рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ

СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ - раздел Программирование, Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено § 74. Загальні Поняття Про Складнопідрядне Речення Складне Речення, ...

§ 74. Загальні поняття про складнопідрядне речення

Складне речення, що складається з двох або більше преди­кативних одиниць, поєднаних в єдине семантичне й граматичне ціле підрядним зв'язком за допомогою сполучників підрядності чи сполучних слів та інших граматичних засобів, називається складнопідрядним.

Предикативні частини складнопідрядного речення синтак­сично нерівноправні: одна з них підпорядкована іншій. Отже, частина складнопідрядного речення, що перебуває в синтак­сичній залежності від іншої, головної частини, називається підрядною.Частина складнопідрядного речення, якій підпоряд­кована підрядна частина, називається головною.

Залежність підрядної частини від головної у складнопідряд­ному реченні мислиться як поняття синтаксичне. У семантич­ному значеннєвому відношенні обидві частини складнопідряд­ного речення бувають рівноцінні, однак нерідко саме підрядна частина передає основний зміст усього складнопідрядного ре­чення. Так, у реченнях Не диво, коли в сорок літ прийшлось поси­віти (П. М.); / важко було зрозуміти, чи жартує вона, чи гово­рить всерйоз (О. Г.); Навіть чути, як пливе в далечінь невтомна земля (М. С.) їхні головні частини {Не дивно, І важко було зро­зуміти, Навіть чути) не розкривають значення вислову; нав­паки, предметний зміст кожного з наведених складнопідрядних речень міститься саме в їх підрядних частинах, які, наповню­ючи головні частини реальним змістом, надають кожному з них певної семантичної завершеності. Головна частина складнопід­рядного речення не завжди є самостійною і з погляду струк­турного, що формально виявляється в її неповноті, у наявності вказівного слова, що потребує розкриття, пояснення, особли­вої форми присудка тощо: Писав щось, чого ніколи не повинно побачить стороннє око, тільки для себе (М. К.). Отже, предика­тивні частини складнопідрядного речення перебувають у тіс­ному взаємозв'язку, лише разом становлячи семантичне і струк­турне ціле.

Складнопідрядні речення дуже різноманітні за своєю будо­вою. В одних з них підрядна частина відноситься до окремого слова головної частини (іменника, дієслова тощо) як до лекси-ко-морфологічної одиниці, в інших — до головної частини в цілому як до предикативної одиниці; в одних підрядні частини приєднуються до головних за допомогою сполучників, в інших — за допомогою сполучних слів, які, однак, в обох ви-


падках завжди супроводжують ці підрядні частини, будучи їх невід'ємними елементами; в одних складнопідрядних реченнях наявні співвідносні, вказівні слова як необхідні складники го­ловної частини, в інших вони відсутні; в одних реченнях місце підрядної частини щодо головної відносно вільне, в інших — стале, фіксоване; в одних реченнях співвідношення видо-часо-вих і способових форм дієслів-присудків головної й підрядної частин обмежені, в інших — відносно вільні. Таке розмаїття структури складнопідрядних речень значно ускладнює їх кла­сифікацію.

§ 75- Основні засоби організації складнопідрядного речення

Основними засобами зв'язку між предикативними части­нами складнопідрядних речень, крім інтонації, є: 1) сполуч­ники підрядності; 2) сполучні слова; 3) співвідносні (вказівні) слова.

Сполучники підрядності,належачи до основних засобів зв'яз­ку підрядної частини з головною, містяться у підрядній час­тині складнопідрядного речення, не будучи, проте, її членами. Виконуючи суто службову функцію, вони є лише засобом зв'яз­ку її з головною. Службовий характер цих сполучників вияв­ляється також у тому, що вони не можуть бути виділені за до­помогою логічного наголосу, а односкладові сполучники висту­пають як проклітики, тобто у вимові зливаються з наступним словом: Ой, не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі (П. Т.). Проте з погляду семантичного між сполучника­ми підрядності все-таки є істотна відмінність. Одні з них точно й однозначно вказують своїм лексичним значенням на відно­шення, які виражаються у складнопідрядних реченнях, у зв'яз­ку з чим вони дістали назву семантичних: Видно, що було вже пізно, бо ніде по хатах не світилось (П. М.); Якби ви з нами подру­жились, Багато б дечому навчились (Т. Ш.). У першому з наве­дених речень сполучник бо вказує на причинні відношення, а в другому сполучник якби — на умовні. Інші сполучники підряд­ності, будучи полісемантичними, не вказують однозначно на певний вид відношень, не мають точно визначеного значення і виражають лише залежність однієї предикативної частини від іншої, а отже, можуть вживатися в різних за значенням склад­нопідрядних реченнях. Такі сполучники називають ще асеман-тичними, функціональними.До них, наприклад, належать спо­лучники: що, який може виступати як у складнопідрядних реченнях з'ясувальних, так і означальних, тобто в присубстан-


тивно-атрибутивних, займенниково-співвідносних; як, що вжи­вається в з'ясувальних, порівняльних та в деяких інших складно­підрядних реченнях. Пор., наприклад, речення, в яких підряд­на частина, залишаючись незмінною, приєднується до різних головних частин за допомогою того самого сполучника як: Я не помітив, як кімната спорожніла (з'ясувальне); Я прийшов після того, як кімната спорожніла (часове); Не встиг я прийти, як кімната спорожніла (часове).

Сполучні слова— це переважно відносні займенники і при­слівники займенникового походження на зразок який, чий, кот­рий, хто, що; як, де, куди, звідки, чому та ін. На відміну від спо­лучників вони не лише пов'язують підрядну частину складно­підрядного речення з головною, а й є одним із членів підрядної частини. Як і будь-який інший член речення, сполучні слова затримують на собі наголос, а односкладні сполучні слова що, хто, як виділяються ще й логічним наголосом, щоб не сплута­ти їх з омонімічними сполучниками.

Співвідносні,або вказівні, слова,на відміну від сполучників і сполучних слів містяться в головній частині складнопідрядно­го речення. Вони формально завершують головну частину, посідають місце необхідного за семантикою члена речення, проте, не будучи у повному розумінні повнозначними, не ви­ражають самого значення, а лише сигналізують про те, що воно буде виражене в наступній, підрядній частині. Отже, співвід­носні слова є немовби представниками і посередниками підряд­ної частини в головній. Уже сама наявність у головній частині співвідносного слова позбавляє її семантичної завершеності, незалежності, примушує чекати продовження — відповід­ної підрядної частини, яка й розкриває конкретне значення цього співвідносного слова: Я той,що греблі рвав (П. В.). У цьому реченні значення співвідносного слова той, що міс­титься в головній частині, розкривається підрядною части­ною.

У ролі співвідносних слів зазвичай виступають вказівні займенники або прислівники займенникового походження той, такий, там, туди, тоді, так та ін. Значно рідше в ро­лі співвідносних слів можуть виступати також займенники та займенникові прислівники інших розрядів: ніхто, ніщо, хтось, щось, кожний, всякий, все, всі; скрізь, всюди, завжди, десь таін.

Важливим елементом побудови складнопідрядного речен­ня є порядок розміщення його предикативних частин. В одних складнопідрядних реченнях підрядна частина завжди стоїть у постпозиції, тобто після головної частини або після слова, до якого вона відноситься (складнопідрядні речення причини, за-


йменниково-співвідносні, присубстантивно-атрибутивні й уза­галі означальні), в інших вона може стояти як після головної частини, так і перед нею (складнопідрядні речення часу, мети, місця), ще в інших — в середині головної частини (присубстан­тивно-атрибутивні, означальні, умовні, порівняльні). Пор., на­приклад: Поет не боїться від ворога смерті, бо вільная пісня не може умерти (Л. У.); Весело летіло полум'я під казанами, як лизало язиком бантину (І. Н.-Л.); Поки встало сонце, усе вже було готове (П. М.); І коли вони стали на вершечку, з прибереж­них скель знявся табун морських птахів (М. К.); Потреба кра­си, що жила в душі Антона, викликала в ньому потребу шукати Г/'(М. К.); Під наметом кучерявої ялини, що росла посередині га­лявини, тіні зійшлись і змішались (С. В.); Вечори в роті, якщо солдати не йшли рити траншеї й тягти шпали, проходили в дов­гих розмовах (О. Г.).

