ОСНОВНІ ВИДИ ТА ВЛАСТИВОСТІ ІНФОРМАЦІЇ. СИСТЕМИ ЧИСЛЕННЯ, ФОРМАТИ ПОДАННЯ ДАНИХ

Зміст

Вступ
1. Організація роботи при виконанні лабораторного практикум
2. Лабораторна робота № 1. "Основні види та властивості інформації. Системи числення, формати подання даних"
3. Лабораторна робота № 2 "Ознайомлення з апаратною реалізацією інтерфейсів IBМ-сумісного ПК та системою його електроживлення"
4. Лабораторна робота № 3"Ознайомлення з програмною моделлю програмованого інтервального таймеру ПК та стандартним системним звуковим каналом"
5. Лабораторна робота № 4 "Методи та засоби обробки текстової інформації. Кодові таблиці ASCII. Принципи побудови клавіатури та схем управління"
6. Лабораторна робота № 5 "Склад та структура засобів вводу-виводу інформації в КІТ. Принтери"
7. Лабораторна робота № 6 "Методи та засоби збереження інформації в КІТ. Накопичувачі інформації на магнітних дисках"
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

 

ВСТУП

Важлива особливість інформатики – найширші застосування, що охоплюють майже всі види людської діяльності: виробництво, управління, науку, освіту, проектні розробки, торгівлю, фінансову сферу, медицину, криміналістику, охорону навколишнього середовища та ін.

Розвиток інформатизації веде до зростання продуктивності праці, її інтенсифікації, зміни умов праці. І, можливо, що головне – це вдосконалення соціального управління на основі нових інформаційних технологій.

Однак, якщо, з одного боку, все це покращує умови життя багатьох людей, підвищує ступінь матеріального й інтелектуального комфорту, стимулює ріст числа високоосвічених людей, то з іншого боку, розвиток процесу інформатизації є джерелом підвищеної соціальної напруженості.

Наприклад, поява на виробництві промислових роботів веде до повної зміни технології, яка перестає бути орієнтованою на людину. Тим самим змінюється номенклатура професій. Значна частина людей вимушена змінювати або спеціальність, або місце роботи – зростання міграції населення є характерним для більшості розвинених країн. Держава і приватні фірми підтримують систему підвищення кваліфікації та перепідготовки, але не всі люди справляються з супутнім стресом.

Тому підвищення знань населення з інформатики та комп'ютерної техніки – дуже важлива задача.

Швидкий розвиток інформатизації й комп'ютеризації суспільства викликає потребу в кваліфікованих кадрах з комп'ютерних інформаційних технологій.

Предмет навчальної дисципліни"Методи та засоби комп'ютерних інформаційних технологій" охоплює наступні основні положення: поняття "інформатика", "інформація", "інформаційні технології", "інформаційні системи", види й властивості інформації, способи її обробки; будова комп’ютера, принципи побудови та роботи його складових.

Вивчення предмету повинно допомогти студентам ефективно застосовувати сучасні досягнення комп'ютерних інформаційних технологій в різноманітних галузях людської діяльності.

Мета лабораторного практикуму – допомогти студентам закріпити теоретичний матеріал, сформувати навички з питань, які пов’язані з використанням отриманих знань у повсякденній інженерній та науковій діяльності.

В результаті вивчення дисципліни:

- студент повинен знати:

o основні методи та засоби, які використовуються при обробки інформації в сучасних комп'ютерних системах;

o основні конструктивні особливості та принципи дії стандартних засобів обробки інформації;

o принципи побудови деяких перетворювачів неелектричних величин в електричний сигнал;

- студент повинен уміти:

o самостійно ставити та вирішувати задачі, які пов’язані з побудовою комп’ютерних систем збору та обробки інформації, інформаційно-вимірювальних та автоматизованих керуючих систем різного рівня складності;

o розробляти та створювати на основі стандартних засобів вводу-виводу нові пристрої та системи з нетрадиційними формами застосування;

o орієнтуватися серед широкого кола номенклатури апаратних та програмних засобів обробки інформації, що виробляються світовою комп’ютерною промисловістю, та складати або модернізувати стандартні комп’ютерні системи з апаратною конфігурацією, яка дозволяє ефективно вирішити задачі інформаційної обробки;

- студент повинен мати навички:

o використовувати одержані знання при вивченні спеціальних дисциплін;

o використовувати одержані знання в інженерній та наукової практиці.

1. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПРИ ВИКОНАННІ ЛАБОРАТОРНОГО ПРАКТИКУМУ

1.1. Загальні вимоги

1.1.1. Лабораторні роботи проводяться у комп’ютерному класі.

1.1.2. Перед початком роботи викладач ознайомлює студентів з правилами техніки безпеки.

1.1.3. Проходження інструктажу з техніки безпеки оформлюється у спеціальному журналі з обов’язковим розписом студента, який інструктується.

1.1.4. Перед початком роботи студент переносить з сервера кафедри СКС на монітор матеріали конкретної лабораторної роботи, вивчає ціль роботи, теоретичні основи, ознайомлюється із завданням і порядком виконання роботи.

1.1.5. Розрахунки виконуються з використанням обчислювальної техніки.

1.1.6. По закінченні роботи студенти обробляють її результати, оформляють звіт і захищають роботу у викладача.

1.1.7. Студенти, які пропустили заняття з поважної причини, виконують лабораторні роботи у додатковий час по узгодженому з викладачем графіку.

1.2. Загальні положення інструкції з техніки безпеки у комп’ютерному класі кафедри СКС

1.2.1. Перед початком роботи варто переконатися в справності електропроводки, вимикачів, штепсельних розеток, за допомогою яких устаткування включається в мережу, наявності заземлення комп'ютера, його працездатності.

1.2.2. Для виключення поразки електричним струмом забороняється: часто включати й виключати комп'ютер без необхідності, доторкатися до екрана й до тильної сторони блоків комп'ютера, працювати на засобах обчислювальної техніки й периферійному встаткуванні мокрими руками, працювати на засобах обчислювальної техніки й периферійному встаткуванні, що має порушення цілісності корпуса, порушення ізоляції проводів, несправну індикацію включення електроживлення, з ознаками електричної напруги на корпусі, класти на засоби обчислювальної техніки й периферійному встаткуванні сторонні предмети.

1.2.3. Забороняється під напругою очищати від пилу й забруднення електрообладнання.

1.2.4. Неприпустимо під напругою проводити ремонт засобів обчислювальної техніки й периферійного встаткування. Ремонт електроапаратури виробляється тільки техніками з дотриманням необхідних технічних вимог.

1.2.5. Щоб уникнути поразки електричним струмом, при користуванні електроприладами не можна стосуватися одночасно яких-небудь трубопроводів, батарей опалення, металевих конструкцій , з'єднаних із землею.

1.3. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

1.3.1. При виявленні несправності негайно знеструмити електроустаткування, сповістити адміністрацію. Продовження роботи можливо тільки після усунення несправності.

1.3.2. При виявленні проводу, що обірвався, необхідно негайно повідомити про це адміністрацію, вжити заходів по виключенню контакту з ним людей. Дотик до проводу небезпечно для життя.

1.3.3. У всіх випадках поразки людини електричним струмом негайно викликають лікаря. До прибуття лікаря потрібно, не гублячи часу, приступити до надання першої допомоги потерпілому.

1.3.4. Необхідно негайно почати робити штучне дихання, найбільш ефективним з яких є метод "рот у рот" або "рот у ніс", а також зовнішній масаж серця.

1.3.5. Штучне дихання ураженому електричним струмом виробляється аж до прибуття лікаря.

1.3.6. На робочому місці забороняється мати вогненебезпечні речовини.

1.3.7. У приміщеннях забороняється:

а) запалювати вогонь;

б) курити;

в) приймати їжу та напої (воду);

г) закривати вентиляційні отвори в електроапаратурі.

Джерелами запалення є:

а) іскра при розряді статичної електрики;

б) іскри від електрообладнання;

в) іскри від удару й тертя;

г) відкрите полум'я.

1.3.8. При виникненні пожежонебезпечної ситуації або пожежі персонал повинен негайно вжити необхідних заходів для його ліквідації, одночасно сповістити про пожежу адміністрацію.

1.3.9. Приміщення з електрообладнанням повинні бути оснащені вогнегасниками типу ВВК або ВП.

1.4. Вимоги безпеки по закінченні роботи

1.4.1. Після закінчення роботи необхідно знеструмити всі засоби обчислювальної техніки й периферійне встаткування. У випадку безперервного виробничого процесу необхідно залишити включеними тільки необхідне встаткування.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1

"ОСНОВНІ ВИДИ ТА ВЛАСТИВОСТІ ІНФОРМАЦІЇ.

