Країни, що розвиваються, докладають величезні зусилля, щоб розширити ЗМІ. Так кількість радіоприймачів в Африці зросла більш ніж в 7 разів, телевізорів – більш ніж в 20 разів; у Латинській Америці ці показники відповідно рівні 4 і 10 раз. Це набагато більше, ніж в розвинених країнах, але високий рівень розвинених країн зберігає нерівність.
Країни, що розвиваються, сьогодні стурбовані також ще одним фактом: розвинені країни використовують 90% електромагнітного спектру і геостаціонарної орбіти Землі, що повинне бути ресурсом всього людства і порівнюватися з культурними і соціальними потребами країн, а не з потужністю і кількістю радіопередавачів.
Але слід помітити, що кількісні диспропорції, на подолання яких робиться упор в країнах, що розвиваються, не є єдиною проблемою і її рішення шляхом надання технологій, фінансової і іншої допомоги не може привести до встановлення нового інформаційного порядку, який був би кращим існуючого.
4. Четверта велика програма ЮНЕСКО "На шляху до комунікаційного та інформаційного суспільства для всіх"
До прийняття 4-ї Великої Програми, ЮНЕСКО працювало над проблемами комунікації, інформації та телематики в рамках інших програм.
Основою 4-ї Великої Програми ЮНЕСКО є:
1. Програма IV.I ЮНЕСКО;
2. Проект ЮНЕСКО «Етнічні та соціокультурні проблеми нового інформаційного суспільства;
3. Програма IV.II ЮНЕСКО.
Таким чином, 4-а Велика Програма ЮНЕСКО складається з трьох частин, в кожній з яких узагальнено та глибше опрацьовано основні принципи вище перелічених документів ЮНЕСКО.
В Програмі IV.I ЮНЕСКО в 4-ій Великій Програмі ЮНЕСКО простежуються наступні проблеми:
1) захист свободи слова та захист преси;
2) забезпечення розвитку незалежних ЗМІ;
3) сприяння розвитку незалежних радіомовних ЗМІ;
4) запевняти країни-члени організації фінансово та технічно допомогати утворенню радіомовних організацій;
5) сприяння поширенню освітньої та культурної задачі ЗМІ;
6) збільшення ролі жінок в роботі ЗМІ, особливо шляхом допомоги розширенню мережі WOMMED/FEMMED;
7) продовження допомоги впровадженню та розвитку на регіональному рівні Програми «Пам’ять Світу»;
8) полегшення доступу до інформації широким колам населення;
9) допомога країнам-членам організації формулювати національну та регіональну політику розвитку інформаційних технологій;
10) провадження підтримки ініціатив країн-членів в галузі інформації та комунікації;
З Проекту «Етнічні та соціокультурні проблеми нового інформаційного суспільства» в 4-ій Великій Програмі ЮНЕСКО закладені наступні проблеми:
1. стимулювання відображення соціокультурних надбань суспільства у впровадженні нових технологій та всілякому розвитку кіберпростору;
2. збирання та аналіз даних, аналізів та різноманітних досвідів, що стосуються культурних та освітніх аспектів в інформаційному суспільстві, що з’являється.
3. З Програми IV.II ЮНЕСКО в 4-ій Великій Програмі ЮНЕСКО взято наступні проблеми:
4. продовження підтримки і розвитку проектів, що стосуються комунікації;
5. участь у підготовці професіоналів з комунікації і допомога розширенню мережі ЮНЕСКО з комунікації (ORBICOM);
6. підтримка розвитку загальнонаціональних ЗМІ;
7. підтримка та заохочення розвитку та розповсюдження виробництва, на національному та на міжнародному рівнях, аудіовізуальної продукції з країн, що розвиваються;
8. підтримка розвитку бібліотечних та інформаційних послуг;
9. сприяння проведенню міжнародних зустрічей, брифінгів з питань інформації та комунікації;
10. допомога впровадженню найкращих проектів з модернізації найвідоміших у світі бібліотек;
11. сприяння модернізації архівних послуг;
12. сприяння впровадженню електронних мереж;
13. збільшення ролі Організації, у рамках її компетенції, в прийнятті програм з інформації та комунікації та співробітництво з іншими Організаціями у рамках їх основних програм з інформації та комунікації;
14. участь у підготовці спеціалістів і користувачів комп’ютерної техніки.