Важливу роль в організації складнопідрядних речень відіграє також співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків їх головної і підрядної частин. Від цих спів­відношень у багатьох випадках залежать ті чи ті значення під­рядних частин складнопідрядних речень, проте в різних речен­нях роль їх не однакова, що буде видно з аналізу конкретних різновидів складнопідрядних речень. Зазначимо, що співвідно­шення видо-часових і способових форм дієслів-присудків зде­більшого відносно вільне лише в реченнях з підрядною части­ною, яка відноситься до окремого слова чи словосполучення головної частини, бо основні значення речення того чи того різновиду від нього не залежать. Пор., наприклад, речення, в яких підрядна частина залишається незмінною, в той час як у головній частині можливі зміни і видо-часових, і способових форм дієслова-присудка: Я написав товаришеві, якого давно не бачив; Я пишу товаришеві, якого давно не бачив; Я напишу това­ришеві, якого давно не бачив; Написав би товаришеві, якого дав­но не бачив. У більшості складнопідрядних речень з підрядною частиною, що відноситься до всієї головної, співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків зазвичай послідовно обмежені. До того ж ці обмеження пов'язані з гра­матичними значеннями речення того чи того різновиду. Так, у реченнях, що виражають часові відношення, спостерігається співвідношення часових форм. Наприклад, можна сказати: Коли вчитель заходить у клас, учні встають (теперішній час); Коли вчитель зайшов у клас, учні встали (минулий час); Коли.вчитель зайде в клас, учні встануть (майбутній час), проте не можна сказати: Коли вчитель зайшов у клас, учні встануть (минулий час + майбутній час). У складнопідрядних реченнях з підряд­ними умови, підрядна частина яких приєднується до головної


за допомогою сполучника якби, значення підрядної частини залежить від співвідношення форм способу дієслів-присудків у головній і підрядній частинах: Якби я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю (Л. У.); Якби не вийшов з хати чоловік, то не розійшлись би до світу (М. В.). У складнопідрядних ре­ченнях, що виражають причинно-наслідкові відношення, план причини, як правило, передує плану наслідку: Мабуть, тому що село коло річки близько, таке все свіже, зелене та яре (М. В.). У цьому реченні послідовність часових планів виражається співвідношенням теперішнього часу як у підрядній частині, що йде першою, так і в головній.

Важливу роль в оформленні складнопідрядних речень, як і будь-якого речення, відіграє, як уже зазначалося, інтонація. Вона об'єднує предикативні частини складнопідрядного речен­ня в одне інтонаційно завершене ціле, причому незалежно від того, з кількох предикативних одиниць складається складно­підрядне речення, інтонація завершеності (кінця) властива лише останній його частині.

§ 76. Принципи класифікації складнопідрядних речень

У вітчизняній синтаксичній традиції склалося три принципи класифікації складнопідрядних речень: 1) логіко-граматичний; 2) формально-граматичний; 3) структурно-семантичний.

Логіко-граматична класифікаціяскладнопідрядних речень ґрунтується на співвідповідності їх підрядних частин членам простого речення. Ця класифікація, вперше систематично ви­кладена ще Ф. І. Буслаєвим, зазнавши низки уточнень і модер­нізацій, дійшла до наших часів, знайшовши послідовне втілен­ня в сучасних наукових курсах українського синтаксису1. За цим принципом серед складнопідрядних речень розрізняють підрядні речення підметові, присудкові, додаткові, означальні й обставинні, а в зв'язку з тим, що окремі конструкції складно­підрядних речень не можна співвіднести з жодним із членів ре­чення, деякі з них виокремлюються за значенням, поповню­ючи в такий спосіб традиційну логіко-граматичну класифіка­цію складнопідрядних речень (наслідкові, супровідні й деякі інші). Головним недоліком логіко-граматичної класифікації

'Курс сучасної української літературної мови: У 2 т. / За ред. Л. А. Бу-лаховського. — К., 1951. — Т. 2. — С. 183—317; Сучасна українська літе­ратурна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Білодіда. — К., 1972. — С. 310— 386.


складнопідрядних речень є те, що вона не має під собою гра­матичної опори. В одних випадках підрядна частина складно­підрядних речень уподібнюється тому чи тому члену речення, в інших віднесення підрядної частини до певного різновиду здійснюється за змістом, за логічним питанням. Унаслідок та­кого підходу до однієї групи потрапляють речення, різні за бу­довою і значенням, і, навпаки, близькі за будовою і значенням речення опиняються в різних групах. Так, безсумнівно близькі і за будовою, і за значенням речення Мені почулося, що щось шарудить і Я почув, що щось шарудить потрапляють у різні групи лише на тій підставі, що в першому з них підрядна час­тина заступає підмет: Мені почулося шарудіння, а в другому — додаток: Я почув шарудіння.

Формально-граматична класифікаціяскладнопідрядних ре­чень спирається на засоби зв'язку їх підрядної й головної час­тин. Беручи за основу цю ознаку, розрізняють три типи цих речень: 1) складнопідрядні речення зі сполучниками (сполучни­кові); 2) складнопідрядні речення зі сполучними словами; 3) складнопідрядні речення з розділовою паузою (безсполуч­никові). Така класифікація зводить аналіз складнопідрядних речень до аналізу сполучників чи сполучних слів, за допомогою яких поєднуються в одне ціле їх предикативні частини, і зовсім не враховує інших структурних ознак. Однак сполучники самі собою далеко не завжди визначають стосунки між предикатив­ними частинами складнопідрядних речень.

Останнім часом у синтаксичній літературі поширилася структурно-семантична класифікація,в основу якої покладено встановлення структурних і семантичних співвідношень між головною і підрядною частинами складнопідрядних речень. Ця класифікація знайшла відображення у нових посібниках для вищої школи, а у дещо спрощеному вигляді — й у шкільних підручниках.

З огляду на поширення цієї класифікації в сучасній синтак­сичній літературі, а також у шкільній практиці, далі зупинімося на ній докладніше. Крім того, в подальшому викладі матері­алу про складнопідрядне речення української мови вважаємо за доцільне дотримуватися саме цієї класифікації.

На нашу думку, структурно-семантична класифікація склад­нопідрядних речень є найповнішою і всебічною, оскільки вона враховує: 1) до чого відноситься підрядна частина складнопід­рядного речення (до всієї головної чи тільки до окремого її сло­ва); 2) за допомогою яких формально-граматичних засобів вона приєднується до головної частини; 3) в яких семантичних (зна­ченнєвих) стосунках перебувають предикативні частини склад­нопідрядного речення.


§ 77. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень

За будовою складнопідрядні речення поділяються на два основні структурно-семантичні типи: 1) речення нерозчлено-ваної структури, або нерозчленовані, одночленні; 2) речення розчленованої структури, або розчленовані, двочленні.

Речення нерозчленованої структури— це такі складнопід­рядні речення, підрядна частина яких відноситься до одного слова або словосполучення головної частини, причому зв'язок підрядної частини з головною в них здійснюється за допомо­гою асемантичних, функціональних сполучників і співвіднос­них (вказівних) слів, які й пов'язують обидві предикативні час­тини такого речення в одне ціле. У складнопідрядних реченнях нерозчленованої структури підрядна частина відноситься до того слова чи словосполучення головної частини, яке потребує доповнення, уточнення, розширення, конкретизації чи допускає пояснення з метою додаткової характеристики. Крім того, го­ловна частина таких складнопідрядних речень не може функ­ціонувати без підрядної, оскільки вона потребує уточнення, доповнення, продовження, яке й знаходить у підрядній частині.

До складнопідрядних речень нерозчленованої структури на­лежать: 1) складнопідрядні речення з підрядними присубстантив-но-атрибутивними, чи просто присубстантивними, які нерідко називають означальними; 2) займенниково-співвідносні; 3) з'я­сувальні. У шкільній практиці присубстантивно-атрибутивні і займенниково-співвідносні складнопідрядні речення об'єднують в одну групу — означальні, розрізняючи, проте, серед них власне означальні (присубстантивно-атрибутивні) та займенниково-означальні (займенниково-співвідносні). У деяких посібниках як для вищої, так і для середньої школи серед складнопідрядних речень нерозчленованої структури також виокремлюються складнопідрядні речення способу дії та міри, ступеня, які, однак, можна розглядати як один з підрізновидів займенниково-спів-відносних.

