказівних (співвідносних) слів головної частини і сполучних слів та сполучників підрядної, яке найчастіше виступає у вигляді таких моделей: 1) той, та, те — що; 2) такий, так, стільки, настільки —як, наче, мов, неначе; 3) такий, стільки, настільки — що, щоб та ін.
* За логіко-граматичною класифікацією підрядні частини займенниково-співвідносних складнопідрядних речень можуть бути:
1) підметовими: Щасливий той, хто бачив мрію (Д. П.); В
пісні те лише живе, що життя дало (І. Ф.);
2) присудковими: Які діла, така й нагорода (Л. У.); Не тії
тепер люди, що перше (М. К.);
3) додатковими: Тим загибелі нема, кому світять ідеали
(П. Г.); Живим вогником горіли очі в тих, хто сидів на партах
(Ю. 3.);
4) обставинними способу дії, міри й ступеня: Власним щас
тям можна вбити душу так, як не вб'є її спільне горе (Л. П.); А
пришилося таки так, що й про неї люди згадали (П. М.); Не так
серце любить, щоб з ким поділитись (Т. Ш.); Так все сталося
несподівано і просто, немов тільки вчора розсталися (М. К.); Та
так брика, та так басує, що аж на все село гуде (Л. Г.); Стільки
дали, скільки треба (П. М.);
5) обставинними місця: Де воля родиться, там загиба зневі
ра (Д. П.); Там, куди приганяли корів, було болотяно (С. В.); Ой,
не відтіль вітер віє, відкіль мені треба (І. Котл.).
§ 80. Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними
З'ясувальниминазиваються такі складнопідрядні речення нерозчленованої структури, в яких головна частина характеризується семантичною і структурною неповнотою, а підрядна, розкриваючи зміст певного слова головної частини, компенсує цю неповноту. Зазвичай підрядна частина складнопідрядного з'ясувального речення виступає в ролі описової заміни відсутнього в головній частині підмета чи додатка. Так, у реченнях Було видно, було чути, Як реве ревучий (Т. Ш.); Крізь дерево я чув, як пашить вогнем дуло моєї гвинтівки (М. С); Хочу, щоб ви надихались цього повітря (О. Г.) підрядні частини (як реве ревучий, як пашить вогнем дуло моєї гвинтівки, щоб ви надихались цього повітря) описово замінюють відсутні в головній частині додатки, а в реченнях / мариться крізь сон дідові, що в сінях над ним бринить струна (С. В.); Гафійці здавалось, що ясна для неї кожна душа і кожна думка (М. К.); / снилось, як гаряче дихають дні (А. М.) підрядні частини (що в сінях над ним бринить струна; що ясна для неї кожна душа і кожна думка; як гаряче дихають дні) виконують функцію відсутнього в головній частині підмета.
Важливою структурною ознакою складнопідрядних речень із підрядними з'ясувальними є те, що підрядні частини їх безпосе-
редньо відносяться до певного слова (зрідка словосполучення) головної частини, яке є пояснюваним, опорним.Поширюючись підрядною частиною, це пояснюване слово головної частини є своєрідним структурним ядром усього складнопідрядного речення. Тому зупинімося на характеристиці цих слів докладніше. Найчастіше такими словами виступають окремі семантичні розряди дієслів, а також предикативні прислівники (слова так званої категорії стану), прикметники, віддієслівні і співвідносні з дієсловами іменники, що характеризуються тією самою семантикою, що й відповідні дієслова, та стійкі словосполучення, співвідносні своєю семантикою зі згаданими розрядами слів.
