Папа Іван Павло ІІ і отець Корнеліо Фабро. 1985 р. Б.

 

Польський філософ Тадеуш Штіцен, один із упорядників видання папи, який перейняв кафедру моральної філософії Люблінського католицького університету, на презентації цього видання у Ватикані в 2003 р. наголошував, що “молитва в Гетсиманському саді триває” і папа своєю місійною діяльністю засвідчив правдивість Христовій Євангелії.

Справді, слід розрізняти діяльність папи у філософській царині, і папи – що покликаний бути наступником ап. Петра. Адже віру не можна ототожнювати з філософським знанням. Тут слід прислухатися до слів помічника у виданні – ординарного професора історії античної філософії католицького університету св. Серця в Мілані Д. Реале, який акцентує увагу на думці папи: “Церква не пропонує філософії у властивому значені слова, і не канонізує будь-яку філософію на противагу іншій”. Це означає, що віру не можна зводити до якоїсь культури, навіть якщо віра без розуму впадає в гординю.

Тепер про папу ми говоримо у минулому часі, але живуть його твори і живитимуть розум і серце. Діалог із мислителем триває і далі. Добре було б пам’ятати про творчий доробок папи у філософській царині і наблизити його до сучасника. Без сумніву, метафізика ХХІ ст. збереже вектор особового виміру і в культурі постмедернізму, але це залежатиме від відповідальних дій людини і усвідомлення нею свого покликання до любови.