Складнопідрядні речення розчленованої структури— це такі речення, підрядна частина яких належить до всієї головної час­тини в цілому і пов'язується з нею за допомогою семантичних рполучників, що виражають певні семантичні відношення. Підрядна частина таких складнопідрядних речень, стосуючись усієї головної частини в цілому, виражає певну обставину (часу, причини, умови, наслідку, мети, місця тощо). В окремих ви­падках можливий зв'язок підрядної частини лише з одним сло­вом головної: 3 весною, коли розпочались справжні роботи, роз­мови ставали більш різнобарвні і розростались (М. К.). У цьому


реченні підрядна частина коли розпочались справлені роботи сто­сується обставини часу головної частини з весною, семантич­ний сполучник зі значенням часу коли вказує на розчленовану структуру аналізованого складнопідрядного речення. У склад­нопідрядних реченнях розчленованої структури зв'язок між предикативними частинами не такий тісний, як у реченнях не­розчленованої структури: головна частина їх може існувати окремо, без підрядної, яка не є необхідним продовженням го­ловної. Частини складнопідрядних речень цього типу поєдну­ються в одне ціле за допомогою різних семантичних сполучни­ків — часових, причинних, умовних, допустових, наслідкових, порівняльних, зіставних тощо.

До складнопідрядних речень розчленованої структури на­лежать речення з підрядними обставинними— часу, умови, причини, мети, місця, наслідковими, допустовими, порівняль­ними, а також складнопідрядні речення з підрядними супровід­ними. Обставинні підрядні частини, як і обставинні другорядні члени, вказують на різноманітні обставини, за яких відбуваєть­ся дія головної частини, виявляється стан або ознака, несучи водночас додаткові значення чи відтінки. В семантичному відно­шенні вони значно повніші, ширші за відповідні їм обставини. Значення обставинних складнопідрядних речень відображено в їх назвах. Так, підрядні частини складнопідрядних речень часу вказують на час дії головної частини, причини — на причину, яка викликала дію головної частини, умови — на умову, за якої вона відбувається чи могла б відбутися, мети — на мету, з якою вона відбувається, місця — на місце дії тощо. Зрозуміло, що все це—узагальнені значення згаданих різновидів, адже кожне кон­кретне речення має своє конкретне, вузьке граматичне значення, характер якого залежить від сполучних засобів, співвідношен­ня видо-часових і способових форм дієслів-присудків у голов­ній і підрядних частинах, від інших елементів його структури.

Завершуючи загальний огляд основних структурно-семан­тичних типів складнопідрядних речень, зазначимо, що між складнопідрядними реченнями нерозчленованої і розчленова­ної структури існують істотні відмінності: 1) у реченнях нероз­членованої структури підрядна частина відноситься до якогось слова головної, а в реченнях розчленованої структури — пере­важно до всієї головної частини; 2) у реченнях нерозчленованої структури зв'язок між предикативними частинами тісніший, ніж у реченнях розчленованої структури; 3) у реченнях нерозчлено­ваної структури предикативні частини поєднані за допомогою функціональних, асемантичних сполучників та співвідносних (вказівних) слів, а в реченнях розчленованої структури — за допомогою семантичних сполучників.


складнопідрядні речення нерозчленоваяої структури

§ 78. Складнопідрядні речення з підрядними присубстаятивно-атрибутивними

Присубстантивно-атрибутивНими, чи просто присубстантив-

ними,називаються такі складнопідрядні речення нерозчлено-ваної структури, в яких підрядна частина, відповідаючи на питання який, яка, яке, відноситься до іменника чи субстанти-вованого слова, що входить до складу головної частини, й озна­чає його. Так, у реченні Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була (П. Т.) підрядна частина якого Правди сила ніким звойована ще не була відноситься до іменника народ голов­ної частини, означаючи його, а в реченні Між подвійними схо­дами, що вели на другий поверх, колись стояв величезний аква­ріум, у якому плескалися золоті краснопері риби (М. Р.) при одній головній частині маємо аж дві підрядні: перша {що вели на дру­гий поверх) відноситься до іменника сходами, а друга (у якому плескалися золоті краснопері риби) — до іменника акваріум го­ловної частини, означаючи їх.

У шкільних підручниках і 0 деяких посібниках для вищої школи складнопідрядні речення цього різновиду називаються означальними, тобто так, як у традиційній класифікації, побу­дованій за логіко-граматичниМ принципом.

Означуваний іменник може виконувати в головній частині функцію будь-якого члена речення і, отже, виступати в будь-якій формі, оскільки властивість поширюватися підрядною при-субстантивно-атрибутивною частиною пов'язана з його лекси-ко-морфологічною природою, а не із синтаксичною функцією. Так, у першому з наведених речень означуваний іменник на­род, виступаючи в ролі іменної частини складеного присудка, стоїть у називному відмінку однини, а у другому перший з озна­чуваних іменників сходами, виступаючи в ролі непрямого до­датка, стоїть в орудному відмінку однини, а другий—акваріум, що виконує функцію підмета, ^- в називному.

Засобом зв'язку предикативних частин присубстантивно-атрибутивних речень є сполучні слова-займенники який, чий, котрий, що, хто у будь-якій формі та сполучні слова-прислівни-ки де, куди, звідки, коли, як, а також сполучники що, щоб, мов, немов, наче, неначе, ніби: Картина, котрувін побачив, дуже вра­зила його (М. К.); Любив я дуже ті дні, колидома у нас збирали­ся гості (С. В.); Нехай посміє хтось загрожувать країні, деє такі батьки, деє такі сини (М- Б.); Я той день не забуду, як


привіт мені ти передав (В. Сос); Нимидорі знов приснився сон, нібивона блукає з Миколою (І. Н.-Л.); Море було таке гладень­ке, синє, начетуго натягнений екран, на якому показували небо (М. К.); Єсть у нас могутні люди, що немов із сталі (П. Т.).

У головній частині присубстантивно-атрибутивних склад­нопідрядних речень сполучнику або сполучному слову підряд­ної частини може відповідати вказівний займенник той {та­кий), який супроводжує означуваний ним іменник і виступає в ролі підсилювального співвідносного (вказівного) слова: Не­хай не знає втоми тарука, що добре зерно в добру землю сіє (М. Р.); Савка робив такуміну, начейого в хаті не було (М. К.); Нема такогодерева, щобна нього птиці не сідали (Ю. С); В очі Саливона зайшла такатуга, що він уже не бачив нікого перед собою (М. С).

Підрядна частина присубстантивно-атрибутивних складно­підрядних речень завжди стоїть після означуваного іменника головної частини незалежно від того, чи ця головна частина стоїть перед підрядною, чи підрядна перебуває в середині го­ловної: Я честь віддам титану Прометею,Що не творив своїх людей рабами (Л. У.); При в "їзді в село вершників уже чекали діти,які здалеку помітили їх (О. Г.); А натому місці,де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою (П. М.); Під наметом кучерявої ялини, що росла посередині галявини, тіні зійшлись і змішались (С. В.); Край дороги, якою котився віз, лежав білий пісок (М. К.); Під кручею, де розмістилася його вогнева позиція, діялось щось незвичайне (О. Г.).

Залежно від значення означуваного іменника і структури предикативних частин серед складнопідрядних присубстан­тивно-атрибутивних речень виокремлюються два різновиди: 1) власне атрибутивні; 2) атрибутивно-поширювальні.

Власне атрибутивні— це такі присубстантивно-атрибутивні складнопідрядні речення, головна частина яких потребує під­рядної частини, бо означуваний іменник, що міститься в го­ловній частині, має надто загальне значення й потребує кон­кретизації, звуження семантики. Так, у реченнях Благословенна та ясна година, Коли буквар до рук бере дитина (Д. П.); Благо-словен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку схо­див Тарас Малими босими ногами (М. Р.) підрядна частина пер­шого речення {коли буквар до рук бере дитина) називає ознаку, яка виділяє предмет {година) з-посеред інших подібних; те саме маємо і в другому реченні, перша підрядна частина якого {коли прослалась килимами земля) також уточнює ознаку предметів (день і час), названих у головній частині, а друга {яку сходив Тарас малими босими ногами) характеризує, конкретизує озна­ку означуваного іменника земля.