СИСТЕМИ ЧИСЛЕННЯ, ФОРМАТИ ПОДАННЯ ДАНИХ"

2.1. Ціль роботи

Вивчити:

- складові інформатики;

- види інформації;

- властивості інформації;

- складові процесу передачі інформації;

- способи визначення кількості інформації;

- основи побудови систем числення.

Теоретична частина

Вона включає в себе: 1. засоби для перетворення інформації: - технічні засоби (hardware);

Завдання

2. Дати визначення інформаційної технології, описати її складові. 3. Навести перелік середовищ передачі інформації. 4. Навести приклади обробки інформації людиною.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2

3.1. Ціль роботи Вивчити: - принципи фон-нейманівської архітектури обчислювальних машин;

Теоретична частина

Конструктивно комп'ютер складається з апаратури (HardWare), побудованої, в основному, з використанням електронних та електромеханічних елементів і… Дія комп'ютера полягає у виконанні програм (SoftWare) – заздалегідь заданих,… В основі побудови всіх IBM РС-сумісних комп'ютерів лежить так звана фон-нейманівська архітектура обчислювальних…

Система електроживлення

Головний недолік такого блоку – великі габарити низькочастотного силового трансформатора. Він також може відчутно нагріватися. У блоках живлення з безтрансформаторним входом понижуючий трансформатор працює… Можлива комплектація ПК наведена в табл. 3.1.

Завдання

1. Розкрити принципи фон-неймановскої архітектури.

2. Які елементи складають логічну схему комп'ютера.

3. Навести перелік функцій процесора і пам'яті, їх основні параметри.

4. Перерахувати основні вузли системного блоку.

5. Що розташоване на материнській платі.

6. Яка роль блоку електроживлення, які рівні напруги на його виході.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3

"ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРОГРАМНОЮ МОДЕЛЛЮ ПРОГРАМОВАНОГО ІНТЕРВАЛЬНОГО ТАЙМЕРУ ПК ТА СТАНДАРТНИМ СИСТЕМНИМ ЗВУКОВИМ КАНАЛОМ"

4.1. Ціль роботи

Вивчити:

- роботу стандартного системного звукового каналу;

- ноти хроматичної гами;

- відповідність нот и частоти звука;

- складання програми відтворювання мелодії.

Теоретична частина

У звичайному динаміці імпульси, що надходять, мають різну потужність (гучність) і тривалість (частоту або висоту тону). Простий динамік IBC/PC не… Наявність програмованого таймера дозволяє отримувати будь-яку частоту… При формуванні звуку за допомогою таймера він буде звучати до тих пір, поки не буде відключений тією ж програмою, яка…

Приклади складання програм

#include "windows.h" #include "iostream.h" #define T0 4000

Завдання

1. Вибрати мелодію із збірнику згідно з номером студента в списку з журналу.

2. Скласти програму для ПК, яка дозволяє відтворити цю мелодію.

3. Представити мелодію викладачеві для прослуховування.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4

"МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ ОБРОБКИ ТЕКСТОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ. КОДОВІ ТАБЛИЦІ ASCII. ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ КЛАВІАТУРИ ТА СХЕМ УПРАВЛІННЯ"

5.1. Ціль роботи

Вивчити:

-роботу клавіатури;

-види кодування символів, їх особливості;

-види систем кодування символів;

-взаємодію клавіатури з материнською платою.

Теоретична частина

Традиційна клавіатура являє собою уніфіковане пристрій зі стандартним роз'ємом і послідовним інтерфейсом зв'язку з системною платою. На електронному рівні клавіатура IBM-PC являє собою невеликий самостійний… Рис. 5.1. Різноманітні типи клавіатур

Завдання

1. Перелічити види клавіатур.

2. Описати процес формування скан-кодів.

3. Описати системи кодування символів.

4. Скласти програму виводу на екран кодової таблиці ASCІІ.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5

"СКЛАД ТА СТРУКТУРА ЗАСОБІВ ВВЕДЕННЯ-ВИВЕДЕННЯ
ІНФОРМАЦІЇ В КІТ. ПРИНТЕРИ"

6.1. Ціль роботи

Вивчити:

-основні види принтерів;

-принципи роботи різноманітних принтерів;

-переваги й недоліки різних технологій друку.

Теоретична частина

При роботі на комп'ютері для цього розроблені друкувальні пристрої – принтери. Розрізняються принтери, насамперед, по способі друку. Широко поширені кілька видів принтерів:

Завдання

1. Описати процес друкування в матричному принтері.

