(1904-1993)
ОтецьФернанд Ван Стенберґен(Fernand Van Steenberghen) так само, разом із Де Вулфом, один із найбільших тлумачів філософії Середньовіччя (Класична його праця La philosophie au XIIIe siècle: Філософія у ХІІІ столітті, 1966 року). Хоч він знавець Повернення Аристотеля (назва його праці) на Захід, проте, нас цікавитиме його думка про св. Тому, а тому обмежемося твормами: Le problème de l’existence de Dieu dans les écrits de St. Thomas d’Aquin (1980) в історичній площині; і Ontologie (1946), які багаторазово перевидавались і перекладені на різні мови світу.
У св. Томі Стенберґен вбачав добротну закваску для інтелектуального поновлення у Церкві і у світі [961]. Відмінно від Жильсона, Стенберґен сприймав ідею того, що св. Тома вкладав у розуміння відношень між філософією і теологією. Згідно Жильсона, Тома не лише виробляв свою метафізику всередині теології, а розробляв її у цілковитій підлеглості до теології, і таким чином поширював “християнську філософію”. Ван Стенберґен навпаки вважав, що сам термін “християнська філософія”, це несумісний гібрид, і вважав, що св. Тома як теолог, викладав її своїм богословам саме як теолог, а колегам із факультету мистецтв, подавав її як філософію. Тобто, що св. Тома стояв на їхніх позиціях, і заручувався всіма їхніми тезисами, які не сумісні із християнською догмою (напр., про вічність світу). А саме це становить оригінальність і силу св. Томи, стосовно до інших теологів, які задовільнялися еклектичною сумішшю і посиланням на авторитет.
Ван Стенберґен вважав, що палеотомізм – це муміфікація св. Томи (фетишизм), а неотомізм – віддає належне і справедливо оцінює св. Тому, навіть, коли це необхідно, його критикує.