Складнопідрядні присубстантивно-атрибутивні речення цьо­го різновиду будуються за схемою: той (та, те) який, кот­рий, коли, де, або: такий (така, таке) який, такий коли, такий де, причому співвідносні слова той, такий у головній частині можуть бути і відсутні, проте вони завжди потенційно можливі.

Атрибутивно-поширювальніречення — це такі складно­підрядні присубстантивно-атрибутивні утворення, головна час­тина яких може обійтися без підрядної, оскільки пояснюваний іменник має певне конкретне значення, а підрядна частина по­дає про нього лише додаткові відомості. У таких реченнях вжи­вання співвідносних (вказівних) слів-займенників при означува­них іменниках головної частини неможливе, оскільки іменни­ки означають конкретні предмети: 3 війни шляхами йде солдат у рідний дім, де матір сина жде під яворами (М. С); Його міно­метники, які звикли вести вогонь на рівнині, мусили особливо ре­тельно враховувати специфіку нових умов (О. Г.); Густа біла рослинність, що оточувала навкруги, переносила мрію в якусь зачаровану країну (М. К.).

§ 79. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними

Займенниково-співвідносними називаються такі складно­підрядні речення нерозчленованої структури, в яких підрядна частина відноситься до співвідносного (вказівного) слова го­ловної частини, розкриваючи й пояснюючи його значення.

У шкільних підручниках і деяких посібниках для вищих на­вчальних закладів переважна більшість займенниково-співвід­носних складнопідрядних речень розглядається як окремий різновид означальних, що називаються займенниково-озна­чальними, протиставляючись при цьому власне означальним реченням; частина з них виокремлюється в різновид складно­підрядних речень з підрядними обставинними (складнопідрядні речення з підрядними ступеня і способу дії).

Співвідносні (вказівні) слова, функцію яких виконують пе­реважно вказівні займенники та прислівники займенникового походження, як відомо, лексично неповноцінні, невизначені й потребують розкриття їх значення, у зв'язку з чим головна час­тина складнопідрядних речень цього різновиду набуває відпо­відного значення тільки у поєднанні з підрядною. Пор. при­клади: Хто сіє хліб, хтоставить дім, Хтостворює поему, Тойбуде предком дорогим Нащадкові своєму (М. Р.); В кімюная душа, той не старіє з горя (П. Т.); Все, що здобуте кров'ю й потом, У нашій славі ожило (А. М.); Труби мінометів уже розпеклися


так, що не можна було торкнутися рукою (О. Г.). У першому з наведених речень співвідносне (вказівне) слово той, що вико­нує в головній частині роль підмета, надто загальне й потре­бує конкретизації, розкриття його значення, що й здійснюєть­ся за допомогою трьох однорідних підрядних частин, поєдна­них з головною сполучним словом хто; подібне маємо й у дру­гому та третьому реченнях, у яких у ролі співвідносного слова головної частини виступають займенники той, все, що кон­кретизуються підрядними частинами, поєднаними з головни­ми за допомогою сполучних слів в кім, що; у четвертому речен­ні співвідносне слово-прислівник так, що виконує в головній частині функцію обставинного слова, конкретизується, уточ­нюється частиною, приєднаною до головної за допомогою спо­лучника що.

У ролі співвідносних слів у займенниково-співвідносних складнопідрядних реченнях зазвичай виступають займенники та прислівники займенникового походження: 1) вказівні (най­частіше) той, такий, стільки, так, там, туди, звідти; 2) деякі означальні весь, всякий, кожний, будь-який, всюди, скрізь; 3) за­перечні ніхто, ніщо, ніде; 4) неозначені дехто, дещо, хтось, щось, десь; 5) окремі займенникові словосполучення не хто інший, не що інше та ін. Співвідносні слова можуть виступати у функції різних членів речення: 1) підмета: Стільки квітів в полях осіян­них, Скільки співів у серці моїм (В. Сос); Те, що пройшло, навіки одшуміло (А. М.); 2) присудка: Гора така,що з неї спускалися цілий день (О. Г.);Він такий,що в неозорім полі уночі обійде хур­товину (Л. У.); 3) додатка: Іван продав усе, що мав (В. Стеф.); Про те,щоб взяти перевал в лоб, не могло бути й мови (О. Г.); 4) обставини способу дії: Хай суд іде так,як велять йому наро­ди (Ю. Я.); Все намагається стати так,щоб я звернув увагу на його кепку (О. К.); Дівчина була зодягнена так,ніби оце тільки повернулася з далекої країни (О. Г.); 5) обставини місця: Пілоти дивились донизу, туди,де димом курилась дорога орди (М. Б.); Де трактори пройшли із краю в край, тамколосисте золото буяє (В. Сос); Піти туди,куди серце кличе й обов'язок (М. К.).

Предикативні частини займенниково-співвідносних склад­нопідрядних речень пов'язуються в одне ціле за допомогою сполучних слів хто, що, який, котрий, чий, як, де, куди, звідки, скільки, наскільки, сполучників що, щоб, наче, ніби тощо, яким у головній частині відповідають співвідносні слова, внаслідок чого й виникає співвідношення вказівних (співвідносних) слів головної частини і сполучних слів та сполучників підрядної, яке найчастіше виступає у вигляді таких моделей: 1) той, та, те що; 2) такий, так, стільки, настільки як, наче, мов, не­наче; 3) такий, стільки, настільки що, щоб та ін.


* За логіко-граматичною класифікацією підрядні частини за­йменниково-співвідносних складнопідрядних речень можуть бути:

1) підметовими: Щасливий той, хто бачив мрію (Д. П.); В
пісні те лише живе, що життя дало
(І. Ф.);

2) присудковими: Які діла, така й нагорода (Л. У.); Не тії
тепер люди, що перше
(М. К.);

3) додатковими: Тим загибелі нема, кому світять ідеали
(П. Г.); Живим вогником горіли очі в тих, хто сидів на партах
(Ю. 3.);

4) обставинними способу дії, міри й ступеня: Власним щас­
тям можна вбити душу так, як не вб'є її спільне горе
(Л. П.); А
пришилося таки так, що й про неї люди згадали
(П. М.); Не так
серце любить, щоб з ким поділитись
(Т. Ш.); Так все сталося
несподівано і просто, немов тільки вчора розсталися
(М. К.); Та
так брика, та так басує, що аж на все село гуде
(Л. Г.); Стільки
дали, скільки треба
(П. М.);

5) обставинними місця: Де воля родиться, там загиба зневі­
ра
(Д. П.); Там, куди приганяли корів, було болотяно (С. В.); Ой,
не відтіль вітер віє, відкіль мені треба
(І. Котл.).

§ 80. Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними

З'ясувальниминазиваються такі складнопідрядні речення нерозчленованої структури, в яких головна частина характе­ризується семантичною і структурною неповнотою, а підряд­на, розкриваючи зміст певного слова головної частини, ком­пенсує цю неповноту. Зазвичай підрядна частина складнопід­рядного з'ясувального речення виступає в ролі описової замі­ни відсутнього в головній частині підмета чи додатка. Так, у реченнях Було видно, було чути, Як реве ревучий (Т. Ш.); Крізь дерево я чув, як пашить вогнем дуло моєї гвинтівки (М. С); Хочу, щоб ви надихались цього повітря (О. Г.) підрядні частини (як реве ревучий, як пашить вогнем дуло моєї гвинтівки, щоб ви на­дихались цього повітря) описово замінюють відсутні в головній частині додатки, а в реченнях / мариться крізь сон дідові, що в сінях над ним бринить струна (С. В.); Гафійці здавалось, що ясна для неї кожна душа і кожна думка (М. К.); / снилось, як гаряче дихають дні (А. М.) підрядні частини (що в сінях над ним бри­нить струна; що ясна для неї кожна душа і кожна думка; як гаряче дихають дні) виконують функцію відсутнього в головній частині підмета.

