Носії інформації, форми і способи подання інформації.

Носій інформації – це фізичне середовище, у якому поширюється чи фіксується інформація. Розрізняють магнітні, оптичні, перфоровані, паперові та екранні носії (див. рис.4) [7, c. 19].

До магнітних носіїв належать магнітні стрічки і диски, до оптичних – лазерні компкат-диски, до перфорованих - перфокарти і перфострічки, до паперових – папір друкарських пристрорїв, до екранних – екрани дисплеїв.

 

У пристроях, призначених для передавання й опрацювання інформації, використовуються два фізичних способи подання інформації (див. рис. 5):

· Аналоговий – за допомогою неперервних сиганлів. Прикладами аналогових способів передавання сигналу є людська мова, радіо, звукозапис на магнітні стрічки тощо.

· Цифровий – за допомогою дискретних сигналів. Найяскравішим прикладом дискретного способу подання інформації є обчислювальні процеси в комп’ютерах.

 

Основою подання інформації у комп’ютерах є системи числення (СЧ). Запис числа в деякій СЧ називається кодом числа:

 

А=а_na_n-1…a₂a₁a_0,

 

де кожна позиція в зображенні числа називається розрядом, а номер позиції – номером розряду. Значення, яких набувають числа а_n, називаються алфавітом. У комп’ютері вся інформація подається у двійковій системі числення з алфавітом 0 і 1. Усі двійкові числа можна подати у такому вигляді:

 

А=a_n2ⁿ+a_n-12^n-1+…+a₁2¹+a₀…

 

Наприклад, код числа 4 запишемо як 100, а код числа 9 – 1001.

Сучасні засоби передавання інформації, незалежно від свого практичного призначення й типу, використовують схему, запропоновану Шеноном (див. рис. 6). Вона припускає, що інформація від джерела інформації через передавач (кодувальний пристрій) передається по каналах зв’язку до користувача. З боку користувача знаходиться приймач або декодувальний пристрій. Як канали зв’язку можуть використовуватися комп’ютерні мережі, засоби телекомунікації, а також зовнішні накопичувачі інформації, за допомогою яких обмінюються інформацією автономні комп’ютери чи незв’язані мережі.