(1904-1984)
Професор теології в Інсбруку, Мюнхені та Мюнстері, єзуїт Карло Ранер[975] був автором низки філософських творів, таких як Дух у світі (1939) та Слухачі слова (1941). Вплив філософського методу зауважується теж у більш пізнішому творі – Основний виклад вчення про віру (1976).
Слід відмітити, що на формування теологічних поглядів Ранера мала вплив творчість бельгійського єзуїта та професора Лювенського університету Жозефа Марешаля (Maréchal, 1878-1944). Як вже зазначалось, останній був автором п’ятитомного видання Точка виходу метафізики (1922-1926[976]) та засновником “німецької марешалівської школи” мислителів, погляди якої поділяли Карло Ранер, Бернард Лонерґан та Йоганнес-Баптіст Лотц (нар. 1903). З метою спростувати позицію Канта, Марешаль наважився використати метод трансцендентальної філософії Кьоніґсберґського мисленника, щоб підсилити томістичну позицію. Апріорність можливості людського пізнання служить вихідною точкою на шляху до диференціального вчення про пізнання, що знаходить своє вираження в акті судження. Через принцип доцільности, на думку Марешаля, можна прийти до Богопізнання, що розуміється як безумовна умова нашого пізнання.
Отож, Ранер теж зазнав впливу думки Мареншаля, проте поглиблює свою позицію гайдеґґерівською екзистенціалістичною думкою, будучи представником Пуллахської школи (до неї входили Г. Зіверт, Е. Корет, Й.-Б. Лотц, М. Мюллер, П. Овергаґе, Й. Де Фріз та ін.). Він усвідомлював, що сходження до Бога є не тільки можливе в умовах критики трансценденталізму, а й апріорно необхідне, бо без цього сходження людина не зможе зреалізувати себе у духовній площині. Богопізнання для людського розуму становить таїну, яка розкривається тільки в акті Божого Об’явлення. Така позиція дає змогу розкритися до Богопізнання анонімним віруючим, яких, в такому випадку, слід вважати прихованими теїстами. Такій людині достатньо визнати свою природну трансцендентність до таїнства і довіритись їй.
Карл Ранер брав участь у Другому Ватиканському соборі та вплинув на розвиток богословської думки у ХХ ст. Він займав антропоцентриську позицію в цій теології, що тримається на філософських засадах.