Важливою структурною ознакою складнопідрядних речень із підрядними з'ясувальними є те, що підрядні частини їх безпосе-


редньо відносяться до певного слова (зрідка словосполучення) головної частини, яке є пояснюваним, опорним.Поширюючись підрядною частиною, це пояснюване слово головної частини є своєрідним структурним ядром усього складнопідрядного ре­чення. Тому зупинімося на характеристиці цих слів доклад­ніше. Найчастіше такими словами виступають окремі семан­тичні розряди дієслів, а також предикативні прислівники (сло­ва так званої категорії стану), прикметники, віддієслівні і співвідносні з дієсловами іменники, що характеризуються тією самою семантикою, що й відповідні дієслова, та стійкі слово­сполучення, співвідносні своєю семантикою зі згаданими роз­рядами слів.

У сучасній писемній українській мові і в усному мовленні здебільшого трапляються складнопідрядні з'ясувальні речення, вяких підрядна частина відноситься до дієслів з певною семан­тикою, що у головній частині виступають як пояснювані, опорні. Ці дієслова переважно означають процеси:

1) мовлення (говорити, казати, розповідати, повідомляти,
оголошувати, передавати, запевняти, зауважувати
тощо): Сум­
на повернулась додому Маланка й нікому не похвалилась, що ба­
чила й чула
(М. К.);

2) мислення, розумової діяльності (думати, розуміти, усві­
домлювати, гадати, знати, збагнути, вирішувати, передбача­
ти
та ін.): Ми знаєм, для чого жить (Б. О.);

3) волевиявлення, спонукання (бажати, хотіти, прагнути,
вимагати, забороняти, наполягати, просити, радити
та ін.):
Хочу, щоб ви надихались цього повітря (О. Г.);

4) сприймання, відчуття (бачити, чути, стежити, спостері­
гати, відчувати, почувати, уявляти
тощо): Ви чули, як шумлять
бори у вересневі вечори?
(А. М.); Мені спочатку навіть здалося,
що кружляю на одному місці
(Є. Гуц.);

5) психічні процеси, почуття та їх виявлення (радіти, суму­
вати, боятися, ображатися, соромитися
та ін.): Раділа, що йду,
живу, п 'ю цілюще степове повітря
(О. Г.);

6) сподівання, віри (чекати, надіятися, вірити, упевнятися і
т. ін.): Я все надіявся, що ви таки надумаєтеся і зважитесь при­
їхати до нас
(М. К.);

7) піклування, турботу (дбати, турбуватися, старатися,
клопотатися
тощо): Оці добродії почали клопотатися, щоб
прийняти Шевченка до академії (II.
М.); Надвечір Остап почав
турбуватися.., що її нема досі
(М. К.);

8) буття, виявлення (бувати, статися, траплятися, виявля­
тися
та ін.): З'ясувалося, що він перевіряє, чи справжній куле­
мет
(Ю. Я.); Трапляється, що хата од хати стоїть на аршин
довжини
(І. Н.-Л.)та ін.


Підрядна частина складнопідрядних з'ясувальних речень може пояснювати і такі дієслівні форми, як інфінітив, дієпри­слівник, дієприкметник та предикативні слова на -но, -то: І тільки б знати, що немарно в світі цім Топтав дорогу, сиву од століть (Б. О.); Козаков завжди брав собі найнебезпечніші зав­дання, не задумуючись, що це може коштувати йому життя (О. Г.); Не перестану вірити в доброго Діда Мороза, Якщо навіть буде доведено, що такого нема (Л. К.); Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн (В. Сос).

Підрядна частина складнопідрядних з'ясувальних речень може відноситись також до предикативних прислівників: Лю­дині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити (Ю. Я.); Як добре, коли світиться вогонь у хаті друга, трошки таємничий (М. Р.); Зрозуміло, що після цієї канонади сюди посу­нуть танки (О. Г.); Жаль, що я не дружив з голубами (А. М.); Чи не відомо вам, куди вона переїхала? (Ю. С).

Зрідка пояснюваними словами головної частини складно­підрядних з'ясувальних речень можуть бути прикметники, що своїм значенням наближаються до названих розрядів дієслів: Ми горді [гордимося] собою, що наближаємо трудом золотим щастя весни трудової (В. Сос).

Іноді у складнопідрядних з'ясувальних реченнях поясню­ваними словами головної частини виступають віддієслівні та співвідносні з дієсловами іменники з близьким до зазначених розрядів дієслів значенням (мова, чутка, гадка, звістка, радість, думка та ін.): Виявляється, чудові ці хлопці везуть звістку бра­там на Словаччину, що Злата Прага вже вільна... (О. Г.); Віру, напевне, хвилювала його своєрідна оповідь, чому він став саме словесником (І. Ц.); Коли оце в Кармелевім селі пройшла чутка, що це їх Кармель отаманує в Чорному лісі (М. В.).

Іноді підрядна частина складнопідрядних з'ясувальних ре­чень може відноситися до стійких словосполучень, співвіднос­них з уже згадуваними розрядами дієслів (дати слово — запев­нити, дати знати — повідомити, спасти на думку — подумати та ін.); Даю голову на відруб (запевняю,), що з ними нічого не трапилось (О. Г.).

Підрядні частини складнопідрядних з'ясувальних речень поєднуються з головними частинами в одне ціле за допомогою з'ясувальних сполучників що, як, мов, ніби, наче, щоб, аби, якби, коли, поки, доки, чи та сполучних слів що, який, котрий, чий, де, куди, звідки, коли, як, чому, скільки, наскільки, навіщо, причому найчастіше в ролі сполучного засобу в реченнях цього типу виступає сполучник що.

Зазвичай підрядна частина складнопідрядних з'ясувальних речень стоїть після або в середині головної, але після слів, яких


вона стосується. Щоправда, зрідка трапляються випадки, коли підрядна частина стоїть перед головною. Це буває тоді, коли необхідно звернути увагу на зміст підрядної частини, логічно наголосити його: Що хотіла зробити, не знає (М. К.); Як ми зайшли сюди, тобі не знати (С. В.).

За логіко-граматичною класифікацією підрядні частини складнопідрядних з'ясувальних речень розглядаються як під­рядні підметові й підрядні додаткові.

Нині у шкільній практиці до складнопідрядних з'ясувальних відносять також ті різновиди складнопідрядних займенниково-співвідносних речень, які за логіко-граматичною класифікацією належать до підметових і додаткових: Безсмертя достойний лиш той на землі, Хто любить свою Батьківщину (М. Р.).

СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ РОЗЧЛЕНОВАНОЇ СТРУКТУРИ

§ 81. Складнопідрядні речення з підрядними часу

Складнопідрядні речення з підрядними часу — це такі склад­нопідрядні речення розчленованої структури, підрядні части­ни яких указують на час або період тривання дії головної час­тини. Як правило, підрядні частини цих речень відносяться до головної частини в цілому і залежать від неї. Вони відповіда­ють на питання коли? як довго? з яких пір? з яко­го часу? до якого часу? тощо і поєднуються з голов­ною частиною за допомогою сполучних слів коли, поки, доки, а також сполучників як, як тільки, ледве та ін.

Підрядні частини складнопідрядних речень часу можуть стояти перед головною частиною, в середині її або після неї: Лесі Українці було тринадцять років, коли вона надрукувала в журналі свій перший поетичний твір (І. Ц.). Якщо підрядну час-Ігину цього речення переставити в інше місце, його зміст не Зміниться: Лесі Українці, коли вона надрукувала в журналі свій перший поетичний твір, було тринадцять років; Коли Леся Ук­раїнка надрукувала в журналі свій перший поетичний твір, їй було тринадцять років.

За співвідношенням дії головної і підрядної частин склад­нопідрядні речення з підрядними часу поділяються на дві -групи: 1) складнопідрядні часові речення з відношенням одночасності, коли дія підрядної і головної частин відбувається одночасно: Коли дороги життєвої Тебе підхопить вітер злий, По вінця сили трудової у серце стомлене налий (М. Р.); Поки сонце з неба сяє,


тебе не забудуть (Т. Ш.); 2) складнопідрядні часові речення з відношенням різночасності, коли дія підрядної частини почалася раніше, ніж дія головної: Як ставмісяць серед неба, ревнулигар­мати (Т. Г.);Як упавже він зконя та й на білий сніг, «Слава!», «Слава!» покотилосьі ляглодо ніг (П.Т.); Коли баркас наблизив­ся, Мемет покинувкав'ярню і подавсяна берег (М. К.) або колидія підрядної частини відбувається після дії головної: Ледве віз спинився коло воріт, як перед Марусею спинивсяхлопчик літ п 'яти, схожий на орля (М. В.); Доки сонце зійде,роса очі виїсть(Н. тв.); А мати стояланерухомо, доки син на горб не вийшов(А. Г.).