У сучасній писемній українській мові і в усному мовленні здебільшого трапляються складнопідрядні з'ясувальні речення, вяких підрядна частина відноситься до дієслів з певною семантикою, що у головній частині виступають як пояснювані, опорні. Ці дієслова переважно означають процеси:
1) мовлення (говорити, казати, розповідати, повідомляти,
оголошувати, передавати, запевняти, зауважувати тощо): Сум
на повернулась додому Маланка й нікому не похвалилась, що ба
чила й чула (М. К.);
2) мислення, розумової діяльності (думати, розуміти, усві
домлювати, гадати, знати, збагнути, вирішувати, передбача
ти та ін.): Ми знаєм, для чого жить (Б. О.);
3) волевиявлення, спонукання (бажати, хотіти, прагнути,
вимагати, забороняти, наполягати, просити, радити та ін.):
Хочу, щоб ви надихались цього повітря (О. Г.);
4) сприймання, відчуття (бачити, чути, стежити, спостері
гати, відчувати, почувати, уявляти тощо): Ви чули, як шумлять
бори у вересневі вечори? (А. М.); Мені спочатку навіть здалося,
що кружляю на одному місці (Є. Гуц.);
5) психічні процеси, почуття та їх виявлення (радіти, суму
вати, боятися, ображатися, соромитися та ін.): Раділа, що йду,
живу, п 'ю цілюще степове повітря (О. Г.);
6) сподівання, віри (чекати, надіятися, вірити, упевнятися і
т. ін.): Я все надіявся, що ви таки надумаєтеся і зважитесь при
їхати до нас (М. К.);
7) піклування, турботу (дбати, турбуватися, старатися,
клопотатися тощо): Оці добродії почали клопотатися, щоб
прийняти Шевченка до академії (II. М.); Надвечір Остап почав
турбуватися.., що її нема досі (М. К.);
8) буття, виявлення (бувати, статися, траплятися, виявля
тися та ін.): З'ясувалося, що він перевіряє, чи справжній куле
мет (Ю. Я.); Трапляється, що хата од хати стоїть на аршин
довжини (І. Н.-Л.)та ін.
Підрядна частина складнопідрядних з'ясувальних речень може пояснювати і такі дієслівні форми, як інфінітив, дієприслівник, дієприкметник та предикативні слова на -но, -то: І тільки б знати, що немарно в світі цім Топтав дорогу, сиву од століть (Б. О.); Козаков завжди брав собі найнебезпечніші завдання, не задумуючись, що це може коштувати йому життя (О. Г.); Не перестану вірити в доброго Діда Мороза, Якщо навіть буде доведено, що такого нема (Л. К.); Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн (В. Сос).
Підрядна частина складнопідрядних з'ясувальних речень може відноситись також до предикативних прислівників: Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити (Ю. Я.); Як добре, коли світиться вогонь у хаті друга, трошки таємничий (М. Р.); Зрозуміло, що після цієї канонади сюди посунуть танки (О. Г.); Жаль, що я не дружив з голубами (А. М.); Чи не відомо вам, куди вона переїхала? (Ю. С).
Зрідка пояснюваними словами головної частини складнопідрядних з'ясувальних речень можуть бути прикметники, що своїм значенням наближаються до названих розрядів дієслів: Ми горді [гордимося] собою, що наближаємо трудом золотим щастя весни трудової (В. Сос).
Іноді у складнопідрядних з'ясувальних реченнях пояснюваними словами головної частини виступають віддієслівні та співвідносні з дієсловами іменники з близьким до зазначених розрядів дієслів значенням (мова, чутка, гадка, звістка, радість, думка та ін.): Виявляється, чудові ці хлопці везуть звістку братам на Словаччину, що Злата Прага вже вільна... (О. Г.); Віру, напевне, хвилювала його своєрідна оповідь, чому він став саме словесником (І. Ц.); Коли оце в Кармелевім селі пройшла чутка, що це їх Кармель отаманує в Чорному лісі (М. В.).
Іноді підрядна частина складнопідрядних з'ясувальних речень може відноситися до стійких словосполучень, співвідносних з уже згадуваними розрядами дієслів (дати слово — запевнити, дати знати — повідомити, спасти на думку — подумати та ін.); Даю голову на відруб (запевняю,), що з ними нічого не трапилось (О. Г.).
Підрядні частини складнопідрядних з'ясувальних речень поєднуються з головними частинами в одне ціле за допомогою з'ясувальних сполучників що, як, мов, ніби, наче, щоб, аби, якби, коли, поки, доки, чи та сполучних слів що, який, котрий, чий, де, куди, звідки, коли, як, чому, скільки, наскільки, навіщо, причому найчастіше в ролі сполучного засобу в реченнях цього типу виступає сполучник що.
Зазвичай підрядна частина складнопідрядних з'ясувальних речень стоїть після або в середині головної, але після слів, яких
вона стосується. Щоправда, зрідка трапляються випадки, коли підрядна частина стоїть перед головною. Це буває тоді, коли необхідно звернути увагу на зміст підрядної частини, логічно наголосити його: Що хотіла зробити, не знає (М. К.); Як ми зайшли сюди, тобі не знати (С. В.).
