Е Т А П И С Х О Д Ж Е Н Н Я Д О Б О Г А

У Р І Ш А Р А С Е Н - В І К Т О Р С Ь К О Г О [505]

 

(1123-1173)

Перш ніж розпочати знайомство з мислителем, чиє ім’я ми винесли у назву розділу, слід було б пригадати твір “Божественна комедія” Данте Аліґ’єрі, де воно загадково фігурує у радісній третій книзі поета “Рай”. Поетичний твір великого фльорентійця названий комедією тому, що спочатку зміст твору починається жахливо, коли мова йде про “Пекло”, але кінець – щасливий, коли мова йде про Рай. Як відомо, жанри комедія і трагедія різняться між собою саме тим, що в трагедії дія відбувається навпаки: все починається захоплююче і спокійно, проте кінець очікує жахливий. Цікаво, що вся справа криється в етимології. Так, комедія походить від comos – “сільська місцевість” та oda – “пісня” – і розуміється як “сільська пісня” (див. комедії Теренція), тоді коли трагедія – від tragos – козел і oda – “пісня” – що означає “козлина пісня” (з відразливим запахом, як у трагедіях Сенеки). У Данте ця пісня приводить до блаженної радости раю, але нас перш за все цікавить у ньому один епізод.

 

Мініатюра Джованні ді Паоло до “Божественної комедії” (“Рай”, Х) Данте Аліґ’єрі із зображенням дванадцятьох мудреців (окремо виділено постать Рішара Сен-Вікторського). Близ. 1438-1444. Темпера на пергаменті.

Лондон. British Library.

 

Отож, коли Данте і Беатріче прибули до четвертого неба, неба сонця і світла, то пристали до дванадцятьох світлих духів, з якими їх знайомить св. Тома Аквінський (включно з ним же): Альберта Великого, Франческо Ґраціана, П’єтро Ломбардського, царя Соломона, Діонісія Ареопагіта, Павла Орозія, Северина Боеція, Ізідора Сивільського, Беди Вельмишановного, Рішара Сен-Вікторського та Сігера Брабантського. Серед цих велетнів ума і християнського серця Св. Тома називає Рішарову душу більше ніж людською:

 

Vedi oltre fiammeggiar l’ardente spiro

D’Isidoro, di Beda e di Riccardo

Che a considerar fu più che viro.

 

У буквальному перекладі: “... і Рішар, який вважається більше ніж людиною.” З огляду на те, що вчення цього містика було більше ніж людським – суто духовним.

 

“Очима стрінься ще в вінку світінь

Із Ізідором, Бедою, Рішаром,

Який над людством став після видінь.”

 

(Рай, Х, 130-132).