У складнопідрядних часових реченнях з відношенням одно­часності підрядна частина приєднується до головної за допо­могою сполучників коли, як, поки, доки та складених сполуч­ників в той час як, в міру того як. Засобами вираження зв'язку підрядної частини з головною в таких реченнях є також співвідношення видо-часових форм дієслів-присудків головної і підрядної частин, які мають форму недоконаного виду, і зрідка порядок слів. У складнопідрядних часових реченнях з відно­шенням різночасності підрядна частина приєднується до голов­ної за допомогою сполучників поки, доки, перед тим як, до того як, коли необхідно виразити дію головної частини, що відбу­вається раніше, ніж дія підрядної: Вранці, перед тим як рушити на переправу, Хаєцький зробив ревізію на возах і доповів коман­дирові роти про наявну кількість мін. (О. Г.). Сполучники після того як, як, коли при присудках головної і підрядної частин, виражених дієслівними формами доконаного виду, показують, що дія головної частини настає після дії підрядної, а сполучни­ки як тільки, тільки що, тільки-но, тільки, ледве, ледве тільки, лиш, лише, скоро, щойно — що дія або стан головної частини починається або закінчується відразу після дії підрядної: Ну вже тепер, як тількинасмілюся, так і підійду (М. В.); Після того як він оженився, він ніби виріс у своїх очах (І. Н.-Л.); Ледве Тарасові минуло дев'ять літ, як умерла його мати (П. М.); Щойно паро­плав почав підходити до пристані, Ерік кинувся на верхню палу­бу (П. П.).

§ 82. Складнопідрядні речення з підрядними умови

Складнопідрядні речення з підрядними умови — це такі склад­нопідрядні речення розчленованої структури, підрядна части­на яких виражає реальну чи ірреальну (можливу, припустиму) умову, за якої відбувається чи могла б відбутися дія головної предикативної частини. Підрядні умовні частини відповідають на питання за якої умови? при якій умові?


Граматично підрядна частина складнопідрядних умовних речень залежить від присудка головної частини, проте споїм значенням вона стосується її в цілому. Підрядна частина може стояти перед головною, в середині її або після неї: Коли вже народився ти поетом, за все відповідай у цім житті (О. О.);пор.: За все, коли вже народився ти поетом,відповідай у цім житті; За все відповідай у цім житті, коли вже народився типоетом.

Серед складнопідрядних речень з підрядними умови виок­ремлюють два різновиди: 1) складнопідрядні речення з реаль­ною умовою; 2) складнопідрядні речення з ірреальною, мож­ливою або припустимою умовою.

У складнопідрядних реченнях з реальною умовою підрядні частини поєднуються з головною за допомогою сполучників якщо, коли, як, раз, а присудки головної і підрядної предика­тивних частин можуть виражатися дієсловами у формі дійсно­го або наказового способу та інфінітивом: Коли народ усім своїм життям Присягся діло праве боронити, Його ніколи не роз­бить громам І жодним океанам не залити! (М. Р.); Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим (М. С). Якщо підряд­на частина стоїть перед головною, то в головній частині (як у другому з наведених прикладів) може виступати співвідносне слово то. Сполучник раз вживається переважно в розмовно-побутовому мовленні і вказує на неодмінну реалізацію умови: Раз ми разом, значить разом (П. Т.); В повітрі вже, видно, щось почули, раздозори оце порозсилали в усі кінці (О. Г.).

У складнопідрядних умовних реченнях з ірреальною (мож­ливою або припустимою) умовою підрядні частини приєд­нуються до головної за допомогою сполучників коли б, якби, зрідка -— аби: Якбине поезії дивнії чари, убогі жили б ми, понурі, як хмари (І. Ф.); Пам 'ять могла б убити нас, коли бне мала рятів­ної властивості забувати (Л. П.); Тебе я слухала б довіку, куме мій, аби бхотів співати (Л. Г.); От абимати загубила пояс, то мав би Юхрим що трощити (М. С). До цього треба додати, що дієслово-присудок головної частини у складнопідрядних речен­нях умови цього різновиду зазвичай стоїть у формі умовного способу.

§ 83. Складнопідрядні речення з підрядними мети

Складнопідрядні речення з підрядними мети — це такі склад­нопідрядні речення розчленованої структури, підрядні чисти­ни яких означають мету дії головної частини і відповідають на питання для чого? з якою метою?


Підрядні предикативні частини складнопідрядних речень цього різновиду можуть посідати будь-яке місце щодо голов­ної: / несли ми сили наші, щоб звалити гнів віків (В. Сос); Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. К.); Пригнувшись, щоб не зачепитись за різьбу пухнастого гілля, дівчина виходить на дзвінку дорогу (М. С).

Підрядні частини складнопідрядних речень мети поєдну­ються з головною переважно за допомогою сполучників: щоб (щоби), аби та складених сполучників для того щоб, задля того щоб, затим щоб, з тим щоб, на те щоб, причому складений спо­лучник для того щоб та інші часто розчленовуються на спів­відносні, вказівні слова, що входять до головної частини, і спо­лучник щоб, який залишається у підрядній частині: Для того щоб ознайомитися з будь-яким великим містом, треба обійти найбільш характерні його вулиці й завулки (П. П.); Я сказав для того, щоб тільки не йти з ним (Л. У.); А поклонивсь йому затим, щоб подратувати маляра (Г. К.-О.).

§ 84. Складнопідрядні речення з підрядними причини

Складнопідрядні речення з підрядними причини— це такі складнопідрядні речення розчленованої структури, в яких під­рядна частина розкриває причину, що зумовлює дію головної частини, або дає обґрунтування причини того, про що йдеться в головній частині. Це пов'язано з тим, що в підрядній частині розповідається про явища й процеси, якими зумовлюється дія головної частини. Підрядна частина у складнопідрядних речен­нях причини відповідає на питання чому? через що? з якої причини? і поєднується з головною за допомогою сполучників бо, бо ж, через те що, тому що, у зв 'язку з тим що, затим що та парним сполучником а що... то, причому складені сполучники на зразок через те що можуть розчленовуватись на дві частини, з яких перша {через те, тому, у зв'язку з тим), перетворившись на своєрідне співвідносне слово, переходить до складу головної частини, а у підрядній залишається один сполучник що: Тому що він був ще малий тягати воду, дід віддав його до ковбасника (П. П.); Я прокинуся через те, що поїзд сіпо­нув і раптом пішов швидше (Ю. С); А більший меншого турсає та ще й б'є, Затим, що сила є (Л. Г.).

Із підрядних причинових сполучників найчастіше вживаєть­ся сполучник бо, яким звичайно починається підрядна частина складнопідрядного речення причини, що завжди стоїть після головної: Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу (П. Т.); Люблю людей землі моєї, бо й я землі моєї син (В. Сос). В окре-


мих випадках сполучник бо може, як і в давнину, стояти не на початку підрядної частини, а в середині її, найчастіше після присудка: Спи ж ти, малесенький, пізній бо час (Л. У.); До краю оп 'янів, Любився бо багато у токаї (М. Р.).

Складнопідрядні речення причини, в яких підрядна части­на приєднується до головної за допомогою інших сполучників, можуть починатися з підрядної частини, а можуть закінчува­тися нею: Від того що сонце ніколи не заглядало в це тісне місце, дощова вода нікуди не стікала, тут завсіди було вогко (П. М.); Хіба він повинен був зупинятися через те, що мав перед собою застарілу карту центральної Європи (О. Г.). У складнопідряд­них реченнях причини зі сполучником а що підрядна частина завжди стоїть перед головною: А що тепер були дні гарячі, то вона ходила лише в сорочці підперезана (О. К.); А що не було місця на лаві у тісній хаті, послалась баба долі (М. К.).

§ 85. Складнопідрядні речення з підрядними місця

Складнопідрядні речення з підрядними місця— це такі склад­нопідрядні речення розчленованої структури, підрядні частини яких указують на місце чи напрям дії головної частини і відповіда­ють на питання де? куди? звідки?

