Інформаційна безпека має кілька напрямків:
1. Один із таких напрямків – це система заходів, спрямованих на недопущення несанкціонованого доступу до інформації, несанкціонованої її модифікації або порушення цілісності. Цей напрямок часто називають Informational Security.
2. Другий напрямок інформаційної безпеки – це захист політичних, державних і громадських інтересів країни, захист загальних моральних цінностей, недопущення закликів до порушення територіальної цілісності, заборона інформації, яка включає ідеї війни, насилля, дискримінації і посягання на права людини.
3. Попередження розповсюдження відомостей, що становлять державну таємницю, а також відомостей з обмеженим доступом і інформації закритого типу, що переміщається через державний кордон.
Інформаційне забезпечення урядів, різноманітних державних органів, недержавних організацій та фірм визначається відповідно до їх потреб, у кожному конкретному випадку.
Понятие "безопасность" определяется как состояние защищенности жизненно важных интересов (Закон РФ,+УКР "О безопасности").
Основне поняття, інформаційна безпека визначається наступним чином.
Інформаційна безпека – це стан захищеності суспільства, держави, особистості, стан захищеності інформаційних ресурсів, які забезпечують прогресивний розвиток життєво важливих сфер суспільства.
До інформації, що захищається, відносять:
1. секретну інформацію (відомості, що містять державну таємницю).
2. конфіденційну інформацію (відомості, що містять комерційну таємницю, а також таємницю, що стосується особистого життя і діяльності громадян).
Таким чином, під інформацією, що захищається, розуміють відомості, на використовування і розповсюдження яких введені обмеження їх власником.
Інформація, що захищається, має відмітні ознаки:
1. засекречувати інформацію, тобто обмежувати до неї доступ, може тільки її власник (власник) або уповноважені ним на те особи;
2. чим важливий для власника інформація, тим ретельніше він її захищає. А для того, щоб всі, хто стикається з цією інформацією, що захищається, знали, що одну інформацію необхідно оберігати ретельніше, ніж іншу, власник визначає їй різний ступінь секретності;
3. інформація, що захищається, повинна приносити певну користь її власнику і виправдовувати сили, що витрачаються на її захист, і засоби.
Об'єктами захисту інформації виступають:
* документи,
* програми ЕОМ,
* ноу-хау,
* бази даних,
* тексти, на яких зафіксована інформація
* інші матеріальні носії інформації, захист яких передбачений державними нормативними актами, внутрівідомчими постановами та розпорядженнями, іншими спеціальними документами.