рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

II. Крапелина доброти

II. Крапелина доброти - раздел Программирование, Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено Назустріч Сонцю. Все Вищі Й Гарніші. А Я Даленію, Все Менша Й ...

Назустріч сонцю. Все вищі й гарніші. А я даленію, все менша й маліша, неначе кульбабка, уже відцвіла й облетіла, і в світі лишила крапелину доброти... О. Зорич

Тепла долоня ранку

сонні повіки торка,

сонце ще в далеких краях,

сплять сини.

Цілунком колошкаю

їхні сни.

Вставати треба, до

школи йти.

Рука за руку, виходять із двору.

Все далі й далі за обрій ідуть.

Вправа 47. Із творів української художньої літератури випишіть 10 простих речень. Схарактеризуйте їх за метою висловлювання, емоцій­ністю та структурою.


ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ

§ 13. Поняття про члени речення як його складові елементи

Основними складовими елементами будь-якого речення є члени речення.

Члени речення— це повнозначні слова, а також сполучен­ня слів, що творять єдине неподільне ціле і, виражаючи певні синтаксичні відношення та перебуваючи у відповідних синтак­сичних зв'язках, становлять загальну структуру речення. Залеж­но від категорії і місця в загальній структурі речення можуть перебувати з іншими членами речення в таких синтаксичних відношеннях: предикативних, атрибутивних, об'єктних, адвер­біальних (обставинних), апозитивних чи напівпредикативних.

Основу будь-якого речення становлять його головні члени (підмет і присудок) у двоскладних реченнях або головний член — в односкладних. Саме ці головні, стрижневі члени ре­чення, перебуваючи між собою у предикативних відношеннях, утворюють структурну основу речення, його граматичний центр.

Окрім головних, до складу речення можуть входити друго­рядні члени, які становлять повнозначні (самостійні) слова або їх фразеологічні еквіваленти, що обслуговують головні члени речення, доповнюючи чи пояснюючи їх у тому чи тому відно­шенні. До другорядних членів речення належать додаток, озна­чення та обставини. З головними членами речення, а також між собою другорядні члени перебувають у підрядному зв'язку, вступаючи в атрибутивні (означення), об'єктні (додаток) чи ад­вербіальні (обставини) відношення, а вокремих випадках — також в апозитивні (від лат. аррозіііо — прикладка), виконую­чи роль означення-прикладки.

ДВОСКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

§ 14. Підмет і присудок як головні члени речення

Двоскладне реченнямає два граматичних склади — склад підмета і склад присудка. До складу підмета входить підмет разом зі словами, що відносяться до нього, а до складу присудка — присудок разом зі словами, що відносяться до нього.


Підмет і присудок, становлячи семантичну основу речення, його предикативне ядро, організуючий центр, називаються го­ловними членами речення.Між ними встановлюються преди­кативні відношення. Підмет і присудок пов'язані між собою як семантично, так і формально (граматично). Вони вказують на предмет і його ознаку в реченні. Головні члени речення взаєм­но обумовлюють один одного, що виражається в уподібненні їх форм. Зв'язок підмета й присудка, при якому їхні форми упо­дібнюються одна одній, називається координацією.

Координація— це своєрідний зв'язок між головними члена­ми речення, що виявляється в тісному взаємозв'язку і взаємо-обумовленості форм підмета й присудка. Так, у реченнях Я пишу, Ми читаємо форма особового дієслова присудка зале­жить від займенника-підмета такою самою мірою, як і форма підмета від дієслова-присудка. Отже, компоненти предикатив­ного ядра є водночас і підпорядковуючими, і підпорядкованими.

§ 15. Підмет і форми його вираження

Підмет— це головний член речення, що пов'язаний коор­динацією з присудком і означає предмет, ознака якого вира­жається присудком. Предметне значення підмета розуміється дуже широко: воно може означати особу, живий чи неживий предмет, явище, абстрактне поняття, що виступає носієм озна­ки (дію, стан, якість), позначуваної присудком.

Підмет може бути виражений будь-якою частиною мови, а також словосполученням. За своєю структурою (будовою) під­мет буває простий і складений. Простий підмет виражається одним словом, а складений — словосполученням.