Підрядні частини складнопідрядних речень з підрядними місця здебільшого відносяться до всієї головної частини в ціло­му, хоча можуть пояснювати й окреме слово — обставину місця, виражену прислівником. Однак і в таких випадках підрядна частина відноситься не до окремого слова, а до всієї головної частини чи до складу її присудка: Скрізь, куди сягали їхні [ліхтарів] тьмяні відсвіти, вся земля була встелена людом (О. Г.). Якщо сполучним словам де, куди, звідки, за допомогою яких підрядні предикативні частини приєднуються до головної, у ній відповідають співвідносні прислівники там, туди, звідти, має­мо справу із займенниково-співвідносними складнопідрядни­ми реченнями нерозчленованої структури: І плуг людський нову проріже путь там, де батьки зітхали на розпутті (М. Р.).

У складнопідрядних реченнях місця підрядні частини можуть стояти перед головною, після неї або в середині її, поєдную­чись з нею за допомогою сполучних слів — прислівників де, куди, звідки: Ходив чумак до голубого Дону, де давній предок умо­чив шолом (М. Р.); Він скрізь ходив, куди і ми ходили (Л. У.^Дівчи­на виходила на берег, звідки видно було до гаю (М. В.); Ой не відтіль вітер віє, відкіль мені треба (І. Котл.); Раз у раз він їй стрічався, куди вона піде (М. В.); Заплакали, розійшлися, відкіля взялися (Т. Ш.); Де громи гриміли смертю огняною, Зливи про-


шуміли сивою стіною (А. М.); Оддалік, дежита вигинались на рівнинах, плив комбайн (О. Д.); Де розвідники проходили, ніщо не брязнуло, не тріснуло, не хруснуло (О. Г.).

§ 86. Складнопідрядні порівняльні речення

Порівняльниминазиваються такі складнопідрядні речення розчленованої структури, підрядна частина яких, поєднуючись із головною за допомогою порівняльних сполучників як, мов, немов, наче, неначе ніби та ін., пояснює її шляхом порівняння і відповідає на питання як?

За логіко-граматичною класифікацією розглядаються склад­нопідрядні порівняльні речення як один з різновидів обставин­них складнопідрядних речень способу дії. Проте оскільки за структурно-семантичною класифікацією значна частина склад­нопідрядних речень способу дії належить до складнопідрядних речень нерозчленованої структури, зокрема до займенниково-співвідносних, то такий їх різновид, як порівняльні речення з підрядною частиною, що відноситься до всієї головної, поясню­ючи її, виокремлюється в самостійний різновид складнопідряд­них речень розчленованої структури.

Підрядні частини складнопідрядних порівняльних речень можуть стояти після головної частини, перед нею і в середині її: Він [хліб] кликав і манив мене здаля, Як свято пахощів у нашійхаті (Д. П.);Примружив очі глибоко іскристі, немов засяяв сон­ця промінь (А. М.);Блукає листопад і в шахти заглядає, неначе злистя він браслетами дзвенить (В.Сос); Дівчина засміялась і блиснула білими зубами проти сонця, ніби двома низками перлів(І. Н.-Л.); Мов дивний сад, шумить життя нове (В.Сос); Нена­че в провесні чи в літі, зацвіли поля (Т. М.); Як те море, біле поле снігом покотилось (Т. Ш.); Слава, мов квіти ярії,цвіла (Л. У.); Знизу, мовз якої прірви,часом виглядали зорі (С. В.).

У складнопідрядних порівняльних реченнях присудки голов­ної і підрядної частин можуть бути спільними. У таких кон­струкціях присудок підрядної частини може опускатися: А ко­заки, як хміль отой,в 'ються круг Ганнусі (Т. Ш.); / світ стрепе­нувся, мов збуджений птах(М. Р.);Лине час, наче повінь ріки(П. В.). Щоправда, такі речення можна було б розглядати і як прості з порівняльними зворотами.

§ 87. Складнопідрядні речення допустові

Складнопідрядні речення допустові— це такі складнопідряд­ні речення розчленованої структури, підрядна частина яких, по­єднуючись із головною за допомогою допустових сполучників,


означає умову, всупереч якій відбувається дія головної части­ни, і відповідає на питання незважаючи на що?

Підрядна частина допустових складнопідрядних речень при­єднується до головної за допомогою сполучників хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що, з яких останні два можуть розчленовуватись і розподілятися між головною і під­рядною частинами, внаслідок чого у підрядній частині зали­шається один сполучник що. Сполучникам хоч (хоча), хай (не­хай) та ін. у головній частині можуть відповідати сурядні спо­лучники але, та, а, проте, однак, якщо підрядна частина стоїть перед головною: Хоч ніжку натрудив, хочкрилечко пом 'ялось, одначе вирвався і полетів (Л. Г.); Хоч була рання весна, аленадворі було вже гаряче (І. Н.-Л.); Хоча має економія в Каховці свою власну контору, протеСавка рідко ночує там (О. Г.); Дарма що вони цілими днями були вкупі, алеперед самим сном їм теж: хоті­лося переговорити про невідкладні свої справи (О. Г.); Хоч по ка­пельці дощик крапа на камінь, атаки проїсть його (Г. К.-О.); Нехай умру, тадумка не умре (Л. У.); Хоч вітри ідуть супроти, танезламні наші крила (А. М.).

Підрядні частини складнопідрядних допустових речень мо­жуть стояти перед головною, після неї і в середині її: Як не муд­руй, а правди ніде діти (Л. Г.); Сонця не було ще видно, хоч деякішпилі вже рожевіли (М. К.);А млин стоїть, хоч прірву й загатив(Л. Г.); В пустелі стояла непорушна, недвижна спека, дарма що був тільки квітень(Ю.С); Довго співали дівчата, довго гуляли хлопці, незважаючи на те що другого дня треба рано вставати(І. Н.-Л.);Стефан, хоч був на слова досить гострий,змовчав (І. Ф.); Богдан поставив кринку біля кота і, хоча йому було не до їжі,заглянув у розсохлу від років скриню (Ю. С); Борис Савич, дарма що не любив ув'язуватись в подібні дискусії, цього разу все ж подає голос (О. Г.).

Окрему групу становлять складнопідрядні речення узагаль-нено-допустові,в яких зміст підрядної частини має узагальне­ний характер, а в головній частині йдеться про результат, про­тилежний тому, якого слід було б чекати. У таких реченнях підрядні частини поєднуються з головними за допомогою скла­дених сполучних слів як не, де не, скільки не, куди не, коли не, який не, хто не, що не, хоч як, хоч який: Скільки некликали Гафійку їсти, вона не ввійшла (М. К.); Як нелає, як некричить на неї пані, бабуся не лякається (М. В.); Де не піду, й вони за мною (Т. Ш.); Що некажи, а голова у нього на в'язках неабияка (П. М.).

Допустові сполучники можуть ускладнюватися умовною часткою би, що надає таким складнопідрядним реченням умов­но-допустовогозначення: Ждатиме його, хоч бий довго довело­ся ждати (О. Г.); / хоч би коли прийшов, і хоч бияким прийшов,


вона чекатиме його (М. С); Не стануть святами ніколи будні, Хоч як битам не мудрували трутні (Д. П.); Одна в нас голова, хоч бими як несли її високо (М. Р.).

§ 88. Складнопідрядні речення наслідкові

Наслідковимназивається таке складнопідрядне речення роз­членованої структури, підрядна частина якого означає резуль­тат дії головної частини або наслідок, що логічно випливає з її змісту в цілому. У складнопідрядних реченнях цього різновиду існує зумовлена змістом взаємозалежність як підрядної, так і головної частин. Якщо підрядна частина означає наслідок, що випливає зі змісту головної частини, то зміст головної є причи­ною того, про що йдеться у підрядній. Так, у реченні: Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця, такщо дере­ва потопали в ньому (М. К.) головна частина називає факт, що зумовлює дію підрядної, а підрядна частина (так що дерева потопали в ньому) — наслідок, що випливає з цього факту, тобто зі змісту головної частини.

Підрядна частина складнопідрядних наслідкових речень, пояснюючи їх головну частину в цілому, поєднується з нею за допомогою нерозкладного сполучника так що, який подекуди може ускладнюватися частками, набуваючи вигляду так що аж, так що й, причому підрядна предикативна частина таких речень завжди стоїть у постпозиції, тобто після головної: Підхо­пили всі, всі враз і з усіх сил, так що й коні шарахнулись набік(Ю.С); Хлопці вийшли до села з заходу, так що тепер їм не булочого боятись (Г. Т.).

У сучасній українській мові складнопідрядні наслідкові ре­чення вживаються порівняно рідко.

§ 89. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними

Складнопідрядні речення супровідні,або приєднувальні,

це такі складнопідрядні речення розчленованої структури, підрядна частина яких, приєднуючись до головної за допомо­гою сполучних слів, містить додаткове повідомлення з приво­ду висловленого у головній частині.

Підрядна частина таких речень, стосуючись усієї головної, зазвичай передає якісь додаткові відомості щодо неї або супро­воджує додаткові зауваження, а також може виражати оцінку висловленого в головній частині та висновки, що випливають з неї. У головній частині, за винятком інтонаційної незаверше­ності, будь-які граматичні ознаки, які б указували на необхід-


ність підрядної, відсутні, а сама підрядна частина має в своєму складі лексично невизначене сполучне слово, яке набуває кон­кретного змісту від головної.

Підрядна частина складнопідрядних супровідних речень приєднується до головної за допомогою не сполучників, а спо­лучних слів, серед яких найчастіше виступає сполучне слово що в різних відмінках як з прийменниками, так і без них: Ні, він рішуче має до нас симпатію, що видно з його обличчя (М. К.); Народу зібралося дуже багато, чогоніхто не сподівав­ся (М. К.); Тихович, який ніколи не стріляв і не любив крові, од­вернувся од закривавленої дичини, чимобразив трохи свого коле-гу-мисливця (М. К.); Леся Українка, як відомо, добре володіла й російським віршем, прощо свідчать і оригінальні її поезії (М. Р.); Дівчина цмокнула старого в щоку, після чогообернулась до бій­ців (О. Г.).

Зрідка у складнопідрядних супровідних реченнях крім сполуч­ного слова що вживаються сполучні слова де, куди, звідки, коли, як, навіщо, причому, які відповідно до свого лексичного значен­ня надають підрядній частині додаткових відтінків: Ось де я, коли вам треба (І. Котл.); Вмент маленький візок виповняється ті­лами вздовж і впоперек, причіммужчини викидають ноги за полудрабки (М. К.); Ми сяк-так помостилися, постелилися і полягали спати, причомувікно треба було заткнути подушкою :(Л. У.); Як і слід було чекати, шосту атаку розпочали тан­ки (О. Г.).

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Гриф надано Міністерством освіти і науки України лист від червня р... Видано за рахунок державних коштів Продаж заборонено...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Предмет синтаксису
Синтаксис є складовою частиною вчення про граматичну будову мови, до якого входить також морфологія. Проте якщо морфологія за об'єкт вивчення має слово, зокрема його будову, форми і граматичні кате

Словосполучення як синтаксична одиниця
Словосполучення — це така синтаксична одиниця, що утво­рюється поєднанням двох або більше повнозначних слів, пов'я­заних між собою підрядним зв'язком і певними лексико-гра­матичними відношеннями і

II. На прощання
Прощай, моя мила! Ти юність згадала мені... Космеєю сонця цвіла ти в моєму вікні. Прощай, моя мила, буває усе на віку. Ти цвітом горітимеш вічно в моєму рядку! Ти гордою мальвою сход

II. Крапелина доброти
Назустріч сонцю. Все вищі й гарніші. А я даленію, все менша й маліша, неначе кульбабка, уже відцвіла й облетіла, і в світі лишила крапелину доброти... О. Зорич

ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
§ 22. Другорядні члени речення і принципи їх класифікації Члени речення, що граматично залежать від головних чле­нів, доповнюючи або пояснюючи їх у тому чи тому відношен­ні, або від реченн

Вправа 72.Перепишіть речення. Підкресліть слова, які мають при собі означення, та самі означення. Дайте повну письмову характеристику цих
означень (узгоджене — неузгоджене, непоширене — поширене, препози­тивне — постпозитивне; морфологічне вираження). 1. Осінь віє смутними вітрами. В такі вітри опадає кора з висохлого д

ГОЛОВНИЙ ЧЛЕН ЯКИХ СПІВВІДНОСНИЙ
З ПРИСУДКОМ § ЗО. Особові й безособові односкладні речення Односкладні означено-особові, неозначено-особові, узагаль­нено-особові речення, які містять певну вказі

З ПІДМЕТОМ
§ 36. Поняття про односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом До односкладних речень, головний член яких співвідносний з підметом, належить невелика група речень, об'є

Список рекомендованої літератури
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. — С. 100—105. Вихованець І. Р. Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика української мови. — К,

ПОРЯДОК СЛІВ У ПРОСТОМУ РЕЧЕННІ
§ 44. Поняття про порядок слів Порядокслів — це розташування слів у реченні, взаємне роз­міщення членів речення, яке має синтаксичне, семантичне і сти­лістичне значення.

Список рекомендованої літератури
Вихованець. І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. — С. 46—57. Курс сучасної української літературної мови: У 2 т. / За ред. Л. А. Була- ховського.

Форми присудка при однорідних підметах
Якщо однорідні підмети пов'язані єднальними сполучника­ми або інтонацією, то форма присудка залежить від порядку слів. 1) Присудок ставиться у формі множини у таких випадках: а) після одно

Прийменники при однорідних членах речення
При однорідних членах речення, виражених іменниками, займенниками, а також субстантивованими словами, можуть вживатися повторювані й неповторювані прийменники. Той самий прийменник може не повторюв

РЕЧЕННЯ З ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ДРУГОРЯДНИМИ ЧЛЕНАМИ
§ 56. Поняття про відокремлення Відокремлення — це семантичне (змістове) та інтонаційне виділення другорядних членів речення з метою посилення їх змісту і значення, надання їм певної самос

РЕЧЕННЯ, УСКЛАДНЕНІ ВСТАВНИМИ І ВСТАВЛЕНИМИ КОНСТРУКЦІЯМИ
§ 6і. Загальні поняття про вставні і вставлені конструкції Речення можуть ускладнюватися різними словами, словоспо­лученнями й реченнями, які, не входячи до складу речення як його члени, н

Список рекомендованої літератури
Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика україн­ської мови. — К., 1982. — С. 184—193. Грамматика русского язьїка. Синтаксис. — М., 1954. — Т. 2; ч. 2.

СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ ЯК СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ
§ 64. Поняття про складне речення Складне речення порівняно з простим—синтаксична одини­ця вищого порядку. Воно складається з двох чи більше предика­тивних частин (організуючих центрів), к

КЛАСИФІКАЦІЯ СКЛАДНОСУРЯДНИХ РЕЧЕНЬ
§ 69. Складносурядні речення з єднальними сполучниками До єднальних сполучників у сучасній українській літера­турній мові належать і (й), та, та й, ні... ні, як... так. У складно­су

Список рекомендованої літератури
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. — С. 279—354. Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика україн­ської мови. — К., 1982.

БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ
§ 90. Загальні відомості Поряд зі складними реченнями, в граматичній організації яких найважливішу роль відіграють сполучники, у мовленні широко представлені також складні речення, предика

НАДФРАЗНА ЄДНІСТЬ, АБО СКЛАДНЕ СИНТАКСИЧНЕ ЦІЛЕ
§ 109. Поняття про надфразну єдність, або складне синтаксичне ціле Як слово повністю розкриває своє значення тільки у зв'язку з іншими словами, тобто у словосполученні і реченні, так і ре­

Типи розділових знаків
Розрізняють два основні типи розділових знаків: 1) віддільні, або відділяючі, за допомогою яких розмежовуються сусідні речення, однорідні члени речення тощо (крапка, знак оклику, знак питання, крап

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
А. Г. А. Головко В. Кол. А. Д. А. Демиденко В. Колод. А. І. А. Іщук В. Кор. А. К. А

II н и мил ь не її и дії її її я
Бевзенко Степан Пилипович, Литвин Любов Петрівна, Семеренко Ганна Василівна Сучасна українська мова Синтаксис Видано за р

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги