Ампі́р

Ампі́р (фр. empire — імперія) — термін, що застосовується вмистецтвознавстві до західно-європейського класицизму часів імперії Наполеона І, переважно в архітектурі, портретному живописі та декоративно-ужитковому мистецтві.

Для ампіру характерним було звернення до мистецьких традиційімператорського Риму з його прагненням до строгої величі та помпезності, холодної елегантності і обов'язкового прагнення звеличити абсолютну владу військових монархій (Перша імперія у Франції, російського царя Олександра І).

В декоративному оформленні архітектурних споруд, меблів та ін. застосовуються військові емблеми, зброя часів Стародавнього Риму, лаврові вінці, крилаті грифони, сфінкси, леви та ін.

Як стиль ампір не мав підстав для виникнення та розвитку в Україні, котра тоді була однією з провінцій класичної військової імперії. Ампір був і залишився модою військової еліти Російської імперії, привнесеної штучно з метрополії в колоніальнупровінцію, і зник, як мода.

Зразком ампіру став монумент полководцю О. В. Суворову роботи скульптораМихайла Козловського в образі давньоримського бога війни Марса (Марсове поле,Петербург,1801 р.)

 

Шарль Меньє. Поліптих «Аполлон і музи»

 

Взірцями ампіру в Роійський імперії стали пізні твори художникаВ. Л. Боровиковського, українця за походженням (портрет М. І. Довгорукової,1801 р., Держ. Третьяковська галерея), у Франції — портретиАнтуана Гро — «Наполеон на Аркольському мості» (Ермітаж, Петербург), Жана Огюста Домініка Енгра — портрет Жозефа Мольтедо (Метрополітен-музей, Нью-Йорк), мадам де Сенонн (Нант, музей мистецтв) та його вчителя Ж. Л. Давида — портрет мадам Рекам'є (Лувр, Париж), всі пізні твори Жака-Луї Давіда.

Поодинокі зразки стилю ампір прийшли і в сценографію, тобто оздоблення театральних вистав. Зразками ампіру в сценографії стали декорація геніальногоП'єтро Гонзага для вистави «Сандрільона» та проект театральної завіси для театру в Петербурзі художника А. Роллера 1840-х рр.

Ампір залишив багато зразків в порцеляні Франції та Росії. Найкращий приклад — так званий Єгипетський сервіз Наполеона Бонапарта (мануфактура Севру 1807 року).

Ампір виявився затребуваним і в створенні театральних декорацій в часи, коли стиль поступився своїм місцем іншим стильовим напрямкам — романтизму, реалізму,імпресіонізму, сецесії. Свідоцтвом цьому стали театральні декорації до опери Дж. Паізієлло «Дідона» (1830 р.), сценографа Антона Радла до опери Антоніо Сальєрі «Пальміра», (до 1852 р.). Ампірні форми, холодно величні, лапідарні в своїй завершеності, використовували прихильники академізму навіть наприкінці 19 століття (алегорична скульптура «Вільна Поезія», 1877 р., ск. Піо Феді, Італія, базиліка Санта Кроче, Флоренція).

Москва, Триумфальна арка.