Інформація, яка вводиться в комп’ютер, повинна бути конкретною і однозадачною.
З давен давен люди користувались шифрами. Найпростішими і найзручнішими є цифрові шифри.
Наприклад, основними кольорами райдуги є червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий. Їх можна пронумерувати в переліченому порядку цифрами від 1 до 7.
Звуки живої мови кодують буквами алфавіту, звуки музики - нотами; букви звичного нам алфавіту кодують азбуками Морзе чи Брайля.
Для обробки комп’ютером будь-яка інформація подається у вигляді чисел, записаних за допомогою цифр.
Цифри подаються електричними сигналами, з якими працює комп’ютер. Для зручності розрізнення в комп’ютері використовуються сигнали двох рівнів. Один з них відповідає цифрі 1, другий – 0. Цифри 0 і 1 називаються двійковими. Вони є символами, з яких складається мова, що її розуміє і використовує комп’ютер. Інформація, з якою працює комп’ютер, “кодується” за допомогою цієї мови.
Таким чином, будь-яка інформація в комп’ютері передається за допомогою двійкових цифр.
Найменшою кількістю інформації є одне з двох можливих значень – 0 або 1. Така кількість інформації називається біт.
Тому, що 1 біт вимірює надто малу кількість інформації, використовують таку одиницю, як 1 байт = 8 біт.
Кількість інформації вимірюють в більш великих одиницях (див. табл.).