За логіко-граматичною класифікацією підрядні частини складнопідрядних з'ясувальних речень розглядаються як підрядні підметові й підрядні додаткові.
Нині у шкільній практиці до складнопідрядних з'ясувальних відносять також ті різновиди складнопідрядних займенниково-співвідносних речень, які за логіко-граматичною класифікацією належать до підметових і додаткових: Безсмертя достойний лиш той на землі, Хто любить свою Батьківщину (М. Р.).
СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ РОЗЧЛЕНОВАНОЇ СТРУКТУРИ
§ 81. Складнопідрядні речення з підрядними часу
Складнопідрядні речення з підрядними часу — це такі складнопідрядні речення розчленованої структури, підрядні частини яких указують на час або період тривання дії головної частини. Як правило, підрядні частини цих речень відносяться до головної частини в цілому і залежать від неї. Вони відповідають на питання коли? як довго? з яких пір? з якого часу? до якого часу? тощо і поєднуються з головною частиною за допомогою сполучних слів коли, поки, доки, а також сполучників як, як тільки, ледве та ін.
Підрядні частини складнопідрядних речень часу можуть стояти перед головною частиною, в середині її або після неї: Лесі Українці було тринадцять років, коли вона надрукувала в журналі свій перший поетичний твір (І. Ц.). Якщо підрядну час-Ігину цього речення переставити в інше місце, його зміст не Зміниться: Лесі Українці, коли вона надрукувала в журналі свій перший поетичний твір, було тринадцять років; Коли Леся Українка надрукувала в журналі свій перший поетичний твір, їй було тринадцять років.
За співвідношенням дії головної і підрядної частин складнопідрядні речення з підрядними часу поділяються на дві -групи: 1) складнопідрядні часові речення з відношенням одночасності, коли дія підрядної і головної частин відбувається одночасно: Коли дороги життєвої Тебе підхопить вітер злий, По вінця сили трудової у серце стомлене налий (М. Р.); Поки сонце з неба сяє,
тебе не забудуть (Т. Ш.); 2) складнопідрядні часові речення з відношенням різночасності, коли дія підрядної частини почалася раніше, ніж дія головної: Як ставмісяць серед неба, ревнулигармати (Т. Г.);Як упавже він зконя та й на білий сніг, «Слава!», «Слава!» покотилосьі ляглодо ніг (П.Т.); Коли баркас наблизився, Мемет покинувкав'ярню і подавсяна берег (М. К.) або колидія підрядної частини відбувається після дії головної: Ледве віз спинився коло воріт, як перед Марусею спинивсяхлопчик літ п 'яти, схожий на орля (М. В.); Доки сонце зійде,роса очі виїсть(Н. тв.); А мати стояланерухомо, доки син на горб не вийшов(А. Г.).
У складнопідрядних часових реченнях з відношенням одночасності підрядна частина приєднується до головної за допомогою сполучників коли, як, поки, доки та складених сполучників в той час як, в міру того як. Засобами вираження зв'язку підрядної частини з головною в таких реченнях є також співвідношення видо-часових форм дієслів-присудків головної і підрядної частин, які мають форму недоконаного виду, і зрідка порядок слів. У складнопідрядних часових реченнях з відношенням різночасності підрядна частина приєднується до головної за допомогою сполучників поки, доки, перед тим як, до того як, коли необхідно виразити дію головної частини, що відбувається раніше, ніж дія підрядної: Вранці, перед тим як рушити на переправу, Хаєцький зробив ревізію на возах і доповів командирові роти про наявну кількість мін. (О. Г.). Сполучники після того як, як, коли при присудках головної і підрядної частин, виражених дієслівними формами доконаного виду, показують, що дія головної частини настає після дії підрядної, а сполучники як тільки, тільки що, тільки-но, тільки, ледве, ледве тільки, лиш, лише, скоро, щойно — що дія або стан головної частини починається або закінчується відразу після дії підрядної: Ну вже тепер, як тількинасмілюся, так і підійду (М. В.); Після того як він оженився, він ніби виріс у своїх очах (І. Н.-Л.); Ледве Тарасові минуло дев'ять літ, як умерла його мати (П. М.); Щойно пароплав почав підходити до пристані, Ерік кинувся на верхню палубу (П. П.).