Простийпідмет може бути виражений:

1) формою називного відмінка іменника або особового за­
йменника. Наприклад: Сяють зірниці. Спустилася ніч (П. Г.); Не
раз ми ходили в дорогу
(П. Г.); Ніхто не міряв серця глибочінь
(А. М.): Дехто ще зоставсь у гаю (Л. У.): Все поспішало додому,
всяке шукало собі захисту
(П. М.);

2) субстантивованим прикметником і дієприкметником:
Навіть старі хвалили Гущу (М. К.); Уже поволі стало забувать-
ОА Все пережите, пройдене, старе
(К. Г.); Саме звідтпїГнасува-
лося
оте найстрашніше, темне, вируюче
(О. Г.);

3) числівником: Двоє ідуть (М. К.); Знову замовкли обоє

(П.М.);

4) інфінітивом: Найлюбішою забавкою було йому будувати
та розоряти землянки, вали, окопи
(П. М.);

5) будь-якою невідмінюваною частиною мови, вжитою
у значенні іменника (субстантивовано): Дорогою із-під землі


донеслося до його Грщькове «ку-ку» (П. М.); «Ура» теж було - оєю(О.Т.);

6) будь-якою формою відмінюваного слова, вжитого в зна­ченні іменника: Несите «мусиш» повело Сашка служити кру­кам клятим (М. Р.); «Рівняйсь». прокотилося лунко (В. В.).

Складеним називається підмет, утворений з двох або кількох повнозначних слів.

У ролі складеного підмета можуть виступати такі синтак­сично або лексично нерозкладні словосполучення:

1) складні географічні й астрономічні назви (Донецький кряж, Велика Ведмедиця, Чумацький Шлях, Південна Америка), назви установ (Верховна Рада України), стійкі словосполучен­ня (сільське господарство), складні (повні) назви осіб (Драй-Хмара Михайло Панасович український Поет і літературо-

веиь. Належав до літературної групи «неокласиків».

2) сполучення іменника або займенника у формі називного
відмінка з іменником в орудному відмінку з прийменником з:
Меланка з Гафійкою йдуть курною дорогою
(М. К.); Одне гада­
ли^ ми
з тобою, шукали одного шляху (ТІ.
Г.); Тут молодиия з
дівчинкою сиділи й одпочивали. Мати з ними порались у хаті,
готовили вечерю
(І. Н.-Л.). Це так званий соціативний (скла­
дений) підмет. Однак треба мати на увазі, що такі словоспо­
лучення вважаються єдиним цілим (виступаючи підметом)
тільки тоді, коли присудок стоїть у множині і відноситься не до
однієї особи або предмета, а зразу до обох. Якщо ж присудок
стоїть в однині, то підметом виступає тільки перше слово цьо­
го словосполучення. Наприклад, у реченні Маргіт сиділа на
березі з дитиною на руках
(О. Г.) підмет Маргіт, а з дитиною
додаток;

3) сполучення іменника, що має значення сукупності, з імен­
ником у родовому відмінку: Гурт хлопців підійшов до столу
(О. Г.); Велика зграя журавлів кружляла невисоко і плавно над
землею
(М. Р.);

4) сполучення числівників з іменником у називному або ро­
довому відмінку: Два штучних будинки зі скляними стелями
стояли один біля другого, дивуючи очі своєю красою
(П. М.); Не­
великії пщиліта марно пролетіли
(Т. Ш.); Тихо листом край пе­
чери два дубки шептали
(С. Р.);

 

5) сполучення прислівників з іменником у родовому від­
мінку: Попід стіною за столом сиділо кілька чоловіків (М. К.);
Чимало літ перевернулось, води чимало утекло (Т. Ш.);

6) сполучення іменника, числівника або займенника у формі
називного відмінка й іменника (або займенника) в родовому
відмінку з прийменником з (із): / кожний з нас те знав, що слави


нам не буде (І. Ф.); Ніхто з людей не створював землі, ніхто з людей і не повинен привласнювати землю (М. С);

7) ціле речення, виділене інтонацією: Минуло «Бути чи не бути?», над синню буйного Славути про це вирує Дніпрельстан (В. Сос).

§ 16. Присудок і форми його вираження

Присудок— це головний член речення, пов'язаний коорди­нацією з підметом, що виражає ознаку предмета, названого підметом. Найтиповіша форма присудка—дієслово в особовій формі, що означає дію чи стан суб'єкта, названого підметом.

За структурою розрізняють три типи присудка: дієслівний простий, складний і складений. Підставою для поділу присудка на дієслівний простий і складений є спосіб передачі (вираження) предметного і граматичного значення. У простому дієслівно­му присудку предметне (речове) і граматичне значення виражені одним словом, а в складеному дієслово-зв'язка і допоміжне дієслово є носіями граматичного значення, а та частина при­судка, що стоїть після них, — носієм предметного значення. Як правило, простий дієслівний присудок — однослівний, а Укладений — двослівний. Простий дієслівний присудок вира­жається дієсловом у формі дійсного, умовного або наказового способу.

Складений присудок може бути дієслівним та іменним. Скла­дений дієслівнийприсудок утворюється з двох дієслів: дієслова в особовій формі з послабленим лексичним значенням (зв'яз­ки) та інфінітива. Складений іменний присудок утворюється з дієслівної зв'язки та іменної частини. Дієслово-зв'язка бути у формі теперішнього часу (є, єсть) називається нульовою, а присудок вважається складеним з нульовою зв'язкою.

Присудок може бути виражений також двома або кількома повнозначними частинами мови. Такий присудок називається складним.

§ 17. Простий дієслівний присудок

Простий дієслівний присудок може бути виражений: 1) дієсловом дійсного способу у формах теперішнього, май­бутнього, минулого або давноминулого часу: Я слухаю співи. У дружбі тій ми завжди будем жити (С. К.);Дим і туман відпли­ву, і зажевріє світання (В. Шв.); Із города із Глухова полки ви­ступали (Т. Ш.); І сам ти впав був од тяжкої рани, Та прапор

полку у руці тримав (М. Р.)


2) дієсловом умовного способу: Я жив би двічі і помер би
двічі, Якби було нам два життя дано
(М. Б.); Якби знала, що
загине, була б не пустила
(Т. Ш.);

3) дієсловом наказового способу: Всім серцем любіть Україну
свою,
— / вічні ми будемо з нею (В. Сос); Ти грими, наша славо,
по світу, Рідне слово, дзвени, голосне
(П. Т.);

4) формою інфінітива: Тоді вона мене иілувати (М. В.); (На­
каз дано коротко й суворо) Вдарити й розбити ворогів
(В. Бл.);

5) дієслівно-вигуковими формами (трісь, бух, геп тощо) і
звуконаслідувальними словами: Заридала Катерина Та бух йому
в ноги
(Т. Ш.); Лисичка хап і у кущі мерщій (Л. Г.).

Простий дієслівний присудок може ускладнюватися, внаслі­док чого він стає ускладненим.Ускладнення простого присуд­ка може здійснюватися:

1) повторенням того самого дієслова в різних часових фор­
мах: О земле рідная! Не жатиме неситий Пшениці на твоїх ла­
нах! Жила, живеш, довіку будеш жити. Безсмертна у вікахі
(М. Р.); Поїхали... А Черкаси палають, палають (Т. Ш.);

2) поєднанням однокореневих дієслів: Тягнуть-потягнуть.
а витягнуть не можуть
(Н. тв.);

3) поєднанням двох дієслів в однаковій формі за допомогою
сполучників, часток: От узяла та й полетіла, щоб недалечко, у
ярку, на самоті поснідать до смаку
(Л. Г.);

4) поєднанням інфінітива з особовою формою дієслова: Се­
ред хати сіли вечеряти
(П. М.);

5) поєднанням особового дієслова з прислівником чи при­
слівниковим словосполученням: Комарі нас поїдом їли, пили
нашу кров, насолоджуючись
(О. Довж.);

6) поєднанням особового дієслова з частками було, як, давай,
собі, ніби
та ін.: А Чіпка одно гуляє, з шинку до шинку сновигає,
та знай тягне з господи все
(П. М.); А нумо знову віршувать

(т. плі

7) стійкими словосполученнями дієслівного характеру (жи­
ти на широку ногу, брати участь, без ножа зарізати, впасти в
око, припасти до душі, дійти висновку
та ін.): Напала на дочку
мокрим рядном
(І. Н.-Л.): Але Муха як крізь землю провалився.
мабуть, на тім краї слободи
(А. Г.); Кравчина держав свого сло-
ва
(О. Довж.); Я печу раків і мовчки стою на одному місці, каю-
чпсь, що прийшов сюди
(М. С).

§ 18. Складений дієслівний присудок

Присудок, виражений неозначеною формою дієслова (інфі­нітивом) у поєднанні з дієсловом-зв'язкою, називається діє­слівним складенимприсудком. Основне його значення міститься


в інфінітиві, а дієслово-зв'язка лише вказує на час, спосіб і вид дії. Інфінітив, при якому стоїть зв'язка, виражає саму дію, а Йієслово-зв'язка вказує на її початок, кінець або процес, мож­ливість або неможливість виконання, намір, бажання або неба­жання суб'єкта виконувати чи виконати дію, здатність або спро-Йу до її виконання тощо. У кожному конкретному випадку зна­чення дієслівного складеного присудка розкривається в кон­тексті на основі єдності лексичного значення обох складових частин дієслівного присудка (інфінітива і дієслова-зв'язки) і граматичним значенням самого дієслова-зв'язки.

У ролі допоміжних дієслів у складеному дієслівному присуд­ку виступають дієслова, що належать до певних семантичних груп:

1) дієслова, що означають початок, продовження або кінець
дії, вираженої інфінітивом (почати, починати, продовжувати,
перестати, кінчати, стати
та ін.): Всі, завмерши, продовжували.
не зводячи очей, дивитися на двері
(Г. Т.); І я вірші став писати
%іід вечір золотий
(В. Сос.); Горизонт починав мене вабити не­
переможно
(Л. У.);

2) модальні дієслова зі значенням бажаності, необхідності,
Можливості чи неможливості дії (могти, вміти, мусити, хотіти,
бажати, намагатися, готуватися, поспішати, вирішувати
та
ін.): Кайдашиха мусила заходжуватися сама коло своїх сорочок
'(І. Н.-Л.); Довго я не хотіла коритись весні (Л. У.); Герман не_
міг довше дивитися на таку забаву межи дітьми
(І. Ф.);

3)дієслова, що виражають процеси мислення чи внутрішні почуття (думати, гадати, сподіватися, боятися, любити, ненави­діти): Мій гостю, щоб тебе не дратувати, волію, я розмови за-^ лишити про сі матерії (Л. У.).

Усі допоміжні дієслова мають послаблене лексичне значен­ня, що робить можливим їх вживання в ролі дієслова-зв'язки при інфінітиві.

До дієслівних складених присудків належать також присуд­ки, виражені повнозначним дієсловом у поєднанні з інфініти­вом, що має відтінок обставини мети, якщо обидві дії стосують­ся того самого суб'єкта: Андрій пішов оглядати руїни (М. К.). Якщо дія, названа дієсловом в особовій формі, стосується од­ного суб'єкта, а дія, названа інфінітивом, — іншого, то інфінітив до складу присудка не входить, а виступає як додаток: Лікар заборонив (що?) вставати з ліжка; Командир наказав (що?) стріляти. У цих прикладах інфінітив є додатком (так званий 'об'єктний інфінітив) і до складу присудка не входить. Не мож­на вважати складеними присудками також складені форми майбутнього (я буду носити я носитиму) та давноминулого часу (Він заходив був, та не застав), бо вони становлять форми одного слова.


Складеними дієслівними є й також присудки, в яких інфі­нітив поєднується із: 1) прикметниками чи дієприкметниками (певен, згоден, повинен,радий, змушений, зобов'язаний тощо): Рад би він ще раз побачить отаку зиму (ТІ. Т.); Я зобов'язаний допо­могти старому (М. С); 2) предикативними прислівниками (треба, молена, необхідно та ін.): Уранці нічого не можна було пізнати (О. Донч.); Двох котів у мішок саджати не можна покусаються (Г. Т.); Щоб научитись жить, треба настражда­тись у житті (І. К.-К.), хоча в обох випадках цю конструкцію можна сприймати і як конструкцію з простим присудком, а дієслово в інфінітиві — як додаток.

Безсумнівно, складеним дієслівним є присудок, виражений фразеологічним сполученням, що заступає модальне дієслово (мати бажання, мати намір, мати право, горіти бажанням, дати згоду та ін.) у поєднанні з інфінітивом: Савченко з Руди-ком навіть задля такого незвичайного дня не мають охоти по­ступатися своїм апетитом (М. К.); Має намір [Іван] викрасти поламаний віз (Л. М.).

§ 19. Складений іменний присудок

Складений іменний присудок— це присудок, виражений іменними частинами мови чи їх замінниками в поєднанні з дієсловом-з'вязкою. Іменна частина іменного складеного при­судка, що виражається іменником, прикметником (чи дієприк­метником), числівником, займенником або прислівником, пе­редає основне лексичне значення, а дієслово-зв'язка, що стано­вить особові форми від допоміжних дієслів бути, стати, явля­ти, виражає граматичне значення (часу, особи та способу) при­судка, зв'язуючи його з підметом.

Дієслова-зв'язки, що вживаються для вираження грама­тичних відношень між підметом та іменною частиною складе­ного присудка, бувають кількох різновидів: а) абстрактні; б) напівповнозначні; в) повнозначні. Абстрактна зв'язка — це дієслово бути в різних формах часу і способу. її роль суто гра­матична: вона зовсім позбавлена лексичного значення і вира­жає лише відношення між підметом та іменною частиною скла­деного присудка. Дієслово бути використовується як зв'язка з будь-якою іменною частиною складеного присудка. Для вира­ження минулого часу воно набуває форми був, була, було, були, майбутнього — буду, будеш, буде, будемо, будете, будуть, те­перішнього — є, рідше єсть. У теперішньому часі ця зв'язка вживається рідко, зокрема лише тоді, коли на неї припадає ло­гічний наголос: Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована


ще не була (П. Т.). Зазвичай вона опускається, перетворюючись зна нульову, однак присудок при цьому залишається складеним |з нульовою опущеною зв'язкою, а не перетворюється на про-їстий. До речі, про те, що це структури з опущеною зв'язкою, свідчить їх графічна передача: на письмі опущена зв'язка час­то позначається тире: Воля для чоловіка вільного чарівне слово (П. М.); НашаиІДклюдське щастя і воля (І. Ф.); Сміле слово то наші гармати, світлі вчинки то наші мечі (П. Г.).

