Т О М І З М Ж О З Е Ф А Д Е Ф І Н А Н С А

(1904-2000)

 

Отець Де Фінанс (Joseph De Finance) у 1955 році був покликаний викладати на Ґреґоріанському університеті в Римі загальну етику (до 1974 року) і філософію св. Томи (до 1980 року). Його поле діяльности справді місіонерське: Індія, Канада, Вєтнам.

 

Діяльність Де Фінанса присвячена етичному здійсненню метафізики, антропології і моралі, звідси і назви творів: Etre et agir dans la philosophie de saint Thomas (докторська теза, написана у 1938 році, а опублікована у 1943; друге видання 1960); Existence et liberté (1956); Ethica generalis (1959); Essai sur l’agir humain (1966); Le sensible et Dieu (1988).

Саме докторська теза Де Фінанса Etre et agir ставила за мету на історичному полі показати абсолютну оригінальність томістичного поняття буття стосовно до всіх тих, які йому передували від Аристотеля до Авіценни; а на теоретичному полі, пролити світло на величезну плідність такого поняття звертаючи увагу на те, що діяння далеке від подачі чогось протилежного до буття, воно завжди є тим овочем який зростає на дереві буття – про що пише він на першій же сторінці своєї праці: «ціллю її буде показати як метафізика діяння виявляється, у томізмі, від метафізики буття, або, як ствердження існування викликає ствердження активності» [958]. Треба було мати відвагу в часи, коли писав цю тезу Де Фінанс, вголос засвідчувати найвище багатство життя і діяння, в той час, коли не лише наголошувалося у світі філософської думки на збіднілому понятті буття, яке позбавлене всякого змісту, на схоластичному суарезівському понятті для якого існування (буття) було лише станом, позицією сутности; але й вочевидь творились негаразди у людстві.

Де Фінанс зауважує, що найвищим актом у св. Томи більше не є форма, як у Аристотеля, а буття, яке стає актом самої форми.

Так, св. Тома не виробив систематичної нової метафізики щодо цього поняття. Це, чого не виробив св. Тома, ще слід зробити. Де Фінанс цього теж не поталанив зробити. (Наблизились до побудови такої метафізики, у схематичний спосіб Больйоло, а у виразний, – Мондін).

Отже, у томізмі сутність і існування – це два співпринципи одинаково ж неминучі для становлення сущого: сутність є тим, що дає сущому визначену міру (це потенція яка отримує буття); тоді коли існування – це те, що дає сущому ефективну актуацію: це акт сутности, «це досконалість сутности» [959]. Помилка есенціалістів полягає в тому, що вони визнавали осмисленість лише сутности; тоді коли помилка екзистенціалістів в тому, що вони заперечували будь-яку пізнавальність існуючого єства (Dasein). Натомість, згідно св. Томи, інтелегібільність перш за все належить до буття.