§ 82. Складнопідрядні речення з підрядними умови
Складнопідрядні речення з підрядними умови — це такі складнопідрядні речення розчленованої структури, підрядна частина яких виражає реальну чи ірреальну (можливу, припустиму) умову, за якої відбувається чи могла б відбутися дія головної предикативної частини. Підрядні умовні частини відповідають на питання за якої умови? при якій умові?
Граматично підрядна частина складнопідрядних умовних речень залежить від присудка головної частини, проте споїм значенням вона стосується її в цілому. Підрядна частина може стояти перед головною, в середині її або після неї: Коли вже народився ти поетом, за все відповідай у цім житті (О. О.);пор.: За все, коли вже народився ти поетом,відповідай у цім житті; За все відповідай у цім житті, коли вже народився типоетом.
Серед складнопідрядних речень з підрядними умови виокремлюють два різновиди: 1) складнопідрядні речення з реальною умовою; 2) складнопідрядні речення з ірреальною, можливою або припустимою умовою.
У складнопідрядних реченнях з реальною умовою підрядні частини поєднуються з головною за допомогою сполучників якщо, коли, як, раз, а присудки головної і підрядної предикативних частин можуть виражатися дієсловами у формі дійсного або наказового способу та інфінітивом: Коли народ усім своїм життям Присягся діло праве боронити, — Його ніколи не розбить громам І жодним океанам не залити! (М. Р.); Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим (М. С). Якщо підрядна частина стоїть перед головною, то в головній частині (як у другому з наведених прикладів) може виступати співвідносне слово то. Сполучник раз вживається переважно в розмовно-побутовому мовленні і вказує на неодмінну реалізацію умови: Раз ми разом, значить разом (П. Т.); В повітрі вже, видно, щось почули, раздозори оце порозсилали в усі кінці (О. Г.).
У складнопідрядних умовних реченнях з ірреальною (можливою або припустимою) умовою підрядні частини приєднуються до головної за допомогою сполучників коли б, якби, зрідка -— аби: Якбине поезії дивнії чари, убогі жили б ми, понурі, як хмари (І. Ф.); Пам 'ять могла б убити нас, коли бне мала рятівної властивості забувати (Л. П.); Тебе я слухала б довіку, куме мій, аби бхотів співати (Л. Г.); От абимати загубила пояс, то мав би Юхрим що трощити (М. С). До цього треба додати, що дієслово-присудок головної частини у складнопідрядних реченнях умови цього різновиду зазвичай стоїть у формі умовного способу.
§ 83. Складнопідрядні речення з підрядними мети
Складнопідрядні речення з підрядними мети — це такі складнопідрядні речення розчленованої структури, підрядні чистини яких означають мету дії головної частини і відповідають на питання для чого? з якою метою?
Підрядні предикативні частини складнопідрядних речень цього різновиду можуть посідати будь-яке місце щодо головної: / несли ми сили наші, щоб звалити гнів віків (В. Сос); Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. К.); Пригнувшись, щоб не зачепитись за різьбу пухнастого гілля, дівчина виходить на дзвінку дорогу (М. С).
Підрядні частини складнопідрядних речень мети поєднуються з головною переважно за допомогою сполучників: щоб (щоби), аби та складених сполучників для того щоб, задля того щоб, затим щоб, з тим щоб, на те щоб, причому складений сполучник для того щоб та інші часто розчленовуються на співвідносні, вказівні слова, що входять до головної частини, і сполучник щоб, який залишається у підрядній частині: Для того щоб ознайомитися з будь-яким великим містом, треба обійти найбільш характерні його вулиці й завулки (П. П.); Я сказав для того, щоб тільки не йти з ним (Л. У.); А поклонивсь йому затим, щоб подратувати маляра (Г. К.-О.).
§ 84. Складнопідрядні речення з підрядними причини
Складнопідрядні речення з підрядними причини— це такі складнопідрядні речення розчленованої структури, в яких підрядна частина розкриває причину, що зумовлює дію головної частини, або дає обґрунтування причини того, про що йдеться в головній частині. Це пов'язано з тим, що в підрядній частині розповідається про явища й процеси, якими зумовлюється дія головної частини. Підрядна частина у складнопідрядних реченнях причини відповідає на питання чому? через що? з якої причини? і поєднується з головною за допомогою сполучників бо, бо ж, через те що, тому що, у зв 'язку з тим що, затим що та парним сполучником а що... то, причому складені сполучники на зразок через те що можуть розчленовуватись на дві частини, з яких перша {через те, тому, у зв'язку з тим), перетворившись на своєрідне співвідносне слово, переходить до складу головної частини, а у підрядній залишається один сполучник що: Тому що він був ще малий тягати воду, дід віддав його до ковбасника (П. П.); Я прокинуся через те, що поїзд сіпонув і раптом пішов швидше (Ю. С); А більший меншого турсає та ще й б'є, Затим, що сила є (Л. Г.).
Із підрядних причинових сполучників найчастіше вживається сполучник бо, яким звичайно починається підрядна частина складнопідрядного речення причини, що завжди стоїть після головної: Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу (П. Т.); Люблю людей землі моєї, бо й я землі моєї син (В. Сос). В окре-
мих випадках сполучник бо може, як і в давнину, стояти не на початку підрядної частини, а в середині її, найчастіше після присудка: Спи ж ти, малесенький, пізній бо час (Л. У.); До краю оп 'янів, Любився бо багато у токаї (М. Р.).
Складнопідрядні речення причини, в яких підрядна частина приєднується до головної за допомогою інших сполучників, можуть починатися з підрядної частини, а можуть закінчуватися нею: Від того що сонце ніколи не заглядало в це тісне місце, дощова вода нікуди не стікала, тут завсіди було вогко (П. М.); Хіба він повинен був зупинятися через те, що мав перед собою застарілу карту центральної Європи (О. Г.). У складнопідрядних реченнях причини зі сполучником а що підрядна частина завжди стоїть перед головною: А що тепер були дні гарячі, то вона ходила лише в сорочці підперезана (О. К.); А що не було місця на лаві у тісній хаті, послалась баба долі (М. К.).
§ 85. Складнопідрядні речення з підрядними місця
Складнопідрядні речення з підрядними місця— це такі складнопідрядні речення розчленованої структури, підрядні частини яких указують на місце чи напрям дії головної частини і відповідають на питання де? куди? звідки?
Підрядні частини складнопідрядних речень з підрядними місця здебільшого відносяться до всієї головної частини в цілому, хоча можуть пояснювати й окреме слово — обставину місця, виражену прислівником. Однак і в таких випадках підрядна частина відноситься не до окремого слова, а до всієї головної частини чи до складу її присудка: Скрізь, куди сягали їхні [ліхтарів] тьмяні відсвіти, вся земля була встелена людом (О. Г.). Якщо сполучним словам де, куди, звідки, за допомогою яких підрядні предикативні частини приєднуються до головної, у ній відповідають співвідносні прислівники там, туди, звідти, маємо справу із займенниково-співвідносними складнопідрядними реченнями нерозчленованої структури: І плуг людський нову проріже путь там, де батьки зітхали на розпутті (М. Р.).
У складнопідрядних реченнях місця підрядні частини можуть стояти перед головною, після неї або в середині її, поєднуючись з нею за допомогою сполучних слів — прислівників де, куди, звідки: Ходив чумак до голубого Дону, де давній предок умочив шолом (М. Р.); Він скрізь ходив, куди і ми ходили (Л. У.^Дівчина виходила на берег, звідки видно було до гаю (М. В.); Ой не відтіль вітер віє, відкіль мені треба (І. Котл.); Раз у раз він їй стрічався, куди вона піде (М. В.); Заплакали, розійшлися, відкіля взялися (Т. Ш.); Де громи гриміли смертю огняною, Зливи про-
шуміли сивою стіною (А. М.); Оддалік, дежита вигинались на рівнинах, плив комбайн (О. Д.); Де розвідники проходили, ніщо не брязнуло, не тріснуло, не хруснуло (О. Г.).
§ 86. Складнопідрядні порівняльні речення
Порівняльниминазиваються такі складнопідрядні речення розчленованої структури, підрядна частина яких, поєднуючись із головною за допомогою порівняльних сполучників як, мов, немов, наче, неначе ніби та ін., пояснює її шляхом порівняння і відповідає на питання як?
За логіко-граматичною класифікацією розглядаються складнопідрядні порівняльні речення як один з різновидів обставинних складнопідрядних речень способу дії. Проте оскільки за структурно-семантичною класифікацією значна частина складнопідрядних речень способу дії належить до складнопідрядних речень нерозчленованої структури, зокрема до займенниково-співвідносних, то такий їх різновид, як порівняльні речення з підрядною частиною, що відноситься до всієї головної, пояснюючи її, виокремлюється в самостійний різновид складнопідрядних речень розчленованої структури.
Підрядні частини складнопідрядних порівняльних речень можуть стояти після головної частини, перед нею і в середині її: Він [хліб] кликав і манив мене здаля, Як свято пахощів у нашійхаті (Д. П.);Примружив очі глибоко іскристі, немов засяяв сонця промінь (А. М.);Блукає листопад і в шахти заглядає, неначе злистя він браслетами дзвенить (В.Сос); Дівчина засміялась і блиснула білими зубами проти сонця, ніби двома низками перлів(І. Н.-Л.); Мов дивний сад, шумить життя нове (В.Сос); Неначе в провесні чи в літі, зацвіли поля (Т. М.); Як те море, біле поле снігом покотилось (Т. Ш.); Слава, мов квіти ярії,цвіла (Л. У.); Знизу, мовз якої прірви,часом виглядали зорі (С. В.).
У складнопідрядних порівняльних реченнях присудки головної і підрядної частин можуть бути спільними. У таких конструкціях присудок підрядної частини може опускатися: А козаки, як хміль отой,в 'ються круг Ганнусі (Т. Ш.); / світ стрепенувся, мов збуджений птах(М. Р.);Лине час, наче повінь ріки(П. В.). Щоправда, такі речення можна було б розглядати і як прості з порівняльними зворотами.
§ 87. Складнопідрядні речення допустові
Складнопідрядні речення допустові— це такі складнопідрядні речення розчленованої структури, підрядна частина яких, поєднуючись із головною за допомогою допустових сполучників,
означає умову, всупереч якій відбувається дія головної частини, і відповідає на питання незважаючи на що?
Підрядна частина допустових складнопідрядних речень приєднується до головної за допомогою сполучників хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що, з яких останні два можуть розчленовуватись і розподілятися між головною і підрядною частинами, внаслідок чого у підрядній частині залишається один сполучник що. Сполучникам хоч (хоча), хай (нехай) та ін. у головній частині можуть відповідати сурядні сполучники але, та, а, проте, однак, якщо підрядна частина стоїть перед головною: Хоч ніжку натрудив, хочкрилечко пом 'ялось, одначе вирвався і полетів (Л. Г.); Хоч була рання весна, аленадворі було вже гаряче (І. Н.-Л.); Хоча має економія в Каховці свою власну контору, протеСавка рідко ночує там (О. Г.); Дарма що вони цілими днями були вкупі, алеперед самим сном їм теж: хотілося переговорити про невідкладні свої справи (О. Г.); Хоч по капельці дощик крапа на камінь, атаки проїсть його (Г. К.-О.); Нехай умру, тадумка не умре (Л. У.); Хоч вітри ідуть супроти, танезламні наші крила (А. М.).
Підрядні частини складнопідрядних допустових речень можуть стояти перед головною, після неї і в середині її: Як не мудруй, а правди ніде діти (Л. Г.); Сонця не було ще видно, хоч деякішпилі вже рожевіли (М. К.);А млин стоїть, хоч прірву й загатив(Л. Г.); В пустелі стояла непорушна, недвижна спека, дарма що був тільки квітень(Ю.С); Довго співали дівчата, довго гуляли хлопці, незважаючи на те що другого дня треба рано вставати(І. Н.-Л.);Стефан, хоч був на слова досить гострий,змовчав (І. Ф.); Богдан поставив кринку біля кота і, хоча йому було не до їжі,заглянув у розсохлу від років скриню (Ю. С); Борис Савич, дарма що не любив ув'язуватись в подібні дискусії, цього разу все ж подає голос (О. Г.).
Окрему групу становлять складнопідрядні речення узагаль-нено-допустові,в яких зміст підрядної частини має узагальнений характер, а в головній частині йдеться про результат, протилежний тому, якого слід було б чекати. У таких реченнях підрядні частини поєднуються з головними за допомогою складених сполучних слів як не, де не, скільки не, куди не, коли не, який не, хто не, що не, хоч як, хоч який: Скільки некликали Гафійку їсти, вона не ввійшла (М. К.); Як нелає, як некричить на неї пані, бабуся не лякається (М. В.); Де не піду, й вони за мною (Т. Ш.); Що некажи, а голова у нього на в'язках неабияка (П. М.).
Допустові сполучники можуть ускладнюватися умовною часткою би, що надає таким складнопідрядним реченням умовно-допустовогозначення: Ждатиме його, хоч бий довго довелося ждати (О. Г.); / хоч би коли прийшов, і хоч бияким прийшов,
вона чекатиме його (М. С); Не стануть святами ніколи будні, Хоч як битам не мудрували трутні (Д. П.); Одна в нас голова, хоч бими як несли її високо (М. Р.).
§ 88. Складнопідрядні речення наслідкові
Наслідковимназивається таке складнопідрядне речення розчленованої структури, підрядна частина якого означає результат дії головної частини або наслідок, що логічно випливає з її змісту в цілому. У складнопідрядних реченнях цього різновиду існує зумовлена змістом взаємозалежність як підрядної, так і головної частин. Якщо підрядна частина означає наслідок, що випливає зі змісту головної частини, то зміст головної є причиною того, про що йдеться у підрядній. Так, у реченні: Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця, такщо дерева потопали в ньому (М. К.) головна частина називає факт, що зумовлює дію підрядної, а підрядна частина (так що дерева потопали в ньому) — наслідок, що випливає з цього факту, тобто зі змісту головної частини.
Підрядна частина складнопідрядних наслідкових речень, пояснюючи їх головну частину в цілому, поєднується з нею за допомогою нерозкладного сполучника так що, який подекуди може ускладнюватися частками, набуваючи вигляду так що аж, так що й, причому підрядна предикативна частина таких речень завжди стоїть у постпозиції, тобто після головної: Підхопили всі, всі враз і з усіх сил, так що й коні шарахнулись набік(Ю.С); Хлопці вийшли до села з заходу, так що тепер їм не булочого боятись (Г. Т.).
У сучасній українській мові складнопідрядні наслідкові речення вживаються порівняно рідко.
§ 89. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними
Складнопідрядні речення супровідні,або приєднувальні,—
це такі складнопідрядні речення розчленованої структури, підрядна частина яких, приєднуючись до головної за допомогою сполучних слів, містить додаткове повідомлення з приводу висловленого у головній частині.
Підрядна частина таких речень, стосуючись усієї головної, зазвичай передає якісь додаткові відомості щодо неї або супроводжує додаткові зауваження, а також може виражати оцінку висловленого в головній частині та висновки, що випливають з неї. У головній частині, за винятком інтонаційної незавершеності, будь-які граматичні ознаки, які б указували на необхід-
ність підрядної, відсутні, а сама підрядна частина має в своєму складі лексично невизначене сполучне слово, яке набуває конкретного змісту від головної.
Підрядна частина складнопідрядних супровідних речень приєднується до головної за допомогою не сполучників, а сполучних слів, серед яких найчастіше виступає сполучне слово що в різних відмінках як з прийменниками, так і без них: Ні, він рішуче має до нас симпатію, що видно з його обличчя (М. К.); Народу зібралося дуже багато, чогоніхто не сподівався (М. К.); Тихович, який ніколи не стріляв і не любив крові, одвернувся од закривавленої дичини, чимобразив трохи свого коле-гу-мисливця (М. К.); Леся Українка, як відомо, добре володіла й російським віршем, прощо свідчать і оригінальні її поезії (М. Р.); Дівчина цмокнула старого в щоку, після чогообернулась до бійців (О. Г.).
Зрідка у складнопідрядних супровідних реченнях крім сполучного слова що вживаються сполучні слова де, куди, звідки, коли, як, навіщо, причому, які відповідно до свого лексичного значення надають підрядній частині додаткових відтінків: Ось де я, коли вам треба (І. Котл.); Вмент маленький візок виповняється тілами вздовж і впоперек, причіммужчини викидають ноги за полудрабки (М. К.); Ми сяк-так помостилися, постелилися і полягали спати, причомувікно треба було заткнути подушкою :(Л. У.); Як і слід було чекати, шосту атаку розпочали танки (О. Г.).
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
Гриф надано Міністерством освіти і науки України лист від червня р... Видано за рахунок державних коштів Продаж заборонено...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов