Інформація – це ключ до всіх знань, джерел енергії, сировини, нових машин, технологій; вона – продукт праці, який має загальну споживчу вартість, є специфічним товаром, який під час продажу полишається в того, хто її продає. Цю особливість інформації як товара прекрасно ілюструє приказка: “Якщо в нас є по яблуку і ми обміняємось ними у нас знову буде по яблуку. Але якщо в нас є по ідеї і ми обміняємось ними, у кожного з нас буде по дві ідеї.” Крім того, в сучасних умовах варто пам’ятати вислів американського мільярдера Форда: “Для тих, хто робить гроші найбільш цінним є своєчасно отримана інформація.”
Знання – це отримання й накопичення інформації. Енергія, яку об’єкт витрачає на отримання інформації, створює в ньому запас енергії, яка прагне розсіятись. При втраті інформації ентропія об’єкта збільшується.
Знання, навики, уміння, якщо вони не підтримуються працею та тренуваннями в їх використанні, розсіюються. Перетворені в знання систематизовані інформаційні повідомлення, накопичені попередниками, безперервно переробляються, уточнюються та доповнюються. Від інтенсивного використання інформація не зменшується. В багатьох випадках вона при цьому вдосконалюється, стає більш цінною.
Непоінформованість членів громади шкодить їй. Пошук інформації, що не вистачає – це додатково витрачений час, засоби, втрати від прийняття неправильних рішень і т. д. Наприклад, в США тільки уряд для прийняття рішень у міжнародних справах на збір інформації в 1984 році витратив 18 млрд. доларів. Із загальної кількості отриманих повідомлень 881 943 були секретними, приблизно 6000 із них коштувало біля 1 млн. дол. кожне*.