Р У С Ь К О Ї Ф І Л О С О Ф І Ї Х Х С Т О Л І Т Т Я

 

У руській філософії теодицея сприймається як шлях Боголюдства, оскільки включає у Богопізнавальну сферу антроподицею.

Серцевиною руського мислення у ХХ столітті являється філософія всеєдинства, на якій, трохи далі, ми зупинемося докладніше у концепціях, які мають і свою передісторію. Проф. Мондін у цитованій вище Історії метафізики пройшов осторонь повз цей велетенський материк, сконцентрувавши свою увагу на західній класичній метафізиці та елементах природної теології[992].

Його дослідження ретельне і стисле щодо кожного з мислителів-метафізиків. Та раптом за два роки після його трьохтомника проф. Євлампієв у 2000 році опублікував свою версію детально проаналізованої Історії метафізики (в межах ХІХ –ХХ століття), проте лише руської: від П. Чаадаєва до С. Булгакова і П. Флорєнського (у двох томах: т. 1 - 416, т. 2 - 414 стор.), як пошук Абсолюту. Дослідження цього фахівця натомість заторкує системи найбільших зірок, обмежене щодо їх кількості, і яке перевантажене кропітким аналізом, і уподобанням до системи Семена Франка на якого відведено аж 210 сторінок. Євлампієв схильний вважати, що саме з цього мислителя у ХХІ столітті має розпочатись новий етап розвитку російської філософської думки [993]. Здобуток Франка збагачували у ХХ столітті Лев Карсавін та Іван Ільїн. Цінні критичні зауваги, а інколи і просто не дослухавшись до думки Франка висував Ніколай Бердяєв.