Напівповнозначна дієслівна зв'язка — це дієслово з послабле­ним лексичним значенням, що виражає граматичні відношення між підметом та іменною частиною складеного присудка і водно­час частково зберігає лексичне значення. До таких напівповно-значних дієслів-зв'язок належать дієслова стати, становити, яв­ляти, зробитися, почати, здаватися, називатися та ін.: Густа тінь у воротях повітки при ясному сонці здавалась чорною (І. Н.-Л.); Ти другом, братом і сестрою сіромі стала (Т. ПІ.); До нього став Чіпка підпасичем (П. М.); Мені осіння ніч короткою здається (Л. У.).

Повнозначна зв'язка—це дієслово зі значенням дії, стану, руху, перебування тощо, яке може самостійно виступати присудком, а в деяких конструкціях — виражати граматичні відношення між іменною частиною присудка і підметом, водночас зберігаючи своє лексичне значення: Весна стояла суха і вітряна. Після короткого жаркого бою мінометники поверталися з лісу тріумфаторами (О. Г.); Поет всюди залишається господарем свого настрою (О. Г.); Олена не могла залишатися спокійною та байдужою (Г. Т.).

У ролі іменної частини складеного присудка можуть висту­пати будь-які іменні частини мови, найчастіше іменник у різних відмінкових формах:

1) іменники в називному відмінку: Обоє вони були сироти
(М. В.); Я твоя мати (Т. ПІ.); Наш народ океан (П. Т.); Час
великий суддя (І. К.);

2) іменники в орудному відмінку без прийменника: Шевченка
не без підстави називають революціонером художньої форми
(О. Г.);

3) іменники у знахідному відмінку з прийменником за: Лев
був за старшину
(Л. Г.); — Хай чабан! усі гукнули, за ота­
мана буде
(П. Т.);

4) іменники в родовому відмінку з прийменником без: Я був
без імені, роду й племені
(М. К.).

Називним відмінком іменника при зв'язці бути (або й тоді, коли вона опущена) у складеному присудку підкреслюється постійність, а знахідним з прийменником за — тимчасовість ознаки. З допоміжним дієсловом стати, зробитися тощо імен­ник зазвичай виступає в орудному відмінку, а при допоміжних дієсловах становити, являти — у знахідному: Траншея являла жахливе видовище (О. Г.).


У ролі іменної частини складеного присудка можуть також виступати:

1) прикметники і дієприкметники в називному та орудному
відмінках: Андрійко буву мене повновидий, ясноокий, кучерявий
(М. В); Очі у неї були ясні,коси довгі, великі, чорнорусі(М. В.);
Двері були зачинені й защеплені...
Хата була засунена(П. М.);
Малій дитині життя здавалосятаким тяжким,таким осто­
гидлим (П. М.); З року нарік вонаробилась непокірливіша, веред­
ливіша (П. М.);

2) числівники в називному чи орудному відмінку: В бою ти
не один
(М. Тер.);

3) займенники у називному або орудному відмінку. Хто був
нічим,той став усім
(В.Сос);

4) прислівники: А Любка вже замужем була (І. Н.-Л.);

5) фразеологізми і нерозкладні словосполучення: / мати
твоя, і бабка твоя були чесного роду
(М. К.); Карно був широкий
у плечах, з бліднуватим лицем
(І. Н.-Л.).

§ 20. Складний присудок

Останнім часом виокремлюють ще один різновид присуд­ка —складний присудок, хоча більше підстав назвати його усклад­неним. Цей присудок утворений з двох, трьох чи чотирьох ком­понентів, які об'єднують ускладнену зв'язкову частину та при-зв'язковий член, що виражає лексичне значення присудка.

Складні присудки можуть бути дієслівними та іменними. Складний тричленний дієслівний присудок складається з осо­бової форми дієслова, допоміжного дієслова у формі інфініти­ва та призв'язкового члена — інфінітива: Семен зразу не може зважитись почати бесіду (М. К.). Складний тричленний іменний присудок складається з особової форми дієслова, діє-слова-зв'язки у формі інфінітива та іменної частини: / нам хо­четься бути птахами (О. Г.). Тричленний присудок змішаного типу складається зі зв'язки, призв'язкової частини та призв'яз­кового інфінітива: Штабні офіцери повинні були...весь час орі­єнтуватибійців (О. Г.); Як господиня я була зобов'язана пітисюди з гостем... (І. Ле). Проте у мовознавчій літературі питання про складний присудок ще недостатньо опрацьовано, а тому цей тип присудка визнається не всіма вченими-синтаксистами.

§ 21. Координація присудка й підмета

Особливий вид зв'язку між словами становить зв'язок при­судка і підмета. До останнього часу його називали узгодженням присудка з підметом, вважаючи, що присудок цілковито залежить


від підмета, проте вже давно було помічено, що, пов'язуючись із підметом, як гадали, зв'язком узгодження, присудок зберігає по­рівняно з ним більшу самостійність між прикметником та імен­ником в атрибутивному (означальному) словосполученні і, буду­чи одним із головних членів речення, не зливається з підметом так тісно, як прикметник з іменником у словосполученні. (Пор.: дерев 'яний стіл, зелене дерево, дерев 'яному столу, зеленому дереву і т. ін.). У зв'язку з цим виникла потреба відрізняти зв'язок при­судка з підметом від зв'язку узгодження між означенням і озна­чуваним словом в атрибутивному словосполученні. Якщо в ос­танньому означення справді узгоджується з означуваним словом, повністю залежачи від нього, то зв'язок присудка з підметом має відчутно інший характер. До того ж у різних структурних різно­видах речень зв'язок між присудком і підметом має свої особ­ливі ознаки і взагалі спостерігається взаємне підпорядкування головних членів речення один одному. Тому у більшості по­сібників зв'язок присудка з підметом останнім часом розглядаєть­ся як особливий тип зв'язку, що полягає у взаємному підпоряд­куванні цих головних членів речення один одному, яке виявляєть­ся, зокрема, у взаємному уподібненні їх форм.

Такий зв'язок присудка з підметом дістав назву координації. Отже, координація — це взаємоспрямований зв'язок присудка з підметом, що полягає у взаємному уподібненні їх форм.

Оскільки і присудок, і підмет як головні члени речення мо­жуть виражатися різними частинами мови (що особливо стосу­ється присудка), набуваючи при цьому різного морфологічного оформлення, то й координація їх має різне морфологічне вира­ження. Так, у реченнях з простими присудками, вираженими формами дієслова дійсного, умовного й наказового способу, координація зазвичай охоплює такі граматичні категорії, як категорія особи, числа й роду. У реченнях зі складеними при­судками з іменною частиною, вираженою іменником, коорди­нація присудка і підмета відбувається в числі й відмінку, а в реченнях зі складеним присудком з іменною частиною, вира­женою прикметником, — у роді, числі й відмінку.

Далі коротко зупинимося на окремих випадках координації присудка й підмета.

1. Якщо підмет виражений особовим займенником, то про­стий дієслівний присудок зазвичай має відповідну особову фор­му: Ми співаєм, дзвоном зустрічаєм: День! День! (П. Т.); Ти да­нину ,

раєш від землі (М. Р.).

Особовий займенник ви часто вживається для вираження ввічливості та пошани, і в такому випадку простий присудок має переважно форму множини: Може, ви, дядечку, чого-не­будь попоїли й (І. К.-К.), хоч іменний складений присудок висту-


пає в однині: Ви хто такий! (Є. 3.)- Однак присудок-дієприкмет-ник (а іноді й прикметник) при підметі ви ставиться у множині: А чого ви до нього такі немилосердні (Є. 3.). Особовий займенник ми часто вживається замість я з метою вираження тісного зв'яз­ку мовця зі слухачами. Це найчастіше буває в науково-публіцис­тичному мовленні. При такому підметі присудок стоїть у мно­жині: На підставі цих даних ми можемо зробити висновок (Газ.). В українській народній розмовній мові при підметах, що є назвами старших за віком людей, зокрема батьків, присудок нерідко ставиться у множині, однак у сучасній літературній мові це не є нормою, наприклад: Я вийшов з хати і побачив, що дядь­ко Галушка душать мого тата, я попросив, щоб вони пустили, хотів одірвати їх руки від татового горла, але не зміг. Коли ж тато посиніли й закрили очі, я злякався і вдарив дядька Галушку дрючком по голові (О. Корн.).

2. Якщо підмет виражений іменником, то дієслівний прису­
док граматично оформляється за формою 3-ї особи: Сміється
сонце
з небозводу, кудись хмарки на конях мчать
(П. ТГ)!

3. Якщо присудок виражений формою минулого часу чи
умовного способу, то в однині він стоїть у формі того ж роду,
що й підмет: Алі скинув на пісок свою ношу (М. К.); Година для
праці настала
(Л. У.) та ін.; те саме маємо й у випадках, коли в
іменній частині складеного присудка є прикметник, дієприк­
метник чи займенник: Вогонь був дуже щільний (О. Г.); Гора
була така,
що з неї спускались цілий день
(О. Г.); В бетон і сталь
наш край закутий
(В. Сос).

4. Низку особливостей у координації присудка й підмета
маємо у випадках, коли підмет складений або виражений абре­
віатурами, зокрема:

 

1) при складеному підметі, вираженому прийменниковим
сполученням іменника в називному відмінку з іншим іменни­
ком в орудному відмінку, присудок ставиться у множині: Чіпка
з Грииьком ведуть
розмову про хазяйство
(П. М.); Остап з Со­
ломією сіли
під вербою
(М. К.). Якщо ж присудок ставиться в
однині, то цим підкреслюється, що один з діючих суб'єктів
підпорядкований другому, тобто виконує функцію додатка: Іде.
Марко
з чумаками
(Т. Ш.);

2) при підметі, вираженому сполученням іменника з числів­
ником, присудок може стояти як в однині, так і в множині.
Форма однини зберігається зазвичай тоді, коли присудок стоїть
перед підметом, а форма множини — коли після нього: Там
три верби схилилися, мов журяться вони
(Л. Г.); Серед дорожніх
клунків сиділо троє молодих хлопиів
(М. К.), хоч при цьому мо­
жуть траплятися й відступи: Три верби стояло над ставом
(І. Н.-Л.);


 

3) при підметі, вираженому сполученням слів багато, чима­
ло, більшість, ряд, низка, група, сотня
тощо із залежними від
них повнозначними словами в родовому відмінку, присудок
ставиться у формі однини: Лягло кістьми людей, муштрованих
чимало
(Т. Ш.); Цілий ряд очей дивився в рот бабі (М. К.);
Більшість бійців лягає спати (О. Г.);

4) якщо у складі підмета є займенники всякий, кожний, хтось,
дехто
тощо, то присудок має форму однини: І колений з нас те
знав, що слави нам не буде
(І. Ф.);

5) при підметі, вираженому складноскороченим словом (абре­
віатурою), присудок переважно має форму роду опорного слова
цієї абревіатури: Облуно (обласне управління народної освіти)
розіслало програми.
Проте при деяких абревіатурах, зокрема
тих, що закінчуються на приголосний, присудок набуває фор­
ми чоловічого роду: загс провів реєстрацію шлюбів. Те саме
маємо і при підметах, виражених власними назвами: «Вечірній
Київ» надрукував..., «Вечірня Одеса» надрукувала.., відпливала
«Абхазія»..,
але газета «Вечірній Київ» надрукувала, відпливав
теплохід «Абхазія»;

6) якщо при однорідних підметах є узагальнювальне слово
все (ніхто, ніщо тощо), то присудок ставиться в однині: Жито,
пшениця
й овес
усе разом поспіло й присохло (І. Н.-Л.);

7) якщо в реченні є кілька однорідних підметів в однині, то
присудок ставиться в однині й множині: / гамір, галас знялися в
хаті
(А. Г.); А в хаті за столом сидить Назар чорнявий і моло-
дичка. гарненька, жінка Назарова
(М. В.);

8) якщо підмет виражений словосполученням числівнико­
вого походження (один перед другим, один по одному, один за
одним),
то присудок може стояти як у множині, так і в однині
(рідше): Один у одного питаєм, нащо нас мати привела (Т. Ш.);
Одна думка обганяла другу: одна одну випереджала (П. М.).

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Гриф надано Міністерством освіти і науки України лист від червня р... Видано за рахунок державних коштів Продаж заборонено...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: II. Крапелина доброти

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Предмет синтаксису
Синтаксис є складовою частиною вчення про граматичну будову мови, до якого входить також морфологія. Проте якщо морфологія за об'єкт вивчення має слово, зокрема його будову, форми і граматичні кате

Словосполучення як синтаксична одиниця
Словосполучення — це така синтаксична одиниця, що утво­рюється поєднанням двох або більше повнозначних слів, пов'я­заних між собою підрядним зв'язком і певними лексико-гра­матичними відношеннями і

II. На прощання
Прощай, моя мила! Ти юність згадала мені... Космеєю сонця цвіла ти в моєму вікні. Прощай, моя мила, буває усе на віку. Ти цвітом горітимеш вічно в моєму рядку! Ти гордою мальвою сход

ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
§ 22. Другорядні члени речення і принципи їх класифікації Члени речення, що граматично залежать від головних чле­нів, доповнюючи або пояснюючи їх у тому чи тому відношен­ні, або від реченн

Вправа 72.Перепишіть речення. Підкресліть слова, які мають при собі означення, та самі означення. Дайте повну письмову характеристику цих
означень (узгоджене — неузгоджене, непоширене — поширене, препози­тивне — постпозитивне; морфологічне вираження). 1. Осінь віє смутними вітрами. В такі вітри опадає кора з висохлого д

ГОЛОВНИЙ ЧЛЕН ЯКИХ СПІВВІДНОСНИЙ
З ПРИСУДКОМ § ЗО. Особові й безособові односкладні речення Односкладні означено-особові, неозначено-особові, узагаль­нено-особові речення, які містять певну вказі

З ПІДМЕТОМ
§ 36. Поняття про односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом До односкладних речень, головний член яких співвідносний з підметом, належить невелика група речень, об'є

Список рекомендованої літератури
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. — С. 100—105. Вихованець І. Р. Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика української мови. — К,

ПОРЯДОК СЛІВ У ПРОСТОМУ РЕЧЕННІ
§ 44. Поняття про порядок слів Порядокслів — це розташування слів у реченні, взаємне роз­міщення членів речення, яке має синтаксичне, семантичне і сти­лістичне значення.

Список рекомендованої літератури
Вихованець. І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. — С. 46—57. Курс сучасної української літературної мови: У 2 т. / За ред. Л. А. Була- ховського.

Форми присудка при однорідних підметах
Якщо однорідні підмети пов'язані єднальними сполучника­ми або інтонацією, то форма присудка залежить від порядку слів. 1) Присудок ставиться у формі множини у таких випадках: а) після одно

Прийменники при однорідних членах речення
При однорідних членах речення, виражених іменниками, займенниками, а також субстантивованими словами, можуть вживатися повторювані й неповторювані прийменники. Той самий прийменник може не повторюв

РЕЧЕННЯ З ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ДРУГОРЯДНИМИ ЧЛЕНАМИ
§ 56. Поняття про відокремлення Відокремлення — це семантичне (змістове) та інтонаційне виділення другорядних членів речення з метою посилення їх змісту і значення, надання їм певної самос

РЕЧЕННЯ, УСКЛАДНЕНІ ВСТАВНИМИ І ВСТАВЛЕНИМИ КОНСТРУКЦІЯМИ
§ 6і. Загальні поняття про вставні і вставлені конструкції Речення можуть ускладнюватися різними словами, словоспо­лученнями й реченнями, які, не входячи до складу речення як його члени, н

Список рекомендованої літератури
Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика україн­ської мови. — К., 1982. — С. 184—193. Грамматика русского язьїка. Синтаксис. — М., 1954. — Т. 2; ч. 2.

СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ ЯК СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ
§ 64. Поняття про складне речення Складне речення порівняно з простим—синтаксична одини­ця вищого порядку. Воно складається з двох чи більше предика­тивних частин (організуючих центрів), к

КЛАСИФІКАЦІЯ СКЛАДНОСУРЯДНИХ РЕЧЕНЬ
§ 69. Складносурядні речення з єднальними сполучниками До єднальних сполучників у сучасній українській літера­турній мові належать і (й), та, та й, ні... ні, як... так. У складно­су

СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ
§ 74. Загальні поняття про складнопідрядне речення Складне речення, що складається з двох або більше преди­кативних одиниць, поєднаних в єдине семантичне й граматичне ціле підрядним зв'язк

Список рекомендованої літератури
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. — С. 279—354. Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика україн­ської мови. — К., 1982.

БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ
§ 90. Загальні відомості Поряд зі складними реченнями, в граматичній організації яких найважливішу роль відіграють сполучники, у мовленні широко представлені також складні речення, предика

НАДФРАЗНА ЄДНІСТЬ, АБО СКЛАДНЕ СИНТАКСИЧНЕ ЦІЛЕ
§ 109. Поняття про надфразну єдність, або складне синтаксичне ціле Як слово повністю розкриває своє значення тільки у зв'язку з іншими словами, тобто у словосполученні і реченні, так і ре­

Типи розділових знаків
Розрізняють два основні типи розділових знаків: 1) віддільні, або відділяючі, за допомогою яких розмежовуються сусідні речення, однорідні члени речення тощо (крапка, знак оклику, знак питання, крап

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
А. Г. А. Головко В. Кол. А. Д. А. Демиденко В. Колод. А. І. А. Іщук В. Кор. А. К. А

II н и мил ь не її и дії її її я
Бевзенко Степан Пилипович, Литвин Любов Петрівна, Семеренко Ганна Василівна Сучасна українська мова Синтаксис Видано за р

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги