Історію розвитку обчислювальної техніки можна розділити на два основні етапи [2, c. 8].
Початком першого етапу вважають 18 ст., коли Б. Паскаль і Г. Лейбніц створили підсумовуючі машини. На заміну цим машинам в 19 ст. прийшли механічні та електромеханічні пристрої типу арифмометра.
В 30-х роках 19 ст. був розроблений проект першої в світі обчислювальної машини, яка мала виконувати обчислення автоматично без втручання людини і при цьому вибирати той чи інший шлях продовження обчислень у залежності від знайдених результатів. Автором цього проекту став відомий англійський учений Чарльз Бебідж. В його машині передбачались такі пристрої:
1) “Склад” для зберігання чисел (у сучасних машинах такий пристрій називають запам'ятовуючим).
2) “Фабрика” для виконання дій над числами (у сучасних обчислювальних машинах такий пристрій називають арифметико-логічним).
3) Пристрій для керування операціями машини в необхідній послідовності, наприклад, перенесенням чисел з одного місця пам'яті в інше.
4) Пристрій для введення даних в машину й виведення результатів.
Першу у світі програму для машини Беббіджа написала Ада Лавлейс, донька відомого поета Джорджа Байрона. Але Беббіджу так і не довелося побачити свою машину в дії.
Другий етап у розвитку обчислювальної техніки пов’язаний з появою в першій половині 20 ст. трьох технічних новинок, що зробили можливим створення принципово нового обчислювального засобу - сучасного к о м п'ю т е р а.
Цими новинками є:
1) електронний перемикач;
2) цифрове кодування інформації;
3) пристрій штучної пам'яті.
На початку 40-х років 20 ст. болгарський інженер Д. Атанасов та американський вчений Д. Моучлі запропонували використати радіолампи для виконання обчислень, пропонуючи тим самим повністю виключити механічні вузли комп’ютера.
Перша обчислювальна машина, яка повністю реалізувала дану ідею, була створена в США в 1946 році. Вона отримала назву ЕНіАК - по першим буквам повної англійської назви, яка українською мовою виглядає як “електронний числовий інтегратор та обчислювач”. Саме з цього моменту починається епоха електронних обчислювальних машин.
Але пройшло ще декілька років, поки не склались основні принципи побудови сучасних ЕОМ. Ці принципи були обґрунтовані видатним математиком ДЖ. фон Нейманом в 1946 році.
Перша електронно-обчислювальна машина в Європі була зроблена і задіяна в Україні в 1949 році. Це сталося на тодішній околиці м. Києва - в селищі Феофанія у будинку колишнього монастирського готелю. Назвали цю машину досить буденно – мала електронна обчислювальна машина - МЕОМ.
Ідею проекту, на тлі свистопляски з “викриттям” “буржуазної лженауки – кібернетики”, висунув академік Сергій Олексійович Лєбєдєв (1902…1974), якого підтримали тоді на президії АН УРСР і персонально академіки М. Лаврентьєв та О. Ішлінський.
Після створення МЕОМ селище Феофанія на тривалий час стало Меккою радянських інженерів з електроніки та прикладної математики.
Цікаво, що сама ідея програмованих пристроїв для обчислень, яка зародилася у США в роки другої світової війни, знайшла згодом послідовників у Великій Британії, а третьою країною, де вона розвинулася практично незалежно, - стала Україна.