2. Описати процес друкування в струминному принтері.

3. Описати процес друкування в лазерному принтері.

4. Описати процес друкування в сублімаційному принтері.

5. Описати структуру паперу для автохромного принтера.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6

"МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ В КІТ.

НАКОПИЧУВАЧІ ІНФОРМАЦІЇ НА МАГНІТНИХ ДИСКАХ"

7.1. Ціль роботи

Вивчити:

- види пристроїв для збереження інформації;

- які фізичні ефекти використаються в них для збереження інформації;

- принципи роботи цих пристроїв.

Теоретична частина

До теперішнього часу створена безліч пристроїв, призначених для зберігання даних, заснованих на використанні самих різних фізичних ефектів. Універсального рішення не існує, у кожного є свої достоїнства й недоліки, тому… Найбільш відомі запам'ятовувальні пристрої, що використовуються в ПК,:

Диски.

Магнітний диск – кругла пластина з легких сплавів на основі алюмінію або, в рідких випадках, з кераміки або спеціального скла, на поверхню якої наносять шар кобальту вакуумним напилюванням для додання диску магнітних властивостей. Технологія напилювання магнітного диска близька до тієї, котра використається при виробництві інтегральних мікросхем.

Магнітне покриття диска являє собою безліч дрібних областей, називаних доменами, які під впливом зовнішнього магнітного поля, створюваного магнітними голівками при записі інформації, міняють вектор намагніченості.

 

 

Рис. 7.1. Елементи накопичувача на жорстких магнітних дисках

 

Рис. 7.2. Накопичувач на жорстких магнітних дисках

Після припинення дії зовнішнього поля на поверхні диска утворяться зони залишкової намагніченості. У такий спосіб зберігається записана на диск інформація. Ділянки залишкової намагніченості, виявившись при обертанні диска напроти магнітної голівки, наводять у ній електрорушійну силу, що дозволяє зчитати інформацію назад. Усередині жорсткого диска може бути встановлено кілька пластин магнітних дисків, жорстко посаджених на вал шпиндельного двигуна. Кількість робочих поверхонь, відповідно, удвічі більше (по двох на кожному диску).

Під час роботи шпиндель обертається зі швидкістю кілька тисяч оборотів у хвилину (3600, 4200, 5400, 5900, 7200, 9600, 10000, 15000).

При такій швидкості поблизу поверхні пластини створюється потужний повітряний потік, що піднімає голівки й змушує їх парити над поверхнею пластини.

Форма головок розраховується так, щоб при роботі забезпечити оптимальну відстань від пластини. Поки диски не розігналися до швидкості, необхідної для "зльоту" головок, паркувальний пристрій утримує головки в зоні паркування. Це запобігає пошкодженню головок і робочої поверхні пластин.

Шпиндельний двигун жорсткого диска трифазний, що забезпечує стабільність обертання магнітних дисків. Статор двигуна містить три обмотки, які включені зіркою з відводом посередині, а ротор – постійний секційний магніт. Для забезпечення малого биття на високих оборотах в двигуні використовуються гідродинамічні підшипники.

У жорстких дисках розмітка на сектори проводиться в процесі виготовлення накопичувача шляхом запису на диску сервоміток (рис. 7.3), які створюються за допомогою спеціального високоточного зовнішнього механічного пристрою через технологічне вікно в герметичному блоці, яке після завершення розмітки заклеюється.

 

Рис. 7.3. Приклад серворозмітки

Для контролю за переміщенням магнітних головок у час розмітки використовується лазерний вимірювач відстані. Сервомітки наносяться на робочу поверхню магнітного диска, утворюючи циліндричні доріжки, розташовані на однаковому відстані від центру обертання магнітного диска. Кожна доріжка форматується на різну кількість секторів в залежності від довжини кола, забезпечуючи постійну щільність запису.

При звичайній роботі жорсткого диска сервомітки, що знаходяться між секторами, виділяються з потоку даних накопичувача і використовуються для утримання магнітної головки над необхідної доріжкою незалежно від зовнішніх впливів і теплової деформації елементів, а так само для ідентифікації секторів і стабілізації частоти обертання магнітного диска шпиндельним двигуном.

Сервоінформація є основою розмітки диска, і при її псуванні контролер жорсткого диска не може відновити її самостійно. Зазвичай це супроводжується стукотом позиціонера об механічні обмежувачі і "зависанням" накопичувача.

Пристрій позиціонування головок.

Пристрій позиціонування головок складається з нерухомої пари сильних неодимових постійних магнітів, а також котушки на рухомому блоці головок.

У середині гермозони немає вакууму. Одні виробники роблять її герметичною (звідси й назва) і заповнюють очищеним і висушеним повітрям або нейтральними газами, зокрема, азотом; а для вирівнювання тиску встановлюють тонку металеву або пластикову мембрану.

Вирівнювання тиску необхідно, щоб запобігти деформації корпусу гермозони при перепадах атмосферного тиску і температури, а також при прогріванні пристрою під час роботи.

Порошинки, що опинилися при складанні в гермозоні і потрапили на поверхню диска, при обертанні зносяться на ще один фільтр – пиловловлювач.

Блок управління.

Блок управління являє собою систему управління, яка приймає електричні сигнали позиціонування головок.

Вона виробляє керуючі впливи:

- приводом типу "звукова котушка";

- комутації інформаційних потоків з різних головок;

- управління роботою всіх інших вузлів (наприклад, керування швидкістю обертання шпинделя);

- прийому і обробки сигналів з датчиків пристрою (система датчиків може включати в себе одноосний акселерометр, що використовується в якості датчика удару, тривісний акселерометр, якій використовується в якості датчика вільного падіння, датчик тиску, датчик кутових прискорень, датчик температури).

Блок ПЗУ.

Блок ПЗУ зберігає керуючі програми для блоків управління і цифрової обробки сигналу, а також службову інформацію вінчестера.

Буферна пам'ять.

Буферна пам'ять згладжує різницю швидкостей інтерфейсної частини і накопичувача (використовується швидкодіюча статична пам'ять). Збільшення розміру буферної пам'яті в деяких випадках дозволяє збільшити швидкість роботи накопичувача.

Блок цифрової обробки сигналу.

Блок цифрової обробки сигналу здійснює очищення зчитаного аналогового сигналу і його декодування (витягання цифрової інформації). Для цифрової обробки застосовуються різні методи, наприклад, метод PRML (Partial Response Maximum Likelihood – максимальна правдоподібність при неповному відгуку). Здійснюється порівняння прийнятого сигналу із зразками. При цьому вибирається зразок, найбільш схожий за формою і тимчасовим характеристикам з сигналом, що декодується.

На заключному етапі складання пристрою поверхні пластин форматуються – на них формуються доріжки і сектори. Конкретний спосіб визначається виробником або стандартом, але, як мінімум, на кожну доріжку наноситься магнітна мітка, що позначає її початок.

З метою адресації простору поверхні пластин диска діляться на доріжки – концентричні кільцеві області. Кожна доріжка ділиться на рівні відрізки – сектори.

Циліндр – сукупність доріжок, рівновіддалених від центру, на всіх робочих поверхнях пластин жорсткого диска.

Номер головки задає використовувану робочу поверхню (тобто конкретну доріжку з циліндра), а номер сектора – конкретний сектор на доріжці.

Адресація даних

Існує 2 основних способи адресації секторів на диску: циліндр-голівка-сектор (cylinder-head-sector, CHS) і лінійна адресація блоків (linear block addressing, LBA).

CHS. При цьому способі сектор адресується по його фізичному положенню на диску 3-ма координатами – номером циліндра, номером голівки і номером сектора.

Щоб використовувати адресацію CHS, необхідно знати геометрію використовуваного диска:

- загальна кількість циліндрів;

- кількість головок;

- кількість секторів.

Спочатку цю інформацію було потрібно задавати вручну; в стандарті АТА-1 була введена функція автовизначення геометрії (команда Identify Drive).

У сучасних дисках із вбудованими контролерами ці координати вже не відповідають фізичному положенню сектора на диску і є "логічними координатами".

LBA. При цьому способі адресу блоків даних на носії задається за допомогою логічної лінійної адреси. LBA-адресація почала впроваджуватися і використовуватися в 1994 році спільно зі стандартом EIDE (Extended IDE).

Стандарти ATA вимагають однозначної відповідності між режимами CHS і LBA: LBA = [(Cyl * HDS + HD) * SPT] + (Sec – 1).

Тут Cyl, HD і Sec – логічні номери циліндра, головки і сектора в просторі CHS; HDS – кількість головок, SPT – кількість секторів на треку.

Метод LBA відповідає Sector Mapping для SCSI. BIOS SCSI-контролер виконує ці завдання автоматично, тобто для SCSI-інтерфейсу метод логічної адресації був характерний спочатку.

Технології запису даних

Робоча поверхня диска рухається відносно голівки, що зчитує (наприклад, у вигляді котушки індуктивності із зазором в магнітопроводі).

При подачі змінного електричного струму (при записі) на котушку головки, виникаюче змінне магнітне поле із зазору головки впливає на феромагнетик поверхні диска і зраджує напрям вектора намагніченості доменів в залежності від величини сигналу.

При зчитуванні переміщення доменів у зазору головки приводить до зміни магнітного потоку в магнітопроводі головки, що приводить до виникнення змінного електричного сигналу в котушці із-за ефекту електромагнітної індукції.

Останнім часом для зчитування застосовують магніторезистивного ефекту і використовують в дисках магніторезистивні головки. У них зміна магнітного поля приводить до зміни опору, залежно від зміни напруженості магнітного поля. Подібні головки дозволяють збільшити вірогідність зчитування інформації (особливо при великій щільності запису інформації).

Метод паралельного запису. Біти інформації записуються за допомогою маленької голівки, яка, проходячи над поверхнею обертового диска, намагнічує мільярди горизонтальних дискретних областей – доменів (рис. 7.4).

Кожна з цих областей є логічним 0 або 1, залежно від намагніченості.

Максимально досяжна при використанні даного методу щільність запису становить близько 23 Гбіт/см². В даний час відбувається поступове витіснення даного методу методом перпендикулярного запису.

 

Рис. 7.4. Паралельний магнітний запис

Метод перпендикулярного запису Метод перпендикулярного запису – це технологія, при якій біти інформації зберігаються у вертикальних доменах. Це дозволяє використовувати більш сильні магнітні поля і знизити площу матеріалу, необхідну для запису 1 біта. Щільність запису у сучасних зразків – 60 Гбіт/см².

S.M.A.R.T. (self-monitoring, analysis and reporting technology – технологія самоконтролю, аналізу та звітності) – технологія оцінки стану жорсткого диска вбудованою апаратурою самодіагностики, а також механізм передбачення часу виходу його з ладу.

У процесі роботи жорсткого диска магнітна поверхня може втратити здатність зберігати інформацію внаслідок розмагнічування або механічного пошкодження. При виявленні нового збійного сектора електроніка накопичувача фіксує цей факт в SMART і замінює в трансляторі фізичне розташування сектора на нове в заздалегідь зарезервованої для цього випадку області даних на магнітному диску. Логічна же адреса, за якою до жорсткого диска звертаються за даними, залишається колишнім. Такий метод приховування дефектів отримав назву "метод заміщення" (ReAssign) або "перебудова карти секторів" (ReMap).

Продуктивність дискової системи

Продуктивність дискової системи залежить від швидкодії кінематики жорсткого диска. Механічні рухомі деталі поки залишаються самою повільною ланкою в ланцюзі передачі даних від магнітної поверхні диска в оперативну пам'ять комп'ютера.

Найбільш тривалими фазами в операціях читання/запису даних є:

- Пошук доріжки та зчитування декількох сервоміток для точного позиціонування магнітної головки на доріжці, що містить необхідний сектор.

- Очікування повороту диска на кут, необхідний для доступу до сектору ідентифікованої доріжки (середньостатистичне – половина обороту магнітного диска).

Швидкісні характеристики жорсткого диска зазвичай визначається двома параметрами:

- середнім часом доступу (результат ділення часу, який потрібний для серії читань випадкового сектора, на кількість лічених секторів);

- середньою швидкістю читання (кількість секторів, послідовно лічених з поверхні магнітного диска за певний проміжок часу).

Однак часто використовуються і додаткові параметри, що дозволяють більш точно визначити продуктивність дисків системи в цілому:

- буферізована швидкість читання (швидкість обміну інформацією між контролером материнської плати і контролером жорсткого диска);

- стійка швидкість читання (найбільш часто повторювана швидкість при послідовному читанні однакових блоків інформації).

Підвищення швидкості переміщення магнітних головок обмежується інерційністю досить масивної системи позиціонування і руйнівною вібрацією, що виникає при швидких хаотичних (незбалансованих) зворотно-поступальних рухах механічних компонентів жорсткого диска.

Завдання

2. Описати геометрію магнітного диска. 3. Описати способи запису інформації на магнітному диску. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